Постанова

від 31.07.2018 по справі 807/2137/13-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

Київ

31 липня 2018 року

справа №807/2137/13-а

адміністративне провадження №К/9901/4092/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),

суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року у складі судді Гаврилка С.Є. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у складі колегії суддів Кухтея Р.В., Багрія В.М., Старунського Д.М. у справі №807/2137/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Даниїл до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В :

11 червня 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю Даниїл (далі -Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (далі - податковий орган, відповідач у справі) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14 березня 2013 року № 000038/22-0/36182336, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80758,75 грн, № 000039/22-0/36182336, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 75853 грн, від 29 квітня 2013 року № 000080/22-0/36182336, яким збільшено податок на прибуток на суму 281540 грн, № 9/17-2/36182336 яким збільшено податок на доходи фізичних осіб на суму 10017,24 грн, з мотивів безпідставності їх прийняття.

24 грудня 2013 року постановою Закарпатського окружного адміністративного суду, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року, позовні вимоги Товариства задоволено частково, внаслідок чого визнане протиправним та скасоване повністю податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2012 року за № 000038/22-0/36182336, визнане протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2012 року за № 000080/22-0/36182336 в частині 224334,27 грн основного платежу та в частині 56083,57 грн штрафної (фінансової) санкції, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 14 березня 2012 року за № 000039/22-0/36182336 в частині 72856,46 грн, визнано протиправним та скасоване податкове повідомлення-рішення від 29 квітня 2012 року за № 9/17-2/36182336 в частині 7305,79 грн основного платежу та в частині 2336,45 грн штрафної (фінансової) санкції.

Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій дійшли висновку про не доведеність податковим органом податкових правопорушень покладених в основу прийняття спірних податкових повідомлень-рішень в частині задоволених вимог.

29 квітня 2014 року податковим органом подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій надано неправильну правову оцінку доказам у справі, судові рішення ухвалені з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволені позову Товариства відмовити.

Касаційною скаргою частково відтворений акт перевірки, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права касаційною скаргою не визначено.

Заперечення або відзив на касаційну скаргу податкового органу від Товариства до Суду не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

30 квітня 2014 року ухвалою Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу відповідача залишено без руху, ухвалою цього ж суду від 12 травня 2014 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу №807/2137/13-а з Закарпатського окружного адміністративного суду.

17 лютого 2015 року справа №807/2137/13-а надійшла до Вищого адміністративного суду України.

15 січня 2018 року справа №807/2137/13-а разом із касаційним провадженням К/9901/4092/18 передана до Верховного Суду.

Касаційний розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційних скарг та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.

Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Зазначеним вимогам закону судові рішення відповідають.

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що Товариство є юридичною особою, включене до ЕДРПОУ за номером 36182336, як платник податків перебуває на податковому обліку з травня 2011 року, є платником податку на додану вартість з 26 січня 2012 року.

У січні - лютому 2013 року податковим органом проведено виїзну планову перевірку Товариства з питань дотримання вимог зокрема податкового законодавства за період з 16 грудня 2010 року по 30 вересня 2012 року, результати якої викладені в акті перевірки від 28 лютого 2013 року № 347/22-00/36182336.

Згідно з підпунктами 54.3.2 та 54.3.5 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України, з урахуванням апеляційного адміністративного перегляду на підставі акту перевірки керівником податкового органу 14 березня 2013 року та 29 квітня 2013 року прийнято чотири податкових повідомлення-рішення з трьох різновидів податків, які є предметом судового оскарження у цій справі.

По податку на прибуток.

Податковим повідомленням-рішенням № 000080/22-0/36182336 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 281540 грн, у тому числі 225232 грн за основним платежем та 56308 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Правовими підставами збільшення податку податковим повідомленням-рішенням визначені порушення вимог пункту 14.1.36, підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, пункту 135.1 статті 135, пунктів 138.2, 138.6, 138.8 статті 138 Податкового кодексу України, підпунктів 2.13, 2.16 пункту 2.4 наказу Міністерства фінансів України від 25 травня 1995 року №88 Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку , статей 1, 2, пункту 3 та пункту 7 статті 8, статті 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14.

Підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій наведені положення пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Пунктом першим висновків акту перевірки встановлено заниження Товариством податку на прибуток на загальну суму 229327 грн, в тому числі по періодах за перший квартал 2012 року на суму 133716 грн, за другий квартал 2012 року на суму 75443 грн, за третій квартал 2012 року на суму 20169 грн.

Податкове повідомлення-рішення скасовано судами попередніх інстанцій в частині 224334,27 грн основного платежу (податку на прибуток) та в частині 56083,57 грн штрафної (фінансової) санкції.

Склад податкових правопорушень, покладений в основу висновків про заниження податку на прибуток, полягає у порушені формування позивачем як платником податків доходу та витрат за взаємовідносинами.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій встановили фактичні обставини справи та оцінили спірні правовідносини в розрізі податків, звітних податкових періодів, контрагентів позивача та складу податкових правопорушень. За умови, якщо наслідки податкового правопорушення впливали одночасно на формування витрат та податкового кредиту Товариством, аналіз та оцінка судами здійснювалась системно.

Оцінюючи господарські операції позивача з Приватним підприємством АТМ , за взаємовідносинами з яким Товариством включено до складу витрат, що враховуються у визначенні об'єкта оподаткування 167292 грн, у тому числі другий квартал 2012 року у сумі 71250 грн та третій квартал 2012 року у сумі 96042 грн та віднесено до складу податкового кредиту 33458 грн, за придбання послуг по проведенню робіт щодо сертифікації дорожньо-транспортних засобів, суди попередніх інстанцій встановили реальний характер фактичного здійснення господарських операцій. Суд першої інстанції ретельно дослідив та оцінив кожен первинний документ, встановив їх відповідність вимогам частини першої статті 9 Закону України

Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, як підстав бухгалтерського обліку господарських операцій.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неприйнятність доводів податкового органу про те, що неможливість проведення зустрічної звірки з контрагентом позивача є доказом нереальності господарських операцій, з огляду на те, що акт Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська від 21 грудня 2012 року № 7198/22-4/24606641 (далі - акт від 21 грудня 2012 року) носить суто інформаційний характер, посвідчує виключно факт неможливості проведення звірки, внаслідок чого не є доказом нереальності здійснення позивачем та його контрагентом господарських операцій.

Крім того, оцінюючи спірні відносини суди правомірно виходили з наявності підстав для звільнення від доказування в розумінні частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, внаслідок визнання дій податкової інспекції щодо проведення позапланової виїзної перевірки, за результатами якої складений акт від 21 грудня 2012 року, постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 березня 2013 року у справі №804/1268/13-а, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2013 року.

Відтак, податкові правопорушення стосовно віднесення позивачем до валових витрат вартості послуг на загальну суму 167292 грн та включення сплаченої суми податку на додану вартість на загальну суму 33458 грн до складу податкового кредиту за взаємовідносинами з Приватним підприємством АТМ в розумінні статті 109 Податкового кодексу України відсутні.

Оцінюючи взаємовідносини позивача з Приватним підприємством Стар Кар та ОСОБА_1, по факту придбання та продажу сідельного тягача, внаслідок чого податковий орган доводить протиправне включення до складу витрат першого кварталу 2012 року 35417 грн. та включення до складу податкового кредиту податку на додану вартість у сумі 7083 грн. 33 коп., обумовлене продажем тягача раніше його придбання, суди попередніх інстанцій встановивши хронологічну послідовність дій дійшли висновку про помилковість таких висновків податкового органу.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій та зазначає, що підтвердження дійсного виконання операцій обумовлює правомірність формування витрат та податкового кредиту, будь-яка неточність в одному із первинних документів сама по собі не спростовує факт здійснення операції з огляду на правила оцінки доказів, які були встановлені на час вирішення справи судами попередніх інстанцій частиною третьою статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи взаємовідносини позивача із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2, в межах яких Товариство отримано та оплачено послуги транспортного експедирування суди попередніх інстанцій дійшли висновку про правомірність формування Товариством витрат на загальну суму 45600 грн, виходячи із наявності у позивача достатніх та необхідних первинних документів, якими зафіксовані факти здійснення господарських операцій, як підстав для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Податковий орган доводить, що акти виконаних робіт і надання послуг не відповідають умовам пункту 2.2.2 укладеного між сторонами договору від 01 січня 2012 року, внаслідок того, що в них об'єднані як роботи так і послуги.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що тлумачення умов договору здійснюється стороною (сторонами) договору відповідно до положень статей 637 та 213 Цивільного кодексу України, які витлумачені судом першої інстанції в сукупному аналізі статей 6, 526, 627,628,629 цього кодексу.

Суд зазначає, що в межах господарського договору сторони реалізують свою господарську (у межах спірних відносин зовнішню) компетенцію, яка зокрема передбачає вільність у визначенні умов договору врегульованих нормами цивільного та господарського законодавства.

Результати виконання умов господарського договору зокрема робіт (послуг) використовуються в податкових правовідносинах за правилами податкового законодавства, невідповідність яким у межах спірних правовідносин податковим органом не доведена.

Оцінюючи взаємовідносини позивача із фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 суди попередніх інстанцій виходили з правомірності включення Товариством до складу витрат першого кварталу 2012 року, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування вартості товарно-матеріальних цінностей (далі товару) у сумі 409550 грн, які використанні позивачем у господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про правомірність формування витрат позивачем по факту придбання товару у ОСОБА_3, вважає неприйнятними доводи податкового органу щодо відсутності документального підтвердження такого придбання з огляду на фактичні обставини встановлені перевіряючими під час перевірки та судом першої інстанції при вирішенні спору.

По податку на додану вартість.

Податковим повідомленням-рішенням № 000038/22-0/36182336 збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 80758,75 грн, за основним платежем на суму 64607 грн та застосовані штрафні (фінансові) санкції у сумі 16151 грн 75 коп.

Податковим повідомленням-рішенням № 000039/22-0/36182336 прийнятим згідно з пунктом 77.1 статті 77 та пунктом 82.1 статті 82 Податкового кодексу України зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за вересень 2012 року на суму 75853 грн.

Правові підстави збільшення грошового зобов'язання та зменшення розміру від'ємного значення з податку на додану вартість є тотожними, а саме положення пункту 181.1 статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183, пункту 185.1 статті 185, пункту 186.1 статті 186, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.6, пункту 200.1, 200.2 200.3 статті 200 Податкового кодексу України, статей 1, 3, 4, 9 Закону України Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-14, підпункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25 травня 1995 року №88. Штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Пунктом другим висновків акту перевірки встановлене завищення суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті на загальну суму податку на додану вартість за лютий 2012 року у сумі 64607 грн.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що податковий орган в акті перевірки встановив, що позивач протягом 2011 року здійснював господарську діяльність та отримував доходи від продажу транспортних засобів згідно довідок-рахунків на загальну суму понад 300000 грн, внаслідок чого зобов'язаний був до 10 січня 2012 року подати заяву відповідної форми для реєстрації платником податку на додану вартість. За реалізацію в період з 11 січня 2012 року по 25 січня 2012 року Товариством десяти транспортних засобів, відповідачем нараховані податкові зобов'язання з податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 57524 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачем 10 січня 2012 року подано через канцелярію відповідача реєстраційну заяву платника податку на додану вартість форми № 1-ПДВ, внаслідок чого суди дійшли висновку про помилковість висновків податкового органу про порушення позивачем положень статті 181 пункту 181.1, статті 183 пунктів 183.2 та 183.10, статті 185 пункту 185.1, статті 186 пункту 186.1, статті 187 пункту 187.1, статті 188 пункту 188.1 Податкового кодексу України та безпідставність донарахування податку на додану вартість за лютий 2012 року в сумі 57524 грн.

Податковий орган доводить здійснення позивачем реалізації товарно-матеріальних цінностей попередньо імпортованих на митну територію України (транспортних засобів) нижче митної вартості товарів, що доводить невірне визначення бази оподаткування податком на додану вартість.

Оцінюючи спірні операції суди попередніх інстанцій встановили, що відповідачем не вірно визначено статус позивача у правовідносинах, що виникли внаслідок поставки товарів за ВМД № 3438 від 29 вересня 2011 року, ВМД № 6241 від 21 березня 2012 року, ВМД № 7815 від 03 квітня 2012 року, ВМД № 2485 від 13 лютого 2012 року та ВМД № 7174 від 29 березня 2012 року, оскільки імпортерами товарів за ними були інші особи, внаслідок чого положення норми статті 188 пункту 188.1 Податкового кодексу України до позивача за даними операціями купівлі-продажу транспортних засобів не можуть бути застосовані.

Відтак, висновок податкового органу про заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 29 467,35 грн. в тому числі квітень 2012 року в сумі 29160,46 грн., за травень 2012 року в сумі 306,89 грн. є безпідставним.

Інші спірні операції, які вплинули на предмет спірних податкових повідомлень - рішень досліджені при розгляді податку на прибуток.

По податку на доходи фізичних осіб.

Податковим повідомленням-рішенням № 9/17-2/36182336 збільшено податок на доходи фізичних осіб на загальну суму 10017,24 грн., у тому числі за основним платежем 7605 грн. 79 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1901 грн. 45 коп. та 510 грн.

Правовою підставою визначення податку наведені норми підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, штрафні (фінансові) санкції застосовані на підставі пункту 127.1 статті 127 та пункту 119.2 статті 119 цього кодексу.

Податкове правопорушення полягає за позицією податкового органу у невиконанні Товариством функцій податкового агента.

Оцінюючи спір у цій частині суди попередніх інстанцій виходили з того, що оплата придбаних автомобілів здійснена позивачем на користь фізичної особи-підприємця в межах виконання договору купівлі - продажу, внаслідок чого відповідно до статті 177.8 Податкового кодексу України, під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Суд погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про неправомірність донарахування позивачеві податку на доходи фізичних осіб на суму 24625,09 грн., та безпідставного застосування до нього статусу податкового агента по відношенню до його контрагента.

Виходячи з меж касаційного перегляду встановлених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, меж доводів та вимог касаційної скарги, фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права Суд вважає, що ухвалені у справі судові рішення підлягають залишенню без змін.

Суд визнає, що суд першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, внаслідок чого касаційна скарга податкового органу залишається без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області залишити без задоволення.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2013 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 10 квітня 2014 року у справі №807/2137/13-а залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р.Ф.Ханова

Судді: І.А.Гончарова

І.Я.Олендер