Постанова

від 07.12.2018 по справі 925/540/18

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@nag.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" грудня 2018 р. Справа№ 925/540/18

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Разіної Т.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Тищенко А.І.

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 12.07.2018

суддя Потапенко В.В.

у справі № 925/540/18 Господарського суду Черкаської області

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС", м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА", с. Корнилівка, Корсунь-Шевченківський р-н, Черкаська обл.

про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (надалі-позивач/ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС") звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" (надалі-відповідач/ ТОВ "АГРОФІРМА РОЯСТА") про стягнення 4 916 грн. 77 коп. (з них: 876 грн. 85 коп. - 3% річних, 4 039 грн. 92 коп. - інфляційні витрати), нарахованих за прострочення виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань перед позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішеннями Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 911/15/17 та від 07.09.2017 у справі №911/1949/17 з відповідача на користь позивача було присуджено до стягнення пеню, інфляційні втрати та 3% річних.

Оскільки відповідач не сплатив суми вказаних нарахувань у повному обсязі на користь позивача, останнім здійснено нарахування 876 грн. 85 коп. 3% річних та 4 039 грн. 92 коп. інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили вищезгаданими судовими рішеннями до дати фактичного погашення заборгованості.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" у встановлений судом відзиву на позов не подав, у зв'язку з чим справа була розглянута місцевим господарським судом за наявними у ній матеріалами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України).

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.06.2018 позовна заява була прийнята судом до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи було ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18 позов було задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" 947 грн 40 коп. інфляційних втрат, 229 грн 33 коп. 3% річних, 421 грн 70 коп. сплаченого позивачем судового збору та 394 грн 89 коп. витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решті позову відмовлено.

Місцевий господарський суд, посилаючись на норми ст.ст. 11, 524, 533-535, 599, 610, 625 Цивільного кодексу України, зазначав у своєму рішенні про те, що згідно з поясненнями позивача борг у сумі 8 619 грн. 93 коп. за рішенням суду у справі № 911/15/17 був погашений 08.02.2018, а борг в сумі 55 586 грн. 27 коп. за рішенням суду у справі № 911/1949/17 - 23.02.2018. Однак наданими суду матеріалами підтверджуються погашення заборгованості лише за рішенням суду у справі № 911/15/17. Докази погашення заборгованості за рішенням суду у справі № 911/1949/17 в сумі 55 586 грн. 27 коп. відсутні (лише на суму 40 918 грн. 18 коп.), у зв'язку з чим суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1949/17 до дати фактичного погашення заборгованості.

Щодо розрахунку 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/15/17 до дати фактичного погашення заборгованості, то за розрахунком суду 3% річних за період з 21.03.2017 по 07.02.2018 складають 229 грн. 55 коп., а інфляційне збільшення суми боргу - 947 грн. 40 коп., що є більшим, аніж зазначено позивачем. Однак оскільки позивач не звертався до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог, позовні вимоги задоволено у сумі, заявленій позивачем до стягнення, а саме - 229 грн. 33 коп.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18, ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" (надалі - скаржник) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.10.2017 по 22.02.2018, у зв'язку із простроченням виконання грошової суми у розмірі 55 586 грн. 27 коп. та прийняти нове судове рішення, яким позовні вимоги у цій частині задовольнити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, зокрема, щодо погашення заборгованості за рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі № 911/1949/17, внаслідок чого невірно застосовано норми матеріального і процесуального права, а саме ст.ст. 11, 509, 610, 625 Цивільного кодексу, ст.ст. 13, 76, 77, 86 Господарського процесуального кодексу України, що призвело до прийняття невірного рішення в оскаржуваній позивачем частині.

Позивач вважає, що ним надано до матеріалів справи всі необхідні докази, які підтверджують правомірність заявлених ним вимог до відповідача, а тому у суду були відсутні підстави для часткової відмови у позові.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018 у справі № 925/540/18 (головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Куксов В.В., Чорна Л.В.) задоволено клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Указом Президента України "Про ліквідацію апеляційних господарських судів та утворення апеляційних господарських судів в апеляційних округах" № 454/2017 від 29.12.2017 ліквідовано Київський апеляційний господарський суд та утворено Північний апеляційний господарський суд в апеляційному окрузі, що включає Київську, Сумську, Черкаську, Чернігівську області та місто Київ.

25.06.2018 в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про юридичну особу - Північний апеляційний господарський суд, ідентифікаційний код 42262953.

Відповідно до ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті "Голос України" повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Указом Президента України № 295/2018 від 28.09.2018 "Про переведення суддів", відповідно до підпункту 7 пункту 16-1 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України, пункту 1 частини другої статті 53, частини третьої статті 82 і пункту 40 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів", пункту 11 розділу III "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Вищу раду правосуддя" сформовано склад Північного апеляційного господарського суду шляхом переведення суддів.

Рішенням зборів суддів Північного апеляційного господарського суду № 1 від 02.10.2018 визначено днем початку роботи Північного апеляційного господарського суду 3 жовтня 2018 року, про що в газеті "Голос України" № 185 (6940) 03.10.2018 опубліковано відповідне повідомлення. Відтак, в силу приписів ч. 6 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Київський апеляційний господарський суд припинив здійснення правосуддя.

Частиною 5 ст. 31 ГПК України передбачено, що у разі ліквідації або припинення роботи суду справи, що перебували у його провадженні, невідкладно передаються до суду, визначеного відповідним законом або рішенням про припинення роботи суду, а якщо такий суд не визначено - до суду, що найбільш територіально наближений до суду, який ліквідовано або роботу якого припинено.

За актом прийняття-передачі судової справи від 01.10.2018 справу № 925/540/18 передано до Північного апеляційного господарського суду.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.10.2018, справу № 925/540/18 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.10.2018 (головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.) було прийнято апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18 до провадження колегії суддів у складі: головуючий суддя - Разіна Т.І., судді: Михальська Ю.Б., Тищенко А.І.

Окрім того, в названій ухвалі судом зазначено про те, що згідно з ч. 1 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі (Глава 1. Апеляційне провадження).

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 762 грн Х 100 = 176 200 грн).

Враховуючи, що предметом розгляду у даній справі є стягнення 3 % річних у розмірі 876, 85 грн та інфляційних втрат у сумі 4 039 грн. 92 коп., то вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідач відзиву на апеляційну скаргу ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" не подав. Однак відповідно до ч. 3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги,, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.09.2018 у справі № 925/540/18 підлягає частковому скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, між сторонами у даній справі вирішувалися низка спорів у судовому порядку, зокрема:

- рішенням Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 911/15/17 з ТОВ "АГРОФІРМА РОЯСТА" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" було стягнуто 11 062 грн. 81 коп. пені, 6 527 грн. 43 коп. інфляційних втрат, 2 092 грн. 50 коп. 3% річних;

- рішенням Господарського суду Київської області від 07.09.2017 у справі № 911/1949/17 з ТОВ "АГРОФІРМА РОЯСТА" на користь ТОВ "Компанія "НІКО-ТАЙС" стягнуто 31 099 грн. 66 коп. пені, 45 635 грн. 27 коп. інфляційних втрат, 9 951 грн. 3% річних.

За твердженням позивача, борг у сумі 8 619 грн. 93 коп. за рішенням суду у справі № 911/15/17 був погашений 08.02.2018, а борг в сумі 55 586 грн. 27 коп. за рішенням суду у справі № 911/1949/17 - 23.02.2018, на підтвердження чого позивач надав суду банківську виписку АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" за період з 01.02.2017 по 23.02.2018.

Зважаючи на тривале прострочення сплати сум, присуджених до сплати вищезгаданими судовими рішеннями, позивач просив місцевий господарський суд стягнути з відповідача 876 грн. 85 коп. 3% річних та 4 039 грн. 92 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з дати набрання законної сили рішеннями Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 911/15/17 та від 07.09.2017 у справі № 911/1949/17 до дати фактичного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Цивільного кодексу України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Грошовим зобов'язанням, відповідно до ст.ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В ст. 599 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільним кодексом України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання (аналогічна правова позиція наведена в п. 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Як уже зазначалося вище, предметом розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 876 грн. 85 коп. 3% річних та 4 039 грн. 92 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з дати набрання законної сили рішеннями Господарського суду Київської області від 22.02.2017 у справі № 911/15/17 та від 07.09.2017 у справі № 911/1949/17 до дати фактичного погашення заборгованості за цими рішеннями.

В ст. 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в п.п. 3.1, 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 (із змінами та доповненнями) Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Крім того, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.

Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

При цьому, правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання, передбаченої статтею 625 Цивільного кодексу Україні.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16, 06.07.2018 у справі № 910/10825/17.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення 3% річних та інфляційних втрат виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Законодавець визначає обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв'язку з чим таке зобов'язання є триваючим.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 913/869/14, від 26.04.2017 у справі № 918/329/16 та у постанові Верховного Суду від 06.07.2018 у праві № 910/10825/17.

Оскільки в процесі судового розгляду було встановлено факт прострочення виконання відповідачем грошових зобов'язань перед позивачем, нарахування інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Водночас колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Як уже зазначалося вище, за розрахунком позивача, борг у сумі 8 619 грн. 93 коп. за рішенням суду у справі № 911/15/17 був погашений 08.02.2018, а борг в сумі 55 586 грн. 27 коп. за рішенням суду у справі № 911/1949/17 - 23.02.2018.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

На підтвердження факту сплати борг позивач надав суду банківську виписку АТ "ПРОКРЕДИТ БАНК" за період з 01.02.2017 по 23.02.2018 (том справи - 1, аркуш справи - 33).

У своєму рішенні місцевий господарський суд зазначив про те, що надана позивачем виписка підтверджує погашення заборгованості за рішенням суду у справі №911/15/17, але докази погашення заборгованості за рішенням суду у справі №911/1949/17 в сумі 55 586 грн. 27 коп. відсутні, оскільки у виписці вказано лише про сплату 40 918 грн. 18 коп. за рішенням № 911/1949/17.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму боргу за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/15/17 до дати фактичного погашення заборгованості, судом було встановлено, що за вказаний період підлягає сплаті 3% річних за період з 21.03.2017 по 07.02.2018 у сумі 229 грн. 55 коп., тоді як у позові вказано суму 229 грн. 33 коп., а інфляційне збільшення суми боргу за розрахунком суду співпадає з розрахунком позивача і становить 947 грн. 40 коп.

Враховуючи, що позивач не звертався до суду із клопотанням про вихід за межі позовних вимог, в даному випадку позовні вимоги про стягнення 3% річних за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/15/17 до дати фактичного погашення заборгованості підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі - 229 грн. 33 коп.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про те, що в частині вимог про стягнення з відповідача 1 176 грн. 73 коп., з яких 947 грн. 40 коп. - інфляційні втрати, 229 грн. 33 коп. - 3% річних, нараховані на суму боргу за рішенням у справі № 911/15/17, позов підлягає задоволенню.

Водночас суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком місцевого господарського суду про те, що наданою позивачем банківською випискою підтверджується сплата лише 40 918 грн. 18 коп. за рішенням № 911/1949/17, у зв'язку з чим суд не може встановити дату погашення відповідачем всієї суми боргу за рішенням суду у справі № 911/1949/17 в розмірі 55 586 грн. 27 коп., а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період з дати набрання законної сили судовим рішенням у справі № 911/1949/17 до дати фактичного погашення заборгованості не підлягають задоволенню.

З наданого позивачем розрахунку позовних вимог вбачається, що період нарахування ним здійснено до 22.02.2018, тоді як 40 918 грн. 18 коп. було перераховано відповідачем на користь позивача 23.02.2018.

Доказів, які б свідчили про те, що у період, за який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат (з жовтня 2017 по лютий 2018) та 3% річних (з 04.10.2017 по 22.02.2018) на суму заборгованості за рішенням суду у справі № 911/1949/17, сума боргу відповідача була меншою ніж 55 586 грн. 27 коп. ані місцевому господарському суду, ані суду апеляційної інстанції не надано.

Навіть якщо врахувати, що відповідачем сплачено на користь позивача за рішенням у справі № 911/1949/17 лише 40 918 грн. 18 коп., то перерахування цих коштів здійснено 23.02.2018, тобто поза межами періоду, за який позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат та 3% річних за рішенням суду у справі № 911/1949/17. Наведене свідчить про те, що у період здійснення позивачем нарахування відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України за судовим рішення у справі № 911/1949/17 сума боргу відповідача становила 55 586 грн. 27 коп., як і зазначає позивач.

Зважаючи на вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що в цій частині вимог місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, що призвело до безпідставної відмови у цій частині позовних вимог.

В ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З огляду на наявні в матеріалах справи пояснення та докази, суд дійшов висновку про те, що доводи апеляційної скарги підтвердилися під час перегляду даної справи, що в свою чергу свідчить про неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, які мають значення для справи, а також невірне застосування норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18 - скасуванню в частині відмови у задоволенні позовних вимог з прийняттям рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Окрім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 1 650 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 4, 5 ст. 126 ГПК України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

- складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

- часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

- обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

- ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам ст. 6 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у ст.ст. 4, 13, 14, 15 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що на підтвердження витрати на правничу допомогу в розмірі 1 650 грн. 00 коп. позивач надав: договір про надання адвокатських послуг (правової допомоги) №14-12-2017 від 14.12.2017, акт прийому-передачі документів від 14.12.2017, акт приймання-передачі виконаних робіт щодо надання адвокатських послуг (правової допомоги) від 24.05.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №3888 від 29.10.2009 та посвідчення адвоката від 29.10.2009, квитанції № 0.0.965844590.1 від 16.02.2018, №0.0.1007962169.1 від 12.04.2018.

Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних ним робіт, ціною позову, а тому з відповідача на користь позивача підлягають стягненню вказані витрати.

У зв'язку із задоволенням як позову, як і апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати позивача, пов'язані з поданням позову і апеляційної скарги, мають бути відшкодовані за рахунок відповідача, а саме: 1 762 грн. 00 коп. - судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, 1 650 грн. 00 коп. - витрати на правничу допомогу, 2 643 грн. 00 коп. - судовий збір -а подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 11, 74, 76-79, 129, 240, 267-270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.07.2018 у справі № 925/540/18 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" (19421, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Корнилівка, вул. Шкільна, буд 4, ідентифікаційний код 34374510) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) - 4 039 ( чотири тисячі тридцять дев'ять) грн. 92 коп. інфляційних втрат, 876 (вісімсот сімдесят шість) грн. 85 коп. - трьох процентів річних, 1 762 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. сплаченого позивачем судового збору та 1 650 (одну тисячу шістсот п'ятдесят) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ .

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОФІРМА РОЯСТА" (19421, Черкаська обл., Корсунь-Шевченківський р-н, с. Корнилівка, вул. Шкільна, буд. 4, ідентифікаційний код) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "НІКО-ТАЙС" (03187, м. Київ, вул. Академіка Глушкова, буд. 40, офіс 315, ідентифікаційний код 38039872) 2 643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Видати наказ.

5. Справу № 925/540/18 повернути до Господарського суду Черкаської області.

6. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

7. Доручити Господарському суду Черкаської області у порядку ст. 327 Господарського процесуального кодексу України видати відповідні накази.

Повний текст судового рішення складено та підписано суддями - 07.12.2018.

Головуючий суддя Т.І. Разіна

Судді Ю.Б.Михальська

А.І. Тищенко