Рішення

від 30.07.2018 по справі 826/3763/17

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

30 липня 2018 року справа №826/3763/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Яцюти М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (далі по тексту - позивач, ТОВ "Бомонд Групп") доГоловного управління ДФС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у м. Києві) провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 03 березня 2017 року №№0562615147, 0572615147 В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає протиправними оскаржувані податкові повідомлення-рішення, виходячи з того, що господарські операції із ТОВ "Нафта Торг-Лтд" підтверджені належним чином оформленими первинними документами та податковими накладними, є реальними та відповідають дійсному економічному змісту, а ТОВ "Бомонд Групп" дотримано передбачені Податковим кодексом України умови для формування даних податкового обліку, що враховуються при визначенні фінансового результату до оподаткування, та податкового кредиту.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 березня 2017 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/3763/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 14 серпня 2017 року представники позивача позовні вимоги підтримали, представник відповідача проти позову заперечив; на підставі частини четвертої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 03 березня 2017 року №0562615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України ТОВ "Бомонд Групп" зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2015 рік у розмірі 455 033,00 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення ГУ ДФС від 03 березня 2017 року №0572615147 згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України ТОВ "Бомонд Групп" зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2015 року у розмірі 91 007,00 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення прийнято на підставі акта від 14 лютого 2017 року №16/26-15-14-07-02-10/33723090 "Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (код 33723090) з питань дотримання вимог податкового законодавства по фінансово-господарським взаємовідносинам з ТОВ "Нафта Торг-Лтд" (код 39437391) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015" (далі по тексту - акт перевірки).

В акті перевірки встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування за 2015 рік на суму 455 033,00 грн.; пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення податку на додану вартість за квітень 2015 року на суму 91 007,00 грн.

Вказані в акті перевірки порушення обґрунтовані безпідставним віднесення до складу витрат та податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум вартості придбаних у ТОВ "Нафта Торг-Лтд" товарів, у зв'язку із не доведенням реальності господарських операцій, а саме: в товарно-транспортній накладній не зазначено графи "Перевізник", "Автомобіль", у зв'язку із чим неможливо встановити особу, яка здійснювала перевезення товару; в ході аналізу баз Державної фіскальної служби України встановлено, що контрагент ТОВ "Нафта Торг-Лтд" не являється імпортером та не імпортувало дану продукцію із закордону, контрагенти цього постачальника не реєстрували податкових накладних з кодом УКТ ЗЕД, відповідно відбувся обрив ланцюга постачання імпортного товару (парфумерно-косметична продукція) та неможливо встановити походження товару; відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2017 року №607/5818/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016210000000018 встановлено, що:

"ТОВ "Нафта Торг-Лтд" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна (Вознесенський Узвіз), 14, 16/10, перебуває на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Однак, проведеними заходами встановлено, що дане товариство за податковою адресою фактично відсутнє, проте за даною адресою зареєстровано понад 200 інших суб'єктів господарювання.

Також на ТОВ "Нафта Торг-Лтд" відсутні будь-які основні засоби (рухоме та нерухоме майно), кількість найманих працівників - 1 особа.

Крім того, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Нафта Торг-Лтд" в одній особі є ОСОБА_1, при тому, що ОСОБА_1 одночасно значиться засновником, директором, головним бухгалтером ще кількох суб'єктів господарювання, зокрема TOB "Соляріс Україна" (код ЄДРПОУ 35381534), TOB "Фаворит Преміум" (код ЄДРПОУ 39521514), TOB "Армата Торг" (код ЄДРПОУ 40034606), TOB "Імпорт Груп" (код ЄДРПОУ 40092927), TOB "Спецбудмаркет" (код ЄДРПОУ 40396249), що зареєстровані за різними адресами у м. Біла Церква Київської області.

Натомість, допитаний як свідок ОСОБА_1 повідомив, що ТОВ "Нафта Торг-Лтд" фактично знаходиться за вищевказаною адресою, де зберігаються установчі і реєстраційні документи товариства, на даний час господарська діяльність фактично не здійснюється, а у 2015 році було 2 чи 3 найманих працівника, контактні дані яких вказати не зміг."; таким чином, відповідач дійшов висновку, що неможливо встановити походження товару, який реалізовано ТОВ "Бомонд Групп", а також те, хто і як на ТОВ "Нафта Торг-Лтд" міг здійснювати фінансово-господарську діяльність з реалізації продукції та її транспортування, оскільки на підприємстві відсутні виробничі потужності та трудовий персонал; тому оформлення господарських операцій з ТОВ "Нафта Торг-Лтд" проведено без наміру фактичного здійснення.

Згідно усталеної судової практики при розгляді справ даної категорії судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Таким чином, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій позивачем з його контрагентом - ТОВ "Нафта Торг-Лтд"; мету придбання та обставини використання придбаних робіт у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції.

Матеріали справи підтверджують, що між ТОВ "Бомонд Групп" (покупець) та ТОВ "Нафта Торг-Лтд" (постачальник) 21 квітня 2015 року укладено договір поставки №21, за умовами якого постачальник зобов'язується передавати покупцю в обумовлений договором строк парфумерно-косметичну продукцію, зазначену у прайс-листі постачальника, а покупець прийняти та оплатити товари в порядку, встановленому договором.

Відповідно до видаткових накладних та податкових накладних протягом квітня 2015 року постачальник поставив позивачу парфумерно-косметичну продукцію на загальну суму 546 040,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 91 007,00 грн.

В оплату за поставлений товар позивач перерахував на рахунок постачальника грошові кошти, що підтверджують копії відповідних платіжних доручень.

За правилами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (в редакції, яка діє з 01 січня 2015 року) об'єктом оподаткування є:

прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Пункт 135.1 статті 135 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Таким чином, фінансовий результат до оподаткування та, відповідно, база оподаткування податком на прибуток, визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку - нормативно-правовий акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики, що визначає принципи та методи ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, що не суперечать міжнародним стандартам; міжнародні стандарти фінансової звітності (далі - міжнародні стандарти) - прийняті Радою з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку документи, якими визначено порядок складання фінансової звітності; первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частина друга статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлює, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з положеннями частин четвертої-шостої Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

У разі складання та зберігання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку на машинних носіях інформації підприємство зобов'язане за свій рахунок виготовити їх копії на паперових носіях на вимогу інших учасників господарських операцій, а також правоохоронних органів та відповідних органів у межах їх повноважень, передбачених законами.

В акті перевірки не встановлено відсутності первинних документів, у свою чергу судом встановлено, що первинні документи, складені у межах спірних правовідносин (акти здачі-приймання наданих послуг), відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Доводи відповідача про не підтвердження постачання продукції по ланцюгу постачання з посиланням на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2017 року №607/5818/16-к відхиляються судом як безпідставні, оскільки вказаною ухвалою лише призначено позапланову документальну перевірку ТОВ "Бомонд Групп" та не встановлюються будь-які преюдиційні обставини.

Інших підстав, в якості не прийняття первинних документів по відносинам позивача із ТОВ "Нафта Торг-Лтд" та не підтвердження реальності операцій в акті перевірки не наведено.

Досліджуючи питання пов'язаності придбаних позивачем товарів із його господарською діяльністю, суд зазначає про наступне.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як діяльність особи, що пов'язану з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямовану на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як зафіксовано в акті перевірки, що ТОВ "Бомонд Групп" здійснює діяльність у сфері роздрібно торгівлі косметичними товарами та туалетними при належностями в спеціалізованих магазинах та оптової торгівлі парфумними та косметичними товарами.

Суд встановив, що позивач реалізовує продукцію зокрема через роздрібну мережу магазинів на території України.

Як зазначає позивач, придбана продукція направлена для забезпечення торгівельної мережі з метою продажу покупцям, а у мережі магазинів "Бомонд" представлена виключно сертифікована продукція високої якості.

Наявні у справі докази підтверджують, що придбана парфумерно-косметична продукція перевозилась за рахунок постачальника, що підтверджується товарно-транспортною накладною від 29 квітня 2015 року №29/04/2015, та придбавалася для подальшого продажу покупцям, про що свідчать відомості про рух товарів. При цьому відповідач на заперечує подальший рух товару та придбання його в цілях господарської діяльності ТОВ "Бомонд Групп".

Посилання на відповідача на відсутність в товарно-транспортній накладній не зазначено графи "Перевізник", "Автомобіль", у зв'язку із чим неможливо встановити особу, яка здійснювала перевезення товару, не приймаються судом до уваги, оскільки товарно-транспортна накладна не є первинним документом, а окремі недоліки в її заповненні не спростовують реальності господарської операції.

На підтвердження реальності господарських операцій та використання придбаного товару у власній господарській діяльності позивач надав суду копії наступних документів: договору поставки, прайс-листа, видаткових та податкових накладних, товарно-транспортної накладної, платіжні доручення, відомості про рух товару, які у своїй сукупності вказують, що ТОВ "Бомонд Групп" здійснювало витрати на придбання у ТОВ "Нафта Торг-Лтд" товару для провадження своєї господарської діяльності; спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем до суду не надано.

При цьому суд враховує, що в акті перевірки відповідачем не встановлено завищення задекларованих позивачем сум доходу від реалізації робіт/товарів, отриманих від вищевказаного контрагента та сум зобов'язань з податку на додану вартість, нарахованого в ціні спірних послуг, чим по суті визнається їх постачання.

За таких підстав, суд вважає, що позивач правомірно формував дані податкового обліку за перевірений період по взаємовідносинам з ТОВ "Нафта Торг-Лтд".

В ході аналізу баз Державної фіскальної служби України встановлено, що контрагент ТОВ "Нафта Торг-Лтд" не являється імпортером та не імпортувало дану продукцію із закордону, контрагенти цього постачальника не реєстрували податкових накладних з кодом УКТ ЗЕД, відповідно відбувся обрив ланцюга постачання імпортного товару (парфумерно-косметична продукція) та неможливо встановити походження товару; відповідно до ухвали Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19 січня 2017 року №607/5818/16-к, що винесена під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №32016210000000018 встановлено, що:

"ТОВ "Нафта Торг-Лтд" зареєстровано за адресою: м. Київ, вул. Смірнова-Ласточкіна (Вознесенський Узвіз), 14, 16/10, перебуває на обліку ДПІ у Шевченківському районі ГУ ДФС у м. Києві, стан платника: 0 - платник податків за основним місцем обліку. Однак, проведеними заходами встановлено, що дане товариство за податковою адресою фактично відсутнє, проте за даною адресою зареєстровано понад 200 інших суб'єктів господарювання.

Також на ТОВ "Нафта Торг-Лтд" відсутні будь-які основні засоби (рухоме та нерухоме майно), кількість найманих працівників - 1 особа.

Крім того, засновником, директором та головним бухгалтером ТОВ "Нафта Торг-Лтд" в одній особі є ОСОБА_1, при тому, що ОСОБА_1 одночасно значиться засновником, директором, головним бухгалтером ще кількох суб'єктів господарювання, зокрема TOB "Соляріс Україна" (код ЄДРПОУ 35381534), TOB "Фаворит Преміум" (код ЄДРПОУ 39521514), TOB "Армата Торг" (код ЄДРПОУ 40034606), TOB "Імпорт Груп" (код ЄДРПОУ 40092927), TOB "Спецбудмаркет" (код ЄДРПОУ 40396249), що зареєстровані за різними адресами у м. Біла Церква Київської області.

Натомість, допитаний як свідок ОСОБА_1 повідомив, що ТОВ "Нафта Торг-Лтд" фактично знаходиться за вищевказаною адресою, де зберігаються установчі і реєстраційні документи товариства, на даний час господарська діяльність фактично не здійснюється, а у 2015 році було 2 чи 3 найманих працівника, контактні дані яких вказати не зміг."; таким чином, відповідач дійшов висновку, що неможливо встановити походження товару, який реалізовано ТОВ "Бомонд Групп", а також те, хто і як на ТОВ "Нафта Торг-Лтд" міг здійснювати фінансово-господарську діяльність з реалізації продукції та її транспортування, оскільки на підприємстві відсутні виробничі потужності та трудовий персонал; тому, оформлення господарських операцій з ТОВ "Нафта Торг-Лтд" проведено без наміру фактичного здійснення.

Враховуючи викладене, беручи до уваги наявність підтверджуючих документів, а також придбання товарів з метою провадження господарської діяльності, висновки акта перевірки про порушення Податкового кодексу України в частині оподаткування податком на прибуток є помилковими, а збільшення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток - протиправним.

Оцінюючи правомірність висновків акта перевірки про безпідставне включення до складу податкового кредиту з податку на додану вартість відповідних сум податку по відносинах із ТОВ "Нафта Торг-Лтд", суд керується наступним.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пункт 198.3 статті 198 Податкового кодексу України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу вказаних правових норм та обставин справи суд приходить до висновку, що необхідними та достатніми підставами для включення позивачем до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість є: придбання ним товару, робіт чи послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; сплата чи нарахування сум податку на додану вартість у зв'язку з таким придбанням.

Судом встановлено вище, що придбання позивачем у ТОВ "Нафта Торг-Лтд" товару безпосередньо пов'язано з його господарською діяльністю, а здійснені господарські операції є реальними та підтверджуються необхідними документами.

Відповідно до пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України дою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кодекс України передбачає лише такі випадки для не включення до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), як не підтвердження податковими накладними та/або відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, та/або порушення порядку заповнення податкової накладної оформлення їх з порушенням вимог (пункт 198.6 статті 198, пункт 201.10 статті 201).

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

За приписом пункту 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Як встановлено судом, на момент складання податкових накладних контрагент позивача - ТОВ "Нафта Торг-Лтд", був зареєстрований як платник податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, а тому мав право нараховувати податок на додану вартість та складати податкові накладні на кожну поставку.

Суд звертає увагу, що порушень з приводу правильності оформлення та реєстрації податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

Відповідно до приписів частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, в контексті спірних правовідносин належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Інтерсплав" проти України (2007 рік, заява №803/02), "Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання "справедливого балансу" між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що "справедливий баланс" не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Враховуючи викладене, на думку суду, позивач правомірно відносив до складу податкового кредиту відповідні суми податку на додану вартість по відносинам із ТОВ "Нафта Торг-Лтд", тому, висновки актів перевірки про заниження податку на додану вартість є помилковими, а збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість протиправним.

Таким чином, що податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві від 03 березня 2017 року №№0562615147, 0572615147 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ТОВ "Бомонд Групп" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" (01010, м. Київ, Дніпровський узвіз, 1; ідентифікаційний код 39437391) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код 39439980) від 03 березня 2017 року №№0562615147, 0572615147.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бомонд Групп" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 8 190,60 грн. (вісім тисяч сто дев'яносто гривень шістдесят копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.А. Кузьменко