Постанова

від 18.07.2018 по справі 914/1589/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/1589/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л.В.,

судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сігнаєвської К.І.;

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - 1 - ОСОБА_2,

- 2 - не з'явився,

третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Господарського суду Львівської області

(головуючий - Мороз Н.В., судді - Ділай У.І., Мазовіта А.Б.)

від 21.02.2018

та постанову Львівського апеляційного господарського суду

(головуючий - Орищин Г.В., судді - Галушко Н.А., Данко Л.С.)

від 26.04.2018,

за позовом - ОСОБА_4

до - спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна", ОСОБА_5

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_3

про визнання недійсною довіреності

В С Т А Н О В И В:

31.07.2017 до Господарського суду Львівської області звернувся ОСОБА_4 з позовом до спільного українсько-польського підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Україна" та ОСОБА_5 про визнання недійсною довіреності від 22.04.2008 на представництво прав та інтересів СУПП ТОВ "Гермес-Україна" видану на ім'я ОСОБА_5

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням корпоративних прав позивача як учасника товариства. Вказував, що невстановленими особами було підроблено довіреність, видану начебто від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна", що була посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дудою С.Б., на представництво ОСОБА_5 прав та інтересів СУПП ТОВ "Гермес-Україна". Стверджує, що генеральний директор СУПП ТОВ "Гермес-Україна" ОСОБА_11 оспорюваної довіреності не підписувала і не могла підписати, оскільки перебувала за межами України. У ході кримінального провадження було проведено експертизи яким встановлено, що підписи на довіреності від імені ОСОБА_11 виконані не нею, а відтиск печатки на довіреності виконаний не печаткою товариства.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 позов задоволено. Визнано недійсною довіреність від 22.04.2008 на представництво прав та інтересів СУПП ТОВ "Гермес-Україна" видану на ім'я ОСОБА_5, що була посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Дудою Світланою Богданівною та зареєстрована в реєстрі за №749.

Приймаючи рішення господарський суд дійшов висновків, що позовні вимоги у цій справі пов'язані з порушенням корпоративних прав ОСОБА_4 як учасника СУПП ТОВ "Гермес-Україна". Судом було встановлено, що оспорювана довіреність від 22.04.2008 підписана не керівником товариства Костильовою Ольгою Владиславівною, а іншою особою. Окрім того, рішення загальних зборів учасників товариства, оформлені протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008, на виконання яких було видано оспорювану довіреність, були визнані недійсними рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 914/240/17.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 залишено без змін.

ОСОБА_3 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення яким відмовити в задоволенні позову.

Підставами для скасування судових рішень третя особа зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції. Стверджує, що судами було здійснено помилковий висновок про те, що оспорювана довіреність порушує корпоративні права позивача. Судом першої інстанції безпідставно відмовлено відповідачу-2 у задоволенні заяви про застосування позовної давності. Окрім того, при вирішенні цієї справи суди безпідставно взяли до уваги висновки експертів, отримані з матеріалів кримінального провадження, оскільки у вказаному провадженні не було постановлено вироку та не оголошувалося підозри, тобто, ці висновки не піддавалися перевірці судом, у зв'язку з чим їх слід вважати недопустимими доказами.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та рішення місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін. Зазначає, що оспорювана довіреність була видана з метою незаконного відчуження належного СУПП ТОВ "Гермес-Україна" приміщення, яке було єдиним активом товариства. Вважає, що позовна давність для звернення з позовом у цій справі не була пропущена, оскільки однією з підстав позову є факт недійсності рішень загальних зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008. Вказаний факт був встановлений лише 19.04.2017 у рішенні Господарського суду Львівської області у справі №914/240/17. Висновки судових експертів №456 від 29.06.2010 та №457 від 15.07.2010 отримані в ході кримінального провадження є належними письмовими доказами, що мають значення для правильного вирішення спору.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Як встановлено господарськими судами, ОСОБА_4 є учасником СУПП ТОВ "Гермес-Україна", якому належить частка в статутному капіталі товариства у розмірі 203 713,00 грн. Статутний капітал товариства становить 242 000,00 грн. Керівником підприємства відповідача-1 є Костильова Ольга Владиславівна.

Згідно п. 10.4 статуту СУПП ТОВ "Гермес-Україна" діяльність дирекції очолює генеральний директор, який призначається зборами засновників. Договори, пов'язані з придбанням або відчуженням нерухомості або транспортних засобів на суму понад 10 000,00 гривень або еквівалентну суму, генеральний директор має право укладати лише після погодження зборів учасників.

18.04.2008 зборами учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна" було прийнято рішення, оформлене протоколом №18 від 18.04.2008, про уповноваження ОСОБА_11 виписати нотаріально завірене доручення на ОСОБА_5, який погодився взяти на себе клопотання з підготовки документів для прискорення продажу приміщення промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 21, т.1).

В матеріалах справи є довіреність від 22.04.2008 від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна", посвідчена приватним нотаріусом Яворівського районного нотаріального округу Львівської області Дудою Світланою Богданівною та зареєстрована в реєстрі за № 749 (а.с. 22, т.1). Відповідно до умов цієї довіреності СУПП ТОВ "Гермес-Україна" в особі генерального директора ОСОБА_11 уповноважило ОСОБА_5 представляти інтереси СУПП ТОВ "Гермес-Україна" та бути представником товариства з усіма необхідними повноваженнями в усіх державних, громадських, господарських та інших органах, установах і організаціях незалежно від підпорядкованості, форм власності, галузевої належності, зокрема, представляти інтереси товариства з питань відчуження належного йому приміщення промислового корпусу № 2, загальною площею 2728,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона Є., будинок № 1, укладати всі передбачені законом договори з управління і розпорядження цим приміщенням, проводити розрахунки за укладеними договорами.

Зборами учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна" було прийнято рішення, оформлене протоколом №19 від 20.10.2008, про надання ОСОБА_5, що діє згідно довіреності та в інтересах товариства, згоду на продаж приміщення промислового корпусу за адресою: АДРЕСА_1, яке належить СУПП ТОВ "Гермес-Україна" на підставі права власності та призначення йому винагороди за виконану роботу (а.с. 78, т.1).

23.10.2008 на підставі вказаної довіреності, ОСОБА_5, діючи від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна", відчужив вказане приміщення на користь ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Гавриловою В. А. і зареєстрованого в реєстрі за № 4244 (а.с. 201-203, т.1).

31.12.2009 слідчий СВ Залізничного РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області, старший лейтенант міліції Дейнека Н.С., встановивши, що 23.10.2008 невстановлена особа, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом шахрайства, від імені ОСОБА_5 та ОСОБА_11, уклала договір купівлі-продажу приміщення промислового корпусу АДРЕСА_2, незаконно відчуживши вищевказане приміщення на користь ОСОБА_3, заподіявши СУПП ТОВ "Гермес-Україна" майнову шкоду у розмірі 300 000,00 грн, прийняв постанову про порушення кримінальної справи (а.с. 23, т.1).

В ході кримінального провадження у вказаній кримінальній справі було призначено та проведено ряд експертиз.

Висновком експерта №456 від 29.06.2010 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці встановлено, що рукописні тексти "Костилёва Ольга Владиславівна", розташовані у графах "Підпис:" першого та другого примірників довіреності, складеної 22.04.2008 від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна" на ім'я громадянина ОСОБА_5 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Дуди Світлани Богданівни за № 749, виконані не громадянкою Костильовою Ольгою Владиславівною, а іншою особою; два підписи від імені ОСОБА_11, розташовані у графах "Підпис:" першого та другого примірників довіреності, складеної 22.04.2008 від імені СУПП ТОВ "Гермес-Україна" на ім'я громадянина ОСОБА_5 і зареєстрованої в реєстрі приватного нотаріуса Яворівського районного нотаріального округу Дуди Світлани Богданівни за № 749, виконані не громадянкою Костильовою Ольгою Владиславівною, а іншою особою (а.с. 24-29, т.1).

Згідно висновку експерта №457 від 15.07.2010 Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру при Управлінні МВС України на Львівській залізниці, сім відбитків круглої печатки СУПП ТОВ "Гермес-Україна", в тому числі й на довіреності від 22.04.2008 та договорі купівлі-продажу від 23.10.2008, нанесені не круглою печаткою СУПП ТОВ "Гермес-Україна" (а.с. 30-34, т.1).

Господарськими судами встановлено, що на момент посвідчення оспорюваної довіреності від 22.04.2008 та на момент укладення договору купівлі-продажу від 23.10.2008 керівник СУПП ТОВ "Гермес-Україна" Костильова Ольга Владиславівна не перебувала на території України, оскільки виїхала за її межі 31.08.2007, а повернулась в Україну 30.06.2008, що підтверджується листами Державної прикордонної служби України №0.253-5727/0/15-10 від 31.05.2010 та №0.253-1190/0/16-11 від 04.02.2011 (а.с. 4, 5, т. 2).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі №914/240/17 було задоволено позов ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень загальних зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008 (а.с. 36-40, т. 1). Вказаним рішенням встановлено, що про скликання 18.04.2008 та 20.10.2008 загальних зборів товариства ОСОБА_4 не було повідомлено, участі в таких зборах він не приймав та відповідних протоколів не підписував. Суд дійшов висновку, що оспорювані рішення зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна" використано невстановленою особою для відчуження майна товариства поза волею його учасників. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 914/240/17 не оскаржувалось та набрало законної сили.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом.

За ч. 1 ст.237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Представництво за довіреністю може ґрунтуватися на акті органу юридичної особи. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

За ст. 246 ЦК України довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами.

Довіреність є підставою для представництва і ґрунтується на односторонньому волевиявленні особи, яку представляють і за своєю правовою природою довіреність є одностороннім правочином.

На довіреність як правочин поширюються загальні вимоги закону щодо правочинів.

Відповідно до ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов`язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов`язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Згідно з ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

За частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Оскільки судами попередніх інстанцій під час вирішення спору було встановлено обставини, з якими законодавство пов'язує визнання оспорюваного правочину недійсним, зокрема, оспорювану довіреність від 22.04.2008 підписано не керівником СУПП ТОВ "Гермес-Україна" Костильовою Ольгою Владиславівною, а іншою особою, оспорювана довіреність на відчуження нерухомого майна СУПП ТОВ "Гермес-Україна" була вчинена за відсутності відповідного погодження загальних зборів СУПП ТОВ "Гермес-Україна", висновки господарських судів про наявність підстав для задоволення позову є правомірними.

Верховний Суд відхиляє довід скаржника про те, що оспорювана довіреність не порушує корпоративні права позивача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з ч. 1 ст. 88 ГК України та ч. 1 ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" учасники господарського товариства мають право брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах.

Відповідно до ч. 1 ст. 58 Закону України "Про господарські товариства" вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників.

Згідно з ст. ст. 41, 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю належить, зокрема, затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Пунктом 10.4 статуту СУПП ТОВ "Гермес-Україна" передбачено порядок відчуження майна товариства, відповідно до якого загальні збори учасників погоджують відповідні договори на суму понад 10 000,00 грн.

Вчинення правочинів, спрямованих на відчуження промислового корпусу №2 загальною площею 2728,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Патона, буд. №1, вартість якого значно перевищує 10 000,00 грн (умова п. 10.4 статуту) без відповідного рішення та волі учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", порушує корпоративні права учасників товариства на участь в управлінні справами товариства, зокрема і ОСОБА_4, передбачені статутом товариства. Про відчуження вказаного приміщення поза волею учасників свідчить факт недійсності рішень загальних зборів учасників СУПП ТОВ "Гермес-Україна", оформлених протоколами №18 від 18.04.2008 та №19 від 20.10.2008 встановлений рішення Господарського суду Львівської області від 19.04.2017 у справі № 914/240/17.

З приводу доводів скаржника про безпідставність відмови в застосуванні до спірних правовідносин позовної давності, судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

При цьому, відповідно до частини першої ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, тобто у визначенні моменту виникнення права на позов відображаються як об'єктивний, так і суб'єктивний моменти: об'єктивний - сам фактор порушення права, суб'єктивний - момент, коли особа довідалася чи могла довідатися про це порушення або особу, яка порушила право.

Згідно з частинами третьою, четвертою ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

Заяву про застосування позовної давності подавав до суду першої інстанції відповідач-2.

Скаржник в касаційній скарзі посилається на обізнаність позивача з існуванням оспорюваної довіреності, оскільки в порядку цивільного судочинства Залізничним районним судом міста Львова розглядалася справа №462/4125/13-ц за позовом ОСОБА_10 до ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу недійсним, в якій ОСОБА_4 брав участь як третя особа, а отже йому було відомо і про оспорювану довіреність, яка досліджувалася в ході розгляду вказаної цивільної справи.

Господарськими судами встановлено, що можливість позивача бути обізнаним про існування оспорюваної довіреності виникла у нього лише під час апеляційного перегляду цивільної справи №462/4125/13-ц в Апеляційному суді Львівської області, внаслідок неналежного повідомлення його про розгляд цивільної справи у місцевому суді. Оскільки вказане апеляційне провадження було відкрито 04.09.2014, а ОСОБА_4 звернувся з позовом у цій господарській справі 31.07.2017, позивач не пропустив строку позовної даності, встановленого ст. 257 ЦК України.

Щодо аргументу касаційної скарги про те, що висновки експертиз №456 від 29.06.2010 та №457 від 15.07.2010 помилково прийняті до уваги господарськими судами необхідно зазначити таке.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної.

Спірні експертизи призначені в межах кримінального провадження, що розслідується Залізничним РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області та були правомірно оцінені господарськими судами у сукупності з іншими доказами на загальних підставах відповідно до вимог ст. 86 ГПК України.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та рішення першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на ОСОБА_3.

Керуючись ст. ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

касаційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області від 21.02.2018 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 у справі за № 914/1589/17- без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді О. Баранець

Г. Вронська