Постанова

від 02.08.2018 по справі 910/15645/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/15645/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кушнір І.В. - головуючий, Краснов Є.В., Мачульський Г.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення та виклику учасників справи касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 (головуючий суддя: Кропивна Л.В., судді: Мальченко А.О., Жук Г.А.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО"

про стягнення 457 804,00 грн.,

Учасники справи: не викликалися та не повідомлялися.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" про стягнення 457 804,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як замовник за Договором №12-15 від 09.09.2015р., в повному обсязі не розрахувався з позивачем (виконавцем) по 2-му етапу виконаних робіт, внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 457 804,00 грн., яку у добровільному порядку відповідач не сплатив.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.11.2017р. у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Договором та календарним планом робіт (Додаток №1) сторонами погоджено здійснення замовником поетапної оплати другого, третього та п'ятого етапів робіт у розмірі 70% від вартості робіт з утриманням 30% вартості робіт, які підлягають сплаті після виконання підрядником останнього шостого етапу календарного плану робіт, що є забезпеченням належного виконання підрядником умов Договору. Крім того, вказав, що одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (підрядником), тому договір №12-15 від 09.12.2015 р. є припиненим. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять актів на підтвердження виконання позивачем робіт на суму 457 804,00 грн., відсутні також докази, які б свідчили про направлення вказаних актів відповідачу на підписання, і які були б залишені останнім без відповіді та задоволення, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 рішення місцевого суду у даній справі скасовано, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з відповідача на користь позивача 457 804 грн. заборгованості, 6 867,06 грн. судового збору за подання позову та 7 553,77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги, не погодився з висновками суду першої інстанції, вказавши, що виконавцем виготовлено, передано замовнику і ним прийнято розроблену виконавцем ескізно-конструкторську документацію для виготовлення дослідного зразка автобуса; проект технічних умов та експлуатаційну документацію, що підтверджується складеним між сторонам спору Актом здачі приймання-робіт №12 від 04.11.2016р. Відповідно до календарного плану робіт 70% оплати вартості цього етапу робіт визначено у розмірі 1 068 210,00 грн. При цьому апеляційним судом встановлено, що якщо 70% вартості виконаних проектних робіт становить 1 068 210,00 грн., то 30% складає 457 804,28 грн., яку відповідачем сплачено не було, тому вимоги позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань у розмірі 457 804,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що письмове звернення замовника до виконавця про розірвання договору в односторонньому порядку, в силу положень ст. ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (виконавцем), що однак, не звільняє замовника від обов'язку виплатити підряднику плату за виконану тим частину роботи.

04.04.2018 (згідно з реєстраційним штампом КАГС) Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" подано касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі № 910/15645/17 до Касаційного господарського суду.

Ухвалою Верховного Суду від 17.05.2018 у справі № 910/15645/17 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №910/15645/17 повернуто скаржнику разом з доданими до неї матеріалами на підставі пункту 4 частини 4 статті 292 Господарського процесуального кодексу України.

01.06.2018 (згідно з реєстраційним штампом ВС) Товариством з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" подано повторно касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 у справі №910/15645/17 до Касаційного господарського суду.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21.03.2018 року у справі №904/6396/16 визначено колегію суддів у складі: Кушнір І.В. (головуючий суддя), судді: Мачульський Г.М., Краснов Є.В.

Згідно з частиною 4 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VІІІ) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" подана разом із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження у справі № 910/15645/17.

18.06.2018 суд постановив ухвалу про поновлення строку для подання касаційної скарги, відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою позивача та здійснення розгляду касаційної скарги у порядку письмового провадження без виклику та повідомлення учасників справи, учасникам справи надано строк до 09.07.2018 для подання відзиву на касаційну скаргу.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу скаржник (ТОВ "НЕСТ-АВТО", відповідач) вважає, що судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що апеляційним судом було невірно застосовано п.1 ч.1 ст.889 ЦК України та не взято до уваги акт №12 від 04.11.2016.

Вважає, що апеляційний суд при винесенні постанови неправильно застосував ч.3 ст. 653 , ч. 4 ст. 849 ЦК України , а також ст. 188 ГК України , що призвело до помилкового скасування законного рішення місцевого суду.

Заявник касаційної скарги наголошує на тому, що суд апеляційної інстанції помилково визначив вартість другого етапу робіт, не врахувавши акт здачі-приймання, невірно тлумачить календарний план та вартість кожного етапу робіт по договору.

З огляду на викладене, відповідач просить суд скасувати постанову апеляційного суду, а рішення місцевого залишити в силі.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову апеляційного суду - без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені обставини, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в межах перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначеного судового рішення, вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Згідно зі ст.300 Господарського процесуального кодексу України:

"1. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

3. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

4. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

З урахуванням викладеного, судом не приймаються та не розглядаються доводи скаржника, пов'язані з переоцінкою доказів, визнанням доведеними/ недоведеними або встановленням по новому обставин справи.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлені наступні обставини:

09.09.2015 між Товариством з обмеженою відповідальністю НЕСТ-АВТО (далі - замовник, відповідач) та Відкритим акціонерним товариством Український інститут автобусо-тролейбусобудування (далі - виконавець, позивача) було укладено Договір № 12-15 (далі - Договір) за умовами якого, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести комплекс проектно-конструкторських, науково-вишуковувальних, технічних робіт на тему: Створення великого міського автобусу 1-го класу А603 (довжиною біля 10,2 м., ширина 2,5 м., пасажиромісткістю близько 90 чол. згідно погодженого сторонами технічного завдання) (далі - роботи).

Відповідно до пунктів 1.2 - 1.4 Договору зміст та обсяги робіт в цілому та за етапами визначається згідно з узгодженим сторонами календарним планом робіт (Додаток № 1), що додається до цього Договору і є його невід'ємною частиною. Технічні, економічні та інші вимоги до окремих робіт та роботи в цілому, а також їх приймання та оцінка здійснюється відповідно з вимогами технічного завдання, оформленого в установленому порядку і яке є невід'ємною частиною цього Договору. Всі роботи за цим Договором повинні виконуватись виконавцем відповідно до умов цього Договору, технічного завдання, технічних, економічних та інших вимог, які звичайно ставляться до такого виду робіт, та в строки,визначені цим Договором.

Згідно з п. 1.6 Договору кінцевий термін отримання замовником результатів виконаних робіт, обумовлених Договором - грудень 2016 року.

У відповідності до п. 2.1 Договору за виконану роботу відповідно до даного Договору замовник перераховує виконавцю: 2 053 000,00 грн.

За умовами пункту 2.2 Договору не пізніше 5-ти денного терміну від дня підписання договору замовник зобов'язується перерахувати виконавцю аванс у розмірі 100% від вартості 1-го етапу календарного плану робіт (додаток № 1), тобто 160 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн., авансування 2, 3 та 5-го етапів замовник проводить за 5 днів до початку відповідних робіт у розмірі 70% від їх вартості згідно з календарним планом робіт (Додаток № 1).

Згідно з п. 2.3 Договору розрахунки по кожному етапу проводяться замовником протягом 5-ти банківських днів, після підписання Акту здачі-приймання робіт, з врахуванням авансування замовником поточних робіт по кожному етапу згідно з п. 2.2 даного Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору приймання та передача робіт, що є предметом Договору, здійснюється комісією у складі представників замовника та виконавця за Актом прийому-передачі виконаних робіт за кожен етап згідно Календарного плану (Додаток № 1).

Пунктом 3.2 Договору передбачено, що замовник у п'ятиденний термін з моменту отримання проекту Акту виконаних робіт повинен прийняти роботи або надати виконавцю обґрунтовану відмову від прийняття робіт.

Цей Договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін, та діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань. Термін дії Договору згідно з календарним планом робіт:початок - вересень 2015 року, закінчення - грудень 2016 року. Строк дії Договору може бути продовжено за взаємною письмовою згодою сторін (пункти 5.1-5.3 Договору).

Додатком № 1 до Договору сторонами викладено календарний план робіт із зазначенням вартості робіт за кожний із етапів.

Додатковою угодою № 1 від 18.01.2016 сторонами внесено зміни до Договору та викладено п. 1.1 Договору в новій редакції.

Згідно з п. 1.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.01.2016) замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести комплекс проектно-конструкторських, науково-вишуковувальних робіт, технічних робіт на тему: Створення великого міського автобусу 1-го класу А603 (довжина біля 9,5 м., ширина 2,5 м., пасажиромісткість близько 82 чол.) згідно погодженого сторонами технічного завдання .

04.11.2016 сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт на суму 160 000,00 грн. та Акт здачі приймання-робіт № 12 від 04.11.2016 на суму 1 068 210,00 грн.

25.05.2017 ТОВ НЕСТ-АВТО звернулось до позивача із Листом вих. № 08/05 у якому зазначило, що проаналізувавши спільну роботу над проектом створення міського автобуса А603, стало актуальним питання доцільності подальшої співпраці виходячи з наступних моментів, які виникли в процесі роботи:

- непрозорість ціноутворення на окремі види конструкторських робіт;

- відсутність пропозицій сучасних технічних рішень в розробках;

- доцільність прийнятих технічних рішень;

- ігнорування зауважень замовника при розробці документації для сертифікації автобуса, а також надання на узгодження з сертифікаційними органами документації без затвердження замовником. Враховуючи викладене, ТОВ Нест-Авто просило вважати Договір № 12-15 від 09.09.2015 розірваним.

Позивач в свою чергу, надав відповідь, у якій зазначив, що не надає згоди на дострокове розірвання Договору у зв'язку з неповною оплатою виконаних робіт.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є стягнення несплаченої замовником плати у розмірі 30% за прийняту ним 04.11.2016р. і виконану виконавцем ескізну конструкторської документації для виготовлення дослідного зразка; проект технічних умов та експлуатаційної документації (другий етап робіт за договором №12-15 від 09.09.2015р.), що у грошовому вимірі складає 457 804,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позову місцевий господарський суд дійшов до висновку, що Договором та календарним планом робіт (Додаток №1) сторонами погоджено здійснення замовником поетапної оплати другого, третього та п'ятого етапів робіт у розмірі 70% від вартості робіт з утриманням 30% вартості робіт, які підлягають сплаті після виконання підрядником останнього шостого етапу календарного плану робіт, що є забезпеченням належного виконання підрядником умов Договору. Крім того, вказав, що одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст.ст.653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (підрядником), тому договір №12-15 від 09.12.2015 р. є припиненим. При цьому, місцевий господарський суд встановив, що матеріали справи не містять актів на підтвердження виконання позивачем робіт на суму 457 804,00 грн., відсутні також докази, які б свідчили про направлення вказаних актів відповідачу на підписання, і які були б залишені останнім без відповіді та задоволення, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги не погодився з висновками суду першої інстанції вказавши, що виконавцем виготовлено, передано замовнику і ним прийнято розроблену виконавцем ескізно-конструкторську документацію для виготовлення дослідного зразка автобуса; проект технічних умов та експлуатаційну документацію, що підтверджується складеним між сторонам спору Актом здачі приймання-робіт №12 від 04.11.2016р. Відповідно до календарного плану робіт 70% оплати вартості цього етапу робіт визначено у розмірі 1 068 210,00 грн. При цьому апеляційним судом встановлено, що якщо 70% вартості виконаних проектних робіт становить 1 068 210,00 грн., то 30% складає 457 804,28 грн., яку відповідачем сплачено не було, тому вимоги позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань у розмірі 457 804,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі. Суд апеляційної інстанції вказав на те, що письмове звернення замовника до виконавця про розірвання договору в односторонньому порядку, в силу положень ст. ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (виконавцем), що однак, не звільняє замовника від обов'язку виплатити підряднику плату за виконану тим частину роботи.

Розглядаючи доводи касаційної скарги та заперечення на неї суд касаційної інстанції відмічає наступне .

Як встановлено судами, відповідно до п.1.2 Договору зміст та обсяги робіт в цілому та за етапами визначається згідно з узгодженим сторонами календарним планом робіт (Додаток № 1) , що додається до цього Договору, і є його невід'ємною частиною.

За умовами пункту 2.2 Договору не пізніше 5-ти денного терміну від дня підписання договору замовник зобов'язується перерахувати виконавцю аванс у розмірі 100% від вартості 1-го етапу календарного плану робіт (додаток № 1), тобто 160 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн., авансування 2 , 3 та 5-го етапів замовник проводить за 5 днів до початку відповідних робіт у розмірі 70% від їх вартості згідно з календарним планом робіт (Додаток № 1) .

Згідно з п. 2.3 Договору розрахунки по кожному етапу проводяться замовником протягом 5-ти банківських днів, після підписання Акту здачі-приймання робіт , з врахуванням авансування замовником поточних робіт по кожному етапу згідно з п. 2.2 даного Договору .

Відповідно до п. 3.1 Договору приймання та передача робіт, що є предметом Договору, здійснюється комісією у складі представників замовника та виконавця за Актом прийому-передачі виконаних робіт за кожен етап згідно Календарного плану (Додаток № 1) .

Як вбачається з Додатку № 1 до Договору, який є календарним планом робіт, сторонами було погоджено шість етапів робіт та встановлено часткову /або повну оплату відповідно з узгодженим сторонами процентним співвідношенням з одночасним наведенням грошового еквіваленту такого співвідношення, а саме:

1) перший етап - розробка та погодження технічного завдання; розробка компоновки; визначення та погодження комплектації та матеріалів (100% оплати) - 160 000,00 грн.;

2) другий етап - розробка ескізної конструкторської документації для виготовлення дослідного зразка; розробка проекту технічних умов та експлуатаційної документації, вартість якого у розмірі 70% становить 1068210,00 грн .;

3) третій етап - конструкторський супровід виготовлення; коректування конструкторської документації за результатами виготовлення, вартість якого у розмірі 70% становить 165 240,00 грн.;

4) четвертий етап - проведення сертифікаційних випробувань - по окремому договору;

5) п'ятий етап - коректування конструкторської документації за результатами виготовлення і випробувань; присвоєння конструкторської документації літери "О1"; передача КД замовнику (70% оплати) - вартість якого сторонами визначено у розмірі 91 700,00 грн.;

6) шостий етап - готовий зразок + сертифікат відповідності (решта 30% оплати) - вартість якого визначено сторонами у розмірі 567 850,00 грн.

04.11.2016 сторонами підписано Акт здачі-приймання робіт на суму 160 000,00 грн. та Акт здачі приймання-робіт № 12 від 04.11.2016 на суму 1 068 210,00 грн .

Тобто, по другому етапу сторонами складений Акт № 12 від 04.11.2016, згідно якого зафіксовано здачу-приймання робіт на суму саме 1 068 210,00 грн., що складає 70 % вартості 2 етапу згідно календарного плану.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції на підставі власної оцінки доказів зазначив наступне:

"В свою чергу, з Акту здачі приймання-робіт № 12 від 04.11.2016 на суму 1068210,00 грн. вбачається, що підрядником виконано роботи по другому етапу згідно календарного плану робіт погодженого сторонами, з яких аванс складає 949 520,00 грн., та до перерахування за наслідками підписання акту - 118 690,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було сплачено позивачу за перший етап робіт за Договором 160 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 3 від 04.11.2015, за другий етап робіт замовником було сплачено 1 068 210,00 грн. згідно графіку оплат погоджених сторонами в календарному плані робіт, що підтверджується платіжними дорученнями № 6 від 10.11.2015 на суму 118 690,00 грн., № 9 від 10.12.2015 на суму 118690,00 грн., № 10 від 02.02.2016 на суму 118 690,00 грн., № 13 від 02.03.2016 на суму 118690,00 грн., №17 від 07.04.2016 на суму 118 690,00 грн., № 25 від 10.05.2016 на суму 118 690,00 грн., № 30 від 17.06.2016 на суму 118 690,00 грн., № 51 від 31.08.2016 на суму 118 690,00 грн., № 67 від 03.11.2016 на суму 118 690,00 грн.

Відтак, судом встановлено, що надані позивачем Акти в підтвердження виконання робіт оплачені відповідачем у повному обсязі .

Відповідно до ст. 853 ЦК України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Спеціальна стаття 898 ЦК України відносить до обов'язків замовника за договором на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт прийняття виконаних робіт та їх оплату.

Водночас, матеріали справи не містять жодних Актів, складених позивачем, на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804,00 грн. , та жодних доказів, які б свідчили про направлення вказаних Актів відповідачу на підписання та які були б залишені останнім без відповіді та задоволення ."

В свою чергу, апеляційний суд зазначив наступне.

З матеріалів справи вбачається і сторонами не заперечується, що виконавцем виготовлено, передано замовнику і ним прийнято розроблену виконавцем ескізно-конструкторську документацію для виготовлення дослідного зразка автобуса; проект технічних умов та експлуатаційну документацію, що підтверджується складеним між сторонам спору Актом здачі приймання-робіт №12 від 04.11.2016р.

Відповідно до календарного плану робіт 70% оплати вартості цього етапу робіт визначено у розмірі 1 068 210,00 грн .

Заперечення відповідача про внесення ним повної оплати виконавцю за виконання роботи 2-го етапу колегією суддів відхиляються, оскільки, як вбачається з умов Договору та календарного плану робіт, що є Додатком №1 до Договору, замовником сплачено авансові платежі другого етапу робіт у розмірі 70% від вартості роботи, тоді як оплата решти 30% вартості робіт мала відбутися після підписання акту здачі-приймання робіт .

Згідно з пунктом 2.3 Договору іншу частину належної до сплати суми у розмірі 30% від вартості робіт другого етапу замовник повинен сплатити протягом 5-ти банківських днів після прийняття ним роботи за актом приймання-передачі.

Колегією суддів встановлено, що якщо 70% вартості виконаних проектних робіт становить 1 068 210,00 грн., то 30% складає 457 804,28 грн., а повна вартість робіт по 2-му етапу становить 1 526 014,28 грн.

На момент прийняття судом першої інстанції рішення, заборгованість у розмірі 457 804,28 грн. відповідачем не сплачена, тож вимоги позивача, у зв'язку з невиконанням відповідачем грошових зобов'язань у розмірі 457 804,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Відповідно до ч.ч.1,2,5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК):

1. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

2. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

5. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами , які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи."

Згідно з ч.ч.1,2, 4 ст.269 ГПК:

1. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

2. Суд апеляційної інстанції досліджує докази , що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

4. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права."

Вищевикладене свідчить, що суд апеляційної інстанції, в порушення вимог вищевказаних процесуальних норм, не навів жодного доказу, який би спростував висновок суду першої інстанції , що матеріали справи не містять жодних Актів, складених позивачем , на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804,00 грн. , та жодних доказів, які б свідчили про направлення вказаних Актів відповідачу на підписання та які були б залишені останнім без відповіді та задоволення."

Крім того, суд касаційної інстанції відмічає наступне.

Відповідно до п.1 ст.611 Цивільного кодексу України (далі ЦК України):

"У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору."

Згідно зі ст.651 ЦК України:

"1. Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін , якщо інше не встановлено договором або законом.

2. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

3. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим ."

Відповідно до ч.3 ст.653 ЦК України:

"У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили."

Таким чином, вищевказані норми передбачають можливість розірвання договору:

1. за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом - з моменту набрання рішенням суду про розірвання договору законної сили;

2. за згодою сторін - з моменту досягнення домовленості про розірвання договору, якщо інше не встановлено договором;

3. у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом - з моменту направлення (вручення) однією стороною договору іншій повідомлення про відмову від договору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 25.05.2017 ТОВ НЕСТ-АВТО звернулось до позивача із листом вих. № 08/05, у якому зазначило, що, проаналізувавши спільну роботу над проектом створення міського автобуса А603, стало актуальним питання доцільності подальшої співпраці виходячи з наступних моментів, які виникли в процесі роботи:

- непрозорість ціноутворення на окремі види конструкторських робіт;

- відсутність пропозицій сучасних технічних рішень в розробках;

- доцільність прийнятих технічних рішень;

- ігнорування зауважень замовника при розробці документації для сертифікації автобуса, а також надання на узгодження з сертифікаційними органами документації без затвердження замовником. Враховуючи викладене, ТОВ Нест-Авто просило вважати Договір № 12-15 від 09.09.2015 розірваним.

При цьому, відповідач у своєму відзиві на позовну заяву (арк. спр. 31-35) посилався на норми ч.2 ст. 320 ГК України та ч. 2 ст. 849 ЦК України , та на відповідні факти, які, на його думку, свідчать про порушення позивачем умов та строків виконання робіт по договору, як на підставу одностороннього розірвання договору .

Позивач в цій частині заперечував, посилаючись на порушення договору саме відповідачем.

Відповідно до ч.2 ст.320 Господарського кодексу України:

"У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. "

Згідно з ч.2 ст.849 ЦК України:

"Якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків ."

Таким чином, зазначені норми, наведені відповідачем, за однакових підстав, а саме, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, передбачив різні повноваження замовника щодо такого договору підряду:

- вимагати від замовника розірвання договору, а в разі відсутності згоди останнього звертатися до суду з позовом про таке розірвання (ч.2 ст.320 Господарського кодексу України);

- відмовитися від договору підряду (ч.2 ст.849 ЦК України).

Разом з тим, обидві ці норми передбачають, що за наявності вищевказаної підстави, а саме, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, саме замовник і саме з підрядника має право вимагати відшкодування збитків.

В свою чергу, суд першої інстанції з цього приводу зазначив наступне:

"Згідно ч. 4 ст. 849 ЦК України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Наведеною нормою врегульований випадок, коли одностороння відмова замовника від договору підряду не ставиться в залежність від наявності порушення договірних відносин з боку підрядника , тобто, у даному випадку, одностороння відмова є безпідставною з точки зору закону .

Таким чином, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи і визначене цією нормою право не може бути обмежене .

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Враховуючи, що така одностороння відмова від договору (розірвання), з огляду на положення ст. ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (підрядником), то договір №12-15 від 09.12.2015 р. є припиненим."

Проте, згідно з ч.4 ст.849 ЦК України:

"Замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору."

Таким чином, дана норма передбачає загальне право замовника без будь-яких причин відмовитися від договору, але з обов'язком саме замовника виплатити підрядникові плату за виконану частину роботи та обов'язком саме замовника відшкодувати підряднику збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, дана частина 4 ст.849 ЦК України, яку застосував суд першої інстанції, на відміну від частини 2 цієї ж статті, на яку посилався відповідач у своєму відзиві на позов , передбачає зовсім інші підстави для відмови від договору підряду та інші наслідки такої відмови.

Апеляційний суд в цій частині взагалі обмежився одним абзацом без посилання на конкретну частину наведеної ст.849 ЦК України, зазначивши, що письмове звернення замовника до виконавця про розірвання договору в односторонньому порядку, в силу положень ст.ст. 653, 849 ЦК України, не потребує узгодження з позивачем (виконавцем), що однак, не звільняє замовника від обов'язку виплатити підряднику плату за виконану тим частину роботи.

Крім того, відповідно до ст.852 Цивільного кодексу України:

1. Якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу , якщо інше не встановлено договором.

2. За наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків. "

Таким чином, суди попередніх інстанцій не дослідили належним чином представлені сторонами доводи та докази в цій частині і не з'ясували:

- на підставі якої саме частини та статті Господарського або Цивільного кодексів України чи пункту спірного договору відповідач відмовився від договору;

- чи доведена фактична наявність в даному випадку вищевказаних нормативних чи договірних підстав для такої односторонньої відмови відповідача від договору;

- які наслідки такої односторонньої відмови в залежності від підстав відмови та відповідної норми законодавства чи договору.

Відповідно до п.48 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мала проти України" від 3 липня 2014 року, остаточне 17.11.2014:

"Більше того, принцип справедливості, закріплений у статті 6 Конвенції, порушується, якщо національні суди ігнорують конкретний, доречний та важливий довід, наведений заявником (див. рішення у справах "Проніна проти України" (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, п. 25, від 18 липня 2006 року, та "Нечипорук і Йонкало проти України" (Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine), заява №42310/04, п. 280, від 21 квітня 2011 року)."

Згідно з п.2 ч.1 ст.308 Господарського процесуального кодексу України:

"Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право:

2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду."

Відповідно до п.1 ч.3 ст.310 Господарського процесуального кодексу України:

"Підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо:

1) суд не дослідив зібрані у справі докази."

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги відповідача та скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

У зв'язку зі скасуванням попередніх судових рішень і передачею справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 310, 314, 315, 316, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 задовольнити частково.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі №910/15645/17 скасувати повністю, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий І. Кушнір

Судді Є. Краснов

Г. Мачульський