Рішення

від 09.07.2018 по справі 910/15944/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.07.2018Справа № 910/15944/17 За позовом Першого заступника військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України;

2) Міністерства оборони України;

3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси

до Публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія по управлянню активами "ДАН"

про визнання договорів недійсними

Головуючий суддя Сташків Р.Б.

Суддя Картавцева Ю.В.

Суддя Підченко Ю.О.

Секретар судового засідання Гукун Н.В.

Представники сторін:

від прокуратури - Лесько Г.Є. (прокурор);

від позивача -1 - Колток О.М.(представник за довіреністю);

від позивача -2 - Тєплов Є.Л. (представник за довіреністю);

від позивача -3 - не з'явився;

від відповідача - Каплієнко В.Є. (адвокат), Ареф'єв А.Ю., Сущенко А.О. (представники за довіреностями);

від третьої особи - не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

Перший заступник військового прокурора Південного регіону України в інтересах держави в особі: 1) Кабінету Міністрів України, 2) Міністерства оборони України, 3) Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до публічного акціонерного товариства "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" про визнання недійсним договору № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 та договору № 270/3/58-07Р від 24.10.2007 "Про спільну діяльність у будівництві житла".

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міністерство оборони України не наділено повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою за адресою: м. Одеса, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Дукова, 3 за відсутності відповідних рішень Кабінету Міністрів України, а тому оспорювані договори укладені особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є порушенням частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України. Також, уклавши спірні правочини, сторони фактично змінили цільове призначення вказаної земельної ділянки із земель оборони, що в свою чергу, суперечить приписам статей 20, 77 Земельного кодексу України та є порушенням частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України. У зв'язку із чим, відповідно до статті 215 Цивільного кодексі України, договори № 270/3/48-07Р від 16.10.2007 та № 270/3/58-07Р від 24.10.2007 підлягають визнанню судом недійсними.

Позивач-1 у письмових поясненнях на позов послався на те, що не приймав рішень про припинення права постійного користування вказаною земельною ділянкою та наділення позивача 2 повноваженнями щодо розпорядження землями оборони, з огляду на що просив визнати спірні договори недійсними.

Позивач-2 у письмових поясненнях на позов зауважив, що за відсутності відповідних рішень Позивача-1 не був наділений повноваженнями на розпорядження земельною ділянкою, що належить до земель оборони, у зв'язку з чим у нього був відсутній необхідний обсяг цивільної дієздатності при укладенні спірних договорів.

Позивач-3 у письмових поясненнях на позов послався на те, що на даний час спірна земельна ділянка перебуває в нього на обліку та використовується у господарській діяльності філією Одеське управління військової торгівлі концерну Військторгсервіс , та передача позивачем 2 цієї ділянки під будівництво відповідачу за відсутності рішення Одеської міської ради про зміну цільового призначення земельної ділянки суперечить вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим позов просив задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, пославшись у відзиві зокрема на те, що у військової прокуратури відсутні процесуальні повноваження на звернення з даним позовом в інтересах позивача 1 до суду, у зв'язку з чим позов підлягає залишенню без розгляду. До того ж, відповідач зауважив на відсутності повноважень прокуратури щодо звернення з даним позовом в інтересах позивача 3. Крім того, прокуратурою не обґрунтовано наявність інтересів держави, які можуть бути порушені, при цьому умови спірних договорів не передбачають безпосереднє відчуження військового майна та розпорядження земельною ділянкою, а тому позивачем 2 не було перевищено повноважень при укладенні цих договорів. У той же час, сторони не приступили до використання вказаної земельної ділянки для будівництва, жодні роботи на ній не були розпочаті, що свідчить також про відсутність зміни її цільового призначення. У наданих суду поясненнях та заявах Відповідач клопотав про застосування позовної давності до вимог даного позову.

Третя особа в письмових поясненнях по справі зауважила, що прокурором не доведено наявність порушених інтересів держави та спірними договорами передбачено лише обов'язки сторін вжити заходів по зміні цільового призначення землі, крім того, діючим законодавством не заборонено укладати договори на забудову земельної ділянки до оформлення зміни її цільового призначення. Дані обставини, за твердженнями Третьої особи, не підлягають доказуванню на підставі ст. 75 ГПК України, оскільки встановлені в межах справи № 15/82-08-2001.

Позивач-3 та Третя особа уповноважених представників до судового засідання не направили, хоча судом були вчинені всі дії щодо належного їх повідомлення про розгляд справи. При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представника Позивача-3 та Третьої особи перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов'язковою не визнавалась. Відтак, судом не встановлено підстав для відкладення розгляду справи, встановлених ст. 202 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані сторонами докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

16.10.2007 між Позивачем-2 та Відповідачем укладено Договір № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників), предметом якого є проведення спільної діяльності сторін щодо будівництва комплексу житлових будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення згідно з проектно-кошторисною документацією, що підлягають будівництву на земельній ділянці орієнтовною загальною площею 30,0 га, яка розташована у Одеській області, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Дукова, 3 (військове містечко № 1).

Згідно з п. 3.2. вказаного правочину Позивач-2 забезпечує свою частку шляхом здійснення оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки. До складу частки Позивача-2 на цілі спільної діяльності також включається здійснення технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою на Відповідача. Сторони домовились, що частка Позивача-2 у спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 33000000,00 грн., у процентному співвідношенні становить 25 % від загальної площі об'єкту.

Пунктом 3.2.2. Договору передбачено, що Відповідач забезпечує свою частку виконанням покладених на неї цим Договором функцій шляхом фінансування будівництва, передачі рухомого та нерухомого майна та інших товарно-матеріальних цінностей та за допомогою ведення загальних справ сторін Договору, в порядку і на умовах, передбачених Договором. Відповідач здійснює зазначений свій вклад у будівництво квартир, будинків з об'єктами соціальної інфраструктури та вбудовано-прибудованими приміщеннями соціально-побутового, торговельного та адміністративного призначення. Сторони домовились, що частка відповідача в спільній діяльності в грошовому еквіваленті орієнтовно становить 99000000,00 грн., у процентному співвідношенні становить 75 % від загальної площі об'єкту.

Відповідно до п. 4.5. вказано угоди за Позивачем-2 залишаються наступні функції замовника будівництва об'єкту, зокрема: оформлення спільно з Відповідачем у встановленому законодавство України порядку землевпорядної документації, оформлення користування земельної ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту; приймання об'єкту в експлуатацію та участь у передачі об'єкту експлуатаційним організаціям; оформлення дозвільних документів, необхідних для здійснення будівництва об'єкту.

Розділом 6 Договору визначено права та обов'язки сторін, серед яких, зокрема, зазначено, що Позивач-2 приймає на себе наступні зобов'язання: одержати у відповідних закладах необхідні вихідні дані і правовстановлюючі документи, отримати необхідні погодження та забезпечує здійснення державної експертизи у відповідних державних органах, завізувати протягом 10 днів з дати надання підготовлене відповідачем завдання на проектування; у разі необхідності направити свого представника для участі в роботі з опрацювання та узгодження проектно-кошторисної документації; оформити необхідні дозвільної документи (дозволи, технічні умови і т.п.), необхідні для виконання зобов'язань відповідачем, забезпечити в установленому законодавством України порядку оформлення за рахунок та за участю відповідача землевпорядної документації, оформлення користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об'єкту, а також оформлення (отримання) необхідних дозволів, технічних умов (ТУ) та іншої необхідної у зв'язку з винесенням інженерних мереж з території забудови, приведенням земельної ділянки у стан, придатний до початку будівництва; передати генпідряднику в установленому законодавством України порядку під будівництво земельну ділянку згідно з планом землекористування для будівництва об'єкту; передати генпідряднику дозвіл на будівництво та іншу документацію, необхідну для здійснення будівництва; вирішувати та узгоджувати з місцевими органами державної влади та місцевого самоврядування, іншими установами, організаціями та підприємствами питання, що пов'язані з будівництвом та своєчасним наданням всіх необхідних дозволів, необхідних погоджень та технічних умов (ТУ) згідно з встановленим законодавством України порядком та існуючими домовленостями, у разі необхідності може залучати представників відповідача для виконання таких робіт; негайно повідомити відповідача про всі обставини, які перешкоджають або ставлять під сумнів досягнення мети цього договору; в одномісячний строк після підписання цього договору надати відповідачу планувально-технологічне завдання на обладнання квартир у межах діючих нормативів; разом із відповідачем здійснювати прийом в експлуатацію завершеного будівництвом об'єкту в цілому, або відповідної його складової частини та передачу його на баланс експлуатаційним організаціям; після затвердження акту державної комісії про прийом об'єкту в цілому, або відповідної його складової частини надати відповідачу в 10-денний термін передбачені чинним законодавством України документи, які необхідні для оформлення останнього та/або залученими нею особами права власності на її (їх) частку житла та вбудовано-прибудовані нежитлові приміщення.

Також, до вказаного Договору сторони уклали Договір від 24.10.2007 № 270/3/58-07Р про врегулювання відносин сторін до Договору від 16.10.2007 № 270/3/48-07Р про спільну діяльність у будівництві житла (без об'єднання вкладів учасників).

Відповідно до п. 1 Договору від 24.10.2007 № 270/3/58-07Р частка Позивача-2 у спільній діяльності становить 99000000,00 грн. Позивач-2 здійснює свій вклад шляхом оцінки права забудови зазначеної земельної ділянки. Частка Позивача 2-на цілі спільної діяльності також здійснюється шляхом виконання технічного нагляду та прийняття будівель в експлуатацію, участі в узгодженнях по переоформленню права користування земельною ділянкою на Відповідача.

Згідно з п. 3.1. Договору від 24.10.2007 № 270/3/58-07Р Відповідач належним чином перерахував Позивачу-2 суму в розмірі 3300000,00 грн. відповідно до п. 7.7. Договору від 16.10.2007 № 270/3/48-07Р.

Пунктами 3.2, 3.3 Договору від 24.10.2007 № 270/3/58-07Р (у редакції Додаткового договору від 07.11.2007) передбачено, що Відповідач зобов'язується передати Позивачу-2 в термін до 10.12.2007 квартири по ціні не вище опосередкованої вартості спорудження житла по регіонам України станом на 1 жовтня 2007 року на суму 26032147 грн. з оформленням свідоцтва про право державної власності відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач перераховує Позивачу-2 залишок суми в розмірі 3667852,10 грн. у термін до 24.11.2007.

У разі виконання Відповідачем зобов'язань згідно з п. 3 даного Договору Позивач-2 зобов'язується надати в 30-денний термін згоду на припинення права користування земельною ділянкою загальною площею 30,0 га, яка розташована у Одеській області, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Дукова, 3 (військове містечко № 1).

У той же час, відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 031776 від 1990 року Позивачу-3 були відведені в постійне користування землі військового містечка № 1, дислокованого у м. Іллічівську Одеської області, площею 28,861 га.

17.12.2007 Позивач-2 звернувся до голови Молодіжненської селищної ради Овідіопольського району Одеської області з листом № 220/4687, в якому висловив згоду на припинення права постійного користування спірною земельною ділянкою з подальшим відведенням Відповідачу під будівництво в установленому чинним законодавством порядку.

Згідно зі ст. 14 Закону України Про Збройні Сили України земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належить їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків.

Як передбачено ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України. Землі оборони можуть перебувати у державній та комунальній власності. Навколо військових та інших оборонних об'єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Згідно п. 2 Порядку вилучення і передачі військового майна Збройних Сил, який затверджено Постановою від 29.07.2002 № 1282 Кабінету Міністрів України, визначено, що військове містечко - майновий комплекс будівель, споруд, іншого нерухомого військового майна разом із житловим фондом, об'єктами соціальної та інженерної інфраструктури, які використовуються для його обслуговування, розміщений на відокремленій земельній ділянці, яка належить до категорії земель оборони.

Тобто, з системного аналізу наведеного вище вбачається, що фактично земельні ділянки, на яких розміщені військові містечка є землями оборони.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЗК України до повноважень Кабінету Міністрів України в галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

За приписами ст. 116 Конституції України повноваження з управління об'єктами державної власності надані Кабінету Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 ст. 84 ЗК України землі оборони, не можуть передаватись у приватну власність.

За приписами ч. 3 та 4 ст. 142 ЗК України припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (ч. 2 ст. 149 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно зі ст. 4 Закону України "Про використання земель оборони" військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування.

Таким чином, Позивач-2 фактично передав земельну ділянку військового містечка № 1 як пайовий внесок у спільну діяльність, тобто розпорядився цими землями за відсутності прийняття відповідного рішення Позивачем-1, всупереч вищенаведеним положенням чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства. Крім того, передача земельної ділянки під будівництво комплексу житлових будинків є зміною її цільового призначення без дотримання встановленого законодавством порядку та є фактичним відчуженням військового майна.

Частинами 1, 2 ст. 20 ЗК України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою або приймають рішення про створення об'єктів природоохоронного та історико-культурного призначення.

Таким чином, у матеріалах справи відсутня згода на припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 30,0 га Позивачем-3 власника земельної ділянки - Позивачем-1, яким відповідне рішення не приймалося. Отже, наявність згоди Міністра оборони України на припинення права постійного користування земельною ділянкою, без згоди власника - Позивача-1 та постійного землекористувача, яким є КЕВ згідно державного акту, не є підставою для припинення права постійного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, укладення спірних договорів відбулося з порушенням вимог чинного на той час законодавства щодо розпорядження землями оборони та укладення договорів Позивачем-2 без відповідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання таких договорів недійсними на підставі ч. 1, 2 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

Одночасно, суд відхиляє заперечення Відповідача з приводу відсутності порушень інтересів держави та звернення прокурора з даним позовом до суду, оскільки згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України Про прокуратуру право прокурора на здійснення представництва в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави виникає у випадках нездійснення або неналежного здійснення захисту інтересів органом державної влади, органом місцевого самоврядування або іншим суб'єктом владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Таким чином, оскільки Позивачами було допущено неналежне здійснення захисту інтересів держави щодо розпорядження землями оборони, звернення прокурора з даним позовом до суду в інтересах держави є обґрунтованим.

Посилання Третьої особи на встановлені в межах справи № 15/82-08-2001 обставини судом преюдиціальними для даної справи не визнаються з огляду на відмінність підстав позову та суб'єктного складу сторін.

Щодо поданих Відповідачем під час розгляду справи заяв про застосування строку позовної давності, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається, за загальним правилом, від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

У той же час, відповідно до ч. 5 ст. 53 ГПК України в разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Як вбачається із пред'явленого прокурором позову, останній заявлено в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України та Квартирно-експлуатаційного відділу міста Одеси.

Із матеріалів справи вбачається, що в травні 2008 року Державною контрольно-ревізійною службою України на підставі доручення Кабінету Міністрів України було проведено перевірку використання бюджетних коштів та переданих до сфери управління Міністерства оборони України військового майна і земель. Крім того, із постанови Київського апеляційного господарського суду від 24.03.2011 у справі № 6/257 за позовом ПАТ "Недиверсифікований закритий венчурний корпоративний інвестиційний фонд "Інноваційні стратегії" до Міністерства оборони України про зобов'язання вчинити дії - надати згоду на припинення права користування спірною земельною ділянкою на виконання умов Договору від 16.10.2007 № 270/3/48-07Р вбачається, що представник Кабінету Міністрів України був присутній на судовому засіданні з розгляду справи 24.03.2011 та повідомив, що погодження припинення права користування спірним майном (військовим містечком № 1) Кабінет Міністрів України не надавав.

Окрім того, матеріалами справи також підтверджується факт обізнаності Позивача-2 про укладення оспорюваних договорів ще в 2007 при наданні Міністром оборони України згоди на припинення права постійного користування земельною ділянкою та Позивача-3, принаймні, при поданні останнім касаційної скарги на рішення господарського суду Одеської області від 11.07.2008 у справі № 15/82-08-2001.

У викладеній в постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 № 6-2469цс16 правовій позиції зазначено, що порівняльний аналіз термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 60 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Ураховуючи викладене, посилання на поважність причин пропуску строку внаслідок відсутності інформації у Позивача-1 щодо порушення вимог чинного законодавства при укладенні спірних договорів не є обґрунтованими, оскільки прокуратурою та позивачами не доведено неможливості дізнатися про порушення інтересів держави в межах строку позовної давності, у зв'язку з чим суд дійшов висновку про застосування наслідків спливу строку позовної давності до спірних правовідносин, що зумовлює суд у задоволенні позову відмовити.

Згідно з положеннями ст. 129 ГПК України судові витрати, в які Позивачем включено витрати на сплату судового збору, залишаються за Позивачем.

Ураховуючи викладене та керуючись статтями 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 19.07.2018.

Головуючий суддя Р.Б. Сташків

Суддя Ю.В. Картавцева

Суддя Ю.О. Підченко