Постанова

від 17.07.2018 по справі 826/16254/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: №826/16254/17 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко А.І.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2018 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Земляної Г.В.

суддів Мельничука В.П, Лічевецького І.О.

за участю секретаря Данилюк Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року

у справі №826/16254/17 (розглянутої в порядку спрощеного провадження)

за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Консалт ЛТД

та Приватного підприємства Городенко

про визнання правочину недійсним,

В С Т А Н О В И Л А :

У грудні 2017 року Головне управління Державної фіскальної служби у Київській області звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Консалт ЛТД та Приватного підприємства Городенко , в якому просило визнати недійсним правочин між Товариством з обмеженою відповідальністю Престиж Консалт ЛТД та Приватним підприємством Городенко , за наслідками виконання якого було складено податкові накладні від 31 травня 2016 року №380, від 30 червня 2016 року №178, від 31 липня 2016 року №150.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що податкові накладні від 31 травня 2016 року №380, від 30 червня 2016 року №178, від 31 липня 2016 року №150, виписані Товариством з обмеженою відповідальністю Престиж Консалт ЛТД на користь Приватного підприємства Городенко в період, коли директором Товариства з обмеженою відповідальністю Престиж Консалт ЛТД значився ОСОБА_4, який відповідно до вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у кримінальній справі №761/15487/17 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 27, частини 1 статті 205 Кримінального кодексу України. Вказаним вироком встановлено, що жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ Престиж Консалт ЛТД ОСОБА_4 не мав, підприємство зареєстрував на своє ім'я на прохання невстановленої досудовим розслідуванням особи без мети здійснення господарської діяльності. Жодних документів податкової та бухгалтерської звітності ТОВ Престиж Консалт ЛТД не складав та не підписував, а до органів Міністерства доходів та зборів податкову звітність не подавав та нікого на це не уповноважував.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції позивачем було подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, порушення судом норм матеріального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Відповідачем було подано відзив (заперечення) на апеляційну скаргу в якому зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною та необґрунтованою та просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги та просив скасувати рішення суду першої інстанції й прийняти нову постанову про задоволення позову у повному обсязі, посилаючись на порушення судом при винесенні рішення норм процесуального та матеріального права.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги та доводи апеляційної скарги заперечував та просив в задоволенні апеляційної скарги відмовити з огляду на її необґрунтованість та безпідставність, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно зі ст. 315, ст.316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, протягом травня-липня 2016 року ТОВ Престиж Консалт ЛТД та ПП Городенко перебували у господарських відносинах, а саме - між ними укладено договір про надання транспортних послуг.

ТОВ Престиж Консалт ЛТД (постачальник, продавець) на виконання умов договору (а.с.63-64) було виписано на користь Приватним підприємством Городенко (отримувач, покупець) податкові накладні від 31 травня 2016 року № 80, від 30 червня 2016 №178, від 31 липня 2016 №150 на загальну суму 64 000 грн., у тому числі ПДВ.

Податковий орган дійшов висновку, що оскільки ОСОБА_4, який є директором ТОВ Престиж Консалт ЛТД та яка, згідно вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року №761/15487/17 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України, жодних документів фінансово-господарської діяльності підприємства не підписував, то всі документи, виписані від імені ТОВ Престиж Консалт ЛТД , з моменту створення підприємства є недійсними, а отже вказане свідчить про недійсність правочину укладеного між ТОВ Престиж Консалт ЛТД і ПП Городенко , за наслідками якого складено податкові накладні від 31 травня 2016 року № 80, від 30 червня 2016 №178, від 31 липня 2016 №150.

Та відповідно звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним правочину між відповідачами.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, прийшов до висновку, що матеріали справи не містять обставин, що підтверджують недійсність правочину.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, оскільки вони знайшли своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи виходячи з наступного.

Відповідно до пп. 20.1.30 п. 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Так, згідно з ч. 1 статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно ж до ч. 1 статті 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно з ч. 3 статті 228 Цивільного кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Виходячи з системного тлумачення наведених положень вбачається, що контролюючі органи законодавчо уповноважені звертатись до суду з позовами щодо визнання оспорюваних правочинів недійсними. Водночас, обов'язковою умовою визнання правочину недійним є встановлення обставин вчинення такого правочину.

Наведене підтверджується, зокрема, вимогами Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9, п. 8 якої визначено, що не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено.

Верховним Судом України було наголошено на тому, що відповідно до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 Цивільного кодексу України, саме на момент вчинення правочину.

У зв'язку з цим необхідно правильно визначати момент вчинення правочину. Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 Цивільного України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції звертаючись до суду із даним позовом, податковий орган, як на підставу для визнання правочину, укладеного між ТОВ Престиж Консалт ЛТД та ПП Городенко , недійсним, посилається лише на наявність вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року у кримінальній справі №761/15487/17 стосовно ОСОБА_4 та податкові накладні від 31 травня 2016 року №380, від 30 червня 2016 року №178, від 31 липня 2016 року №150.

Однак колегія суддів звертає увагу, що зазначений вирок не стосується обставин укладення правочинів між ТОВ Престиж Консалт ЛТД та ПП Городенко , оскільки такі обставини не досліджувались під час розгляду справи по обвинуваченню винних у вчиненні кримінального правопорушення. Таким чином вирок від 02 червня 2017 року №761/15487/17 не є належним доказом недійсності правочину, оскільки не доведено причетність до укладення (оформлення) правочинів з ПП Городенко , обвинуваченої за вироком особи.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що станом на момент підписання договору №04/12 від 30 жовтня 2015 року про надання транспортних послуг вказаним вище вироком не встановлено, що у діях відповідача був відсутній умисел під час укладення договору без мети реального настання правових наслідків, а надані позивачем податкові накладні від 31 травня 2016 року №380, від 30 червня 2016 року №178, від 31 липня 2016 року №150, які не містять підписів уповноваженої особи, яка їх виписала, а також серед обов'язкових реквізитів відсутні відомості щодо договору.

Так відповідно до вимог п. 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата складання податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД, для послуг - код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг; платники податків, крім випадків постачання підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України, мають право зазначати код товару згідно з УКТ ЗЕД або код послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг неповністю, але не менше ніж чотири перших цифри відповідного коду.

З наведеного вище вбачається, що податкова накладна не дає змоги ідентифікувати правочин, на підставі якої її було складено, оскільки серед її обов'язкових реквізитів відсутні будь-які відомості про його вчинення.

Вказуючи на недійсність договору, позивач посилається на факт підписання податкових накладних, а не безпосередньо договору, особою, яка не має відношення до господарської діяльності ТОВ Престиж Консалт ЛТД .

Разом з цим, в підтвердження виконання спірного правочину ПП Городенко надано копію договору №04/12 від 30 жовтня 2015 року про надання транспортних послуг, копії актів про надання послуг №5/16 від 31.05.2016, №10/16 від 30.06.2016 та №21/16 від 31.07.2016.

Наявними в матеріалах справи доказами, суб'єктом владних повноважень не доведено, що в діях ТОВ Престиж Консалт ЛТД наявний умисел, під час укладення спірного договору, а також його без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування або несплати податків.

Разом з тим колегія звертає увагу, що розгляд даної справи здійснено в межах заявлених позовних вимог та, відповідно, на підставі встановлених обставин у справі.

Встановлені обставини не впливають на вирішення питання щодо правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту або витрат та доходів, які потребують окремого дослідження.

При цьому, в контексті можливості контролюючого органу зібрати необхідні докази з метою підтвердження обставин, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, в тому числі, які б висвітлювали факт вчинення спірного правочину та умови його виконання відповідачами, колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно статей 61 та 62 Податкового кодексу України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Податковий контроль здійснюється шляхом, в тому числі, перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин, моніторингу контрольованих операцій та опитування посадових, уповноважених осіб та/або працівників платника податків відповідно до статті 39 цього Кодексу.

Главою 8 Податкового кодексу України визначені види та порядок проведення контролюючими органами перевірок платників податків.

Відповідно до п. 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав, зокрема, отримання податкової інформації, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту.

Аналіз наведених правових положень дає підстави для висновку про те, що в разі отримання інформації про порушення платником податків валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, яка в даному випадку могла бути отримана, в тому числі, з вироку Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року №761/15487/17, на який в своєму позові посилається позивач, такі органи зобов'язані здійснити заходи податкового контролю за таким платником податків шляхом, по-перше, направлення на його адресу обов'язкового письмового запиту на отримання пояснень та їх документальних підтверджень, а по-друге, здійснення перевірки такого платника податків в разі ненадання ним таких пояснень та документів.

Водночас, позивачем не було надано суду доказів здійснення такого податкового контролю за діяльність відповідачів, що, відповідно, зумовлює відсутність у нього доказів вчинення платниками податків спірного правочину, з метою визнання недійсним якого позивач звернувся до суду.

Таким чином, ГУ ДФС у Київській області, яке є суб'єктом владних повноважень, не дотримано наведених вище вимог КАС України в частині належного документального підтвердження своєї правової позиції.

З аналогічних підстав колегія суддів вважає необґрунтованим посилання апелянта на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 02 червня 2017 року №761/15487/17, яким керівника ТОВ Престиж Консалт ЛТД було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 статті 27, ч. 1 статті 205 Кримінального кодексу України (пособництво у здійсненні фіктивного підприємництва), оскільки таким вироком не встановлені обставини вчинення ТОВ Престиж Консалт ЛТД та ПП Городенко спірного правочину.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Беручи до уваги наведене, оскільки позивачем не було надано суду доказів вчинення відповідачами спірного правочину.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про правомірність та обґрунтованість відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки надані позивачем податкові накладні жодним чином не свідчать про обставини вчинення відповідачами конкретного правочину, який просить визнати недійсним контролюючий орган.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись 34, 242, 243, 246, 308, 310, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 квітня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя: Г.В. Земляна

Судді: В.П. Мельничук

І.О. Лічевецький

Повний текст постанови виготовлено 18 липня 2018 року.