Рішення

від 31.07.2018 по справі 444/53/18

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №444/53/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2018 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

за участю секретаря судового засідання Михайленко Б.С.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області (далі - Боянецька сільська рада, відповідач), з наступними позовними вимогами:

-визнати протиправною бездіяльність Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області, що полягає у неприйнятті рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту села Боянець комунальної власності - земель сільськогосподарського призначення для фермерського господарства, як такої що перебуває у його користуванні більше 25 років;

-зобов'язати Боянецьку сільську раду Жовківського району Львівської області вирішити питання за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» , в межах населеного пункту села Боянець Жовківського району Львівської області.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 01.02.2018 року адміністративний позов було залишено без руху.

Ухвалою судді Жовківського районного суду Львівської області від 23.02.2018 року адміністративний позов передано для розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 30.03.2018 року відкрито провадження в адміністративній справі.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 30.11.2017 року звертався до Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту села Боянець Жовківського району Львівської області. Однак, за наслідками розгляду звернення позивача, відповідач надав відповідь від 21.12.2017 року №585/02-14 про те, що заява позивача розглянута на сесії Боянецької сільської ради, що відбулася 14.12.2017 року, водночас рішення за результатами розгляду вказаного питання не прийнято. Позивач вважає вказану бездіяльність Боянецької сільської ради протиправною, у зв'язку з чим, звернувся до суду з даним позовом.

В судовому засіданні позивач та його представник позовні вимоги підтримали, надали пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просили позов задовольнити повністю.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечили, з підстав, вказаних у відзиві на позов від 07.05.2018 року вх. № 13525. Зазначили, що заява ОСОБА_1 була розглянута на сесії Боянецької сільської ради в присутності позивача. Однак, рішення про надання дозволу не було прийнято так як голосування не було позитивним. Враховуючи наведене, представники відповідача вважають, що жодної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення з питання надання позивачу дозволу на виготовлення технічної документації не було. Крім того, представники зазначили, що не зважаючи на те, що ухвалою Боянецької сільської ради від 06.10.1993 року позивачу було надано у користування земельну ділянку в розмірі 1,5 га невизначеного цільового призначення. З цього часу, позивач про реєстрацію такого права не звертався. Тому, вважають, що жодних прав на вказану земельну ділянку позивач немає. Враховуючи наведене, просили у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення позивача, представників позивача та відповідача, розглянувши і дослідивши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини і відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ухвалою Боянецької сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 06.10.1993 року «Про виділення земельної ділянки для будівництва фермерського господарства фермеру ОСОБА_1» було виділено земельну ділянку, площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» під будівництво фермерського господарства фермеру ОСОБА_1.

На підставі розпорядження № 204 від 28.10.1994 року було створено комісію по вибору земельної ділянки ОСОБА_1 для будівництва фермерських приміщень.

11.09.1995 року проведено вибір ділянки під будівництво фермерського господарства, про що було складено відповідний акт.

На підставі Заключення № 14/01 від 12.03.2016 року «По відводу земельної ділянки під будівництво» під фермерське господарство фермера ОСОБА_1, що складається з свинарника на 50 голів, криниці, житлового будинку, ангару, м'ясопереробного пункту потужністю 250 кг / зміну, приміщення для сільськогосподарської техніки, очисні споруди та автозаправку було виділено земельну ділянку 1,5 га у с. Боянець Жовківського району Львівської області.

30.11.2017 року позивач звернувся до Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту с. Боянець комунальної власності земель сільськогосподарського призначення для фермерського господарства.

21.12.2017 року Боянецька сільська рада Жовківського району Львівської області надала позивачу відповідь № 585/02-14, в якій зазначила, що питання про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га для фермерського господарства в урочищі «Щербаневі городи» було розглянуто на сесії Боянецької сільської ради, що відбулася 14.12.2017 року, рішення не прийнято.

Не погоджуючись із наданою відповіддю, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Суд при вирішенні адміністративної справи виходив з наступного.

Спірні правовідносини регулюють Конституція України, Земельний Кодекс України, Закон України «Про місцеве самоврядування» , Закон України «Про фермерське господарство» та інші нормативно - правові акти.

Відповідно до ч.2 ст.14 Конституції України, право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.

Відповідно до п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання, зокрема, щодо вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Частиною 1 ст.3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.12 ЗК України, до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин, належить:

а) розпорядження землями територіальних громад;

б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до вказаного Кодексу;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д) організація землеустрою;

е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и) встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і) інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належать:

1) надання відомостей з Державного земельного кадастру відповідно до закону;

2) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до пункту «а» ч. 3 ст. 22 ЗК України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

За змістом ч. 3 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Статтею 31 ЗК України визначено, що землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

в) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Громадяни - члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Згідно з частиною 1 ст. 32 ЗК України громадянам України - членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність надані їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради.

Частиною 1 та 2 ст. 13 Закону України "Про фермерське господарство" визначено, що члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Членам фермерських господарств передаються безоплатно у приватну власність із раніше наданих їм у користування земельні ділянки у розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території відповідної ради. Земельні ділянки, на яких розташовані житлові будинки, господарські будівлі та споруди фермерського господарства, передаються безоплатно у приватну власність у рахунок земельної частки (паю).

Згідно з ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 вказаного Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_5 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що 30.11.2017 року позивач звернувся до Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту с. Боянець комунальної власності земель сільськогосподарського призначення для фермерського господарства.

Суд наголошує, що за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, відповідач повинен був прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу на розроблення відповідної документації із землеустрою, або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Підставою для відмови у наданні дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Зазначений перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства є вичерпним.

Відмова у наданні дозволу з інших підстав не допускається.

Однак, як вбачається з наданої позивачу відповіді від 21.12.2017 року № 585/02-14, Боянецька сільська рада Жовківського району Львівської області повідомила, що заява ОСОБА_1 була розглянута на сесії сільської ради, що відбулася 14.12.2017 року, однак рішення не прийнято.

Відповідач у відзиві на позов зазначив, що рішення за результатами розгляду заяви позивача прийнято не було, оскільки голосування не було позитивним.

Аналізуючи відповідь Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області від 21.12.2017 року № 585/02-14, суд зазначає, що з неї не вбачається результату розгляду заяви позивача від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту с. Боянець комунальної власності земель сільськогосподарського призначення для фермерського господарства.

Суд зазначає, що позивач використовує земельну ділянку площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» на підставі ухвали Боянецької сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 06.10.1993 року «Про виділення земельної ділянки для будівництва фермерського господарства фермеру ОСОБА_1» .

Вказана земельна ділянка була надана позивачу у довгострокове користування, що підтверджується копією долученого до матеріалів справи договору на право тимчасового користування землею (а.с. 49).

При зверненні до відповідача із заявою про надання дозволу на виготовлення технічної документації, позивач долучив копії реєстраційних документів селянського (фермерського) господарства, копії документів щодо вибору та надання (відведення) земельної ділянки та копії картографічних документів земельної ділянки.

Жодних зауважень до оформлення заяви чи до долучених до заяви документів відповідач не вказав.

Водночас, за результатами розгляду заяви від 30.11.2017 року, позивач не отримав від відповідача жодного рішення щодо результатів її розгляду, що, на переконання суду, свідчить про протиправну бездіяльність відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню шляхом саме визнання протиправною бездіяльності Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» .

Водночас, суд наголошує, що суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) критеріям, не повинен втручатись у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог прав осіб, що звертаються до суб'єктів владних повноважень, без порушень принципу розподілу влади.

Надання дозволу на виготовлення технічної документації, відповідно до положень ЗК України, відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 245 КАС України, у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно з ч. 4 ст. 245 КАС України, у випадку, визначеному, п. 4 ч. 2 вищевказаної статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Виходячи з наведеного, з метою ефективного захисту прав позивача та забезпечення реального виконання рішення суду, суд вважає за необхідне зобов'язати Боянецьку сільську раду Жовківського району Львівської області вирішити питання за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га для ведення фермерського господарства в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту села Боянець Жовківського району Львівської області.

При цьому, при розгляді вказаного питання відповідач в обов'язковому порядку повинен враховувати висновки цього судового рішення.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

На думку суду, в даному випадку суб'єктом владних повноважень порушено принцип юридичної визначеності, який є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Сутність принципу правової визначеності Європейський суд з прав людини визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються.

На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява № 55555/08, п.74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява № 36900/03, п.37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п.119).

Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорваті", п.74).

У справі "Еліа СРЛ проти Італії" від 02.08.2001 року, заява № 37710/97 - Європейський суд з прав людини розглядав заборону будівництва на земельній ділянці упродовж багатьох років, накладену у зв'язку з майбутнім вилученням ділянки для створення парку. Суд в цьому рішенні зазначив, що заборона на здійснення будівництва протягом зазначеного періоду позбавила заявника можливості повною мірою володіти та користуватися належним йому майном та встановив відсутність справедливого балансу між вимогами щодо забезпечення публічного інтересу та правом заявника на мирне володіння майном.

Щодо цього, суд звертає увагу, що ненадання Боянецькою сільською радою Жовківського району Львівської області належної відповіді позивачу на його заяву від 30.11.2017 року, а саме неприйняття рішення з питання надання йому дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га для ведення фермерського господарства, порушує право позивача на мирне володіння майном, а саме використання земельної ділянки, наданої позивачу під будівництво фермерського господарства на підставі ухвали Боянецької сільської ради народних депутатів Жовківського району Львівської області від 06.10.1993 року.

Також суд зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Матеріали справи свідчать, що відповідні положення відповідачем при наданні позивачу відповіді на його заяву від 30.11.2017 року дотримані були не в повному обсязі, що, в свою чергу, зумовило необхідність звернення позивача за захистом своїх порушених прав до суду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач доводи позивача щодо протиправної бездіяльності Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» не спростував та правомірність своїх дій суду не довів.

Тому, на підставі досліджених доказів та встановлених на їх підставі обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 139 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст. 2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту села Боянець Жовківського району Львівської області.

Зобов'язати Боянецьку сільську раду Жовківського району Львівської області вирішити питання за заявою ОСОБА_1 від 30.11.2017 року про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки площею 1,5 га для ведення фермерського господарства в урочищі «Щербаневі городи» в межах населеного пункту села Боянець Жовківського району Львівської області.

Стягнути з Боянецької сільської ради Жовківського району Львівської області (код ЄДРПОУ 04372141, місцезнаходження: 80340, Львівська область, Жовківський район, с.Боянець, вул. Івана Франка, 99) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 80300, Львівська область, м.Жовква, вул.Гагаріна, 3а) 1409 (одна тисяча чотириста дев'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Згідно ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 255 КАС України.

Повне рішення виготовлено та підписано 03 серпня 2018 року.

Суддя В.М. Сакалош