Постанова

від 25.07.2018 по справі 686/9546/16-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

КОПІЯ:

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/9546/16-ц

Провадження № 22-ц/792/1051/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області у складі

колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Костенка А.М. (суддя-доповідач), Гринчука Р.С., Ярмолюка О.І.,

секретар судового засідання Шевчук Ю.Г.

з участю : позивача, представників сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/9546/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4, його представника на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року у складі судді Мазурок О.В. по справі за позовом ОСОБА_4 до Хмельницької міської ради, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради про визнання незаконними та скасування рішень.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали, справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, суд

в с т а н о в и в :

В травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради, в обґрунтування заявлених вимог позивач зазначав, що йому на праві приватної власності належить 1/2 житлового будинку № 27 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1. Дане домоволодіння він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки до нього перейшло право власності на частину житлового будинку, тому він має право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування в розмірі та межах, які належали попередньому власнику та землекористувачу ОСОБА_7 Позивач посилався, що станом на 10 вересня 1986 року, в користуванні спадкодавця було 513 кв.м. земельної ділянки, дані обставини були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Проте, під час слухання справи №686/23815/14-ц за його позовом до ОСОБА_5 йому стало відомо, що рішенням двадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради № 28 від 30.10.2013 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам, внесення змін , ОСОБА_5 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1, позивач вважає таке рішення міської ради незаконним, оскільки право користування земельною ділянкою у нього виникло з 07.03.2011 року, тобто ще до прийняття такого рішення і до того, як таке право виникло у ОСОБА_5 Позивач зазначав, що органами місцевого самоврядування не приймалося рішення про вилучення відповідної частини земельної ділянки у нього чи ОСОБА_8 чи його правонаступників. Крім того, ОСОБА_5 мала б узгодити межі з суміжними землекористувачами згідно закону. Хмельницька міська рада рішенням № 28 від 30.10.2013 року відвела частину земельної ділянки, площею 422 кв.м. ОСОБА_9 неправомірно, так як його право користування в порядку ч.5 ст. 116 ЗК України, в редакції на той час, припинено не було, а тому передавати цю ділянку у власність іншій особі підстав не було.

З огляду на збільшені позовні вимоги ОСОБА_4 просив визнати незаконним та

Головуюча у першій інстанції - Мазурок О.В. Провадження № 22-ц/792/1051/18

Доповідач - Костенко А.М. Категорія № 59

скасувати рішення Постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва Хмельницької міської ради від 14.06.2012 року №8 , яким ОСОБА_5 надано на збереження самовільно реконструйовані господарські будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1; визнати незаконним та скасувати рішення двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 12.12.2012 року №35 Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та внесення змін , в частині надання ОСОБА_5 дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 422 кв.м. по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_11 не погодилися з таким рішенням суду першої інстанції подали апеляційну скаргу, в якій вважають рішення суду незаконним, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права. Представник апелянта зазначає, що ОСОБА_4 належить на праві приватної власності 1/2 житлового будинку № 27 з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1. Дане домоволодіння він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_6, у користуванні якого перебувало 513 кв.м. спірної земельної ділянки. Це право користування у тому ж розмірі і згідно того ж цільового призначення перейшло до його спадкоємця - позивача ОСОБА_4 незважаючи, що спадщину він оформив 08 жовтня 2013 року, вона йому належить з часу прийняття спадщини, тобто фактично з дати смерті. Таким чином, станом на 10 вересня 1986 року у користуванні спадкодавця, спадкоємцем якого за заповітом є ОСОБА_4 було 513 кв.м. земельної ділянки. Представник апелянта, вважає, що рішення орган місцевого самоврядування є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки приймаючи рішення про відведення земельної ділянки ОСОБА_5, Хмельницька міська рада не перевірила чи не перебуває частина цієї земельної ділянки вже у користуванні іншої особи, оскільки саме міська рада наділена правом розпоряджатися землями комунальної власності. Таким чином і постійна діюча комісія з питань самочинного будівництва Хмельницької міської ради протиправно розпорядилася власністю ОСОБА_4 та передала його майно без його згоди у власність ОСОБА_5, внаслідок цього було ухвалено незаконне рішення, яким ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 422 кв.м. по АДРЕСА_2, яка також повинна була бути передана позивачу як співвласнику домоволодіння.

З огляду на доводи викладені в апеляційній скарзі апелянт та його представник просили скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року скасувати, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши учасників судового розгляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

У відповідності до ст. 375 Цивільного процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Так судом встановлено, що рішенням Проскурівського міськвиконкому від 7 червня 1948 року №19 первісному забудовнику ОСОБА_12 було виділено земельну ділянку під будівництво та укладено договір на право забудови від 24червня 1948 року, за яким йому відведено земельну ділянку під забудову площею 1026 кв.м по АДРЕСА_1. Вказана земельна ділянка була забудована, а жилий будинок здано до експлуатації. В подальшому цей будинок неодноразово відчужувався.

За останнім договором купівлі-продажу від 10 вересня 1986 року громадянин ОСОБА_7 (батько відповідачки) придбав 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1. За цим договором житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 1026 кв.м, при цьому в постійне користування ОСОБА_7 перейшли коридор 1 розміром 1,5 кв.м, коридор 2 - 4,3 кв м, кухня 1-3 розміром 8,7 кв.м, жила кімната 1-4 - 9,5 кв.м та сарай літ. „Б".

З 1987 року ОСОБА_14 (колишня дружина ОСОБА_7) спільно з своїм батьком на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 самочинно реконструювала під житловий будинок господарську будівлю, що встановлено рішенням Хмельницького міськрайсуду від 18 вересня 2014 року.

Відповідач ОСОБА_5 разом зі своєю матір'ю ОСОБА_15 з 1987 року проживали у даному будинку і проживають в ньому на даний час

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер.

Позивач ОСОБА_4 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом від 8 жовтня 2013 року є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_7, у вигляді на 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

Однак в технічному паспорті, виданому 8 серпня 2008 року ОСОБА_7, зазначено лише ? частина вказаного будинку, що перебувала у власності останнього, яка складалась з кухні, житлових кімнат, коридорів, однак в технічному паспорті не вказано наявність надвірних чи господарських будівель і споруд, які відносяться до даного житлового будинку.

30 березня 2012 року ОСОБА_5 звернулась до міського голови м. Хмельницькому з заявою про розгляд на засіданні постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва питання самочинно реконструйованих господарських будівель під житловий будинок по АДРЕСА_1.

14 червня 2012 року дана заява була розглянута на засіданні постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва та комісія прийняла рішення про збереження об'єкта і рекомендувала управлінню архітектури та містобудування видати містобудівні умови м і обмеження, замовнику звернутись до Хмельницької міської ради з проханням про збереження об1єкту будівництва та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під самовільно реконструйовані господарські будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1.

Наказом управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради № 379 від 07.07.2012 року самочинно реконструйованій господарській споруді під житловий будинок, присвоєно адресу АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому, у зв'язку з наявністю іншого житлового будинку по АДРЕСА_1.

За заявою ОСОБА_5 на підставі рішення постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва від 14 червня 2012 року № 8 та довідки управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 07.07.2012 року рішенням 21 сесії Хмельницької міської ради № 35 від 12 грудня 2012 року ОСОБА_5 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель міської ради по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому.

Рішенням 28 сесії Хмельницької міської ради № 28 від 30 жовтня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_5 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2, площею 422 кв.м.

29 листопада 2013 року ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.

Наведене підтверджується матеріалами справи.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 листопада 2014 року, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_14 про знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому було відмовлено. При цьому судом було встановлено, що посилання позивача на здійснення самочинного будівництва з істотними порушенням норм і правил, без відповідних дозволів, неприйняття об'єкта в експлуатацію, без письмового дозволу колишнього власника ОСОБА_7 ніяким чином не порушує права саме позивача.

Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року, в позові ОСОБА_4 до ОСОБА_5, Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа - Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку і її державну реєстрацію відмовлено.

Даним рішенням апеляційного суду було встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору між сторонами помилково застосував норму ч.2 ст.120 ЦК України, що є загальною нормою і не врегульовує спірні правовідносини, не застосувавши норми ч.ч.2-3 статті 1225 ЦК України, що підлягали застосуванню.

Так, згідно з ч.2 статті 1225 Цивільного кодексу України право власності до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (ч.3 ст. 1225 ЦК).

За змістом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 8 жовтня 2013 року ОСОБА_4 на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі заповіту ОСОБА_7, в заповіті останнього не визначено розмір земельної ділянки, право користування якою переходить до спадкоємця ОСОБА_4

Відтак в силу ч.3 ст. 1225 ЦК України до позивача як спадкоємця 1/2 частини житлового будинку перейшло право користування земельною ділянкою, яка необхідна для його обслуговування.

Згідно висновку судової земельно-технічної експертизи № 273/015 від 16 листопада 2015 року, проведеної в ході розгляду тієї справи в апеляційному порядку, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 становить 72 кв.м і не накладається на земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачці.

За таких обставин апеляційний суд в своєму рішенні від 10 березня 2016 року прийшов до висновку, що спірна земельна ділянка була вільною і могла бути у передана ОСОБА_5, а ОСОБА_4 має право на користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку в розмірах, визначених висновком експерта.

Відповідно до ст.90 ЗК України 1970 року (чинного на час набуття права власності на ? частину житлового будинку спадкодавцем ОСОБА_4) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною; при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

За положеннями ст. 91 цього ж Кодексу особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов'язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 5 Постанови Верховної Ради УРСР від 18.12.1990 № 562-XII "Про порядок введення в дію Земельного кодексу Української РСР" (1990 року) громадяни, підприємства, установи, організації, які мають у користуванні земельні ділянки, надані їм до введення в дію Кодексу, зберігають свої права на користування до оформлення ними у встановленому порядку прав землеволодіння або землекористування.

Згідно з пунктом 7 розділу X "Перехідні положення" ЗК України 2001 року, роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004, № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 1 січня 2002 р. у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством.

У відповідності до ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

У відповідності до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як встановлено рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 5 листопада 2014 року та рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року, здійснення відповідачем самочинного будівництва та набуття ОСОБА_5 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 в м. Хмельницькому ніяким чином не порушує права позивача, оскільки відповідач набула право власності на спірну земельну ділянку у відповідності до вимог земельного законодавства.

Вказані обставини у відповідності до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, не підлягають доказуванню доказуються при розгляді даної цивільної справи.

При цьому, як встановлено рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2016 року станом на липень 1990 року господарські споруди по АДРЕСА_1 вже були знесені.

Тобто, на час спадкування позивачем за померлим ОСОБА_7 даних споруд вони вже не існували і позивач не міг їх успадкувати, що підтверджується технічним паспортом, виданим 8 серпня 2008 року ОСОБА_7

Зважаючи на викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а його висновки відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги, що позивач набув право на користування земельною ділянкою, площею 513 кв.м. по АДРЕСА_1, а тому вказана земельна ділянка не була вільною на час її приватизації відповідачем, право позивача на земельну ділянку не було припинено, отже відповідач набула право власності на дану земельну ділянку з порушенням вимог земельного законодавства слід відхилити, оскільки такі доводи спростовуються вищенаведеними обставинами справи та рішенням суду, що набрало законної сили, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Не заслуговують на увагу і твердження апелянта, що він як спадкоємець набув право власності на господарські будівлі біля житлового будинку по АДРЕСА_1 у вигляді літньої кухні та хліва, які відповідачем було самовільно реконструйовано у житловий будинок, однак всупереч цій обставині орган місцевого самоврядування протиправно розпорядився його власністю, передавши дане майно без його згоди у власність відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи та рішень судів, які набрали законної сили, в 1987 році господарські будівлі по АДРЕСА_1 були реконструйовані матір'ю відповідачки за згодою спадкодавця позивача ОСОБА_7, який проти цього не заперечував, в житловий будинок. Тобто вже станом на той період за життя спадкодавця вказаних господарських будівлі фізично не існувало. Ця обставина підтверджується технічним паспортом на домоволодіння по АДРЕСА_1, виданий 8 серпня 2008 року ОСОБА_7 В даному технічному паспорт і відсутні будь-які дані про наявність господарських будівель і споруд в даному домоволодінні, а лише зазначається житловий будинок.

Реконструкція господарських будівель в житловий будинок по АДРЕСА_1 була проведена за життя спадкодавця ОСОБА_7, вказану реконструкцію він не оспорював, не заперечував проти цього, чим фактично з цим погоджувався.

За таких обставин слід прийти до висновку, що до спадкового майна, яке успадкував позивач після смерті ОСОБА_7 не входили господарські будівлі і споруди у вигляді літньої кухні та хліва, оскільки на той час їх вже фізично не існувало.

Рішення суду відповідає матеріалам справи, нормам матеріального та процесуального права і підстав для його скасування в межах доводів скарги та заявлених вимог не вбачається.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4, його представника залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 30 липня 2018 року.

Судді (підпис) А.М. Костенко

(підпис) Р.С. Гринчук

(підпис) О.І. Ярмолюк

Згідно з оригіналом А.М. Костенко