Постанова

від 16.05.2018 по справі 823/1045/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 823/1045/17 Суддя (судді) першої інстанції: В.О. Гаврилюк

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді: Собківа Я.М.,

суддів: Петрика І.Й., Сорочка Є.О.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Парус" на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом Обслуговуючого кооперативу "Парус" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач в особі Обслуговуючого кооперативу "Парус" звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України, в якому просив визнати неправомірною та скасувати постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області № 21/1023-5.5/626 від 21 червня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "Парус" задоволено частково.

Визнано протиправною та скасовано постанову головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Решетило Оксани Миколаївни № 21/1023-5.5/626 від 21 червня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В іншій частині позову відмовлено.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) на користь обслуговуючого кооперативу "Парус" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 28, ідентифікаційний код 34600140) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим просить скасувати рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 22 січня 2018 року в частині стягнення судових витрат, пов'язаних з розглядом даної справи та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути судові витрати.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Згідно ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином.

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню , а оскаржуване рішення суду першої інстанції - зміні , з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 02.06.2017 № 51, направлення від 02.06.2017 № 214, посадовими особами управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області було проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил (перевірка достовірності даних повідомлення про початок виконання будівельних робіт) Обслуговуючого кооперативу "Парус" на об'єкті будівництва - Будівництво одноквартирного садибного двоповерхового житлового будинку з підвалом, будівництво господарської будівлі за адресою: Черкаська область, м. Сміла, вул. Гетьмана Опари, б/н.

За наслідками перевірки складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил від 08.06.2017, в якому встановлено, що подання замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт на підставі будівельного паспорту із землею з цільовим призначенням для іншої житлової забудови (замість необхідного з цільовим використанням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розцінюється як подання недостовірних даних щодо подання документа, що дає право на виконання будівельних робіт (повідомлення про початок виконання будівельних робіт) на забудову земельної ділянки з цільовим призначенням для іншої житлової забудови (на які не поширюється даний вид дозвільного документа), чим порушено п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності, п. 5, п. 11 Порядку виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.11.2011 № 466 Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт .

Посадовою особою відповідача 08 червня 2017 року було складено протокол № 120 про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, за яким відповідальність за встановлені правопорушення передбачена п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності .

Розгляд справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності було призначено на 21 червня 2017 року на 15 год. 00 хв.

Листом управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області від 09.06.2017 № 1023-3-1.18/579 позивача було повідомлено про те, що на підставі рішення головного інспектора будівельного нагляду Безкровної К.В. від 09.06.2017 № 28, управлінням Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області скасовано реєстрацію повідомлення про початок виконання будівельних робіт від 27.04.2017 № ЧК 062171172371.

З цих підстав, головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області Решетило О.М. 21.06.2017 було винесено постанову № 21/1023-5.5/626 про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою Обслуговуючий кооператив "Парус" визнано винним у вченні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф в сумі 60 624,00 грн.

Не погоджуючись з постановою про накладення штрафу, позивач звернувся з позовом про визнання її неправомірною та скасування.

Надаючи правову оцінку обставинам вказаної справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно із ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

З огляду на вищевказану норму, колегія суддів вважає за необхідне здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Обслуговуючого кооперативу "Парус".

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року адміністративний позов Обслуговуючого кооперативу "Парус" задоволено частково. Зокрема стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) на користь Обслуговуючого кооперативу "Парус" (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 28, ідентифікаційний код 34600140) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

Звертаючись з апеляційною скаргою, позивач (апелянт) в своїх доводах посилається на те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного судового рішення помилково не було взято до уваги норми чинного законодавства в частині розподілу та стягнення всіх судових витрат.

Відповідно до частин 1, 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України Про судовий збір , судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Дослідженням матеріалів справи колегією суддів встановлено, що при подачі адміністративного позову до Черкаського окружного адміністративного суду позивачем було сплачено судовий збір в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок, що підтверджується наявним у справі платіжним дорученням № 65 від 05.07.2017р. (а.с. 3).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13 липня 2017 року позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Парус" залишено без руху, зокрема з підстав недоплати судового збору в сумі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок (а.с. 1-2).

На виконання вимог вищевказаної ухвали суду, позивач 18 серпня 2017 року подав уточнений адміністративний позов, до якого зокрема додав платіжне доручення № 67 від 17.08.2017р. про сплату судового збору в сумі 1 600,00 грн. (а.с. 18).

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року позовну заяву Обслуговуючого кооперативу "Парус" повернуто позивачу з підстав пункту 1 частини 3 статті 108 КАС України (в редакції, що була чинною до 15.12.2017р.).

Користуючись правом на апеляційне оскарження вищевказаного судового рішення, позивач 11 вересня 2017 року звернувся з апеляційною скаргою, до якої додав платіжне доручення № 71 від 07.09.2017р. (а.с. 25) про сплату судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 08 листопада 2017 року задоволено апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Парус", скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 54-55).

Таким чином, загальна сума судових витрат, понесених Обслуговуючим кооперативом "Парус", склала 4800 грн. 00 коп.

Зважаючи на те, що Київським апеляційним адміністративним судом було повністю задоволено апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Парус" та скасовано ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2017 року, а рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року частково задоволено позов Обслуговуючого кооперативу "Парус" до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про скасування постанови головного інспектора будівельного нагляду інспекційного відділу управління Державної архітектурно-будівельної інспекції у Черкаській області № 21/1023-5.5/626 від 21 червня 2017 року про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для повернення понесених позивачем витрат по сплаті судового збору у розмірі 1600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок (судові витрати за подання апеляційної скарги).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про судовий збір , судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки нормами КАС України передбачене стягнення сплаченого судового збору за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, тому кошти необхідно присудити Обслуговуючому кооперативу "Парус" з Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем при розгляді вказаної справи також були понесені витрати на правничу допомогу адвоката.

Так, положенням статті 87 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла до 15 грудня 2017 року) було передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) витрати на правову допомогу;

2) витрати сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду;

3) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз;

4) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Приписами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України (у зазначеній редакції) було закріплено, що витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

До 15 грудня 2017 року граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу під час розгляду судами цивільних та адміністративних справ встановлювався Законом України Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах від 20 грудня 2011 року №4191-VI (з наступними змінами та доповненнями) (далі - Закон України від 20 грудня 2011 року №4191-VI).

Статтею 1 вказаного Закону передбачалося, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.

Отже, з аналізу вказаної норми випливає, що компенсація витрат на правову допомогу в адміністративних справах здійснюється, враховуючи час, протягом якого така допомога надавалась у судовому засіданні, під час вчинення окремої процесуальної дії чи ознайомлення з матеріалами справи в суді.

Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів від 03 жовтня 2017 року №2147-VIII, Кодекс адміністративного судочинства України було викладено у новій редакції.

Згідно статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року), витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Доказами того, що особа є адвокатом, виходячи з положень ч. 1 ст. 6, ч. 1 ст. 12, та ст. 17 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон № 5076-VI) є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю на момент подання клопотання про відшкодування правової допомоги.

Згідно пунктів 1, 2, 6 ч. 1 та ч. 2 ст. 19 Закону № 5076-VI, до видів адвокатської діяльності, серед іншого, відносяться: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону № 5076-VI, документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги можуть бути серед іншого: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, позивачем були надані наступні докази: договір про надання правової допомоги № 44/17 а/п, укладений 16 серпня 2017 року (а.с. 90), акт виконаних робіт до договору про надання правової допомоги від 18 серпня 2017 року (а.с. 91), квитанція про сплату витрат на правову допомогу від 18.08.2017р. № 44/17 а/п (а.с. 92), договір про надання правової допомоги № 59/17, укладений 07 грудня 2017 року (а.с. 93).

Відповідно до ст. 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Без сумніву, суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі East/West Alliance Limited проти України Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі Ботацці проти Італії (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини , суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23 лютого 2006 року № 3477- IV, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, за результатами аналізу наведених положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону 5076-VI, колегія суддів дійшла висновку, що з 15 грудня 2017 року розмір витрат на оплату послуг адвоката обмежений їх співмірністю із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Зважаючи на те, що предметом даного спору є визнання неправомірною та скасування постанови про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, згідно з якою позивача було визнано винним у вченні правопорушення, передбаченого п. 2 ч. 2 ст. 2 Закону України Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності та накладено штраф в сумі 60 624,00 грн., колегія суддів приходить до висновку, що витрати на правничу допомогу, сплачені позивачем адвокату Терещенко С.І. в сумі 3 000 (три тисячі) гривень 00 копійок, є співмірними.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції в повній мірі досліджено обставини справи, проте помилково застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення питання в частині розподілу судових витрат, понесених позивачем при розгляді вказаної справи, а тому рішення суду першої інстанції у відповідності до вимог п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України підлягає зміні.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Керуючись статтями 34, 139, 243, 308, 315, 317, 321, 325, 328, 329, 331 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Обслуговуючого кооперативу "Парус" задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року змінити, виклавши абзац четвертий резолютивної частини рішення в наступній редакції: Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної архітектурно-будівельної інспекції України (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 26, ідентифікаційний код 37471912) на користь обслуговуючого кооперативу Парус (20700, Черкаська область, м. Сміла, вул. Перемоги, 28, ідентифікаційний код 34600140) судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 3000 (три тисячі) гривень 00 копійок та судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень 00 копійок.

В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Суддя Петрик І.Й.

Суддя Сорочко Є.О.