Постанова

від 20.05.2019 по справі 686/9546/16-ц

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 686/9546/16-ц

провадження № 61-43583св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Курило В. П. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,

Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Хмельницька міська рада, ОСОБА_4 ,

третя особа - Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року у складі судді Мазурка О. В. та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року у складі колегії суддів: Костенка А. М., Гринчука Р. С., Ярмолюка О. І.,

ІСТОРІЯ СПРАВИ:

Короткий зміст позовних вимог:

У травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Хмельницької міської ради, ОСОБА_4 , третя особа - Управління земельних ресурсів та земельної реформи Департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради про визнання незаконним та скасування рішення Хмельницької міської ради.

Позов мотивовано тим, що йому на праві приватної власності належить 1/2 житлового будинку АДРЕСА_1 . Дане домоволодіння він успадкував за заповітом після смерті ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Оскільки до нього перейшло право власності на частину житлового будинку, тому він має право користування тією частиною земельної ділянки, яка необхідна для його обслуговування в розмірі та межах, які належали попередньому власнику та землекористувачу ОСОБА_5 . Станом на 10 вересня 1986 року в користуванні спадкодавця було 513 кв. м. земельної ділянки. Дані обставини були встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили. Проте, під час слухання справи № 686/23815/14-ц за його позовом до ОСОБА_4 йому стало відомо, що рішенням двадцять восьмої сесії Хмельницької міської ради № 28 від 30 жовтня 2013 року Про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, технічної документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність громадянам, внесення змін , ОСОБА_4 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_2 кадастровий номер НОМЕР_1 .

Позивач вважає таке рішення міської ради незаконним, оскільки право користування земельною ділянкою у нього виникло з 07 березня 2011 року, тобто ще до прийняття такого рішення і до того, як таке право виникло у ОСОБА_4 . Позивач зазначав, що органами місцевого самоврядування не приймалося рішення про вилучення відповідної частини земельної ділянки у нього чи ОСОБА_7 чи його правонаступників.

Крім того, ОСОБА_4 мала б узгодити межі з суміжними землекористувачами згідно закону. Хмельницька міська рада рішенням № 28 від 30 жовтня 2013 року відвела частину земельної ділянки, площею 422 кв. м. ОСОБА_4 неправомірно, оскільки його право користування в порядку частини 5 статті 116 ЗК України, в редакції на той час, припинено не було, а тому передавати цю ділянку у власність іншій особі підстав не було.

З огляду на збільшені позовні вимоги ОСОБА_1 просив визнати незаконним та скасувати рішення Постійно діючої комісії з питань самочинного будівництва Хмельницької міської ради від 14 червня 2012 року № 8, яким ОСОБА_4 надано на збереження самовільно реконструйовані господарські будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1 ; визнати незаконним та скасувати рішення двадцять першої сесії Хмельницької міської ради від 12 грудня 2012 року № 35 Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки, про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам та внесення змін , в частині надання ОСОБА_4 дозволу на розроблення проекту землеустрою на земельну ділянку площею 422 кв. м. по АДРЕСА_2 .

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що здійснення відповідачем самочинного будівництва та набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 ніяким чином не порушує права позивача, оскільки відповідач набула право власності на спірну земельну ділянку у відповідності до вимог земельного законодавства.

Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника залишено без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року залишено без змін.

Залишаючи без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 та його представника суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів наведених у касаційній скарзі

У вересні 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального та порушенням норм процесуального права.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що Хмельницька міська рада рішенням № 28 від 30 жовтня 2013 року відвела частину земельної ділянки, площею 422 кв. м. ОСОБА_4 неправомірно, оскільки право користування ОСОБА_1 припинене в порядку частини 5 статті 116 ЗК України в редакції, на той час не було, а тому передавати вказану ділянку у власність іншій особі підстав не було. Міська рада не перевірила чи погодив ОСОБА_1 межі новому землекористувачу. Виникнення права користування земельною ділянкою у ОСОБА_4 позбавило права користування більшою частиною земельної ділянки ОСОБА_1 , яке у нього не припинялося.

Доводи інших учасників справи:

У жовтні 2018 року представник ОСОБА_4 - ОСОБА_10 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Відзив мотивовано тим, що відповідно до висновку земельно-технічної експертизи встановлено, що належна ОСОБА_4 земельна ділянка не накладається ні на земельну ділянку, яка фактично розташована за місцем знаходження житлового будинку АДРЕСА_1 , ні на земельну ділянку, яка необхідна для обслуговування житлового будинку АДРЕСА_1 . Отже, ОСОБА_4 була надана земельна ділянка право користування якою не перейшло до ОСОБА_1 , що було правильно встановлено судами.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ:

Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне.

Положеннями частини другої статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вимогами частин першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а аргументи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують.

Короткий зміст встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи:

Рішенням Проскурівського міськвиконкому від 7 червня 1948 року № 19 первісному забудовнику ОСОБА_11 було виділено земельну ділянку під будівництво та укладено договір на право забудови від 24 червня 1948 року, за яким йому відведено земельну ділянку під забудову площею 1026 кв. м по АДРЕСА_1 . Вказана земельна ділянка була забудована, а жилий будинок здано до експлуатації. В подальшому цей будинок неодноразово відчужувався.

За останнім договором купівлі-продажу від 10 вересня 1986 року громадянин ОСОБА_5 (батько відповідачки) придбав 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 . За цим договором житловий будинок розташований на земельній ділянці розміром 1026 кв. м, при цьому в постійне користування ОСОБА_5 перейшли коридор 1 розміром 1,5 кв. м, коридор 2 - 4,3 кв. м., кухня 1-3 розміром 8,7 кв. м., жила кімната 1-4 - 9,5 кв.м та сарай літ. Б .

З 1987 року ОСОБА_12 (колишня дружина ОСОБА_5 ) спільно з своїм батьком на вказаній земельній ділянці по АДРЕСА_1 самочинно реконструювала під житловий будинок господарську будівлю, що встановлено рішенням Хмельницького міськрайсуду від 18 вересня 2014 року.

Відповідач ОСОБА_4 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_12 з 1987 року проживали у даному будинку і проживають в ньому на даний час

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер.

Позивач ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності за заповітом від 08 жовтня 2013 року є власником спадкового майна після смерті ОСОБА_5 , у вигляді 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 з відповідною частиною надвірних будівель.

В технічному паспорті, виданому 08 серпня 2008 року ОСОБА_5 , зазначено лише 1/2 частина вказаного будинку, що перебувала у власності останнього, яка складалась з кухні, житлових кімнат, коридорів. Однак в технічному паспорті не вказано наявність надвірних чи господарських будівель і споруд, які відносяться до даного житлового будинку.

30 березня 2012 року ОСОБА_4 звернулась до міського голови м. Хмельницькому з заявою про розгляд на засіданні постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва питання самочинно реконструйованих господарських будівель під житловий будинок по АДРЕСА_1 .

14 червня 2012 року дана заява була розглянута на засіданні постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва та комісія прийняла рішення про збереження об`єкта і рекомендувала управлінню архітектури та містобудування видати містобудівні умови і обмеження, замовнику звернутись до Хмельницької міської ради з проханням про збереження об`єкту будівництва та надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки під самовільно реконструйовані господарські будівлі під житловий будинок по АДРЕСА_1 .

Наказом управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради № 379 від 07 липня 2012 року самочинно реконструйованій господарській споруді під житловий будинок, присвоєно адресу АДРЕСА_2 , у зв`язку з наявністю іншого житлового будинку по АДРЕСА_1 .

За заявою ОСОБА_4 на підставі рішення постійно діючої комісії Хмельницької міської ради з питань самочинного будівництва від 14 червня 2012 року № 8 та довідки управління архітектури та містобудування департаменту архітектури, містобудування та земельних ресурсів Хмельницької міської ради від 07 липня 2012 року рішенням 21 сесії Хмельницької міської ради № 35 від 12 грудня 2012 року ОСОБА_4 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок під будівництво і обслуговування житлового будинку та господарських споруд із земель міської ради по АДРЕСА_2.

Рішенням 28 сесії Хмельницької міської ради № 28 від 30 жовтня 2013 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано ОСОБА_4 у власність для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по АДРЕСА_2 , земельну ділянку площею 422 кв. м.

29 листопада 2013 року ОСОБА_4 отримала свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 18 вересня 2014 року, яке залишено без змін ухвалою апеляційного суду Хмельницької області від 05 листопада 2014 року, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_12 про знесення самочинного будівництва по АДРЕСА_2 було відмовлено. При цьому судом було встановлено, що посилання позивача на здійснення самочинного будівництва з істотними порушенням норм і правил, без відповідних дозволів, неприйняття об`єкта в експлуатацію, без письмового дозволу колишнього власника ОСОБА_5 ніяким чином не порушує права саме позивача.

Рішенням апеляційного суду Хмельницької області від 10 березня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 08 червня 2016 року, в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , Реєстраційної служби Хмельницького міськрайонного управління юстиції, третя особа - Управління земельних ресурсів та земельної реформи Хмельницької міської ради, про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності на земельну ділянку і її державну реєстрацію відмовлено.

Вказане рішення набрало законної сили.

Норми права, які підлягають застосуванню:

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною другою статті 1225 ЦК України право власності до спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою на якій вони розміщені, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший розмір не встановлений законом.

До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом (частина третя статті 1225 ЦК України).

За змістом свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 08 жовтня 2013 року ОСОБА_1 на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі заповіту ОСОБА_5 , в заповіті останнього не визначено розмір земельної ділянки, право користування якою переходить до спадкоємця ОСОБА_1

В силу частини третьої статті 1225 ЦК України до позивача як спадкоємця 1/2 частини житлового будинку перейшло право користування земельною ділянкою, яка необхідна для його обслуговування.

Згідно з висновком судової земельно-технічної експертизи від 16 листопада 2015 року № 273/015, проведеної в ході розгляду тієї справи в апеляційному порядку, площа земельної ділянки, яка необхідна для обслуговування 1/2 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 становить 72 кв. м і не накладається на земельну ділянку, що належить на праві власності відповідачці.

В рішенні суду апеляційної інстанції від 10 березня 2016 року, що спірна земельна ділянка була вільною і могла бути у передана ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 має право на користування земельною ділянкою для обслуговування житлового будинку в розмірах, визначених висновком експерта.

Відповідно до статті 90 ЗК України 1970 року (чинного на час набуття права власності на Ѕ частину житлового будинку спадкодавцем ОСОБА_1 ) на землях міст при переході права власності на будівлю переходить також і право користування земельною ділянкою або її частиною; при переході будівлі у власність кількох осіб земельна ділянка переходить в користування всіх співвласників будівлі.

Відповідно до статті 91 ЗК України, особи, яким належить будинок на праві спільної власності, користуються земельною ділянкою спільно. Порядок користування нею визначається співвласниками будинку залежно від розміру часток в спільній власності на будинок. Угода про порядок користування земельною ділянкою є обов`язковою і для особи, яка згодом придбає відповідну частку в спільній власності на цей будинок. Якщо згоди на користування спільною земельною ділянкою не досягнуто, спір вирішується в судовому порядку.

Громадяни та юридичні особи зберігають право на земельні ділянки, одержані ними до 1 січня 2002 року у власність, у тимчасове користування або на умовах оренди в розмірах, що були раніше передбачені чинним законодавством (пункт 7 розділу X Перехідні положення ЗК України 2001 року, роз`яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року, № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ .

Відповідності до статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду за результатом розгляду касаційної скарги:

Встановлено, що станом на липень 1990 року господарські споруди по АДРЕСА_1 вже були знесені.

На час спадкування позивачем за померлим ОСОБА_5 даних споруд вони вже не існували і позивач не міг їх успадкувати, що підтверджується технічним паспортом, виданим 08 серпня 2008 року ОСОБА_5 .

Суди попередніх інстанцій встановили, що здійснення відповідачем самочинного будівництва та набуття ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку по АДРЕСА_2 ніяким чином не порушує права позивача. Відповідач набула право власності на спірну земельну ділянку у відповідності до вимог земельного законодавства. Тому висновок судів попередніх інстанцій про відмову в задоволенні позовних вимог, є обґрунтованим та відповідає нормам матеріального права.

Щодо доводів касаційної скарги:

Доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій, оскільки вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм матеріального та процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки підстави для скасування судових рішень відсутні.

Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 25 квітня 2018 року та постанову апеляційного суду Хмельницької області від 25 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. П. Курило

В. М. Коротун

М. Є. Червинська