Рішення

від 27.06.2008 по справі 2-205/2008

ЛАДИЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

 Справа № 2-205/2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2008 року Ладижинський міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді     Сушко О.О.,

при секретарі     Бойко С.В.,

за участю:

прокурора     Воляна В.В.,

позивача     ОСОБА_1,

відповідача     ОСОБА_2,

представників відповідача -

виконавчого комітету

Ладижинської міської ради     ОСОБА_3, ОСОБА_4,

адвоката     ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ладижин Вінницької області цивільну справу за позовом прокурора міста Ладижина Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ладижинської міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування рішень щодо надання житла, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та виселення з неї без надання іншого жилого приміщення,

ВСТАНОВИВ:

Прокурор міста Ладижина звернулась до суду з цим позовом в інтересах ОСОБА_1, і просила визнати протиправними та скасувати рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 249 від 23.04.2007 року в частині надання квартири АДРЕСА_1 та № 327 від 31.05.2007 року про її приватизацію, а також визнати недійсним свідоцтво про право власності на згадану вище квартиру і виселити з неї без наданні іншого жилого приміщення ОСОБА_2.

На обґрунтування свого позову прокурор в судовому засіданні повідомив, що рішенням виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 249 від 23.04.2007 року в порушення норм житлового законодавства відповідачу ОСОБА_2 була надана однокімнатна квартира АДРЕСА_2, яка на той час не мала права перебувати під номером 1 у списку громадян, прийнятих на облік Ладижинської міською радою для надання житла на загальних підставах. Так, станом на 01.01.1999 року членами сім'ї ОСОБА_2, які значилися у її житловій справі, були лише її дочка ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_7. її чоловік - ОСОБА_8 помер 17.12.1998 року. Тому, з того часу на кожного члена сім'ї припало по 9, 4 м2 жилої площі, що вище мінімальної норми забезпечення житлом, яка дає право на отримання житла. Лише у 2003 році, після народження ОСОБА_9, який став членом сім'ї наймача, у ОСОБА_2 виникло право на поліпшення житлових умов. Виконавчий комітет Ладижинської міської ради в порушення п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, не провели своєчасно перереєстрацію ОСОБА_2, не перевірили її облікові данні, внаслідок чого стало можливим отримання нею додаткового житла. Так як спірна квартира була надана в порушення норм Закону, то й відповідно її приватизація і свідоцтво про право власності є недійсними.

В судовому засіданні прокурор та ОСОБА_1 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представники виконавчого комітету в судовому засіданні позов не підтримали, просили відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень представники виконавчого комітету пояснили суду, що рішення про надання спірної квартири ОСОБА_2 приймалося на законних підставах, в тому числі приймалися до уваги документи наданні нею до її житлової справи. Виконавчий комітет неодноразово надсилав ОСОБА_2 повідомлення з вимогою з'явитися для перереєстрації та поновлення необхідних документів. Але вона з'явилася лише у 2003 році, пояснивши, що раніше не могла з'явитися через догляд за хворою матір'ю. Про це нею була надана відповідна медична довідка. На підставі наявних документів вона та члени її сім'ї потребували поліпшення житлових умов, так як на кожного з них припадало менше ніж 7, 8 м2 жилої площі - мінімально допустимого розміру, встановленого постановою Вінницької обласної ради від 10.01.1985 року.

Відповідач - ОСОБА_2 в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

На обґрунтування своїх заперечень представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що спірну квартиру вона отримала на законних підставах через те, що у двокімнатній квартирі АДРЕСА_3 фактично проживало дві окремі сім'ї - вона з ОСОБА_6 і ОСОБА_9 та ОСОБА_7, яка є вдовою загиблого ветерана війни. Крім цього, ОСОБА_7 має тяжке хронічне захворювання, яке відноситься до переліку захворювань, що унеможливлює проживання в одній кімнаті з іншими членами сім'ї.

Відповідно до ст. 36 ЦПК України судом до участі у справі були притягнуті як треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідачів, ОСОБА_6, яка є членом сім'ї ОСОБА_2, та ОСОБА_7, яка проживає у спірній квартирі.

Дослідивши докази, заслухавши пояснення сторін, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Правовідносини сторін ґрунтуються на вимогах ст. ст. 15, 34, 36, 38, 42, 48, 109, 116 ЖК УРСР, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Відповідно до п.3 ст. 34 ЖК УРСР та п.п. 3 п. 13 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в комунальній квартирі або в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 разом зі членами своєї сімї перебувала на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов з 25.10.1988 року. У 1992 році їй та членам її сімї - чоловік ОСОБА_8, дочка ОСОБА_6 та бабуся ОСОБА_7 - виконавчим комітетом Ладижинської міської ради була надана квартира АДРЕСА_4, житловою площею 28, 31 м2, із залишенням на загальній черзі через забезпеченням житла менше за встановлений мінімальний розмір - 7, 8 м2.

17.12.1998 року помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_8, і відповідно у згаданій вище квартирі залишились проживати лише її дочка та бабуся. Згідно наданого суду медичного заключения № 258 від 17.11.1998 року ОСОБА_7 хворіє на тяжку форму хвороби: розповсюджений остеохондроз, дисциркуляторна мієлопатія, нижній спастичний пара парез з тазовими розладами. Дана хвороба згідно наказу Міністерства охорони здоров'я УРСР № 52 від 08.02.1985 року відноситься до переліку тяжких форм хвороб, при яких особи, що ними хворіють не можуть проживати в одній комунальній квартирі або кімнаті з членами своєї сім'ї.

У 2003 році народився ОСОБА_9, який став проживати разом зі іншими членами членів сімї ОСОБА_2 у згаданій вище квартирі.

Протягом часу з 2001 року по 2003 рік виконавчий комітет Ладижинської міської ради направляв повідомлення ОСОБА_2 про необхідність з'явитися для

перереєстрації і поновлення документів її житлової справи. Однак, лише у 2003 році ОСОБА_2 з'явилась, пояснивши, що раніше не могла цього зробити так як була зайнята виконанням обов'язків піклувальника при догляді за своєю хворою матір'ю. Так само нею була надана про цей факт відповідна медична довідка, яка є у її житлові справі.

Виконавчий комітет Ладижинської міської ради в порушення п. 25 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, своєчасно не провели перереєстрацію та поновлення документів особистої житлової справи ОСОБА_2, не звернули увагу на документи відносно ОСОБА_7, і не роз'яснили а ні їй, а не ОСОБА_2 права, які вона має як член сім'ї загиблого ветерана війни згідно із Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

23.04.2007 року виконавчий комітет Ладижинської міської ради своїм рішенням № 249 надав ОСОБА_2 однокімнатну квартиру АДРЕСА_5 як такій, що потребує поліпшення житлових умов.

Суд вважає, що у даному випадку виконавчий комітет Ладижинської міської ради мав ще у 1998 році внести доповнення щодо підстав перебування на квартирному обліку ОСОБА_2 Н.О. та членів її сім'ї, включивши посилання на тяжке захворювання ОСОБА_7, і саме з цих підстав надавати додаткове житло вже у 2007 році. Але, враховуючи те, що по суті рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради є законним в частині яка стосується надання квартири ОСОБА_2, то воно не може бути скасованим, так як це порушить права останньої.

Так як оскаржувані рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 327 від 31.05.2007 року «Про приватизацію державного житлового фонду м. Ладижина» в частині передачі у власність квартири АДРЕСА_5 ОСОБА_2 та свідоцтво про право власності на неї є наслідками прийняття попереднього рішення щодо надання житла, то вони мають бути залишенні в силі.

Згідно з ч. 3 ст. 116 ЖК УРСР осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 приміщення квартири АДРЕСА_5 зайняла на законних підставах -рішення виконавчого комітету Ладижинської міської ради № 249 від 23.04.2007 року, і тому не може бути з нього виселена без надання іншого жилого приміщення.

На підставі ст. ст. 15, 34, 36, 38, 42, 48, 109, 116 ЖК УРСР, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, керуючись ст. ст. 6-15, 208 - 215 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову прокурора міста Ладижина Вінницької області в інтересах ОСОБА_1 до виконавчого комітету Ладижинської міської ради, ОСОБА_2, треті особи на стороні відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 про скасування рішень щодо надання житла, визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру та виселення з неї без надання іншого жилого приміщення - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Вінницької області через Ладижинський міський суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції.