Постанова

від 30.10.2018 по справі 753/7796/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

Іменем України

30 жовтня 2018 року

м. Київ

провадження № 22-ц/824/1084/2018

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Мазурик О.Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Махлай Л.Д., Кравець В.А.,

за участю секретаря Синявського Д.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва

в складі судді Леонтюк Л.К.

від 04 липня 2018 року

у справі № 759/14631/17-ц Дарницького районного суду м. Києва

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс

до ОСОБА_1,

третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної Наталії Андріївни,

про стягнення заборгованості,

та за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс ,

третя особа - Приватне підприємство ІПН Каскад в особі директора Горіної Наталії Андріївни,

про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2016 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Сервіс-Плюс (далі - ТОВ Сервіс-Плюс ), посилаючись на неналежне виконання споживачем обов'язку щодо оплати житлово-комунальних послуг, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з квітня 2011 року по червень 2015 року у загальному розмірі, з урахуванням уточнень позовних вимог, включаючи інфляційні втрати та три відсотки річних, 19 193, 83 грн.

ОСОБА_1, не погоджуючись з позовом, надав суду письмові заперечення та звернувся до суду з зустрічним позовом.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що позивачем безпідставно при нарахуванні вартості житлово-комунальних послуг застосовано завищені тарифи, до позову включено вимоги за межами позовної давності та стосуються періодів, коли відповідач фактично не проживав у квартирі, без врахування наявності у відповідача лічильника обліку тепла, і за період коли комунальні послуги надавалися іншою юридичною особою.

Просив визнати безпідставним та зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс скасувати нарахування, заявлене позивачем за межами позовної давності, у сумі 8 166, 60 грн за період з 01 квітня 2011 року по 22 квітня 2013 року;

- зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс визнати безпідставним та скасувати нарахування за послуги з центрального опалення в сумі 1 140, 96 грн за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, коли послуги з опалення надавало ПП ІПН Каскад , та в сумі 2 190, 01 грн за період з листопада 2014 року по квітень 2015 року у зв'язку з наявністю в квартирі приладу обліку тепла; зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс визнати безпідставним та скасувати нарахування за послуги кварт. плата експлуатаційні витрати: в сумі 1 568, 70 грн за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року згідно п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги ; в сумі 1 295, 63 грн за період з листопада 2013 року по березень 2014 року, коли ці послуги надавало ПП ІПН Каскад ; в сумі 4 284, 94 грн за період з березня 2014 року по червень 2015 року у зв'язку з відсутністю сформованого виконавцем послуг і погодженого з органом місцевого самоврядування тарифу відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 869 від 01 червня 2011 року Про забезпечення єдиного підходу до формування тарифів на житло-комунальні послуги ; в сумі 62, 69 грн три відсотки річних та 1 278, 33 грн інфляційних втрат у зв'язку з відсутністю заборгованості у ОСОБА_1 перед ТОВ Сервіс-Плюс ;

- зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс надати дані про те, якою є частка ОСОБА_1 як власника квартири № 54 у витратах на утримання будинку та надати дані про те, якою є та з яких земель складається прибудинкова територія будинку АДРЕСА_1; надати документально підтверджені витрати (на основі первинних бухгалтерських документів) на утримання будинку за період з 01 квітня 2011 року по 01 липня 2015 року;

- зобов'язати ТОВ Сервіс-Плюс привести у відповідність технічну документацію, а саме технічний паспорт будинку в зв'язку з добудуванням пентхаусів та забудови в місцях спільного користування нових приміщень та привести у відповідність тариф на утримання будинку та прибудинкової території у зв'язку зі збільшенням загальної площі будинку, а також шляхом виключення з тарифу на утримання будинку та прибудинкової території вартість послуг, які ТОВ Сервіс-Плюс не надає ( 2, а.с. 163-171).

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13.07.2018 позовні вимоги ТОВ Сервіс-Плюс задоволено частково за період з 17.06.2011 по 01.06.2015 у розмірі 18 557, 62 грн. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про усунення порушень прав споживача житлово-комунальних послуг відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилався на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилався на те, що судом неправильно встановлено обставини справи щодо місця реєстрації відповідача.

Судом неповно з'ясовано обставини справи та не взято до уваги, що з моменту здачі будинку в експлуатацію він був обладнаний загальнобудинковим приладом обліку тепла, а позивачем здійснювалися нарахування за тарифами, затвердженими для населення, яке проживає в будинках, що не мають приладів обліку тепла, та без врахування факту встановлення лічильника обліку тепла в квартирі відповідача, за показниками якого відповідач і здійснював оплату.

Суд не перевірив здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та не врахував, що наданий позивачем розрахунок не доводить наявність у відповідача заборгованості за постачання холодної та гарячої води, оскільки позивач отримавши кошти, що надійшли за квитанцією від 13.03.2015, з зазначенням призначення платежу, не здійснив рознесення окремих сум за призначенням платежу та не здійснив перерахунку заборгованості за тепло.

Суд, частково задовольнивши клопотання відповідача про витребування доказів, не забезпечив необхідних умов для повного та всебічного дослідження обставин справи.

Не витребування судом фінансово-бухгалтерських документів призвело до того, що судовий експерт не змогла підтвердити чи спростувати заборгованість ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги, а наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат містить арифметичні помилки.

Судом не враховано, що тягар доказування у справах за позовами, заявленими до споживача, покладається на позивача.

Відмова суду у задоволенні клопотання про забезпечення доказів - допит свідка, з підстав несплати судового збору за подання клопотання, є незаконною.

Судом не з'ясовувалися обставини надання житлово-комунальних послуг, у період з листопада 2013 року по березень 2014 року, ПП ІПН Каскад та використання позивачем з 01.04.2014 старого тарифу без формування та подання на затвердження до органу місцевого самоврядування нового економічно обґрунтованого тарифу.

Судом не взято до уваги докази про завищений тариф та докази того, що окремі житлово-комунальні послуги взагалі не надаються позивачем.

Суд не звернув уваги на грубі порушення позивачем прав відповідача та мешканців будинку, як співвласників спільної сумісної власності приміщень загального користування, а саме здає в оренду збудовані в під'їзді будинку тимчасові приміщення, збудовані офісні приміщення на 25 поверсі та побудовані на даху пентхауси.

Судом не застосовано норму матеріального права, а саме ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги , відповідно до якої споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності.

Відповідно до пункту 9 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримав з підстав, наведених в ній та просив задовольнити.

Представник позивача - Зудінов О.С. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Третя особа, належним чином повідомлена про день, час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила, причини неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника третьої особи.

Вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, та вимог, що заявлялися в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач у справі - ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .

Актом державної приймальної комісії від 12 червня 2009 року підтверджується, що з дня закінчення будівництва, яке здійснювалося за замовленням ТОВ Мегаполіс ДСК , і введення в експлуатацію, торгівельно-житловий комплекс по АДРЕСА_1, передано в управління ТОВ Сервіс-Плюс .

01 листопада 2013 року між ТОВ Мегаполіс ДСК , як замовником, та ПП Інноваційні послуги населенню Каскад , як управителем, укладено договір про надання послуг з управління житловим комплексом за адресою: АДРЕСА_1, згідно умов якого замовник доручив управителю надавати послуги з управління будинком, спорудами та іншими об'єктами.

28 лютого 2014 року між сторонами підписано Додаткову угоду № 1/03 про повернення вище зазначеного торгівельно-житлового комплексу на баланс ТОВ Сервіс-Плюс .

З 01 квітня 2014 року ПП ІПН Каскад передав комплекс на баланс ТОВ Сервіс-Плюс та припинило обслуговування комплексу.

Між позивачем та відповідачем склалися відносини у сфері житлово-комунальних послуг, які регулюються положеннями Закону України Про житлово-комунальні послуги (далі - Закон).

Згідно ст. 13 Законузалежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Примірні переліки житлово-комунальних послуг та їх склад залежно від функціонального призначення визначаються центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства.

Згідно з п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відсутність письмового договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від встановленого законом обов'язку оплати послуг у повному обсязі, якщо він фактично користується ними зі згоди постачальника послуг.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25 листопада 2014 року у справі №916/3566/13.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону Про житлово-комунальні послуги передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що у зв'язку з неналежним виконанням споживачем свого обов'язку щодо своєчасної та в повному обсязі оплати за отримані житлово-комунальні послуги, ТОВ Сервіс-Плюс неодноразово зверталося до суду з заявами про видачу судового наказу.

У справі, що переглядається наявні докази, що Дніпровським районним судом м. Києва у справі №753/11182/14-ц задоволено заяву ТОВ Сервіс-Плюс та 26.06.2014 видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг по червень 2014 рік.

Оскільки рішення суду не виконувалось, а боржник і надалі не сплачував за житлово-комунальні послуги, ТОВ Сервіс-Плюс в другий раз звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу за період з червня 2014року по червень 2015 рік.

Дніпровським районним судом м. Києва у справі № 753/12999/15-ц задоволено заяву ТОВ Сервіс-Плюс та 04.08.2015 видано судовий наказ про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за оплату житлово-комунальних послуг.

ОСОБА_1 не погоджуючись з вище зазначеними судовими наказами звернувся до суду із заявами про їх скасування, та 22.10.2015 ухвалою суду заяву ОСОБА_1 задоволено, судовий наказ у справі 753/12999/15-ц скасовано, а 09.11.2015 скасовано судовий наказ і в справі №753/11182/14-ц та роз'яснено, що заявлені вимоги стягувача можуть бути розглянуті у позовному провадженні з додержанням загальних правил щодо пред'явлення позову.

Використовуючи своє право, ТОВ Сервіс-Плюс звернувся до Дарницького районного суду міста Києва про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг з ОСОБА_1 у позовному провадженні.

Згідно заяви про уточнення позовних вимог та розрахунку заборгованості від 05 жовтня 2016 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ Сервіс-Плюс по оплаті наданих житлово-комунальних послуг за період з квітня 2011 року по червень 2015 року становила 17 852, 81 грн.

Вказаний розрахунок колегія суддів вважає належним та допустимим доказом, який не спростований представниками відповідача та третьої особи, а тому доводи апеляційної скарги про відсутність у відповідача заборгованості за житлово-комунальні послуги є безпідставними.

Доводи, що позивачем наведено невірний розрахунок інфляційних втрат та трьох відсотків річних є необґрунтованими, оскільки наведений відповідачем розрахунок здійснено без врахування заборгованості за попередній період, а обраховувався лише в межах суми боргу за відповідний місяць.

Доводи відповідача про не сприяння відповідачу у повному та всебічному з'ясуванні обставин справи є безпідставними, оскільки судом віришено клопотання відповідача та призначено у справі судово-економічну експерту (т. 2, а.с. 128-130).

Довод, що не витребування судом фінансово-бухгалтерських документів призвело до того, що судовий експерт не змогла підтвердити чи спростувати заборгованість ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги, є таким, що не відповідає обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд направив сторонам лист з клопотанням експерта про надання первних бухгалтерських документів (т. 2, а.с. 136-138).

Доводи про не надання позивачем первинних документів необхідних для проведення судової експертизи спростовуються наявними у справі доказами а на конверті, в якому містилися документи, є печатка КНДІСЕ, що свідчить про перебування у експерта витребуваних первинних документім (т. 2, а.с. 188-243).

Матеріали справи не містять інших клопотань експерта про недостатність наданих відповідачем документів.

Доводи апеляційної скарги про незаконну відмову суду у задоволенні клопотання про забезпечення доказів з підстав несплати судового збору, є такими, що грунтуються на довільному трактуванні відповідачем норм матерільного права, тому що від сплати судового збору звільняєтся позивач за подання позову, апеляційної та касаційної скарг.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що ТОВ Сервіс-Плюс не має права на стягнення коштів за період з листопада 2013 року по березень 2014 року коли ці послуги надавало ПП ІПН Каскад .

Дійсно, з листопада 2013 року по березень 2014 будинок перебував на балансі ПП ІПН Каскад .

Разом тим, з матеріалів справи вбачається, що у вказаний період обслуговування будинку здійснювалося через ТОВ Сервіс-Пюс , і саме позивач за первісним позовом сплачував по всіх укладених договорах з виконавцями які надавали відповідні послуги.

01.04.2014 ПП ІПН Каскад передало комплекс на баланс ТОВ Сервіс-Плюс та за Актом передало всі документи.

Матеріали справи не містять докази, що між ПП ІПН Каскад та відповідачем укладався договір на утримання будинку.

Також відповідач не надав суду належних та допустимих доказів здійснення перерахунку коштів за надані послуги на рахунок ПП ІПН Каскад .

При цьому, суд першої інстанції, встановивши на підставі наявних у справі доказів, що заборгованість ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги за період з квітня 2011 року по червень 2015 року становила 17 852, 81 грн, вірно застосував положення ст. 257, 264 ЦК України до позовних вимог за період з квітня 2011 року по червень 2015 року, і дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог щодо основного боргу у розмірі 17 216, 60 грн, та правомірно не зарахував час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку.

Доводи апеляційної скарги, що судом невірно обчислено позовну давність, є необґрунтованими, оскільки наявні у справі докази доводять, що у зв'язку із видачею 23.06.2014 Дарницьким районним судом м. Києва судового наказу № 753/11182/14-ц про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за житлово-комунальні за заявою позивача від 17.06.2014, відбулося переривання перебігу позовної давності (т. 1, а.с. 141-144).

Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 264 ЦК України переривання перебігу позовної давності пов'язується з пред'явленням вимоги до боржника, скасування судового наказу за заявою відповідача та обставини не пред'явлення судового наказу до виконання не анулюють факту переривання перебігу позовної давності.

Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, що судом невірно зазначено в рішенні суду, що позивач зареєстрований в квартирі АДРЕСА_1, оскільки згідно довідки Форми № 3, на яку посилався суд у своєму рішенні вбачається, що ОСОБА_1 у квартирі не зареєстрований.

Разом з тим, порушення судом норм процесуального права щодо неправильно встановлених обставин справи щодо місця реєстрації відповідача не є підставою для скасування судового рішення, оскільки обов'язок позивача щодо утримання власного майна не скасовується відсутністю реєстрації.

За приписами ч. 2 ст. 317, ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує, а місце проживання власника на зміст права власності не впливає.

Доводи апеляційної скарги, щодо безпідставного здійснення позивачем нарахувань за період з травня 2013 року по жовтень 2013 року є такими, що ґрунтуються на довільному трактуванні положень п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги .

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 20 Закону України Про житлово-комунальні послуги споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Проте, відповідачем суду першої інстанції не надавалися докази будь-яких звернень до позивача з приводу ненадання або надання неякісних послуг з утримання будинку та прибудинкової території, складання актів-претензій з даного питання, а відтак колегія суддів не вбачає підстав для зменшення відповідачу розміру плати за утримання будинку та прибудинкової території.

Твердження відповідача про те, що в матеріалах справи наявні заяви, з якими він звертався до позивача з приводу ненадання послуг, є безпідставними, так як суду першої інстанції відповідачем надані заяви інших мешканців будинку.

Наявні в матеріалах справи заяви відповідача щодо безпідставного нарахування плати за опалення висновків суду не спростовують про наявність правових підстав для стягнення заборгованості за опалення, оскільки встановлений 20 жовтня 2014 року підрядною організацією ТОВ Українські системи обліку у квартирі відповідача теплолічильник (т. 1, а.с. 48) у спірний період не був опломбований.

Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги, що відсутність укладеного між сторонами договору дає право відповідачу здійснювати оплату у самостійно обчисленому розмірі, виходячи з середнього тарифу по місту Київ.

Як вірно встановлено судом тарифи для суб'єкта господарювання ТОВ Сервіс-Плюс по утриманню будинку за вищевказаною адресою встановлено розпорядженням Київської міської державної адміністрації № 253 від 25 лютого 2011 року.

Оскільки матеріали справи не містять доказів, що відповідач звертався до суду з позовом до Київської міської державної адміністрації про визнання розпорядження Київської міської державної адміністрації № 253 від 25 лютого 2011 року щодо встановленого тарифу незаконним і судом ухвалено рішення з цього питання, яке набрало законної сили, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо застосування позивачем завищеного та економічно необґрунтованого тарифу стосовно всіх складових послуг.

Доводи апеляційної скарги, що ТОВ Сервіс-Плюс отримує дохід від здачі в оренду приміщень, що розташовані в будинку, є недоведеними.

Як вбачається з матеріалів справи одним із видів діяльності позивача є утримання на балансі переданого йому житлового будинку. Серед видів діяльності ТОВ Сервіс-Плюс відсутній вид діяльності який би надавав право отримувати прибуток від здачі в оренду.

Оскільки матеріали справи не містять жодного належного та допустимого доказу на підтвердження доводів відповідача, то такі доводи ґрунтуються на припущенні.

Також є безпідставними доводи відповідача, що розрахунок тарифів здійснювався без урахування 25 та 26 поверхів.

З наявних у справі доказів вбачається, що згідно Акту державної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництва об'єкта від 12 червня 2009 року загальна кількість поверхів будинку складала 24 поверхи та займала 18 657,60 метрів квадратних загальної площі квартир.

Проте на момент звернення до спеціалізованої організації - Комунального підприємства Головного інформаційно-обчислювального центру було закінчено будівельні роботи 25 та 26 поверхів, а тому при складанні тарифів на послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій розрахунок тарифів здійснюється з урахуванням 25 та 26 поверхів, і станом на 16.09.2010 рік бралась до уваги загальна площа квартир - 22 845, 40 метрів квадратних.

Надані відповідачем копії прямих договорів укладених між ним та обслуговуючими організаціями, а саме, договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення, договір про надання електроенергії, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують, так як стосуються надання відповідачу інших послуг, а позов пред'явлено про стягнення вартості наданих послуг з обслуговування будинку та прибудинкової території і опалення.

Розглядаючи спір суд першої інстанції в межах доводів первісного та зустрічного позовів повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку зібраним по справі доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює і у відповідності з вимогами закону прийшов до правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог за первісним позовом та про відмову у задоволенні зустрічного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвалюючи рішення суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи та дав належну оцінку всім доказам, наданим сторонами згідно зі ст. 12, 81, 89 ЦПК України, а в рішенні навів переконливі доводи на обґрунтування своїх висновків. Рішення суду ухвалено з дотримання норм матеріального та процесуального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про залишення рішення суду без змін, а скарги без задоволення.

Частиною шостою статті 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності є малозначними справами.

Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа незначної складності, то вона відноситься до малозначних справ.

За приписами п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах.

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 04 липня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повний текст постанови складено 01 листопада 2018 року.

Головуючий О.Ф. Мазурик

Судді Л.Д. Махлай

В.А. Кравець