Рішення

від 12.07.2018 по справі 925/540/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2018 року           м. Черкаси справа № 925/540/18                                         

          Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Потапенко В.В., з секретарем судового засідання Брус Л.П., без виклику представників учасників справи, розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА»

про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РОЯСТА» про стягнення 4 916 грн. 77 коп., з яких 876 грн. 85 коп. – три проценти річних та 4 039 грн. 92 коп. - інфляційні витрати у зв'язку з невиконанням судових рішень. У позовній заяві директор ТОВ «Компанія «НІКО-ТАЙС» просив здійснювати розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.

          Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2018 позовна заява була прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи було ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд виходить з наступного:

          Рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі №911/15/17 стягнуто з ТОВ " АГРОФІРМА РОЯСТА " на користь ТОВ " Компанія «НІКО-ТАЙС» 11062 грн. 81 коп. пені, 6527 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2092 грн. 50 коп. трьох процентів річних.

          Рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі №911/1949/17 стягнуто з ТОВ " АГРОФІРМА РОЯСТА " на користь ТОВ " Компанія «НІКО-ТАЙС» 31099 грн. 66 коп. пені, 45635 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 9951 грн. трьох процентів річних.

          Позивач просить суд стягнути з відповідача 876 грн. 85 коп. трьох процентів річних та 4039 грн. 92 коп. інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили вказаними судовими рішеннями до дати фактичного погашення заборгованості.

          Частиною другою статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

          Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (пп. 4.1 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

          Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Така ж правова позиція, що до складу грошового зобов'язання входять інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних висловлена у постанові ВСУ від 16 травня 2006 року у справі №10/557-26/155 та у постановах ВСУ від 08.11.2010 у справі №4/719 та від 15.11.2010 у справі №4/720.

          Тобто, відповідальність за порушення грошового зобов'язання наступає незалежно від наявності вини.

          При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

          Відповідно, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання. А тому, якщо зобов'язання виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки, на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, в тому числі передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України .

          Частиною 5 ст.11 Цивільного кодексу України визначено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

          Грошове зобов'язання - це зобов'язання боржника заплатити кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

          Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст. ст. 524,533-535,625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

          Згідно з статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2ст. 625 Цивільного кодексу України сум.

          Позивач, звертаючись із даним позовом, вказує, що борг у сумі 8619, 93 грн. за рішенням суду у справі №911/15/17 був погашений 08.02.2018 року, а борг в сумі 55586, 27 грн. за рішенням суду у справі №911/1949/17 - 23.02.2018 року. На підтвердження погашення заборгованості позивач надав суду банківську виписку АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК» за період з 01.02.2017 по 23.02.2018.

          Згідно вказаної банківської виписки (а.с. 33) підтверджуються погашення заборгованості 08.02.2018 року за рішенням суду у справі №911/15/17, але відсутні докази погашення заборгованості за рішенням суду у справі №911/1949/17 в сумі 55586, 27 грн. (лише на суму 40918,18 грн.).

          За таких обставин, оскільки суд не може встановити дату погашення відповідачем боргу за рішенням суду у справі №911/1949/17 в сумі 55586, 27 грн., суд вважає необхідним відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/1949/17 до дати фактичного погашення заборгованості.

          Щодо розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/15/17 до дати фактичного погашення заборгованості, то за розрахунком суду, здійсненим за допомогою калькулятора «Ліга.Закон», три проценти річних за період з 21.03.2017 по 07.02.2018 складають 229, 55 грн., а інфляційне збільшення суми боргу – 947 грн. 40 коп.

          Позивач не звертався до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог, а тому позовні вимоги про стягнення трьох процентів річних за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі №911/15/17 до дати фактичного погашення заборгованості підлягають задоволенню у сумі заявленій позивачем до стягнення, а саме - 229, 33 грн.

Відповідно до вимог ст. ст. 73, 74, 77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд у визначеному порядку встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з нормами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

          Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню на суму 1176 грн. 73 коп., з яких 947 грн. 40 коп. – інфляційні втрати, 229 грн. 33 коп. – три проценти річних.

          Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1 650 грн.

          На підтвердження своїх вимог в цій частині позивачем надано суду, зокрема, договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №14-12-2017 від 14.12.2017 року, акт прийому-передачі документів від 14.12.2017 року, акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.05.2018 року, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 року та посвідчення адвоката від 29.10.2009 року, квитанції № 0.0.965844590.1 від 16.02.2018 року, №0.0.1007962169.1 від 12.04.2018.

Згідно частини 3 статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 3 частини 4 статті 129 ГПК України).

Згідно пункту 1 частини 2 статті 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, ціною позову, а тому з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню 394 грн. 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

При зверненні до суду позивач сплатив 1762 грн. судового збору.

Судові витрати у разі часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 421 грн. 70 коп. сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 236-238 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" (19421, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Корнилівка, вулиця Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 34374510) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) – 947 грн. 40 коп. інфляційних втрат, 229 грн. 33 коп. трьох процентів річних, 421 грн. 70 коп. сплаченого позивачем судового збору та 394 грн. 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. У решті позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «НІКО-ТАЙС» (03187, місто Київ, вулиця Академіка Глушкова, 40, офіс 315, код ЄДРПОУ 38039872) до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" (19421, Черкаська область, Корсунь-Шевченківський район, село Корнилівка, вулиця Шкільна, 4, код ЄДРПОУ 34374510) відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду.

СУДДЯ                                                                       В.В. Потапенко