Рішення

від 12.11.2019 по справі 731/394/17

ВАРВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №731/394/17

Провадження №2/731/6/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 листопада 2019 року Варвинський районний суд Чернігівської області

в складі судді Семенченка О.М.,

з участю секретаря Трохименко Т.І., Чичоти В.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Варвинського районного суду Чернігівської області за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя; третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_7 ; третя особа, яка заявляє самостійні вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали , -

В С Т А Н О В И В:

11 вересня 2017 року до Варвинського районного суду Чернігівської області надійшла зазначена позовна заява.

З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, поданої 22 листопада 2017 року (а.с. 146-150, том 1), а також заяви від 14 травня 2019 року про залишення частини позовних вимог без розгляду (а.с. 14, том 4) позивачка ОСОБА_1 просить:

- визнати за нею право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1095 га, кадастровий номер 7421155100:01:005:0579, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ;

- визнати спільною сумісною власністю автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автобус MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , а також визнати за нею право власності на 1/2 частку вказаних транспортних засобів та стягнути з відповідача ОСОБА_6 на її користь грошову компенсацію в розмірі вартості цієї частки у сумі 220208,50 грн. (69 496,00 + 150 712,50);

- стягнути з відповідача ОСОБА_6 понесені нею судові витрати.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що з 29 травня 2010 року до 5 грудня 2016 року вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 .

За час спільного проживання у шлюбі ними було придбано земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , яка була зареєстрована на ім`я чоловіка. Зараз на земельній ділянці знаходиться незареєстроване нежитлове приміщення - гараж та мийка.

Крім того, під час перебування у шлюбі за спільні кошти подружжя було придбано та зареєстровано на колишнього чоловіка два транспортні засоби: 03 вересня 2011 року - автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; 19 березня 2013 року - автобус MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначені транспорті засоби, без її згоди та без її відома, ОСОБА_6 у період перебування в шлюбі продав третім особам: MAN 8.150 - 25 січня 2014 року, а VOLKSWAGEN T4 - 20 жовтня 2015 року. Водночас вона не давала своєї письмової згоди на продаж автомобілів, хоча така згода передбачена ч. 3 ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів стосовно цінного майна.

За первинним розподілом справу було передано на розгляд судді Савенку А.І.

12 вересня 2017 року ухвалою суду частково задоволено заяву позивачки ОСОБА_1 про забезпечення позову - накладено арешт на 1/2 частину земельної ділянки шляхом заборони відчуження (а.с. 56-57, том 1).

Ухвалою суду від 5 грудня 2017 року задоволено клопотання сторони позивача про призначення у справі судової будівельно-технічної та товарознавчої експертизи (а.с. 203-204, том 1).

Ухвала виконана частково - визначено вартість транспортних засобів (а.с. 257-259, том 1), в іншій частині ухвала не виконана та експертиза не проведена у зв`язку з тим, що експерту не було надано доступу до нежитлового приміщення мийки та гаража, а також до квартири (а.с. 252, 265, том 1).

18 квітня 2018 року за клопотанням позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 у справі призначено судову будівельно-технічну експертизу (а.с. 9-10, том 3), яка також не проведена у зв`язку з тим, що не було надано доступу до об`єктів дослідження відповідачем по справі ОСОБА_6 (а.с. 124, том 3).

18 жовтня 2018 року строк повноважень судді Савенка А.І. закінчився.

29 жовтня 2018 року за наслідками повторного автоматизованого перерозподілу справу прийняв до свого провадження суддя Семенченко О.М. (а.с. 127-128, том 3).

12 грудня 2018 року до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 до ОСОБА_1 та ОСОБА_6 про визнання права власності на будівельні матеріали (а.с. 160-201, том 3).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_5 посилається на те, що спірна земельна ділянка площею 0,1095 га, кадастровий номер 7421155100:01:005:0579, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , була придбана її чоловіком ОСОБА_8 . ОСОБА_8 з 2006 року успішно займався підприємницькою діяльністю та, вирішивши збудувати ще один гараж, придбав для цього земельну ділянку. Проте оформити договір купівлі-продажу не встиг тому, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер. Після смерті чоловіка ІНФОРМАЦІЯ_2 березня ІНФОРМАЦІЯ_3 договір купівлі-продажу оформив на себе їхній син, відповідач ОСОБА_6 . В період оформлення договору син був одружений з позивачкою ОСОБА_1 .

У 2014 році вона вирішила продовжувати бізнес покійного чоловіка та побудувати гараж для автомобілів. Будівництво проводила за свої особисті кошти на земельній ділянці, що належала сину ОСОБА_6 . Будівельні роботи здійснювали ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 під керівництвом ОСОБА_12 . У сина на той час були проблеми в сім`ї, фінансової можливості здійснювати будівництво у нього не було. До цього часу будівництво не завершено та не введено в експлуатацію. Оскільки до моменту прийняття в експлуатацію та державної реєстрації об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які вкладені в будівництво гаражів і знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 13 грудня 2018 року позовну заяву третьої особи ОСОБА_5 прийнято до розгляду в одному провадженні з позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_6 (а.с. 185-187, том 3).

Ухвалою суду від 30 січня 2019 року задоволено клопотання відповідача ОСОБА_6 та залучено до участі в справі третіми особами, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_5 та ОСОБА_7 ; задоволено клопотання ОСОБА_5 про виклик свідків та відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової будівельно-технічної експертизи (а.с. 200-201, 206, 207, 212-214).

16 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_6 подав до суду письмові пояснення (а.с. 238-239). Позовні вимоги третьої особи ОСОБА_5 визнає в повному обсязі. Позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає з тих підстав, що спірну земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , купував за власні кошти його покійний батько. Він лише оформив на себе договір-купівлі продажу у зв`язку з тим, що батько за життя не встиг цього зробити. Позивачка не довела, що джерелом придбання земельної ділянки є спільні сумісні кошти або спільна праця.

Незавершеним на сьогоднішній день будівництвом нежитлової будівлі на спірній земельній ділянці займалась його мати ОСОБА_5 , вкладаючи в це свої кошти. Він не вкладав у будівництво ні коштів, ні праці.

Транспортні засоби: автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автобус MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , були продані в період шлюбу за згодою позивачки, а виручені кошти було витрачено на потреби сім`ї.

16 квітня 2019 року третя особа ОСОБА_5 також подала до суду письмові пояснення (а.с. 241-242, том 3).

Крім того, 16 квітня 2019 року до суду надійшла заява третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 , про те, що 20 травня 2015 року він придбав у ОСОБА_6 автомобіль марки VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску. Під час перереєстрації транспортного засобу були присутні і ОСОБА_6 , і ОСОБА_1 . Йому невідомо, чи надавала ОСОБА_1 згоду на продаж автомобіля і чи підписувала вона якісь документи, але грошові кошти в сумі 7 000 доларів США він особисто передав позивачці ОСОБА_1 (а.с. 243, том 3).

Ухвалою суду від 16 квітня 2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду (а.с. 248-249, том 3).

Ухвалою суду від 14 травня 2019 року відмовлено у задоволенні заяви позивачки ОСОБА_1 про відвід судді Семенченка О.М. (а.с. 12-13, том 4).

Ухвалою суду від 26 вересня 2019 року за заявою позивачки ОСОБА_1 від 14 травня 2019 року (а.с. 14, том 4) залишено без розгляду позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про виділення в натурі однієї другої частини земельної ділянки площею 0,1095 га, кадастровий номер 7421155100:01:005:0579, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; визнання права власності на 1/2 частину об`єкта незавершеного будівництва гаража та мийки за адресою: АДРЕСА_1 , виділивши її в натурі; визнання квартири за адресою: АДРЕСА_2 , спільною сумісною власністю (а.с. 62, 63 , том 4).

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримала позовні вимоги в частині визнання за нею права власності на 1/2 частку земельної ділянки та визнання спільною сумісною власністю автомобілів VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автобус MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , а також визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаних транспортних засобів та стягнення з відповідача ОСОБА_6 грошової компенсації за її частку права власності на автомобілі в розмірі 220208,50 грн.

Представники позивачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , підтримали позовні вимоги ОСОБА_1 . Зазначивши, що позов третьої особи ОСОБА_5 є безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню, оскільки не доведено, що саме ті будівельні матеріали, на які вказує третя особо були використані для будівництва гаражів.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, подав заяву про розгляд справи за його відсутності з участю представника ОСОБА_4 (а.с. 92, том 4).

Представник відповідача ОСОБА_4 у судовому засіданні позов позивачки ОСОБА_1 не визнав, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 визнав у повному обсязі. Пояснив, що земельна ділянка фактично була придбана батьком відповідача, але по причині його смерті договір купівлі-продажу оформлено на ОСОБА_6 . Спірні транспортні засоби придбані і продані в період шлюбу за згодою подружжя, а кошти витрачені на потреби сім`ї.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилася, подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі. Додатково зазначила, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_6 про поділ майна подружжя не визнає та просить суд відмовити у їх задоволенні (а.с. 95, том 4).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_7 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки до суду не повідомив (а.с. 94, том 4).

Заслухавши пояснення сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що в період з 29 травня 2010 року до 19 грудня 2016 року позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_6 перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 11, 13, том 1). Від шлюбу подружжя народили двох дітей.

З матеріалів справи вбачається, що 29 березня 2013 року відповідач ОСОБА_6 за згодою позивачки ОСОБА_1 придбав земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, площею 0,1095 гектара, кадастровий номер 7421155100:01:005:0579, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 73-74, 77, том 1).

За змістом ст. 60 СК України кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, якщо не доведено протилежне.

Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України №6-17цс17 від 22 лютого 2017 року та постанові Верховного Суду №372/504/17 від 21 листопада 2018 року.

Оскільки в ст. 60 СК України закріплена презумпція спільної сумісної власності подружжя, а відповідач не довів за допомогою належних та допустимих доказів, що земельна ділянка придбана за його особисті кошти, то слід визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку вищезазначеної земельної ділянки.

Посилання відповідача ОСОБА_6 на ту обставину, що позивачка ОСОБА_1 не приймала участі в придбанні земельної ділянки коштами, не заслуговує на увагу, оскільки, як убачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 народила старшого сина ОСОБА_13 і займалася його вихованням. (т.1, а.с. 50).

Крім того, під час перебування у шлюбі подружжям ОСОБА_14 було придбано та зареєстровано на відповідача ОСОБА_6 два транспортні засоби: 3 вересня 2011 року - автомобіль VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 ; 19 березня 2013 року - автобус MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 . Зазначені транспорті засоби у період перебування сторін в шлюбі було продано третім особам: MAN 8.150 - 25 січня 2014 року, а VOLKSWAGEN T4 - 20 жовтня 2015 року (а.с. 152, 153, 154, 155, том 1).

Відповідно до ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 27 квітня 2016 року у цивільній справі № 6-486цс16 та у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року №726/2165/15-ц, у випадку, коли при розгляді вимог про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Проте позивачка ОСОБА_1 не довела, що вона не давала згоди на продаж транспортних засобів, а також не довела, що кошти, отримані від продажу, були використані не в інтересах сім`ї, адже у 2014-2015 роках сторони перебували у шлюбі.

Крім того, в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 зазначила, що кошти від продажі автомобілів вони потратили, перебуваючи в шлюбі, на різні потреби.

За таких обставин правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про визнання спільною сумісною власністю автомобіля марки VOLKSWAGEN T4, 2011 року випуску, д.н.з. НОМЕР_1 , та автобуса MAN 8.150, 2000 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , які були відчужені в період шлюбу, а також про визнання за нею права власності на 1/2 частку вказаних транспортних засобів та стягнення з відповідача ОСОБА_6 грошової компенсації відсутні, а тому в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 просить визнати за нею право власності на будівельні матеріали, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ніким не оспорюється, що на земельній ділянці за вказаною адресою знаходиться незареєстроване нежитлове приміщення - гараж та мийка.

Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду України від 7 вересня 2016 року у цивільній справі № 6-47цс16, на який посилається позивачка ОСОБА_1 , новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак, до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, що за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_5 не посилається та не довела в судовому засіданні, що вона проживала однією сім`єю з позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_5 .

Разом з тим, встановлено, будівництво гаража та мийки здійснено на земельній ділянці, яка їй не належить, без належних дозвільних документів, а тому спірне майно відповідно до положень ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.

ОСОБА_5 надала суду оригінали товарних чеків, які підтверджують придбання будівельних матеріалів в період 2014-2015 років на суму 122 334,89 грн. (а.с. 169, 170, 171, 172, 173, 174, 175, 176, 177, 178, том 3).

Проте ОСОБА_5 не довела в судовому засіданні, які саме будівельні матеріали використані під час будівництва цих об`єктів незавершеного будівництва, не зазначила, право на які саме будівельні матеріали вона просить за нею визнати, адже взагалі не зазначено їхню загальну кількість та якісні характеристики. А тому, суд не може визнати право на абстракті будівельні матеріали.

За таких обставин у задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 141, 259, 263, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 до ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_4 , про поділ майна подружжя та визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, задовольнити частково .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,1095 га, кадастровий номер 7421155100:01:005:0579, яка розташована за адресою: АДРЕСА_5 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з відповідача ОСОБА_6 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 640 ( шістсот сорок) гривень.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , ІПН НОМЕР_5 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_4 , до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ІПН НОМЕР_4 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_4 , про визнання права власності на будівельні матеріали, відмовити .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Чернігівського апеляційного суду через Варвинський районний суд Чернігівської області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 21 листопада 2019 року.

Суддя О.М. Семенченко