Рішення

від 13.06.2007 по справі 37/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/312

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/312

13.06.07

За позовом     Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка»

До                         Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукт Ексімп –Е»

Про                          стягнення 58 306,40 грн.

Суддя Кондратова І.Д.

Представники:

Від позивача: Щербин О.Л. –представник за  довіреністю № б/н від 21.05.07

Від відповідача: не з'явились

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукт Ексімп – Е» 57 556,00 грн. основного боргу, 3 % річних в розмірі 613,70 грн. та пеню за несвоєчасне виконання взятих на себе останнім зобов'язання в розмірі 136,70 грн.

          Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2007 року порушено провадження у справі № 37/312, розгляд справи було призначено на 13.06.2007 року о 12-30.

Відповідач в судове засідання 13.05.2007 року не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/312 від 29.05.2007 року не виконав, однак, через канцелярію Господарського  суду міста Києва подав клопотання про розгляд справи без участі його представника, а також зазначив, що  визнає позовні вимоги  в сумі 57 306,40 грн., у зв'язку зі сплатою 25.04.2007 року в рахунок погашення боргу 1000,00 грн. та враховуючи скрутне фінансове становище просить суд розстрочити виконання рішення до 25.09.2007 року.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні за згодою представника позивача було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

           Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2006 року Товариством з обмеженою відповідальністю „Тачанка” було передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Фрукт Ексімп –Е” сільськогоспоодарську продукцію  на загальну суму 64 976,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № СХ –00109/6.

          Відповідачем було сплачено позивачу за отриману сільськогосподарську продукцію лише 7 420,00 грн.

13.11.2006 року позивач пред'явив усну вимогу про виконання відповідачем своїх  зобов'язань. Відповідач своїм листом підтвердив отримання такої вимоги, визнавши заборгованість перед позивачем в сумі 60 556,00 грн. (на день пред'явлення вимоги), з яких сплачено лише 3 000,00 грн. 05.12.2006 року.

18.01.2007 року позивачем була направлена відповідачу претензія № 2 з вимогою погашення боргу в сумі 57 556,00 грн., яка була залишена без відповіді, однак пізніше, в клопотанні від 12.06.2007 року відповідачем було підтверджено факт отримання зазначеної претензії.

Отже, забогованість відповідача перед позивачем складає 56 556,00 грн., оскільки як вбачається з матеріалів справи відповідачем було сплачено позивачу 1 000 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю „Тачанка” доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі.

Відповідач проти позову не заперечує та просить суд розстрочити виконання рішення до 25.09.2007 року.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Також статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема в частині 1 цієї статті зазначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.            

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України  підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Статтями 202, 205 Цивільного кодексу України закріплено загальне поняття правочину, яким є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до положень статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може бути укладений у будь –якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом  ця форма для даного виду  договорів не вимагалася.

Статтею 626 Цивільного кодексу України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована  на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, права позивача не були порушені в частині стягнення з відповідача 1000,00 суми боргу, оскільки на момент звернення (22.05.2007) позивача до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення суми заборгованості, Товариством з обмеженою відповідальністю «Фрукт Ексімп –Е»частково вже було перераховано позивачу частину боргу в розмірі  1000,00 грн., що підтверджується випискою із банківського рахунку від 25.04.2007 року.

З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги положення статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Тачанка»в частині стягнення  1000,00 грн. з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрукт Ексімп –Е».

З огляду вищевикладеного, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 56556,00 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Тачанка»також просить суд стягнути з відповідача 3% річних від простроченої суми в розмірі 613,70 грн. відповідно до обгрунтованого розрахунку позивача.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу  України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобов'язання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу  України, підлягають стягненню 3% річних від простроченої суми в розмірі 613,70 грн.

07.09.2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Тачанка” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Фрукт Ексімп –Е” було укладено контракт № б/н  на поставку сільськогосподарської продукції (далі - контракт).

Відповідно до умов контракту 12.09.2006 року та 18.09.2006 року позивачем було відвантажено на адресу відповідача сільськогосподарської продукції  на загальну суму 65 580,00 грн. що підтверджується видатковими накладними № СХ –00128/1 від 12.09.2006 р. та № СХ –00134/1 від 18.09.2006 р.

Відповідачем оплачено 65 580,00 грн. вартості отриманої сільськогосподарської продукції, в т. ч. 12.09.2006 р. –20 000,00 грн., 18.09.2006 р. –25 000,00 грн., 10.10.2006 р. –20 580,00 грн.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 3.1. контракту оплата сільськогосподарської продукції здійснюється відповідачем при її відвантаженні зі складу позивача.

Відповідно до п. 9.3 контракту відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої сільськогосподарської продукції за кожен день прострочення її оплати, яка складає 136,70 грн.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасну виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 136,70   грн. є обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Розглянувши клопотання відповідача щодо розстрочення виконання рішення суд вважає, що мотиви викладені відповідачем є слушними, а тому є підстави для задоволення заявленого клопотання. Задовольняючи клопотання відповідача, суд приймає до уваги і ту обставину, що при застосуванні пункту 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України щодо розстрочки виконання рішення від 13.06.2007 № 37/312 виконання вказаного рішення є більш вірогідним і є підстави вважати, що відповідач здійснить заходи по його належному та своєчасному виконанню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 192, 193 Господарського Кодексу   України,   ст. ст. 11, 525, 526, 530, 549, 551, 611, 629   Цивільного  кодексу України, ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,  -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Фрукт Ексімп –Е” (01042, м. Київ, вул. Патріса Лумумби,15-а, код  ЄДРПОУ 34415478) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю „Тачанка” (74800, м. Каховка, вул. Південна, 4, код ЄДРПОУ 31542044) 56 556 (п'ятдесят шість тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн. 00 коп. основного боргу, 613 (шістсот тринадцять) грн. 70 коп. –3 % річних, пеню за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань розмірі 136 (сто тридцять шість) грн. 70 коп., 573 (п'ятсот сімдесят три) грн.  06 коп. витрат по сплаті держмита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, розстрочивши виконання рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2007 у справі № 37/312 та стягнувши:

до 25.07.2007 –18852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 57 коп. –3 % річних, пеню за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 56 коп., 573 (п'ятсот сімдесят три) грн.  06 коп. витрат по сплаті держмита та 115 (сто п'ятнадцять) грн. 98 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;

до 25.08.2007 –18852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 57 коп. –3 % річних, пеню за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 56 коп.;

до 25.09.2007 –18852 (вісімнадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. основного боргу, 204 (двісті чотири) грн. 57 коп. –3 % річних, пеню за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань розмірі 45 (сорок п'ять) грн. 56 коп.

3.  В іншій частині позову відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення вступає в законну силу після десятиденного терміну з дня його прийняття, оформленого у відповідності до ст. 84 ГПК України.

Суддя                                      І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 25.06.2007 року