Рішення

від 04.07.2018 по справі 753/7796/16-ц

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/7796/16-ц

провадження № 2/753/1579/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" липня 2018 р. Дарницький районний суд міста Києва

в складі: головуючого судді ЛЕОНТЮК Л.К.

за участю секретаря КОСТЮЧЕНКО К.О.

сторін:

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " до ОСОБА_4 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг,

в с т а н о в и в :

У квінті 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю " Сервіс - Плюс " звернулося до Дарницького районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_4 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 про стягнення заборгованості, та згідно заяви про уточнення позовних вимог від 05 жовтня 2016 року ( а. с. 136 - 137 ІІ том справи ) просить стягнути з ОСОБА_7 заборгованість у розмірі 19 193 гривень 83 копійки, з яких :

- 17 852 гривень 81 копійки - основний борг,

- 1 278 гривень 33 копійки - інфляційні витрати

- 62 гривні 69 копійок - три проценти річних, та стягнути судовий збір.

В свою чергу ОСОБА_4 звернувся з зустрічними позовними вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс - Плюс " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг, які ухвалою суду від 05 липня 2017 року були об"єднані в одне провадження, та просив суд Визнати безпідставним та зобов"язати ТОВ " Сервіс - Плюс " скасувати нарахування суму 8 166 гривень 60 копійок, заборгованість за житлово - комунальні послуги ОСОБА_4 за межами встановленого ст. 257 Цивільного Кодексу України трирічного строку позовної давності протягом періоду 01 квітня 2011 року по 22 квітня 2013 року.

Зобов"язати ТОВ " Сервіс - Плюс " визнати безпідставним та скасувати нарахування : в сумі 1 140 гривень 96 копійок за послуги з центрального опалення ОСОБА_4 за період коли послуги з опалення надавало ПП " ІПН Каскад " код ЄДРПОУ 36956981, а саме з листопада 2013 року по березень 2014 року.

- в сумі 2 190 гривень 01 копійок за послуги з центрального опалення за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року в зв"язку з наявністю в квартирі приладу обліку тепла відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630.

- в сумі 1 568 гривень 70 копійок за послуги кварт. плати експлуатаційні витрати ОСОБА_4 за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року згідно п. 6 ч. 1 Закону України " Про житлово - комунальні послуги "

- в сумі 1 295 гривень 63 копійок за послуги кварт. плати експлуатаційні витрати ОСОБА_4 за період коли ці послуги надавало ПП " ІПН Каскад " код ЄДРПОУ 36956981, а саме з листопада 2013 року по березень 2014 року.

-в сумі 4284 гривень 94 копійок за послуги кварт, плата експлуатаційні витрати ОСОБА_4 за період з березня 2014 року по червень 2015 року в умовах відсутності сформованого виконавцем послуг і погодженого з органом місцевого самоврядування тарифу згідно Постановою Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житло - комунальні послуги ;

- сумі 62 гривень 69 копійок три відсотки річних та 1278 гривень 33 копійки інфляційних витрат в умовах відсутності заборгованості у ОСОБА_4 перед ТОВ Сервіс - Плюс .

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс надати дані про те, якою є частка ОСОБА_4 як власника квартири НОМЕР_2 у витратах на утримання будинку та надати дані про те, якою є та з яких земель складається при будинкова територія будинку АДРЕСА_1 Надати документально підтверджені витрати ( на основі первинних бухгалтерських документів ) на утримання будинку за період з 01 квітня 2011 року по 01 липня 2015 року.

Зобов'язати ТОВ Сервіс - Плюс привести у відповідність технічну документацію, а саме технічний паспорт будинку в зв'язку з добудуванням пентхаусів та забудови в місцях спільного користування нових приміщень та привести у відповідність тариф на утримання будинку та при будинкової території в зв'язку зі збільшенням загальної площі будинку, а також шляхом виключення з тарифу на утримання будинку та при будинкової території вартість послуг, які ТОВ Сервіс - Плюс не надає.

В судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю " Сервіс - Плюс " - ОСОБА_2 за первіснним позовом позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити, щодо зустрічного позову просив суд відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача ОСОБА_4, що діє на підставі довіреності від 20 жовтня 2015 року ( а. с. 105 том І ) ОСОБА_3 у задоволенні первісного позову просив відмовити, зустрічні позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

Суд, заслухавши судову доповідь кожного із учасників цивільного провадження, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України , судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити ( ст. 264 ЦПК України ).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_1 ( Дарницький район ), що перебуває у обслуговуванні ТОВ СЕРВІС - ПЛЮС з моменту прийняття будинку в експлуатацію. За неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань позивачем було подано заяву до Дарницького районного суду міста Києва про стягнення заборгованості за оплату житлово - комунальних послуг в порядку наказного провадження.

Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753 / 11182 / 14 - ц було задоволено заяву та 26 червня 2015 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 за оплату житлово - комунальних послуг по червень 2014 рік.

Оскільки рішення суду не виконувалось, а відповідач і надалі не сплачував за житлово - комунальні послуги, позивач вдруге звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за період з червня 2014 року по червень 2015 рік.

Дарницьким районним судом міста Києва у справі № 753 / 12999 / 15 - ц було задоволено заяву та 04 серпня 2015 року видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_7 за оплату житлово - комунальних послуг.

Водночас, в судовому засіданні достовірно встановлено, що ТОВ "Сервіс Плюс" обслуговує житловий будинок № 23 по проспекту Петра Григоренка в місті Києві з моменту прийняття цього будинку в експлуатацію.

Відповідач є власником квартири АДРЕСА_2, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 20 січня 2010 pоку.

Згідно з довідкою за формою № 3 № 44 від 22 квітня 2016 року в квартирі АДРЕСА_3 зареєстрований ОСОБА_4.

Розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 253 від 25 лютого 2011 року було встановлені тарифи та структура тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та при будинкових територій по кожному будинку окремо. Додатком 1 до розпорядження були встановлені тарифи для суб'єкта господарювання ТОВ СЕРВІС-ПЛЮС по утриманню будинку за вищевказаною адресою.

У відповідності до затверджених тарифів Позивачем щомісячно виставлялися Відповідачу рахунки на за оплату житлово - комунальних послуг, однак останній не виконував належним чином свої обов язки по своєчасному внесенню в повному обсязі плати за отримані комунальні послуги, в результаті чого станом на 01 березня 2016 року утворилася заборгованість,починаючи з липня 2011 року, яка встановлена в судовому засіданні в розмірі 18 557 ( вісімнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесят сім ) гривень 62 копійки, з яких:

- 17 216 ( сімнадцять тисяч двісті шістнадцять ) гривень 60 копійок - сума основного боргу;

- 1 278 ( одну тисячу двісті сімдесят вісім ) гривень 33 копійки -інфляційні витрати;

- 62 ( шістдесят дві ) гривні 69 копійок - три проценти річних, яка і підлягає стягненню.

Згідно зі ст. 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки ( стаття 257 ЦК України ).

За вимогами ч. 3 ст. 267 ЦПК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Відповідач просить суд застосувати вимоги закону щодо загальної позовної давності, встановленої тривалістю у три роки.

За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила ( частина перша статті 261 ЦК України ).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до норм ч. 2, ч. 3 ст. 264 ЦПК України позовна давність переривається у разі пред"явлення особою позову. Після переривання перебіг давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Таким чином, звертаючись з заявами про видачу судових наказів, перебіг позовної давності було перервано, а новий початок позовної давності заборговансті починаючи з липня 2011 року.

Вирішуючи питання щодо заборгованості, відповідно до розрахунку ( т.1, а.с. 139-140), у сумі 636 гривень 21 копійок, то суд вважає за можливе застосувати до зазначених вимог в цій частині за період квітень 2011 року по червень 2011 року позовну давність, оскільки позивачем при подачі заяви про видачу судового наказу в червні 2014 року вже існував спір про право, отже в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Законом України Про житлово - комунальні послуги визначено основні засади організаційних господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово - комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов'язки.

Відповідно до ст. 19 Закону України Про житлово - комунальні послуги , учасниками відносин у сфері; житлово - комунальних послуг є власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем. Особливими учасниками відносин у сфері житлово - комунальних послуг є балансоутримувач та

управитель, які залежно від цивільно - правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником.

Законом України Про житлово - комунальні послуги врегульовані права та обов'язки споживача та виконавця житлово - комунальних послуг, якими є власник, споживач, виконавець та виробник, серед яких обов'язком виконавця є надання послуг вчасно та відповідної якості, згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладання із споживачем договору про надання житлово - комунальних послуг з визначенням відповідальності за недотримання умов його виконання, згідно з типовим договором.

Правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово - комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово - комунальних послуг, а його обов'язком оплатити житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом

Відповідно до вимог ст. 20 Закону України Про житлово - комунальні послуги споживачі зобов'язані оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно з вимогами ст. 66 Житлового Кодексу УРСР плата за користування житлом ( квартирна плата; обчислюється виходячи із бальної площі квартири ( одноквартирного будинку ).

Згідно до ст.. 67 Житлового Кодексу УРСР плата за комунальні послуги ( водопостачання, газ. теплова енергія та інші послуги ) береться крім квартирної плати за затвердженими з установленому порядку тарифами.

Згідно до ст. 68 Житлового Кодексу УРСР та ст. 20, ст. 32 Закону України Про житлово - комунальні послуги передбачено, що громадяни зобов'язані своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця.

Статтею 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, з якому одна сторона ( боржник ) зобов'язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора ) певну дію ( сплатити, гроші; а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Статтею 526 ЦK України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або зобов"язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Щодо зустрічного позову , то останній не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 9 Закону України Про житлово - комунальні послуги контроль за дотриманням стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово - комунальних послуг здійснюють центральні органи виконавчої влади та інші уповноважені на це органи виконавчої влади, а також органи місцевого самоврядування відповідно до їхніх повноважень.

Встановлено, що з претензіями щодо дотримання позивачем стандартів, нормативів, норм, порядків і правил у сфері житлово - комунальних послуг відповідач мав можливість звернутись у вказаному порядку, однак суду не надано доказів того, що відповідач здійснював дії, які б свідчили про його намагання поновити порушене право або захистити його в спосіб, передбачений законом. Так само позов про захист прав споживача відповідач подав тільки після того, як позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.

Так, відповідно до ст. 19 ЦК України особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань. Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням. Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства.

В ст. 20 ЦК України передбачено, що право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На переконання суду, будь - яких правових підстав для визнання дій позивача такими, що відповідно до ст. 19 Закону України Про захист прав споживачів , вчинені всупереч заборони нечесної підприємницької практики, перед судом не доведено.

Відповідно до роз'яснень п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі , оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов"язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Однак, ОСОБА_4 не надав суду доказів того, що він відмовлявся від надання житлово - комунальних послуг або такі послуги надавалися неякісні чи не в повному обсязі. Відсутність договору на надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Щодо позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди, то суд приходить до висновку, що вказана позовна вимога не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 4 Закону України Про захист прав споживачів споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право в тому числі на захист своїх прав державою, належну якість продукції та обслуговування, а також відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції ( дефекту в продукції ), відповідно до закону.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення. В матеріалах справи відсутні докази, які б спростовували даний висновок суду.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно ст. ст. 10 - 13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно доКонституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановленіКонституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість: 1 ) керує ходом судового процесу; 2 ) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3 ) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4 ) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5 ) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

У відповідності до ст. ст. 76- 83 ЦПК України - доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи ( Проніна проти України, № 63566 / 00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року ). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (наприклад, рішення від 21 січня 1999 року в справі Гарсія Руїз проти Іспанії , від 22 лютого 2007 року в справі Красуля проти Росії , від 05 травня 2011 року в справі Ільяді проти Росії , від 28 жовтня 2010 року в справі Трофимчук проти України , від 09 грудня 1994 року в справі Хіро Балані проти Іспанії , від 01 липня 2003 року в справі Суомінен проти Фінляндії , від 07 червня 2008 року в справі Мелтекс ЛТД ( MELTEX LTD ) та Месроп Мовсесян ( MESROP MOVSESYAN ) проти Вірменії ) свідчить, що право на мотивоване ( обґрунтоване ) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою. відповідальністю " Сервіс - плюс " є підставними та підлягають до часткового задоволення, а позов ОСОБА_4 є безпідставний та у його задоволенні слід відмовити.

У відповідності до вимог ст.141 ЦПК України, у зв"язку із частковим задоволенням позову Товариства з обмеженою. відповідальністю " Сервіс - плюс " , з відповідача підлягають стягненню в користь позивача судові витрати в сумі 826 гривень 80 копійок в межах його задоволення.

Керуючись 11, 15, 16, 22, 322, 525, 526, 625 ЦК України, ст. ст. 66, 67, 68, 151, 162 ЖК України, Закону України " Про житлово - комунальні послуги, 13, 76, 81 - 83, 89, 95, 223, 263 - 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " до ОСОБА_4 третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 , підлягають частковому задоволенню.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Київ- 02068, АДРЕСА_4) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " ( код ЄДРПОУ 36272987, м. Київ- 02068, Проспект Петра Григоренка,23) суму заборгованості з оплати житлово-комунальних послуг за період з 17 червня 2011 року по 01.06. 2015 року у розмірі 18 557 ( вісімнадцять тисяч п"ятсот п"ятдесят сім) гривень 62 копійки, з яких:

- 17 216 ( сімнадцять тисяч двісті шістнадцять) гривень 60 копійок- сума основного боргу;

- 1 278 ( одну тисячу двісті сімдесят вісім )гривень 33 копійки -інфляційні витрати;

- 62 ( шістдесят дві ) гривні 69 копійок - три проценти річних.

Стягнути з ОСОБА_4 ( ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: м. Київ- 02068, АДРЕСА_4) на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " ( код ЄДРПОУ 36272987, м. Київ- 02068, Проспект Петра Григоренка,23) судовий збір у розмірі 826 ( вісімсот двадцять шість) гривень 80 копійок.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_4 до ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ " СЕРВІС - ПЛЮС " третя особа Приватне підприємство " ІПН Каскад " в особі директора ОСОБА_5 про усунення порушень прав споживача житлово - комунальних послуг , відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення виготовлено 13 липня 2018 року.

СУДДЯ Л.К. ЛЕОНТЮК