Постанова

від 12.03.2019 по справі 910/15645/17

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2019 р. Справа№ 910/15645/17

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Дідиченко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Ігнатюк Г.В.

за участю секретаря судового засідання:

за участю представників сторін:

від позивача: Крайник Л.В. - директор

від відповідача: Ладигін С.С., довіреність № б/н від 20.08.17

розглянувши матеріали апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування"

на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2018

у справі № 910/15645/17 (суддя - Усатенко І.В.)

за позовом відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування"

до товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО"

про стягнення 457 804,00 грн,-

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року позивач - відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" (далі - ВАТ "УКРАВТОБУСПРОМ") - звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "НЕСТ-АВТО" (далі - ТОВ "НЕСТ-АВТО", відповідач) про стягнення 457 804,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, відмовившись в односторонньому порядку від договору № 12-15 від 09.09.2013, не розрахувався з позивачем за виконані за вказаним договором роботи, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість в розмірі 457 804,00 грн., яку позивач просить стягнути в судовому порядку.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у задоволенні позову ВАТ "УКРАВТОБУСПРОМ" відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 вищевказане рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15645/17 скасовано та прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено, стягнуто з ТОВ "НЕСТ-АВТО" на користь ВАТ "УКРАВТОБУСПРОМ" 457 804,00 грн. заборгованості, 6 867,06 грн. судового збору за подання позову та 7 553,77 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Постановою Верховного Суду від 02.08.2018 постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.03.2018 та рішення господарського суду міста Києва від 27.11.2017 у справі № 910/15645/17 скасовано повністю, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Скасовуючи вищевказані судові рішення, Верховний Суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять жодних актів, складених позивачем, на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804, 00 грн. та жодних доказів, які б свідчили про направлення вказаних актів відповідачу на підписання та які були б залишені останнім без відповіді та задоволення. Також, вказав на те, що відповідно до календарного плану робіт 70% оплати вартості цього етапу робіт визначено в розмірі 1 068210,00 грн. Заперечення відповідача про внесення ним повної оплати виконавцю за виконання роботи 2-го етапу було відхилено, оскільки, як вбачається з умов договору та календарного плану робіт, що є додатком № 1 до договору, замовником сплачено авансові платежі другого етапу робіт у розмірі 70% від вартості роботи, тоді як оплата решти 30 % вартості робіт мала відбутися після підписання акту здачі -приймання робіт. Згідно з пунктом 2.3 договору іншу частину належної до сплати суми у розмірі 30% від вартості робіт другого етапу замовник повинен сплатити протягом 5-ти банківських днів після прийняття ним роботи за актом приймання-передачі. Також зазначили, що колегією суддів при розгляді справи встановлено, що 70 % вартості виконаних проектних робіт становить 1 068 210, 00 грн., то 30 % складає 457 804,28 грн., а повна вартість робіт по 2 -му етапу становить 1 526 014,28 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 25.10.2018 в задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі.

Мотивуючи судове рішення, суд першої інстанції зазначив на те, що відповідач відмовився від договору № 12-15 від 09.09.2015 на підставі ч. 2 ст. 849 Цивільного кодексу України, оскільки позивач (підрядник) допустив суттєве порушення строків виконання робіт. Також, вказав на те, що матеріали справи не містять жодних актів здачі - приймання робіт, складених позивачем на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804, 00 грн., та жодних доказів, які б свідчили про направлення вказаних актів відповідачу на підписання та які б залишені останнім без відповіді та задоволення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач - відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" - звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2018 скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції при розгляді справи неповністю з'ясовані обставини справи, що мають значення для справи, а висновки, викладені в оскаржуваному рішенні не відповідають обставинам справи. Вказав на те, що суд першої інстанції не надав оцінку зміні підстави відмови відповідача від договору № 12-15 з ч.4 ст. 849 ЦК України на ч. 2 ст. 849 ЦК України. При цьому зазначив, що констатація повної оплати вартості виконаних підрядником (позивачем) і прийнятих відповідачем-замовником робіт по 2 етапу, протилежна позиції, викладеній Верховним Судом та не відповідає реальним обставинам справи. Зазначив, що у січні 2016 року за вимогою відповідача-замовника робіт були внесені корективи - уточнення до предмету договору, що зумовило додаткові затрати часу на виконання робіт з боку позивача (підрядника). Також, відповідач постійно затримував сплату авансових платежів по окремим етапам виконання робіт, що також впливало на час їх виконання.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2019 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/15645/17 за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо - тролейбусобудування" на рішення господарського суду міста Києва від 25.10.2018 та призначено справу до розгляду на 19.02.2019.

23.01.2019 до управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив суд залишити рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі №910/15645/17 без змін, а апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Український Інститут автобусо - тролейбусобудування" без задоволення.

У своєму відзиві відповідач зазначав, що не дивлячись на численні порушення і недоліки в роботі позивача, основною підставою відмови від договору було саме прострочення позивача-виконавця, що виражається у порушенні строків виконання умов договору та календарного плану. Крім того, відповідач зазначав, що матеріали справи не містять жодних актів, складених позивачем, на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804,00 грн., та жодних доказів, які б свідчили про направлення актів відповідачу на підписання та які б були залишені останнім без відповіді та задоволення.

04.02.2019 до управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшло заперечення на відзив відповідача, в якому позивач зазначав, що у відзиві відповідача немає нових аргументованих пояснень та просив суд задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції, а позовні вимоги задовольнити.

В слуханні справи оголошувалась перерва.

05.03.2019 до управління автоматизованого документообігу суду та моніторингу виконання документів від позивача надійшли додаткові пояснення, в яких останній зазначав, що ч. 2 ст. 849 ЦК України не може бути застосована у цьому судовому спорі, оскільки згідно п.4.4 договору №12-15 позивач виконав, а відповідач прийняв весь комплекс робіт по етапу 2.

У судовому засіданні 12.03.2019 року позивач підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, позовні вимоги про стягнення коштів в розмірі 457 804,00 грн. задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідач вказав на те, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, прийшла до висновку, що вимоги апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства Український інститут автобусо-тролейбусобудування не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Згідно із ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено господарським судом першої інстанції, 09.09.2015 між ТОВ "НЕСТ-АВТО" (замовник) та ВАТ "УКРАВТОБУСПРОМ" (виконавець) був укладений договір № 12-15 (далі - договір). (а.с. 11-12 том 1)

Згідно з п. 1.1 вищевказаного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 18.01.2016) сторонами було погоджено предмет договору, а саме: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести комплекс проектно-конструкторських, науково-вишуковувальних робіт, технічних робіт на тему: "Створення великого міського автобусу 1-го класу А603 (довжина біля 9,5 м, ширина 2,5 м, пасажиромісткість близько 82 чол. згідно погодженого сторонами технічного завдання)" (далі - роботи).

Відповідно до п. 1.2 договору зміст та обсяги робіт в цілому та за етапами визначається згідно з узгодженим сторонами календарним планом робіт (додаток № 1), що додається до цього договору і є його невід'ємною частиною.

Пунктом 1.6 зазначеного договору сторони в добровільному порядку погодили, що кінцевий термін отримання замовником результатів виконаних робіт, обумовлених договором - грудень 2016 року.

Також, відповідно до п. 2.1 договору сторони передбачили, що за виконану роботу відповідно до даного договору замовник перераховує виконавцю: 2 053 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 342 166,67 грн.

За умовами пункту 2.2 договору не пізніше 5-тиденного терміну від дня підписання договору замовник зобов'язується перерахувати виконавцю аванс у розмірі 100% від вартості 1-го етапу календарного плану робіт (додаток № 1), тобто 160 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 26 666,67 грн., авансування 2, 3 та 5-го етапів замовник проводить за 5 днів до початку відповідних робіт у розмірі 70% від їх вартості згідно з календарним планом робіт (додаток № 1).

При цьому, сторони передбачили, що розрахунки по кожному етапу проводяться замовником протягом 5-ти банківських днів, після підписання акту здачі-приймання робіт, з врахуванням авансування замовником поточних робіт по кожному етапу згідно з п. 2.2 даного договору (п. 2.3 договору).

Разом з тим, за умовами п. 3.2 вищевказаного договору, замовник у п'ятиденний термін з моменту отримання проекту акту виконаних робіт повинен прийняти роботи або надати виконавцю обґрунтовану відмову від прийняття робіт.

Як вже зазначалось вище, при укладанні договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року, у додатку № 1 до зазначеного договору сторони, також, погодили календарний план робіт із зазначенням їх вартості та терміну виконання по кожному етапу. Так, щодо:

- 1-ого етапу робіт "Розробка та погодження технічного завдання. Розробка компоновки. Визначення та погодження комплектації та матеріалів (100% оплати)" визначений термін виконання - вересень-жовтень 2015 року та вартість - 160 000,00 грн.;

- 2-ого етапу робіт "Розробка ескізної конструкторської документації для виготовлення дослідного зразка. Розробка проекту технічних умов та експлуатаційної документації (70% оплати)" визначений термін виконання - листопад 2015 року-липень 2016 року та вартість - 1 068 210,00 грн. (118 690,00 грн. х 9 місяців);

- 3-ого етапу робіт "Конструкторський супровід виготовлення. Коректування конструкторської документації за результатами виготовлення (70% оплати)" визначений термін виконання - травень-жовтень 2016 року та вартість - 165 240,00 грн. (27 540,00 грн. х 6 місяців);

- 4-ого етапу робіт "Проведення сертифікаційних випробувань" визначений термін виконання - листопад 2016 року та вартість - по окремому договору;

- 5-ого етапу робіт "Коректування конструкторської документації за результатами виготовлення і випробувань. Присвоєння конструкторській документації літери "О1". Передача КД замовнику (70% оплати)" визначений термін виконання - грудень 2016 року та вартість - 91 700,00 грн.;

- 6-ого етапу робіт "Готовий зразок + сертифікат відповідності (решта 30% оплати)" визначений термін виконання - грудень 2016 року та вартість - 567 850,00 грн.

Відповідно загальна вартість зазначених у календарному плані робіт становить 2 053 000,00 грн.

18 січня 2016 року між сторонами підписано додаткову угоду № 1 до договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року, якою за пропозицією замовника сторони погодили уточнення предмету договору, зокрема стосовно габаритної довжини автобуса моделі А 603 біля 9,5 м. У зв'язку з чим пункт 1.1 договору викладено в наступній редакції: замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання провести комплекс проектно-конструкторських, науково-вишуковувальних робіт, технічних робіт на тему: "Створення великого міського автобусу 1-го класу А603 (довжина біля 9,5 м, ширина 2,5 м, пасажиромісткість близько 82 чол., згідно погодженого сторонами технічного завдання" (далі - роботи).(а.с. 14 том 1)

В подальшому сторонами договору, як вбачається з матеріалів справи, було підписано два акти здачі-приймання робіт за договором № 12-15 від 09.09.2015 (а.с. 15-16, т. 1).

Так, у відповідності до акту здачі-приймання робіт відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи по 1-му етапу вартістю 160 000,00 грн. та вказано, що сума авансу складає 160 000,00 грн., до перерахування - 0,00 грн.

Згідно з актом здачі-приймання робіт № 12 від 04.11.2016 відповідачем були прийняті виконані позивачем роботи по 2-му етапу вартістю 1 068 210,00 грн. та вказано, що сума авансу складає 949 520,00 грн., до перерахування 118 690,00 грн.

Крім того, платіжними дорученнями № 3 від 04.11.2015 на суму 160 000,00 грн., № 6 від 10.11.2015 на суму 118 690,00 грн., № 9 від 10.12.2015 на суму 118 690,00 грн., № 10 від 02.02.2016 на суму 118 690,00 грн., № 13 від 02.03.2016 на суму 118 690,00 грн., № 17 від 07.04.2016 на суму 118 690,00 грн., № 25 від 10.05.2016 на суму 118 690,00 грн., № 30 від 17.06.2016 на суму 118 690,00 грн., № 51 від 31.08.2016 на суму 118 690,00 грн., № 67 від 03.11.2016 на суму 118 690,00 грн. підтверджується, що відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в загальному розмірі 1 228 210,00 грн. (160 000,00 грн. - вартість 1-ого етапу робіт та 1 068 210,00 грн. - вартість 2-ого етапу робіт) (а.с. 36-45, т. 1).

В подальшому листом № 08\05 від 25 травня 2017 року, надісланим на адресу ВАТ Український інститут автобусо-тролейбусобудування , відповідач звернувся з пропозицією про визнання договору № 12-15 від 09 вересня 2015 розірваним (а.с. 17 том 1).

У відповідь позивач (виконавець) зазначив, що ТОВ НЕСТ АВТО повинно компенсувати 30 % виконаних і прийнятих робіт по другому етапу в розмірі 457 804, 00 грн., на таких умовах можливе погодження на дострокове розірвання договору та позивач не нестиме відповідальності за рівноміцність - ресурс зміненого в односторонньому порядку, відповідачем, каркасу кузова і, відповідно, внесені стороною відповідача без погодження з позивачем зміни в конструкцію автобуса мод. А 603 (а.с. 18-19 том 1).

Оскільки відповідачем (замовником), на думку позивача ( підрядника), не в повному обсязі були сплачені виконанні роботи по другому етапу, а саме не сплачено 30 відсотків вартості виконаних робіт в розмірі 457 804,00 грн., відповідно до п.2.2 договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року , останній звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що до матеріалів справи не надано жодних актів здачі-приймання робіт, складених позивачем на підтвердження виконання останнім робіт на суму 457 804,00 грн., та жодних доказів , які б свідчили про направлення вказаних актів відповідачу на підписання та які були б залишені останнім без відповіді та задоволення. Зазначив також, що відповідач відмовився від виконання договору № 12-15 від 09.09.2015 року на підставі ч.2 ст. 849 ЦК України, у зв'язку з суттєвим порушенням позивачем, як підрядником строків виконання робіт за вищевказаним договором.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Як унормовано відповідно до вимог ч. 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

При цьому, за змістом ч. 2 статті 837 Цивільного кодексу України договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

За своєю правовою природою договір № 12-15 від 09.09.2015, укладений між сторонами, є різновидом договору підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Так, вимогами ст. 887 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

За змістом частини 1 ст. 889 Цивільного кодексу України передбачено, що замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Разом з тим, за змістом ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно вимог ч. 7 вищевказаної статті, не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

При цьому, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. ( частина 1 ст. 202 ГК України)

Як вже зазначалось вище, предметом спору у даній справі є стягнення несплаченої замовником плати у розмірі 30% за прийняту ним 04.11.2016 і виконану виконавцем ескізну конструкторської документації для виготовлення дослідного зразка, проект технічних умов та експлуатаційної документації (другий етап робіт за договором №12-15 від 09.09.2015), що у грошовому вимірі складає 457 804,00 грн.

Відповідно до умов договору та календарного плану робіт, що є додатком №1 до договору, замовником сплачено авансові платежі другого етапу робіт у розмірі 70% від вартості роботи, тоді як оплата решти 30% вартості робіт мала відбутися після підписання акту здачі-приймання робіт.

Згідно з пунктом 2.3 договору іншу частину належної до сплати суми у розмірі 30% від вартості робіт другого етапу замовник повинен сплатити протягом 5-ти банківських днів після прийняття ним роботи за актом приймання-передачі.

Як видно з матеріалів справи та не заперечувалось представниками сторін в судовому засіданні, між сторонами не було підписано жодних актів здачі-приймання робіт відповідно до вимог пункту 2.3. договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року, які б підтверджували виконання підрядником (позивачем) робіт на суму 457 804, 00 грн. та не надано належним та допустимих доказів, які б свідчили про направлення вказаних актів замовнику (відповідачу) на підписання та які були залишенні ним без відповіді та задоволення.

Таким чином, твердження апелянта про те, що сума в розмірі 1 068 210,00 грн. - це 70% вартості робіт по 2-му етапу, а 30 % вартості робіт по другому етапу виконання робіт в розмірі 457 804, 00 грн. не відповідають обставинам справи.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно листа № 08\05 від 25.05.2017 року відповідач звертався до позивача з листом, в якому вказав на те, що, проаналізувавши спільну роботу над проектом створення міського автобуса А603, стало актуальним питання доцільності подальшої співпраці виходячи з наступних моментів, які виникли в процесі роботи:

- непрозорість ціноутворення на окремі види конструкторських робіт;

- відсутність пропозицій сучасних технічних рішень в розробках;

- доцільність прийнятих технічних рішень;

- ігнорування зауважень замовника при розробці документації для сертифікації автобуса, а також надання на узгодження з сертифікаційними органами документації без затвердження замовником. Враховуючи викладене, відповідач - ТОВ Нест-Авто просило вважати Договір № 12-15 від 09.09.2015 розірваним.

У відповідь на вищевказане звернення, позивач надав лист -відповідь № 058 від 10.07.2017 року (а.с. 18-19 том 1), в якій зазначив, що не погоджується з розірванням договору, оскільки відповідач не в повному обсязі сплатив вартість виконаних робіт по другому етапу, зазначив заборгованість складає 457 804, 00 грн.

Згідно вимог частини 2 ст.320 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Також, вимогами ч.2 ст.849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Отже, за змістом вищевказаних правових норм передбачено, що за наявності вищевказаної підстави, а саме, коли підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, саме замовник і саме з підрядника має право вимагати відшкодування збитків.

Водночас, згідно з вимогами ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України обумовлено, що замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Таким чином, відповідно до діючого законодавства замовнику надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи.

Аналізуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін (ч. 4 ст. 188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Пунктом 5.1 договору сторони передбачило, що цей договір вступає в силу з моменту підписання його уповноваженими представниками сторін та діє до моменту остаточного виконання сторонами своїх зобов'язань.

Разом з тим за змістом п. 5.2 договору сторони обумовили, що термін дії договору згідно з календарним планом робіт: початок - вересень 2015 року, закінчення - грудень 2016 року.

При цьому, умовами договору № 12-15 від 09.09.2015 не передбачені підстави для односторонньої відмови від нього однією із сторін.

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду (ч. 1 ст. 846 Цивільного кодексу України).

Так, згідно з умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України - якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В той же час, відповідно до умов договору, позивач повинен був виконати проектні роботи до 31.12.2016 включно, при цьому роботи за 1-м етапом повинні були бути виконані до 31.10.2015, роботи за 2-м етапом повинні були бути виконані до 31.07.2016.

Як вже зазначалось вище, строк виконання позивачем робіт по 1-му етапу встановити не вбачається за можливе з огляду на відсутність дати в акті здачі-приймання робіт на суму 160 000,00 грн. (а.с. 15 т. 1), роботи по 2-му етапу були виконані позивачем 04.11.2016, про що свідчить акт № 12 (а.с. 16 том 1), тобто зі значним порушенням строку, встановленого календарним планом до договору (по другому етапу строк виконання робіт до з листопада 2015 року по липень 2016 року, включно).

Отже, оскільки встановлено, що позивач допустив суттєве порушення строків виконання робіт за договором № 12-15 від 09 вересня 2015 року, відповідач мав право відповідно до ч.2 ст.849 ЦК України відмовитися від виконання договору .

Необґрунтованими при цьому є посилання відповідача на те, що строк виконання зобов'язань по другому етапу був пропущений внаслідок внесення коректив - уточнень до предмету договору (додаткова угода № 1 до договору № 12-15), оскільки як видно з матеріалів справи та не заперечувалось в судовому засіданні представниками сторін, строки виконання договірних зобов'язань не змінились, календарний план робіт, відповідно до додатку 1 до договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року (а.с. 13 том 1) залишився тим же.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що у ТОВ Нест -Авто не було обґрунтуванням розірвання договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року те, що роботи виконуються не в строки обумовлені планом передбаченим додатком №1 до вищевказаного договору, оскільки як видно з матеріалів справи, а саме за змістом відзиву відповідача від 05 жовтня 2017 року (а.с. 31-35 том 1), останній зазначав на ч.2 ст.849 ЦК України, як на підставу відмови від договору підряду в односторонньому порядку .

Враховуючи вищевказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за договором № 12-15 від 09 вересня 2015 року за виконані роботи в розмірі 457 804, 00 грн., оскільки відсутні підстави для стягнення вищевказаної суми, а саме відповідно до вимог 2.3 вищевказаного договору не підписано сторонами в двохстороньому порядку актів приймання-передачі робіт на вищевказану суму, а також не надано доказів направлення позивачем такого акту для підписання. Також вірним є висновок суду першої інстанції про те, що відповідач відмовився від виконання договору № 12-15 від 09 вересня 2015 року на підставі вимог ч.2 ст. 849 ЦК України, оскільки позивач не виконував календарного плану робіт, визначеного додатком № 1 до договору та погодженого сторонами в двохстороньому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело по неправильного вирішення справи.

З огляду на зазначене, правові підстави для скасування рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 910/15645/17 та для задоволення апеляційної скарги відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" - відсутні.

Скаржником у апеляційній скарзі не наведено порушень норм процесуального права, передбачених ч. 3 ст. 277 ГПК України, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 910/15645/17.

Скаржником, на підтвердження доводів щодо неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, не наведено обставин, які б свідчили про наявність таких порушень.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 73, 74, 76-79 ГПК України.

За встановлених обставин, на думку колегії суддів, висновок суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог відповідає нормам чинного законодавства, фактичним обставинам справи і наявним у ній матеріалам, а доводи апеляційної скарги його не спростовують.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги, згідно із ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну відкритого акціонерного товариства "Український інститут автобусо-тролейбусобудування" на рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 910/15645/17 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду м. Києва від 25.10.2018 у справі № 910/15645/17 залишити без змін.

3. Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на позивача - відкрите акціонерне товариство "Український інститут автобусо-тролейбусобудування".

4. Матеріали справи № 910/15645/17 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню крім винятків, встановлених ч. 3 ст. 287 ГПК України .

Повний текст постанови складено 05.04.2019

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді М.А. Дідиченко

Є.Ю. Пономаренко