Ухвала

від 11.01.2019 по справі 753/7796/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

11 січня 2019 року

м. Київ

справа № 753/7796/16-ц

провадження № 61-48051ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс до ОСОБА_1, третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної Наталії Андріївни, про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс , третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної НаталіїАндріївни, про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної Н. А. , про стягнення заборгованості.

У червні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс , третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної Наталії Андріївни, про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг за період з 17 червня 2011 року до 01 червня 2015 року у розмірі 18 557 грн 62 коп.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

У грудні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на зазначені судові рішення, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати оскаржувані судові рішення і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, особа, яка подала касаційну скаргу, просить поновити строк касаційного оскарження судових рішень, посилаючись на поважність причин пропуску цього строку.

У разі пропущення строку, встановленого статтею 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження підлягає задоволенню, оскільки наведена та підтверджена заявником обставина, а саме: отримання рішення суду апеляційної інстанції лише 09 листопада 2018 року, свідчить про пропущення процесуального строку з поважних причин.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

За правилом пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).

Відповідно до статті 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2018 рік встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2018 року - 1 762 грн.

Ціна позову у даній справі становить 19 193 грн 83 коп., яка станом на 01 січня 2018 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762*100=176 200).

Враховуючи, що положення статті 19 ЦПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, виходячи зі змісту пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України, справи, зазначені в цьому положенні, є малозначними в силу властивостей, притаманних такій справі, враховуючи ціну пред'явленого позову та його предмет, без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначеної справи до відповідної категорії.

Додатково Верховним Судом враховано, що судове рішення судом апеляційної інстанції постановлено після набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів , тобто після 15 грудня 2017 року.

У касаційній скарзі зазначено, що дана справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

За змістом підпункту а) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Посилаючись на наявність зазначеної обставини, ОСОБА_3 , разом з тим, не додав до касаційної скарги доказів, які б її підтверджували, а сама по собі вказівка про це в касаційній скарзі не свідчить про те, що є підстави для розгляду справи по суті в суді касаційної інстанції.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постанова Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постанови Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 жовтня 2018 року.

Копію ухвали разом з доданими до скарги матеріалами повернути особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Ю. В. Черняк