Рішення

від 29.01.2008 по справі 2-205/2008

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

 Справа № 2-205/2008

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

29 січня 2008р.                                                    Ленінський районний суд м.Запоріжжя

у складі: головуючого-судді Лихосенко М.О.,

               при секретарі – Михайловському А.С.,

               за участю адвоката – ОСОБА_1,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя, ОСОБА_4 про зміну договору найму житлового приміщення та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа КП "ВРЕЖО-9" про визнання права користування житловим  приміщенням,

в с т а н о в и в:

Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до свого онука ОСОБА_3 про зміну договору найму житлового приміщення в АДРЕСА_1, наймачем якої вона є.

В позові позивачка вказала, що у 1979 р. шляхом обміну оселилася у зазначеній 2-о кімнатній квартирі житловою площею 26,8 кв.м. Квартира складається з 2-х ізольованих житлових кімнат площею 14,87 та 11,93 кв.м.

У зазначеній квартирі прописаний та з 1985 р. проживає її онук ОСОБА_3 Раніше вони з ним проживали однією родиною, вели спільне господарство.

З 1997 р. у неї з онуком фактично склався порядок користування квартирою. Вона займала велику кімнату 14,87 кв.м., а онук меншу – 11,93 кв.м.  Її кімната закривалася на ключ, вона самостійно вела своє господарство, окремо харчувалася.

Після звільнення з-під варти в 2002 р. відповідач став проживати в зазначеній квартирі зі своєю дружиною ОСОБА_4 та неповнолітньою дитиною ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

Вона не давала згоди на реєстрацію зазначених осіб у спірній квартирі, хоча не заперечувала проти їх проживання з онуком, оскільки вони проживали окремо від неї в кімнаті 11,93 кв.м.

Тоді ж у неї з онуком склалися неприязні відносини. Він став погано відноситися до неї, ображати і бити її, не дає нормально користуватися кухнею та санвузлом.

У 2003 р. вона тимчасово, за станом здоров'я виїжджала до свого сина. В зазначений період онук зробив ремонт у всій квартирі.

Повернувшись в 2004 р. вона вирішила зайняти меншу кімнату площею 11,93 кв.м., а онуку з родиною для проживання віддала велику кімнату – 14,87 кв.м.

У меншій кімнаті перебувають усієї її речі, вона також закривається на ключ.

Відповідач з родиною ніколи нею не користується і не заперечував проти такого порядку користування квартирою.

Вона веде своє господарство окремо від відповідача, має самостійний прибуток. Відповідач з родиною займає велику кімнату, у них свій бюджет, свій холодильник, телевізор. Харчуються вони окремо.

У серпні 2006 р. без її відома і згоди, при розгляді спору про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням у спірній квартирі матері відповідача ОСОБА_6, він прописав у квартиру свою неповнолітню дочку ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1

В силу свого похилого віку, вона потребує соціальної допомоги, оскільки відповідач їй не допомагає, у них склалися вкрай неприязні відносини. Вона не може оформити субсидію на оплату квартири, оскільки відповідач не працює.

Весною 2007 р. відповідач не заперечував проти зміни договору найму та укладання окремих особових рахунків на займані кімнати в зазначеній квартирі, про що подавав заяву в ЖЕД-42, а потім відмовився.

У зв'язку з тим, що між ними з 2004 р. фактично склався порядок користування зазначеної квартири, що ніким не оспорювався, просить змінити договір найму та виділити їй у користування кімнату площею 11,93 кв.м., а відповідачу з неповнолітньою дитиною – кімнату площею 14,87 кв.м., зобов'язавши ЖЕД-42 укласти з ними окремі договори найму житлового приміщення.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання за нею права користування житловим приміщенням у всій спірній квартирі позивачка не визнала. Суду пояснила, що згоди на реєстрацію ОСОБА_4 не давала.

Не заперечувала проти її проживання в кімнаті онука, у відповідності зі сформованим порядком користування квартирою, який склався між ними за домовленістю.

Крім того, ОСОБА_4 до 23.10.2007 р. зберігала за собою право користування житловим приміщенням АДРЕСА_2, де була зареєстрована разом з дитиною. Зазначена квартира приватизована і її частина належить ОСОБА_4 та неповнолітній ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 на праві спільної власності.

Питання про її реєстрацію стало тільки у зв'язку з подачею позову про зміну договору найму житлового приміщення.

Не заперечує, щоб за нею було визнане право користування житловим приміщенням у кімнаті онука площею 14,87 кв.м.

Відповідач ОСОБА_3 заперечує проти позову ОСОБА_2, суду пояснив, що раніше бабуся дійсно займала велику кімнату 14,87 кв.м., а він – 11,93 кв.м.

З 2000 р. він проживав у зазначеній квартирі зі своєю родиною – дружиною і неповнолітньою дитиною. Вона не заперечувала проти їх проживання в квартирі.

У 2003 р. під час відсутності бабусі, він зробив ремонт у всій квартирі. Після її повернення, зі взаємної згоди він зайняв з родиною окрему кімнату 14,87 кв.м., а бабуся – 11,93 кв.м. У свою кімнату вона поставила замок.

Проживають вони окремо, у кожного свій бюджет, харчуються окремо.

Раніше він був згоден на зміну договору найму, про що писав заяву в ЖЕД-42, а потім передумав, тому що бабуся може приватизувати свою кімнату і продати її.

До вересня 2007 р. питання про реєстрацію дружини ОСОБА_4 не стояло, вона була прописана АДРЕСА_3, де приватизувала житло. В даний час він вирішив зареєструвати її в спірній квартирі у зв'язку з подачею бабусею позову про зміну договору найму житлового приміщення.

Просить відмовити ОСОБА_2 в позові, тому що вважає, що у них не склався порядок користування квартирою.

Бабуся самостійно займала кімнату 11,93 кв.м. і самостійно користується нею без його згоди.

Зміна договору найму житлового приміщення обмежує житлові права його та дитини, а також його дружини ОСОБА_4, яка придбала право користування житловим приміщенням у всій зазначеній квартирі.

Зустрічний позов ОСОБА_4 визнав, не заперечує проти визнання за нею права користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі.

Третя особа ОСОБА_4 заперечує проти позову, подала зустрічний позов про визнання за нею права користування житловим приміщенням, суду пояснила, що з 2000 р. оселилася в зазначену квартиру і стала проживати з ОСОБА_3 у меншій кімнаті 11,93кв.м.

ОСОБА_2 не заперечувала проти її проживання в квартирі, але була проти її реєстрації за зазначеною адресою.

З 2004 р. вони помінялися кімнатами. Бабуся заселилася зі своїми речами в маленьку кімнату, яку закриває на ключ, а вони зі своєю родиною у велику – 14,87 кв.м.

Вони проживають у квартирі окремими родинами, у кожного свій бюджет, харчуються окремо. У бабусі свій холодильник, телевізор, а у них свій. Вони не користуються її кімнатою, оскільки вона закривається.

До жовтня 2007 р. вона була зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_3, де їй та дитині належить частина приватизованої квартири. Питання про її реєстрацію в зазначеній квартирі стало через подачу позову ОСОБА_2

Заперечує проти зміни договору найму житлового приміщення в спірній квартирі, тому що вважає, що теж придбала в ній право користування житловим приміщенням і при цьому будуть істотно порушені житлові права її і дитини.

Просить визнати за нею право користування житловим приміщенням у спірній квартирі, ОСОБА_2 в позові відмовити.

Представник КП «ВРЕЖО-9» в судове засідання не з'явився, про день слухання справи був повідомлений, подав суду заяв про розгляд справи за його відсутністю.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, свідків, оцінивши всі представлені докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають задоволенню в повному обсязі, а позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання права користування житловим приміщенням підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

У відповідності зі ст.104 ЖК України член сім’ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім’ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у виді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України.

У разі відмовлення членів сім’ї дати згоду на укладення окремого договору найму, а також у разі відмови наймодавця в укладенні такого договору спір може бути вирішено в судовому порядку.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_2 є наймачем АДРЕСА_1. У зазначеній квартирі разом з нею зареєстрований і з 1985р. проживає онук – відповідач у справі ОСОБА_3 Спірна квартира складається з 2-х ізольованих кімнат площею 14,87 та 11,93 кв.м.

З пояснень сторін видно, що ще в 1997 р. між ними фактично склався порядок користування зазначеною квартирою.

ОСОБА_2 займала велику кімнату площею 14,87 кв.м., а ОСОБА_3 меншу – 11,93 кв.м. Такий порядок користування квартирою продовжувався до 2003 р.

З пояснень третьої особи ОСОБА_4 видно, що після реєстрації шлюбу вони з чоловіком стали проживати в меншій кімнаті 11,93 кв.м., ОСОБА_2 проживала в більшій кімнаті. Вони жили окремими родинами, у них був окремий бюджет. Кімната позивачки закривається на замок.

ОСОБА_2 не давала згоди на її реєстрацію по зазначеній адресі, але не заперечувала проти проживання з онуком.

У 2003 р. ОСОБА_2 тимчасово виїжджала зі спірної квартири до свого сина.

У 2004 р. вона повернулася і за спільною згодою з онуком зайняла меншу кімнату площею 11,93 кв.м., а ОСОБА_3 з родиною – велику кімнату площею 14,87 кв.м.

ОСОБА_2 поставила замок на свою кімнату площею 11,93 кв.м. Там знаходитися належне їй майно.

Вони проживають окремими родинами. У них у кожного свій бюджет, харчуються вони окремо.

Родина ОСОБА_3 не користується кімнатою 11,93 кв.м. Зазначені обставини підтверджуються як відповідачем ОСОБА_3, так ОСОБА_4, а також поясненнями свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_6

Відповідач ОСОБА_3 не заперечував проти такого порядку користування квартирою.

Крім того, весною 2007 р. він звертався в ЖЕД-42 із заявою про зміну договору найму житлового приміщення, відповідно до займаних кімнат, а потім відмовився.

Обставини про визначення порядку користування спірною квартирою між сторонами встановлені рішенням Ленінського районного суду м.Запоріжжя №2-251/07 від 29.01.2007 р., яке набрало законної сили.

У відповідності зі ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили, у цивільній справі, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, щодо яких встановлено ці обставини.

Доводи відповідача про те, що між ними фактично не склався порядок користування житловим приміщенням спростовуються викладеними вище доказами.

Житлові права відповідача і його неповнолітньої дитини при цьому не порушені.

Відповідач з родиною з 2004 р. займає кімнату 14,87 кв.м. і не заперечував зазначених обставин, тобто між сторонами було досягнуто згоди, що визначає порядок користування житловим приміщенням.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду СРСР від 03.04.1987 р. №2 при зміні договору найму житлового приміщення суд враховує угоду, досягнуту наймачем та членами його родини про порядок користування житловим приміщенням.

Таким чином, суд вважає, що між сторонами з 2004р. було досягнуто згоди про порядок користування спірної квартири, що ніким не оспорювалось.

З урахуванням викладеного, позивачка ОСОБА_2 вправі вимагати зміни договору найму житлового приміщення по фактично визначеному порядку користування квартирою з 2004 р.

При цьому права неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, на думку суду, також не порушені, оскільки вона фактично займала  зі своїми батьками кімнату 14,87 кв.м. Крім того, вона брала участь у приватизації і має на праві особистої власності частину квартири АДРЕСА_4.

Зазначені обставини підтверджені поясненнями ОСОБА_4, а також поясненнями свідка ОСОБА_9

Що стосується позовних вимог ОСОБА_4 про визнання за нею права користування житловим приміщенням у зазначеній квартирі, то вони підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

У відповідності зі ст.65 ЖК України наймач вправі в установленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім’ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним житлове приміщення свою дружину, дітей.

Особи, що вселилися в житлове приміщення як члени сім’ї наймача, набувають рівного з іншими членами сім’ї права користування житловим приміщенням, якщо при вселенні між цими особами, наймачем та членами його сім’ї, які проживають з ним, не було іншої угоди про порядок користування житловим приміщенням.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 оселилася в спірну квартиру зі своїм чоловіком ОСОБА_3, а не як член сім’ї позивача. Згоди на її реєстрацію в зазначеній квартирі ОСОБА_2 не давала. Разом з тим, вона не заперечувала проти її проживання у кімнаті онука ОСОБА_3

З 2004 р. між ними було досягнуто угоди про порядок користування житловим приміщенням, згідно якого ОСОБА_3 з родиною проживав у кімнаті площею 14,87кв.м., а наймач ОСОБА_2 – у кімнаті площею 11,93 кв.м.

До жовтня 2007 р. ОСОБА_4 продовжувала зберігати за собою право користування житловим приміщенням у АДРЕСА_5, частина якої їй належить на праві особистої власності.

ОСОБА_4 не заперечує зазначених обставин. З її пояснень, а також пояснень відповідача ОСОБА_3 видно, що питання про її реєстрацію по зазначеній адресі стало тільки у зв'язку з подачею позову ОСОБА_2

Таким чином, на думку суду, ОСОБА_4 придбала право користування житловим приміщенням відповідно до досягнутої угоди про порядок користування житловим приміщенням – у кімнаті свого чоловіка ОСОБА_3, площею 14,87 кв.м.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213 ЦПК України, ст.ст. 64, 65, 104 ЖК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 про зміну договору найму житлового приміщення  задовольнити.

Змінити договір найму житлового приміщення в АДРЕСА_1. Виділити в користування ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 окрему кімнату пл.11,93 кв.м., а ОСОБА_3 з неповнолітньою дитиною ОСОБА_10, 2000р.н.- окрему кімнату пл.14,87 кв.м., зобов'язавши ЖЕД-42 КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя укласти з ними  окремі  договори найму житлового приміщення на зазначені кімнати в  зазначеній квартирі.

Підсобні приміщення в зазначеній квартирі – 2 коридори, кухню, ванну кімнату, туалет, комору залишити у спільному користуванні наймачів.

Позовні вимоги  ОСОБА_4  задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_4 право користування житловим приміщенням  у  кімнаті  пл.14,87  кв.м.  в АДРЕСА_1.

Рішення довести до відома КП "ВРЕЖО-9" м.Запоріжжя - для відома.

Рішення може бути оскаржено в апеляційний суд Запорізької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: /підпис/

Рішення не набрало законної сили.

Видане для ознайомлення.

Суддя:                                     М.О. Лихосенко

Секретар:                                 А.С. Михайловський