Рішення

від 25.07.2018 по справі 524/1223/15-ц

АВТОЗАВОДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КРЕМЕНЧУКА

Справа № 524/1223/15-ц

Провадження №2/524/2/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2018 року Автозаводський районний суд м. Кременчука у складі:

головуючого - судді - Кривич Ж.О.,

з участю секретаря судового засідання - Крижановської Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кременчук цивільну справу за об'єднаними в одне провадження

-позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, треті особи ОСОБА_4, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Полтавської області, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області, про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку, про зобов'язання відновити межі земельної ділянки та звільнити її від належного відповідачам майна, про солідарне стягнення 167 205,00 грн. майнової шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди, та

-зустрічними позовними вимогами ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про реєстрацію державного акту серії ПЛ №202180 від 23 вересня 2005 року,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила суд зобов'язати відповідачів знести за власний рахунок будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку № 86 по вул. Ватутіна в м. Кременчуці, відновити межі належної позивачу земельної ділянки згідно державних актів серії ЯМ № 112224 та ЯМ № 112222 та звільнити її від належного відповідачам майна, а також стягнути з відповідачів солідарно 167 205,00 грн. майнової шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди

Позовна заява мотивована тим, що позивачу на праві власності належить земельна ділянка та житловий будинок із господарськими спорудами за адресою вул. Ватутіна, 88 у м. Кременчуці (далі по тексту рішення - домоволодіння №88, земельна ділянка №88).

Власником суміжної земельної ділянки за адресою вул. Ватутіна, 86 у м. Кременчуці (далі - домоволодіння №86, земельна ділянка №86) є ОСОБА_2, дочка якої відповідач ОСОБА_3 здійснює самочинне будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку. Будівництво-реконструкція відбувається без належних дозвільних документів, а також із порушенням державних будівельних норм та протипожежних стандартів. В результаті конструктивні елементи будинку №86 зайшли вглиб її земельної ділянки, що призводить до потрапляння атмосферних опадів та стічних вод на її будинок та вимощення, внаслідок чого їх стан буде неодмінно погіршуватись.

Позивач неодноразово зверталася до органів державного контролю, зокрема до Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції та виконкому Кременчуцької міської ради, проте належного реагування з їх боку не було. Вважає, що єдиним можливим способом усунення порушення її прав як власника нерухомого майна є знесення незаконно побудованих на земельній ділянці №86 об'єктів.

Посилаючись на висновок експертного будівельно-технічного дослідження, зазначала, що внаслідок негативного впливу сусіднього самочинного об'єкта нерухомості їй завдано збитків в сумі 167 205,00 грн. Окрім того, незаконні дії відповідачів порушують умови її життя, створюють перешкоди в користуванні належним їй майном, що шкідливо впливає на її емоційно-психологічний та фізіологічний стан і завдає моральної шкоди, еквівалент якої становить 10 000,00 грн.

У травні 2015 року ОСОБА_2 звернулася в суд з зустрічним позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_1, Управління Держземагенства у м. Кременчуці про визнання недійсним державного акту серії ПЛ №202180 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку №88 по вул. Ватутіна у м. Кременчуці та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про його реєстрацію (т.1, а.с. 104, 107).

ОСОБА_2 обгрунтувала позовні вимоги тим, що на момент придбання нею домоволодіння №86 у грудні 2012 року межі земельної ділянки були сталими, з боку домоволодіння №88 відповідачкою ОСОБА_4 було встановлено паркан, і земельних спорів не виникало. Підготовчі роботи з виготовлення земельного акту на право власності на земельну ділянку передбачають перевірку того, чи є ділянка вільною, чи не належить вона іншому власнику та чи не накладаються її межі на суміжні земельні ділянки. Натомість, землевпорядною організацією, яка за її заявою перевіряла обгрунтованість претензій ОСОБА_1, було встановлено, що координати поворотних точок ділянки за кадастровим номером 531043610:07:001:0038, власником якої є первісний позивач, фактично винесені на земельну ділянку, що належить ОСОБА_2

ОСОБА_1 приймала участь в судовому засіданні через своїх представників. Заявлені нею позовні вимоги представники підтримали у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували, вважали його безпідставним та надуманим. Зазначали, що оспорюваний державний акт на право власності на земельну ділянку складався на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №483558 від 11 квітня 2005 року, відповідно до умов якого власником будинку та земельної ділянки стала ОСОБА_4 Цей державний акт втратив чинність, тому що у 2011 році власник подала заяву про поділ земельної ділянки і у 2012 році отримала нові державні акти. Отже, оспорюваний державний акт не може порушувати законні права та інтереси ОСОБА_2М.(т.1, а.с. 114-115).

ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала (письмові заперечення, т.1, а.с. 99-100, 171). ЇЇ представники суду пояснили, що попереднім власником домоволодіння №86 була ОСОБА_5 І фактично, і документально її будинок, позначений у технічному паспорті літерами А,А1,а, був розташований на межі з земельною ділянкою №88. З метою збереження цілісності будинку ОСОБА_5 обклала його у півцеглини . Власником домоволодіння №88 з 2005 року була ОСОБА_4 Новий будинок вона побудувала, в тому числі, у бік земельної ділянки №86 так, що відстань до стіни будинку ОСОБА_5 зменшилася до 1 метру. Спору щодо межі між сусідами не було. Такий стан речей існував на момент, коли у 2011 році домоволодіння №86 придбала ОСОБА_2 Зустрічний позов представники підтримали у повному обсязі.

Її представники вважали, що оскільки ОСОБА_2 стіну будинку не переміщувала, то його реконструкція шляхом обкладення облицювальною цеглою та зведення даху не порушують права ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала та зазначила, що домоволодіння №86 по вул. Ватутіна у м. Кременчуці їй не належить; власницею земельної ділянки та будинку є ОСОБА_2 Вважала себе неналежним відповідачем у справі (т.1, а.с. 76-77).

Відповідач за зустрічним позовом та третя особа за первісним позовом ОСОБА_4 заявлені до неї вимоги заперечувала з аналогічних підстав, що й ОСОБА_1 ЇЇ позовні вимоги ОСОБА_4 підтримала у повному обсязі.

Відповідач за зустрічним позовом Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, свого представника в судове засідання не направив, письмових пояснень не надав, про розгляд справи повідомлявся належно (т.2 , а.с. 107).

Третя особа - виконавчий комітет Кременчуцької міської ради просив суд слухати справу без участі його представника, покладався на розсуд суду (т.1, а.с. 74). В судовому засіданні 08 грудня 2017 року представник ОСОБА_6 висловила аналогічну позицію.

Представник третьої особи - Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області - ОСОБА_7 пояснив суду, що повідомлення про початок будівельних робіт реєструється за декларативним принципом. Повідомлення ОСОБА_2 у жовтні 2015 року було зареєстровано, оскільки відповідало формальним вимогам, які ставляться до цього документа. Відповідальність за достовірність викладених у повідомленні відомостей покладається на замовника.

Суд вчинив такі процесуальні дії у справі: провадження було відкрито ухвалою судді від 20 лютого 2015 року (т.1, а.с. 52). Ухвалою суду зустрічна позовна заява об'єднана в одне провадження з первісним позовом 05 травня 2015 року (т.1, а.с. 112а). 06 квітня 2015 року за клопотанням представника ОСОБА_1 суд витребував докази від ДАБІ у Полтавській області (т.1, а.с. 82). За клопотанням представника ОСОБА_2 (т.1, а.с.116-117) та представника ОСОБА_1 (т.1, а.с. 127) ухвалою суду 20 травня 2015 року було призначено судову земельно-технічну експертизу, на вирішення якої суд поставив всі запропоновані сторонами запитання (т.1, а.с.130), провадження у справі зупинив. За клопотанням експертів (т.1, а.с. 196-197) ухвалою від 10 липня 2015 року суд витребував від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткові технічні документи, від КП КМБТІ - інвентарні справи на обидва домоволодіння, а також зобов'язав сторони надати експертам безперешкодний доступ для натурного обстеження домоволодінь (т.1, а.с. 200).

Сторони у повному обсязі необхідні для проведення експертизи технічні документи не надали. У зв'язку з повідомленням експертної установи про неможливість надання висновку, 22 жовтня 2015 року суд вдруге призначив таку експертизу, провадження у справі зупинив (т.1, а.с. 189). Експерти знову просили про надання додаткових матеріалів (клопотання, т.1, а.с. 294-296), які сторони у повній мірі не задовольнили, тому 18 січня 2016 року матеріали справи були повернуті суду без виконання експертизи (т.1, а.с. 212-214).

Ухвалою від 04 квітня 2016 року суд за клопотанням представника ОСОБА_2 витребував додаткові технічні матеріали, необхідні для проведення експертизи (т.2, а.с.85). 20 квітня 2016 року суд допитав за клопотанням представника ОСОБА_1 свідка ОСОБА_8 - директора ПП Інвар-Сервіс , яке виконувало зведений план земельних ділянок з нанесенням меж згідно документів на землю (т.2, а.с. 113-114), та за клопотанням ОСОБА_2 - свідків ОСОБА_9 та ОСОБА_5 (журнал судового засідання, т.2, а.с. 117-118).

Сторони долучили до справи додаткові докази для проведення експертизи, після чого в судовому засіданні 27 квітня 2016 року суд призначив у справі судову земельно-технічну експертизу (т.2, а.с. 217). 20 липня 2016 року та 09 серпня 2017 року суд направив експертам додаткові матеріали, які надали стороні (т.3, а.с. 81).

20 лютого 2015 року та 01 серпня 2016 року суд за заявою ОСОБА_1 вживав заходи забезпечення позову і заборонив ОСОБА_2 та будь-яким іншим особам проводити будівельні роботі на земельній ділянці по вул. Ватутіна, 86 у м. Кременчуці (т.3, а.с. 85). Ухвалою від 23 серпня 2016 року суд відмовив ОСОБА_2 у скасуванні заходів забезпечення позову.

За клопотанням представника ОСОБА_1 в судовому засіданні 18 липня 2017 року було допитано експерта ОСОБА_10, який надав роз'яснення висновку комісійної експертизи.

26 жовтня 2017 року суд відмовив у задоволенні клопотання про витребування доказів, заявленого представником ОСОБА_1 у зв'язку з тим, що клопотання заявлено на стадії розгляду справи по суті, а також без надання доказів існування труднощів з одержанням доказів самою стороною (т.4, а.с. 30, 33). 30 листопада 2017 року суд за клопотанням представника ОСОБА_1 визнав обов'язковою участь в судовому засіданні представників третіх осіб - виконкому Кременчуцької міської ради та ДАБІ (т.4, а.с. 34).

Ухвалою іншого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 12.03.2018 року відмовлено у задоволенні відводу судді Кривич Ж.О. за заявою ОСОБА_4 (т.4, а.с. 76)

24 квітня 2018 року ухвалою Автозаводського районного суду було відмовлено у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі у зв'язку з розглядом іншої справи у Полтавському окружному адміністративному суді (т.4, а.с. 82).

Ухвалою іншого судді Автозаводського районного суду м. Кременчука від 24 липня 2018 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_4 про відвід судді Кривич Ж.О. (т.4, а.с. 132).

25 липня 2018 року учасники справи в судове засідання не з'явилися, про розгляд справи були повідомлені належно (розписка, т.4, а.с. 134), про причини неявки суд не повідомили. Враховуючи тривалість часу перебування справи у провадженні суду, процесуальну поведінку сторін та той факт, що свої позиції у справі вони висловили неодноразово, докази у справу подали, суд у відповідності до положень пункту 1 частини 3 статті 223 ЦПК України розглянув справу за їх відсутності.

Статтею 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вислухавши пояснення учасників справи, пояснення експерта ОСОБА_11, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи:

ОСОБА_1 є власницею ? частини житлового будинку та двох земельних ділянок кадастрові номери 5310436100:07:001:0732 та 5310436100:07:001:0734 загальною площею 0,0327 га, розташованих за адресою №88 по вул. Ватутіна у м. Кременчуці, які вона отримала в дарунок 24 липня 2012 року (т.2, а.с. 65-67) від своєї матері ОСОБА_4 У свою чергу ОСОБА_4 придбала будинок та земельну ділянку площею 564 кв.м. 11 квітня 2005 року на підставі договору купівлі-продажу у попереднього власника - ОСОБА_12П.(т.2, а.с. 71-72). У подальшому ОСОБА_4 на місці старого будинку побудувала новий, який згідно технічного паспорту складається з двох ізольованих половин, кожна з яких має окремий вхід (т.1, а.с. 9-17), а також набула права власності на прилеглу до домоволодіння земельну ділянку із комунальної власності. Новий будинок побудований нею у 2009 році.

Частина домоволодіння №88, що належить ОСОБА_1, межує з домоволодінням №86, власником якого є ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного нею 01 грудня 2011 року з попереднім власником ОСОБА_5 (т.1, а.с. 110). Земельна ділянка площею 551 кв.м. попередньому власнику належала на підставі державного акту серії ІІ-ПЛ №046537 (т.1, а.с. 111).

13 травня 2013 року ОСОБА_2 отримала будівельний паспорт за №34 на будівництво нового житлового будинку, який планувалося розташувати на земельній ділянці на місці сараю літера Б-1 (т.3, а.с. 61, 67, зворот). Натомість, ОСОБА_2 розпочала перебудову існуючого будинку зі збільшенням його площі за рахунок будівництва у бік її ділянки. Під час перебудови було залишено частину існуючого будинку, в тому числі прибудову літ.А-1, яка однією зі стін розміщена на межі з земельною ділянкою №88.

Цю цегляну прибудову розміром 7,45х2,3 м у 1971 році самочинно здійснив колишній власник ОСОБА_9, який у 1992 році здав її в експлуатацію та отримав рішення виконкому Автозаводської районної ради №714 від 06 серпня 1992 року про визнання за ним права власності на житлову прибудову літ.А1, літню кухню літ.З, погріб літ.Е, гараж літ.Д у домоволодінні №86 (т.3, а.с. 171).

26 грудня 2014 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку (№ПТ062143601012), яке було скасовано ДАБІ 17 лютого 2015 року, наказ №36, оскільки будівельні роботи проводилися без будівельного паспорта, який би дозволяв реконструкцію. 02 жовтня 2015 року вона подала повідомлення про початок будівельних робіт (№ПТ 062152751811) на підставі будівельного паспорта №34 від 13 травня 2013 року (т.1, а.с. 175), який дозволяв будівництво нового будинку, хоча фактично ОСОБА_2 продовжила реконструкцію існуючого.

За скаргами ОСОБА_1 ДАБІ у Полтавській області кілька разів проводив позапланові перевірки дотримання ОСОБА_2 вимог будівельних норм та правил. Так, 05 грудня 2014 року було виявлено самочинне виконання будівельних робіт з реконструкції існуючого житлового будинку, за що 14 лютого 2015 року ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності та наданий припис про зупинення будівництва та усунення порушень вимог містобудівного законодавства. 23 листопада 2015 року позапланова перевірка встановила, що будівництво нового будинку не розпочато (т. 1, а.с. 89-92, т.2, а.с. 17-21).

Під час провадження у даній справі ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради про визнання протиправною відмови у видачі будівельного паспорту на реконструкцію житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень. Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчука (справа №524/577/16-а) від 08 лютого 2016 року позов було задоволено, зобов'язано управління містобудування та архітектури видати ОСОБА_2 будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку.

Такий будівельний паспорт було видано 12 березня 2016 року із зазначенням, що відстані від об'єкта будівництва до існуючих будинків та споруд згідно додатку 3.1 ДБН 360-92** не відповідають протипожежним нормам, відстані від об'єкта до межі земельної ділянки згідно ДБН 360-92** не відповідають нормі (т.3, а.с. 35-36). У липні 2016 року ОСОБА_2 подала повідомлення про початок будівельних робіт.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року за апеляційною скаргою ОСОБА_1 постанову Автозаводського районного суду було скасовано (т.3, а.с. 141-143).

Відповідно до пункту 2 частини 5 статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, розуміючи значення справи для сторін, намагався сприяти врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між ними.

Під час розгляду справи ОСОБА_2 висловлювала наміри дійти компромісу, умови якого викладала письмово (т.1, а.с. 106, а.с. 149), а також змістила несучу стіну свого будинку, як вона вважає, з межі у глиб своєї ділянки. На думку ОСОБА_1 та ОСОБА_4, після такого зміщення стіна розташувалася саме на межі, так як до цього знаходилася на земельній ділянці №88.

ОСОБА_1 на доказ заявлених нею вимог надала висновки експертного будівельно-технічного дослідження №15-15 від 10 лютого 2015 року та №56-15 від 22 червня 2015 року ( експерт ОСОБА_13, т.1, а.с. 39-50 та т.2, а.с. 27-46). Заперечуючи її вимоги, ОСОБА_2, серед іншого, посилалася на експертний висновок №6/1-15 від 25 червня 2015 року (т.2, а.с. 196-212).

У зв'язку з тим, що надані експертні висновки не висвітлювали всіх аспектів спору і заперечувались сторонами, суд за їх клопотанням, про що детальніше зазначено вище, призначив у справі комісійну судову будівельно-технічну та земельно-технічну експертизу, на вирішення якої поставив усі ті питання, які сторони письмово запропонували.

Окрім вивчення матеріалів цивільної справи, експерти дослідили інвентарізаційну справу №5053 на домоволодіння №88, інвентарізаційну справу №1166 на домоволодіння №86, технічну документації із землеустрою на земельну ділянку №88.

Експерти також провели натурне дослідження об'єктів з участю сторін та в результаті виявили наступне: згідно матеріалів інвентарізації земельної ділянки у домоволодінні №88 станом на 16 квітня 2010 року (тобто до придбання ОСОБА_2 сусіднього будинку №86) конфігурація межі між земельними ділянками мала вигляд ламаної лінії зі зміщенням в умовно позначених точках Л і М на територію земельної ділянки №88. Зміщення у точці М (так званий виступ ) складає 0,2 м. Водночас відповідно до схематичного плану земельної ділянки станом на 10 травня 2011 року виступ в умовно позначеній точці М відсутній і конфігурація межі відповідає наведеній у державному акті з кадастровим номером 5310436100:07:001:0732.

У зв'язку з такими розбіжностями у кресленнях за період з 26 вересня 2003 року по 16 квітня 2010 року та станом на 10 травня 2011 року експерти не змогли прослідкувати хронологію зміни конфігурації межі та встановити, з якого часу виникло порушення меж. Фактичний порядок користування ділянкою №88 не відповідає правовстановлюючим документам на неї, проте фактично у користуванні її власників ОСОБА_4 та ОСОБА_1 знаходиться 663 кв.м. земельної ділянки, що на 9 кв.м. більше, ніж її загальна площа згідно державних актів.

Встановлено також порушення меж земельної ділянки №86 та факт того, що конфігурація та розміри її меж не в повній мірі відповідають державному акту. У фактичному користуванні домоволодіння №86 знаходиться 665 кв.м землі, що на 114 кв.м. більше чим у державному акті (551 кв.м). Сторони не надали для дослідження геодезичної зйомки земельних ділянок з зазначенням каталогу координат фактичного місця розташування точок меж ділянок та їх розмірів, без чого неможливо співставити фактичне землекористування з правовстановлюючими документами. Із зазначеної причини експерти не змогли встановити, чи межа земельної ділянки №86 змістилася у бік земельної ділянки №88, чи навпаки, а також не встановили, з якого часу виникло порушення меж та розбіжності у розмірах земельних ділянок.

При будівництві самочинно збудованого незакінченого будівництва-реконструкції існуючого житлового будинку №86 порушені вимоги п.3.25 ДБН 360-90** Планування і забудова міських і сільських поселень , оскільки відстань між житловими будинками ІІІ ступеня вогнестійкості має складати 8 метрів. Погодження з місцевими органами державного пожежного та санітарного нагляду розташування об'єкта реконструкції із збереженням існуючих відстаней з будинком №88 відсутнє.

При цьому експерти зауважили на наступне: місце розташування будинку №86 залишається незмінним по відношенню до домоволодіння №88 з 02 грудня 1986 року - одна з його стін розташована по межі. Новий будинок №88 побудований у 2009 році, самовільна реконструкція будинку №86 розпочата на 5 років пізніше, тому протипожежні відстані не були дотримані в результаті будівництва на садибі №88.

Порушення вимог п. 3.8* ДБН 360-92** Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень в частині розташування житлового будинку №86 на відстані до межі сусідньої ділянки від найбільш виступаючої конструкції стіни не менше 1,0 м будо допущене ще на стадії прибудови А1 в 1971 році і погоджене з органами місцевого самоврядування (висновок №509/510 від 30 вересня 2015 року, т.3, а.с.90-123).

Експерти Полтавського відділення ХНІІСЕ, які проводили натурне дослідження після проведеної ОСОБА_2 перебудови шляхом змішення стіни не встановили таких обставин, на які звернув увагу експерт у висновку №15-15 від 10 лютого 2015 року, - виступаючі конструктивні елементи, зокрема, даху будинку №86 та затікання із-за цього стічних вод під стіни будинку №88.

Спірні правовідносини врегульовані нормами Цивільного Кодексу України - статтями 376, 1166, 1167 ЦК України, спеціальним Законом України Про регулювання містобудівної діяльності .

Так, згідно до частини 1 статті 38 зазначеного Закону у разі виявлення факту самочинного будівництва об'єкта, перебудова якого з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, істотного порушення будівельних норм є неможливою, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю видає особі, яка здійснила (здійснює) таке будівництво, припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил з визначенням строку для добровільного виконання припису.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Збудований об'єкт нерухомості може бути знесений особою, яка здійснила самочинне будівництво, або за її рахунок лише на підставі судового рішення у випадках, передбачених частинами четвертою та сьомою статті 376 ЦК України , а саме: якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, що здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці; якщо така забудова порушує права інших осіб; якщо проведення перебудови об'єкта є неможливим; особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, відмовляється від проведення перебудови відповідно до прийнятого судом рішення.

Згідно частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до частини 3 статті 12, частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Будівництво-реконструкція існуючого житлового будинку №86 є самовільною, оскільки будівельний паспорт №28-05/0463/33 від 12 березня 2016 року було видано на підставі постанови Автозаводського районного суду від 08 лютого 2016 року. Ця постанова скасована ухвалою Харківського Апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2016 року. Колегія суддів зазначила, зокрема, що на будівництво, яке розпочато самовільно, будівельний паспорт не може бути видано для приховування порушень Закону України Про регулювання містобудівної документації та постанов КМУ № 466 від 13 квітня 2011 року Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт , №461 від 13 квітня 2011 року Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів .

Проте встановлене експертами порушення вимог пункту 3.25* ДБН 360-90** щодо протипожежних відстаней відбулося на стадії будівництва на земельній ділянці №88, оскільки стіна будинку №86 вже була розташована на межі. Таке розташування всупереч пункту 3.8* ДБН 360-92** було погоджене органами місцевого самоврядування одному з попередніх власників. Отже, порушення існувало до придбання будинку ОСОБА_2 Оскільки об'єкт реконструкції знаходиться у незавершеному стані, встановити, чи дотримані всі вимоги ДБН неможливо (сторінки 24, 26 висновку експертизи, т.3, а.с.101, зворот, а.с.102, зворот).

Знесення самочинного будівництва відбувається тільки за умови, якщо порушення неможливо усунути шляхом проведення перебудови або в разі, коли така перебудова неможлива. В разі, якщо необхідна перебудова самочинного будівництва з технічної точки зору можлива, його знесення відбувається тільки за умови, якщо особа відмовляється від її проведення.

Суду не надані докази про те, що усунути порушення ДБН неможливо за рахунок перебудови і, відповідно, докази про те, що ОСОБА_2 від неї відмовляється.

З огляду на встановлені обставини суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов'язання відповідача за власний рахунок знести самовільне будівництво-реконструкцію.

Не доведені також позовні вимоги первісного позивача в частині зобов'язання відновити межі земельної ділянки, звільнити її від належного відповідачу майна, оскільки, як зазначено у висновку комісійної судової експертизи, встановити, чи пов'язане порушення землекористування із зміщенням меж земельної ділянки №86 в сторону земельної ділянки №88, або навпаки, існує зміщення межі між зазначеними земельними ділянками в сторону домоволодіння №86, неможливо (аркуш 25 висновку, т.3, а.с. 102).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №15-15 від 10 лютого 2015 (експерт ОСОБА_13В.), розмір збитків, завданих власнику житлового будинку №88 в результаті негативного впливу сусідніх об'єктів нерухомості, може становити 167 205,00 грн. Отже, висновок в цій частині носить ймовірний характер і тому не може бути врахований судом як належний та достовірний доказ.

Частиною 1 статті 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

З огляду на раніше зазначені у рішенні обставини про те, що протипожежні відстані не витримані в результаті забудови ділянки №88, розташуванням стіни будинку №86 на межі іншими його власниками задовго до того, як право власності на нього набула ОСОБА_2, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених вимог в частині стягнення моральної шкоди.

Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 також задоволенню не підлягають. Так, зустрічний позивач просить суд визнати недійсним державний акт серії ПЛ №202180, який було видано 23 вересня 2005 року Кременчуцьким міським управлінням земельних ресурсів на ім'я ОСОБА_4 (т.1, а.с. 20). У 2012 році на підставі заяви ОСОБА_4 про поділ земельної ділянки їй були видані інші державні акти на земельні ділянки, в тому числі замість того, що оспорюється (т.1, а.с.32-38). Суд також зазначає, що ОСОБА_2 не надані докази того, що під час видачі оспорюваного державного акту були допущені порушення.

У зв'язку з відмовою у задоволенні обох позовів, понесені судові витрати одній стороні за рахунок іншої сторони не компенсуються.

На підставі викладеного, відповідно до статей 263-265 ЦПК України,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про зобов'язання знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію житлового будинку №86 по вул. Ватутіна у м. Кременчуці, про зобов'язання відновити межі земельної ділянки згідно державних актів серії ЯМ № 112224 та ЯМ № 112222 та звільнити її від належного відповідачам майна, про солідарне стягнення 167 205,00 грн. майнової шкоди та 10 000,00 грн. моральної шкоди - залишити без задоволення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_4, ОСОБА_1, Управління Держземагенства у м. Кременчуці, Полтавської області, про визнання недійсним державного акту серії ПЛ №202180 від 23 вересня 2005 року про право власності на земельну ділянку №88 по вул. Ватутіна у м. Кременчуці та про зобов'язання скасувати запис за № 010554800323 про його реєстрацію - залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд м. Кременчук.

Зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення - 03.08.2018 року.

Суддя