Рішення

від 26.07.2018 по справі 923/463/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2018 року Справа № 923/463/18

Господарський суд Херсонської області у складі судді Сулімовської М.Б., при секретарі судового засідання Мальцевій О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області в інтересах держави в особі

позивача: ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області

до відповідача: ОСОБА_2 господарства "Ольвія", с.Верхні Торгаї, Нижньосірогозького району Херсонської області

про повернення земельної ділянки

за участю: прокурора відділу прокуратури Херсонської області ОСОБА_3 (посвідчення № 045185 від 14.12.2016р.)

представників сторін:

від позивача: ОСОБА_4 (посвідчення № 70 від 17.01.2018р.), провідний спеціаліст, довіреність № 32-21-0.62-53/62-18 від 04.06.2018р.,

від відповідача: ОСОБА_5 (НОМЕР_1, виданий Великолепетиським РСУДМС України в Херсонській області 19.10.2016р.), голова господарства, ОСОБА_6 (посвідчення № 574 від 17.09.2012р.), адвокат, довіреність від 21.05.2018р.

в с т а н о в и в:

Виконуючий обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області звернувся до Господарського суду Херсонської області із позовною заявою в інтересах держави в особі позивача ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області до відповідача ОСОБА_2 господарства "Ольвія", с.Верхні Торгаї Нижньосірогозького району Херсонської області про повернення земельної ділянки загальною площею 53,2736 га

Позовна заява обґрунтована порушенням відповідачем ОСОБА_2 господарством "Ольвія" вимог земельного законодавства, внаслідок чого земельна ділянка державної власності загальною площею 53,2736 га використовується незаконно, чим порушуються інтереси держави.

Ухвалою суду від 30.05.2018р. відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій. Підготовче засідання має бути розпочате не пізніше ніж через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою від 30.05.2018р. суд призначив підготовче засідання у справі на 26.06.2018р. та встановив сторонам строк для подання ними документів на підтвердження своєї правової позиції в даному спорі.

11.06.2018р. від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву.

25.06.2018р. позивачем подано письмово викладену позицію щодо заявленого прокурором позову.

25.06.2018р. від Каховської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив.

Ухвалою від 26.06.2018р. підготовче засідання відкладено на 12.07.2018р.

06.07.2018р. позивачем подано до суду відповідь на відзив та додаткові докази.

12.07.2018р. прокурором подано додаткові матеріали.

У підготовчих засіданнях прокурор та представники позивача і відповідача зазначили, що повідомили про всі обставини справи, які їм відомі, а також надали всі докази, на які вони посилалися в позові і відзиві, інших поясненнях по суті спору, а також зазначили, що заяв та клопотань, пов'язаних з розглядом справи немає.

З огляду на те, що судом було остаточно з'ясовано предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд ухвалою від 12.07.2018р. закрив підготовче провадження по справі, призначив справу до судового розгляду по суті в засіданні на 26.07.2018р.

В судове засідання прокурор, представники позивача та відповідача з'явились.

Прокурор підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити з підстав, наведених у позові.

Представник позивача підтримала позовні вимоги прокурора, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у зв'язку з його необґрунтованістю, просить відмовити в задоволенні.

Крім цього, в судовому засіданні заслухано прокурора щодо заявлених судових витрат.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 26.07.2018р., на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши прокурора, представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладено представництво інтересів громадян і держави в суді у випадках, передбачених законом.

Частиною 3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до господарського суду у справах, віднесених до його юрисдикції, мають право звертатися особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно ч.3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справи за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до п.4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України № З-рп/99 у справі №1-1/99 від 08.04.1999р. прокурор або його заступник самостійно визначає з посиланням на чинне законодавство в чому полягає порушення інтересів держави, обґрунтовуючи в позовній заяві необхідність їх захисту, та визначає орган, який уповноважений державою виконувати відповідні функції в спірних правовідносинах.

За приписами частин 4, 5 статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99р. N 3-рп/99 зі справи за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

За приписами ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

В даному випадку, як зазначає прокурор, звернення до суду з позовною заявою здійснюється як захід прокурорського реагування для захисту інтересів держави в особі ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Необхідність захисту інтересів держави обумовлено тим, що ОСОБА_7 господарство "Ольвія", використовуючи земельну ділянку без відповідних правових підстав, порушує інтереси держави, позбавляє власника землі права розпоряджатися нею, а уповноважений владний орган - ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Херсонській області не захищає порушені права та інтереси держави та не вживає жодних заходів щодо їх поновлення шляхом повернення земельної ділянки до державної власності, у зв'язку з чим вбачається бездіяльність та неналежне виконання обов'язків розпорядника земель.

З огляду на викладене вище, виходячи з предмету та підстав позову, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості звернення прокурора з даним позовом до суду.

У судовому засіданні прокурор підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор зазначає, що спірна земельна ділянка використовується відповідачем без належних правовстановлюючих документів, а аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що право користування земельною ділянкою, яке виникло у особи на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, не входить до складу спадщини і припиняється зі смертю особи, якій належало таке право.

Прокурор звертає увагу на те, що вивченням матеріалів та інформації, отриманої з відділу у Нижньосірогозькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області, Нижньосірогозького відділення Генічеської ОДПІ, Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району, встановлено факт незаконного використання ОСОБА_7 господарством "Ольвія" земельної ділянки загальною площею 53,2736 га в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району.

Каховською місцевою прокуратурою встановлено, що на підставі рішення ХІІ сесії Верхньоторгаївської сільської ради від 27.05.1993р. громадянину ОСОБА_9 надано у постійне користування земельну ділянку площею 53,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району.

21.12.2017р. ОСОБА_9 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №08 від 22.12.2017р.

За життя ОСОБА_9 на вищевказану земельну ділянку була розроблена Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 29.05.2017р., відповідно до якої розмір земельної ділянки, яка перебувала в постійному користуванні ОСОБА_2 господарства "Ольвія", головою якого був ОСОБА_9, становить 53,2736 га (кадастровий номер 6523881500:02:001:0060).

За інформацією відділу у Нижньосірогозькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам ОСОБА_2 господарства "Ольвія" для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Верхньоторгаївській сільській раді за рахунок землі, яка згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ХС надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_9, не розроблявся.

Як зазначає прокурор, за життя ОСОБА_9 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив, тому воно припинилося разом із його смертю і використанню не підлягає.

Згідно Статуту ОСОБА_2 господарства "Ольвія" в новій редакції, схваленому загальними зборами членів фермерського господарства від 19.01.2018р., протокол №32, головою фермерського господарства є ОСОБА_5.

Згідно п.4 Статуту фермерське господарство створене відповідно до законодавства України на виділеній раніше у постійне користування земельній ділянці на підставі рішення Верхньоторгаївської сільської ради від 27.05.1993р. ОСОБА_9 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Однак, за твердженням прокурора, земельна ділянка, яка була надана у постійне користування із земель державної власності померлому ОСОБА_9, не може використовуватися для подальшого ведення фермерського господарства та повинна бути повернута до державної власності.

За наведеного прокурор, з посиланням на приписи ч.1 ст.31 Земельного кодексу України, ст.ст.1212, 1216 Цивільного кодексу України, ст.ст.19, 23 Закону України "Про фермерське господарство" , з огляду на те, що спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_2 господарством "Ольвія" незаконно, просить задовольнити позовні вимоги та вилучити у ОСОБА_2 господарства "Ольвія" та повернути до земель державної власності ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Херсонській області земельну ділянку загальною площею 53,2736 га, кадастровий номер 6523881500:02:001:0060.

Позивач ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Херсонській області у письмово викладеній позиції та представник в судовому засіданні зазначив, що підтримує позовні вимоги прокурора, просить їх задовольнити з огляду на наступне.

Так на підставі рішення ХІІ сесії Верхньоторгаївської сільської ради від 27.05.1993р. ОСОБА_9 було надано у постійне користування земельну ділянку площею 53,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

Регулювання даних правовідносин здійснювалось згідно з Земельним кодексом України від 18.12.1990р., який передбачав можливість для фізичних осіб бути суб'єктами права постійного користування земельною ділянкою.

Прийнятий 25.10.2001р. Земельний кодекс України, що набрав чинності з 01.01.2002р., обмежив коло суб'єктів права постійного користування землею, виключивши, зокрема громадян, та пунктом 6 Перехідних положень ЗК України зобов'язав їх до 01.01.2008р. переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005р. №5-рп/2005 положення пункту 6 Перехідних положень ЗК України визнано неконституційними.

Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

В свою чергу, громадяни, які свого часу набули у встановленому законодавством порядку право постійного користування земельною ділянкою, мають право продовжити користування нею.

Відповідно до матеріалів справи законний землекористувач ОСОБА_9 помер 21.12.2017р.

Позивач зауважує, що оскільки відповідно до положення ч.2 ст.92 чинного ЗК України до суб'єктів набуття права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності не відносяться фізичні особи, склалася ситуація, коли чинним ЗК України не врегульовано відносини щодо припинення/спадкування права постійного користування землею, що перебуває у користуванні фізичних осіб.

Згідно статті 8 ЦК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

В даному випадку, на думку ГУ Держгеокадастру, підлягає застосуванню аналогія закону, адже ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами та потребують цивільно-правового врегулювання; вирішення спору, що виник, не може бути здійснено виходячи із засад і змісту законодавства; існують правові норми, які регулюють схожі відносини і можуть бути застосовані до цих відносин.

Згідно з п. в) ст.141 ЗК України підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою є припинення діяльності релігійної організації, державних чи комунальних підприємств, установ, організацій.

Тобто, на думку позивача, за аналогією, припинення діяльності підприємства, установи, організації, як і смерть фізичної особи, унеможливлює використання земельної ділянки останніми, адже право користування земельною ділянкою діє лише на період наявності у особи цивільно-правової дієздатності та припиняється у зв'язку з припиненням/ смертю особи.

Позивач підкреслює, що у зв'язку з тим, що відповідно до Державного акту на право постійного користування землею земельна ділянка площею 53,4 га продовжує перебувати у постійному користуванні ОСОБА_9, який помер, права ОСОБА_1 управління Держгеокадастру у Херсонській області порушуються, адже використання спірної земельної ділянки здійснюється без належних правових підстав.

При цьому, між власником (розпорядником) земельної ділянки (держава в особі ОСОБА_1 управління) та ОСОБА_2 господарством "Ольвія" не укладались договори, згідно з якими останнє наділене правом використовувати вищезазначену земельну ділянку.

Крім цього, представник позивача зауважила, що ОСОБА_1 управлінням Держгеокадастру у Херсонській області не вживались заходи щодо повернення спірної земельної ділянки до державної власності у зв'язку із відсутністю у нього відомостей про смерть особи, якій був виданий Державний акт на право постійного користування землею серії ХС, у зв'язку з чим не було проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки відповідачем.

За наведених обставин позивач вважає вимоги прокурора обґрунтованими та просить їх задовольнити.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач у відзиві на позовну заяву та його представник у судовому засіданні зазначив, що, дійсно, у 1993 році ОСОБА_9 було надано у постійне користування земельну ділянку загальною площею 53,2736 га для ведення селянського (фермерського) господарства.

17.11.1994р. ОСОБА_9 створив ОСОБА_7 господарство "Ольвія", яке згідно Статуту господарства (розділ 4 у новій редакції) створене на виділеній йому земельній ділянці. З дня створення безперервно і по сьогоднішній день фермерське господарство використовує вказану земельну ділянку у своїй господарській діяльності, звітуючи та сплачуючи при цьому всі необхідні податкові платежі.

Відповідач зауважує, що після створення ФГ "Ольвія" ОСОБА_9 в силу діючого тоді Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" передав вказану земельну ділянку у користування створеному ним фермерському господарству, і вилучити цю земельну ділянку у ФГ "Ольвія" можливо лише на підставах, визначених законом.

ОСОБА_7 господарство "Ольвія" наголошує, що приписами Земельного кодексу України не передбачено автоматичне припинення права користування земельною ділянкою фермерським господарством після смерті його засновника (члена, голови), а тому позовні вимоги є повністю необґрунтованими.

Також відповідач звертає увагу на безпідставність посилання прокурора на положення ст.1212 ЦК України, оскільки право користування земельною ділянкою виникло у ОСОБА_2 господарства "Ольвія" в силу закону.

Окрім цього, відповідач зауважує, що в даному випадку прокурор не має права на позов, оскільки відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні, наділений Кабінет Міністрів України.

Відповідно до ч.2 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Таким чином, на думку відповідача, позивач не має права представляти інтереси держави в особі Кабінету Міністрів України, що є підставою для залишення вказаного позову без розгляду на підставі ст.226 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши прокурора та представників сторін, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог виконуючого обов'язки керівника Каховської місцевої прокуратури Херсонської області, з огляду на наступне.

Згідно статті 14 Конституції України землі є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Стаття 13 Конституції України, серед іншого, визначає, що земля, яка знаходиться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Як встановлено господарським судом та слідує з матеріалів справи, рішенням ХІІ сесії Верхньоторгаївської сільської ради від 27.05.1993р. громадянину ОСОБА_9 надано у постійне користування земельну ділянку площею 53,4 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67 (а.с.13).

Земельна ділянка знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району.

Як слідує з детальної інформації про юридичну особу (а.с.14-16) та підтверджено відповідачем, 17.11.1994р. ОСОБА_9 створив ОСОБА_7 господарство "Ольвія".

Згідно розділу 4 Статуту господарства (а.с.17-24), нова редакція якого схвалена загальними зборами членів ФГ "Ольвія", протокол №2 від 19.01.2018р., ОСОБА_7 господарство "Ольвія" створене відповідно до законодавства України на виділеній раніше в постійне користування земельній ділянці на підставі рішення ХІІ сесії Верхньоторгаївської сільської ради 27 травня 1993 року ОСОБА_9 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ХС, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №67.

Як слідує з листа відділу у Нижньосірогозькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.03.2018р. №0-21-0,30-24/113-18 (а.с.33), спірна земельна ділянка належить до земель державної власності; на земельну ділянку була розроблена "Технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)"; розмір земельної ділянки становить 53,2736 га, кадастровий номер 6523881500:02:001:0060.

Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність голові та членам ОСОБА_2 господарства "Ольвія" для ведення фермерського господарства у розмірі середньої земельної частки (паю) по Верхньоторгаївській сільській раді за рахунок земель, які згідно Державного акту на право постійного користування землею серія ХС надана в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства ОСОБА_9, не розроблявся.

Станом на 30.03.2018р. "Технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки сільськогосподарського призначення, розташованої на території Верхньоторгаївської сільської ради" не розроблена.

Відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 23.05.2017р. №262, станом на 01.01.2018р. нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі по Херсонській області становить 24370,45 грн.

21.12.2017р. ОСОБА_9 помер, що підтверджується актовим записом про смерть №08 від 22.12.2017р. (а.с.25).

Як слідує з позовної заяви та не спростовано відповідачем, за життя ОСОБА_9 своє право користування земельною ділянкою належним чином не переоформив.

Разом з тим, станом на час звернення прокурора з даним позовом до господарського суду, спірна земельна ділянка використовується ОСОБА_2 господарством "Ольвія", що не заперечується останнім.

Використання земельної ділянки відповідачем підтверджується податковими деклараціями, поданими цим фермерським господарством до уповноважених державних органів.

Згідно листа Генічеської об'єднаної державної податкової від 29.03.2018р. та копій звітів податкових декларацій платника єдиного податку четвертої групи за 2017-2018 роки (а.с.26-32), ОСОБА_7 господарство "Ольвія" перебуває на обліку як платник податків з 17.11.1994р. та являється платником, в тому числі, єдиного податку четвертої групи сільгоспвиробника.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 92 Земельного кодексу України, право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку. Передача земельної ділянки у постійне користування громадянам чи юридичним особам приватного права не передбачена.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-17/2005 (22.09.2005 № 5-рп/2005) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення:

- пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавства, організаційного та фінансового забезпечення;

- пункту 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу" від 18.12.1990 № 563-ХІІ з наступними змінами в частині щодо втрати громадянами, підприємствами, установами і організаціями після закінчення строку оформлення права власності або права користування землею раніше наданого їм права користування земельною ділянкою;

- положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельною кодексу України та пункту 6 постанови Верховної Ради України "Про земельну реформу", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Отже, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність.

Відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", який набрав чинності з 01.01.2013р., землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Землі, розташовані за межами населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, які перебувають у комунальній власності, чи на яких розташовані об'єкти нерухомого майна комунальної власності, є землями державної власності.

Спірна земельна ділянка перебуває у державній власності, що також підтверджено листом відділу у Нижньосірогозькому районі ГУ Держгеокадастру у Херсонській області від 30.03.2018р. №0-21-0.30-24/113-18, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с.33, 92).

Відповідно до ст. 116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно з ст. 122 Земельного кодексу України в редакції, чинній з 01.01.2013р., повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності, надання у власність або у користування для всіх потреб віднесено до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальних органів.

Тобто, розпорядником земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Херсонської області є ОСОБА_8 управління Держгеокадастру у Херсонській області.

Незаконне утримання та використання ОСОБА_7 господарством "Ольвія" спірної земельної ділянки порушує встановлений законодавством порядок набуття прав на землю та, відповідно, майнові інтереси держави щодо володіння та розпорядження цією землею.

Відповідно до ст. 78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності, право власності на землю - це право володіти, користуватися, розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Порушення встановленого законом порядку володіння, користування і розпорядження землями, що перебувають у державній власності, спричиняє шкоду державі і є підставою для втручання органів прокуратури, у тому числі для звернення до суду в інтересах держави із відповідними позовами.

Відповідно до ст. 1225 Цивільного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування, із збереженням її цільового призначення, та у разі підтвердження цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Згідно із ч. 1 ст. 407 Цивільного кодексу України, право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Зі змісту ч. 2 ст. 407 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 102-1 ЗК України, право користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) може відчужуватися і передаватися у порядку спадкування.

Згідно зі ст. 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 23 Закону України "Про фермерське господарство" передбачено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ст. 19 Закону України "Про фермерське господарство", до складу майна фермерського господарства (складеного капіталу) можуть входити; будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством в результаті господарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його складеного капіталу.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акту на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 5 жовтня 2016 року у справі №6-2329цс16, від 23 листопада 2016 року у справі №6-3113цс-16.

У відповідності до Закону України "Про селянське (фермерське) господарство" (в редакції станом на час створення ОСОБА_2 господарства "Ольвія"), селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою і реалізацією. На ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України (ч.ч.1, 5 ст. 2 Закону).

Законом України "Про фермерське господарство", який набрав чинності з 29.07.2003р., визначено, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону. ОСОБА_8 фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа (ч. 1 ст. 1, ч. 1 ст. 4 Закону).

З 01.01.2002 р. набув чинності Земельний кодекс України від 25.10.2001р., згідно якого громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч. 1 ст. 116 ЗК України). Цим кодексом визначено порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування, згідно якого надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування. Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі: надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення; формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання). Надання у користування земельної ділянки, зареєстрованої в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", право власності на яку зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, без зміни її меж та цільового призначення здійснюється без складення документації із землеустрою (ч. 1 ст. 123 ЗК України).

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство" та ч. 1 ст. 31 ЗК України, землі фермерського господарства складаються: із земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі; із земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності; із земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю) (ч. 2 ст. 31 ЗК України). Права володіння та користування земельними ділянками, які знаходяться у власності членів фермерського господарства, здійснює фермерське господарство (ч. 2 ст. 12 Закон України "Про фермерське господарство").

Право користування земельною ділянкою державної або комунальної власності не може бути відчужено її землекористувачем іншим особам (крім випадків переходу права власності на будівлі та споруди), внесено до статутного капіталу, передано у заставу (ч. 3 ст. 102-1 ЗК України).

Верховний Суд України в постанові від 26.09.2011р. у справі № 6-14цс11 виклав правову позицію, згідно якої п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 року № 449 "Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" встановлює, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю, державні акти на право власності на земельну ділянку та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб. Отже, право постійного користування земельною ділянкою, набуте в установленому законом порядку, не втрачається, а зберігається до його належного переоформлення.

За наведеного суд зазначає, що за життя ОСОБА_9 мав право користуватися земельною ділянкою, наданою на підставі Державного акту на право постійного користування землею; що право постійного користування земельною ділянкою сільськогосподарського призначення є виключно правом користування особи, якій це право надане, і яке після втрати чинності Законом України "Про селянське (фермерське) господарство" та Земельного кодексу 1990 року не може бути передане іншій особі; що законодавством України не передбачено автоматичного переходу права постійного користування земельною ділянкою після смерті землекористувача, а також набуття фермерським господарством права постійного користування землею державної та комунальної власності.

Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 25 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність - це здатність фізичних осіб мати цивільні права та обов'язки. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Отже, зі смертю ОСОБА_9 припинилася його цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права і обов'язки).

Таким чином, після 21.12.2017р. спірна земельна ділянка не могла використовуватись та утримуватись ФГ "Ольвія", адже підстави для цього відпали внаслідок смерті особи, якій було надано у користування цю землю.

Як встановлено господарським судом та не спростовано відповідачем, за життя ні ОСОБА_9, як фізична особа, ні ОСОБА_7 господарство "Ольвія", як юридична особа, не зверталися до уповноважених органів щодо переоформлення права на спірну земельну ділянку в порядку, передбаченому ст. 123 Земельного кодексу України, а відтак і не реєстрували у Державному реєстрі речових прав своє право користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог ст. 125 Земельного кодексу України (інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірної земельної ділянки - а.с.99).

Наразі фермерське господарство незаконно, без відповідної правової підстави використовує земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, площею 53,2736 га, що знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

Крім цього, як вже зазначалось, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про фермерське господарство", землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству, як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Приймаючи до уваги те, що спірна земельна ділянка надавалась у постійне користування ОСОБА_9, а не ОСОБА_2 господарству "Ольвія", вона не входить до складу майна цього фермерського господарства, а тому й не може використовуватись цим господарством після смерті ОСОБА_9, адже будь-які права приватних осіб щодо вказаної земельної ділянки припинились зі смертю належного користувача.

Документального підтвердження користування спірною земельною ділянкою відповідно до вимог законодавства України відповідачем не надано.

Відповідно до статей 125 та 126 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

В п.2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" №6 від 17.05.2011р. зазначено, що за відсутності рішення органу виконавчої влади або місцевого самоврядування про надання земельної ділянки у власність або в користування, юридична особа або фізична особа не має права використовувати земельну ділянку державної або комунальної форми власності.

За змістом положень ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Ч.2 ст.152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п. 4 ст. 129 Конституції України, ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Суд вважає заперечення відповідача на позов безпідставними внаслідок встановлених судом обставин справи, наданих учасниками доказів та вимог законодавства України.

Позовні вимоги прокурора є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, суд критично ставиться до позиції відповідача щодо наявності підстав для залишення позову прокурора без розгляду у зв'язку з відсутністю у прокурора права на позов, оскільки відповідно до ч.9 ст.149 ЗК України повноваженнями щодо вилучення земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні, наділений Кабінет Міністрів України, представництво інтересів якого в суді може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Положення ст.149 Земельного кодексу України регламентують порядок вилучення земельних ділянок, наданих у постійне користування із земель державної та комунальної власності, для суспільних та інших потреб.

В даному випадку прокурором заявлено позов з інших підстав.

У зв'язку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, судові витрати (1762,00 грн. судового збору, сплаченого прокуратурою Херсонської області за подання даної позовної заяви), в порядку ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача ОСОБА_7 господарство "Ольвія".

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Вилучити у ОСОБА_2 господарства "Ольвія" (код ЄДРПОУ 21303354, 74740, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с.Верхні Торгаї, вул.Дем'яна Бєдного, 89) та повернути до земель державної власності ОСОБА_1 управлінню Держгеокадастру у Херсонській області (код ЄДРПОУ 38697542, 73036, м.Херсон, вул.Університетська, 136-а) земельну ділянку загальною площею 53,2736 га, кадастровий номер 6523881500:02:001:0060, вартістю 1298301,61 грн., яка знаходиться в адміністративних межах Верхньоторгаївської сільської ради Нижньосірогозького району Херсонської області.

3. Стягнути з ОСОБА_2 господарства "Ольвія" (код ЄДРПОУ 21303354, 74740, Херсонська область, Нижньосірогозький район, с.Верхні Торгаї, вул.Дем'яна Бєдного, 89) на користь прокуратури Херсонської області (73000, м.Херсон, вул.Михайлівська, 33) - 1762,00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві грн.) 00 коп. судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено

і підписано 01.08.2018 року.

Суддя М.Б. Сулімовська