Постанова

від 03.08.2018 по справі 905/3375/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 905/3375/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б. - головуючого, Пількова К.М., Чумака Ю.Я.,

секретар судового засідання - Підгірська Г.О.,

за участю представників:

позивача - Мірлян О.В.

відповідачів - не з'явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар"

на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) та рішення Господарського суду Донецької області від 10.10.2017 (судді: Курило Г.Є., Попов О.В., Тарапата С.С.) у справі № 905/3375/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЖКбуд", Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, Комунального підприємства "Маріупольське бюро технічної інвентаризації", Маріупольської міської ради та Юридичного департаменту Маріупольської міської ради

про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Пульсар" (далі - ТОВ "Пульсар") звернулося до Господарського суду Донецької області з позовом про зобов'язання Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Реєстраційна служба) внести записи до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно про скасування державної реєстрації права власності за Товариством з обмеженою відповідальністю "МЖКбуд" (далі - ТОВ "МЖКбуд") стосовно частини п'ятого поверху будівлі адміністративно-побутового комплексу (далі - АПК), розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, а саме приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 , корисна площа 122,9 м 2 , що складається із: коридору - прим. 1 площею 10,4 м 2 ; санвузла - прим. 2 площею - 4,6 м 2 ; окремої кімнати - прим. 3 площею 13,6 м 2 ; кабінету - прим. 4 площею 16,5 м 2 ; кабінету - прим. 5 площею 17 м 2 ; кабінету - прим. 6 площею 10,8 м 2 ; кабінету - прим. 7 площею 16,7 м 2 ; кабінету - прим. 8 площею 19,0 м 2 ; кабінету - прим. 9 площею 14,3 м 2 ; сходової клітини І площею 14,3 м 2 (далі - приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 ); визнання права власності за ТОВ "Пульсар" на зазначені приміщення.

Позов обґрунтовано положеннями статей 317, 319, 331, 334 Цивільного кодексу України, статей 20, 133, 147 Господарського кодексу України.

У подальшому позивачем було уточнено позовні вимоги, у заяві від 16.06.2016 позивач просив виключити зі складу відповідачів Реєстраційну службу, Комунальне підприємство "Маріупольське бюро технічної інвентаризації" (далі - Маріупольське БТІ); визнати за ним право власності на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 13/100 частин від всього АПК, а саме приміщення літ. А-5 загальною площею 137,22 м 2 , і внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У відзиві на позов ТОВ "МЖКбуд" проти задоволення позовних вимог заперечило лише у частині визнання за позивачем права власності на сходову клітину п'ятого поверху, зазначаючи, що сходова клітина конструктивно не належить до цього поверху. Щодо визнання права власності на інше майно товариство наголосило, що провадження у цій частині підлягає припиненню, оскільки в цій частині спору із позивачем немає натомість із цього приводу вже є рішення суду, що набрало законної сили.

Реєстраційна служба у відзиві на позов також заперечила проти нього та наголосила, що позивач із заявою про скасування державної реєстрації не звертався і рішення про відмову в такій реєстрації прийнято не було. Крім того, Реєстраційна служба просила визнати її третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, виключивши зі складу відповідачів у справі.

Рішенням Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 (судді: Говорун О.В. Сковородіна О.М., Харакоз К.С.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 (судді: Будко Н.В., Дучал Н.М., Сгара Е.В.) позов задоволено частково. Визнано за ТОВ "Пульсар" право власності на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 13/100 часток від всього АПК, а саме на приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 . У задоволенні решти вимог відмовлено. У задоволенні позову до Реєстраційної служби, Маріупольського БТІ та Маріупольської міської ради відмовлено. Стягнуто з ТОВ "МЖКбуд" на користь державного бюджету України 1 097,84 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "МЖКбуд" на користь ТОВ "Пульсар" 60,08 грн витрат зі сплати судового збору за позовом і 3000 грн витрат за проведення судової експертизи.

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2017 (судді: Селіваненко В.П., Палій В.В., Студенець В.І.) рішення Господарського суду Донецької області від 16.08.2016 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.12.2016 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

06.06.2017 позивач звернувся до місцевого господарського суду із заявою про зміну позову, яку було прийнято судом до розгляду судом, та просив скасувати державну реєстрацію права власності за ТОВ "МЖКбуд" на п'ятий поверх будівлі АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 13/100 часток від всього АПК, а саме на приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 , здійснену на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.10.2007 Маріупольською міською радою; визнати за ТОВ "Пульсар" право власності на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 13/100 часток від всього АПК, а саме на приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 .

Під час нового розгляду справи рішенням Господарського суду Донецької області від 10.10.2017 (судді: Курило Г.Є., Попов О.В., Тарапата С.С.) позов задоволено частково. Визнано за ТОВ "Пульсар" право власності на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 11/100 часток від всього АПК, літ. А-5 загальною площею 122,9 м 2 , що складається із: коридору - прим. 1 площею 10,4 м 2 ; санвузла - прим. 2 площею 4,6 м 2 ; кімнати відпочинку - прим. 3 площею 13,6 м; кабінету - прим. 4 площею 16,5 м 2 ; кабінету - прим. 5 площею 17,0 м 2 ; коридору - прим. 6 площею 10,8 м 2 ; кабінету - прим. 7 площею 16,7 м 2 ; кабінету - прим. 8 площею 19,0 м 2 ; кабінету - прим. 9 площею 14,3 м 2 (далі - приміщення літ. А-5 загальною площею 122,9 м 2 ). Скасовано державну реєстрацію права власності за ТОВ "МЖКбуд" на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 11/100 часток від всього АПК літ. А-5 загальною площею 122,9 м 2 , здійснену на підставі свідоцтва про право власності, виданого 17.10.2007 Маріупольською міською радою. У решті позову відмовлено. У задоволенні позову до Реєстраційної служби Маріупольського міського управління юстиції, Маріупольського БТІ та Маріупольської міської ради відмовлено. Стягнуто з ТОВ "МЖКбуд" на користь Державного бюджету України 1 097,84 грн судового збору. Стягнуто з ТОВ "МЖКбуд" на користь ТОВ "Пульсар" 2 436 грн витрат зі сплати судового збору, 3 000 грн витрат за проведення судової експертизи.

Судове рішення аргументовано тим, що п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 11/100 часток від усього АПК літ. А-5 (без урахування сходової клітини) належить на праві власності позивачеві - ТОВ "Пульсар" , а державну реєстрацію права власності за ТОВ "МЖКбуд" - відповідачем на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК не скасовано, тобто саме дії ТОВ "МЖКбуд" призвели до державної реєстрації об'єкта адміністративно-побутового комплексу у повному обсязі виключно за останнім, вимога позивача про визнання права власності за ТОВ "Пульсар" і скасування державної реєстрації за ТОВ "МЖКбуд" на приміщення п'ятого поверху у зазначеній будівлі (без урахування сходової клітини) у цій частині підлягає задоволенню.

Водночас господарський суд визнав недоведеним позивачем факт належності йому на праві власності сходової клітини І площею 14,3 м 2 з четвертого на п'ятий поверх і дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 (судді: Геза Т.Д., Мартюхіна Н.О., Склярук О.І.) рішення Господарського суду Донецької області від 10.10.2017 залишено без змін із тих же підстав.

Не погоджуючись із висновками господарських судів попередніх інстанцій, ТОВ "Пульсар" подало касаційну скаргу (з урахуванням письмових пояснень), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Донецької області від 10.10.2017 і постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

Підставами для скасування оскаржених судових рішень у справі скаржник вважає неправильне застосування та порушення норм матеріального і процесуального права, невиконання вимог Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 21.03.2017, зокрема щодо того, чи пов'язані конструктивно сходові клітини із поверхами спірного АПК. На думку скаржника, судами неналежно оцінено докази у справі, а висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи. Скаржник вважає неправомірним відхилення судами експертного висновку № 33, складеного 22.05.2017 експертом Спиридоновим В.А., і посилається на те, що суд не позбавлений був права призначити у справі судову будівельно-технічну експертизу, чого проте не зробив. Скаржник зазначає, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" та акцентує, що право власності позивача на спірну сходову клітину як невід'ємну частину п'ятого поверху АПК ТОВ "МЖКбуд" неодноразово підтверджувало у листах, які необґрунтовано не було враховано судами. Крім того, скаржник посилається на неодноразову безпідставну зміну складу суду, що призвело до тривалого розгляду справи судом.

Від ТОВ "МЖКбуд" надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких відповідач просить залишити без змін судові рішення у справі як законні та обґрунтовані. Зокрема, ТОВ "МЖКбуд" наголошує, що до п'ятого поверху АПК не входить спірна сходова клітина; висновок експерта оцінюється у сукупності з іншими зібраними у справі доказами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Залишаючи без змін судове рішення, апеляційний господарський суд погодився із висновками суду першої інстанції щодо того, що оскільки на день прийняття рішення місцевим господарським судом у цій справі державну реєстрацію права власності за ТОВ "МЖКбуд" на п'ятий поверх АПК не скасовано і саме дії товариства призвели до державної реєстрації об'єкта АПК у повному обсязі лише за останнім (ТОВ "МЖКбуд" ), вимога позивача про визнання права власності на приміщення літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 та вимога про скасування державної реєстрації права власності за ТОВ "МЖКбуд" на зазначені приміщення п'ятого поверху у спірній будівлі підлягають задоволенню. Апеляційний господарський суд також визнав недоведеним те, що сходова клітина площею 14,3 м 2 з четвертого на п'ятий поверх належить позивачеві на праві власності.

Однак наведені висновки апеляційного господарського суду слід визнати передчасними через нез'ясування судом усіх обставин, що мають значення для правильного вирішення цього спору, із наданням оцінки усім зібраним у справі доказам і доводам сторін.

Господарськими судами попередніх інстанцій установлено, що 27.05.1999 між Закритим акціонерним товариством "МЖКбуд" (забудовник), правонаступником якого є ТОВ "МЖКбуд", і Закритим акціонерним товариством "Пульсар" (пайовик), правонаступником якого є ТОВ "Пульсар", укладено договір № 7 на пайову участь у будівництві п'ятиповерхового АПК по пр. Металургів, 99 (далі - договір від 27.05.1999), за умовами якого забудовник зобов'язався передати під оздоблювальні та спеціальні роботи п'ятий поверх пайовику в тому вигляді, який він наразі має, впродовж 1 місяця із дня підписання договору (пункт 2); пайовик зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок забудовника у порядку пайової участі 43 000 грн у строк не більше 1 місяця із дня підписання цього договору (пункт 5); після виконання пункту 5 договору пайовик стає власником п'ятого поверху АПК по пр. Металургів, 99 (пункт 6); після введення в експлуатацію будівлі забудовник буде володільцем, а пайовик - співволодільцем АПК, їх відносини будуть регламентуватися іншим обов'язковим договором, укалденим між ними (пункт 9).

17.10.2007 Маріупольською міською радою було видано свідоцтво про реєстрацію права власності, відповідно до якого ТОВ "МЖКбуд" стало власником всього АПК, розташованого за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, загальною площею 1119,7 м 2 .

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 28.01.2015 у справі № 905/1261/14, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2015, визнано недійсним свідоцтво про право власності, видане 17.10.2007 Маріупольською міською радою щодо оформлення права власності за ТОВ "МЖКбуд" на п'ятий поверх АПК за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, оскільки встановлено, що п'ятий поверх зазначеного АПК належить на праві власності ТОВ "Пульсар".

ТОВ "Пульсар" зверталося до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби з питання внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно стосовно об'єкта нерухомості за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99.

У листі Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно Реєстраційної служби від 07.08.2015 № 1569/4.6-15 позивачеві роз'яснено порядок звернення до органів державної реєстрації прав із відповідною заявою та документами, які є необхідними для вчинення цієї реєстраційної дії.

У подальшому позивач звернувся до Відділу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради із заявою про видачу йому свідоцтва на право власності на п'ятий поверх АПК за зазначеною адресою.

Відділ державної реєстрації речових прав на нерухоме майно юридичного департаменту Маріупольської міської ради у листі від 22.07.2016 № 05/06-46 повідомив позивачеві, що державна реєстрація права власності проводиться на підставі документів, визначених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", зокрема на підставі рішення суду щодо права власності.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2016 у цій справі з метою визначення правильного розміру судового збору було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи від 05.05.2016 № 1 ринкова (дійсна) вартість об'єкта оцінки - п'ятого поверху будівлі АПК, розташованого за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, з урахуванням сходової клітини І площею 14,3 м 2 , може становити 154 389 грн. Згідно із цим висновком фактично п'ятий поверх відносно всієї будівлі АПК, розташованого у м. Маріуполі по пр. Металургів, 99, з урахуванням сходової клітини І площею 14,3 м 2 становить: 137,2х100:1090,7=12,579 або, з урахуванням скорочення 13/100, а без урахування сходової клітини І площею 14,3 м 2 складає 122,92х100:1090,7=11,268, з урахуванням скорочення 11/100; зазначена сходова клітина є місцем загального користування.

Господарськими судами також установлено, що станом на 27.07.2007 Маріупольське БТІ виготовило технічний паспорт на нежитлове приміщення № 99 п'ятого поверху по пр. Металургів, м. Маріуполя, власником цього приміщення зазначено ТОВ "Пульсар".

Згідно з експлікацією до цього технічного паспорта, до п'ятого поверху належать: коридор - прим. 1 площею 10,4 м 2 ; санвузол - прим. 2 площею 4,6 м 2 ; кімната відпочинку - прим. 3 площею 13,6 м 2 ; кабінет - прим. 4 площею 16,5 м 2 ; кабінет - прим. 5 площею 17,0 м 2 ; коридор - прим. 6 площею 10,8 м 2 ; кабінет - прим. 7 площею 16,7 м 2 ; кабінет - прим. 8 площею 19,0 м 2 ; кабінет - прим. 9 площею 14,3 м 2 ; сходова клітина І площею - 14,3 м 2 . Загальна площа п'ятого поверху становить 137,2 м 2 , з урахуванням сходової клітини.

Поза тим у технічному паспорті, виготовленому 27.11.2007 Маріупольським БТІ на нежитлове приміщення № 99 п'ятий поверх будівлі АПК за адресою: пр. Металургів, м. Маріуполь, власником цього приміщення зазначено ТОВ "МЖКбуд".

Згідно з експлікацією до зазначеного технічного паспорта до п'ятого поверху належать: коридор - прим. 1 площею 10,4 м 2 ; санвузол - прим. 2 площею 4,6 м 2 ; кімната відпочинку - прим. 3 площею 13,6 м 2 ; кабінет прим. 4 площею -16,5 м 2 ; кабінет - прим. 5 площею 17,0 м 2 ; коридор - прим. 6 площею 10,8 м 2 ; кабінет - прим. 7 площею 16,7 м 2 ; кабінет - прим. 8 площею 19,0 м 2 ; кабінет - прим. 9 площею 14,3 м 2 . Загальна площа п'ятого поверху становить 122,9 м 2 .

Відповідно до експлікації приміщень до плану поверху громадського будинку № 99 літ. А-5 по пр. Металургів, м. Маріуполя та плану поверхів громадського будинку нежитлового приміщення за зазначеною адресою до даного технічного паспорту окремо зазначені сходові клітини будинку, у тому числі сходова клітина V поверху площею 14,3 м 2 .

Крім того, згідно з наданим позивачем і долученим судом до матеріалів справи висновком судового експерта Спиридонова В.А. від 22.05.2017 № 33, який було складено за результатами проведення будівельно-технічної експертизи на запит директора ТОВ "Пульсар" стосовно сходової клітини І площею 14,3 м 2 , розташованої на п'ятому поверсі будівлі АПК за адресою: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, до складу п'ятого поверху належать приміщення: приміщення 1 (коридор) площею 10,4 м 2 ; приміщення 2 (санвузол) площею 4,6 м 2 ; приміщення 3 (кімната відпочинку) площею 13,6 м 2 ; приміщення 4 (кабінет) площею 16,5 м 2 ; приміщення 5 (кабінет) площею 17,0 м 2 ; приміщення 6 (коридор) площею 10,8 м 2 ; приміщення 7 (кабінет) площею 16,7 м 2 ; приміщення 8 (кабінет) площею 19,0 м 2 ; приміщення 9 (кабінет) площею 14,3 м 2 ; сходова клітина І площею 14,3 м 2 , загалом 137,2 м 2 ; сходи є конструктивним елементом будівлі, а отже, сходова клітина І площею 14,3 м 2 , розташована на п'ятому поверсі будівлі АПК за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, пов'язана конструктивно з основною будівлею та належить до складу п'ятого поверху.

Суди відхилили зазначений висновок експерта як такий, що за своєю суттю не є актом судової експертизи, оскільки експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку попереджено не було.

Як убачається із матеріалів справи, спір у ній стосується питання наявності або відсутності підстав для визнання за ТОВ "Пульсар" права власності на п'ятий поверх нежитлового приміщення АПК за адресою: м. Маріуполь, пр. Металургів, 99, що становить 13/100 часток від всього АПК, а саме літ. А-5 загальною площею 137,2 м 2 , та, відповідно скасування державної реєстрації такого права за ТОВ "МЖКбуд". При цьому ТОВ "МЖКбуд" заперечує проти задоволення позовних вимог лише у частині визнання права власності за ТОВ "Пульсар" на сходову клітину І площею 14,3 м 2 .

За змістом статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном.

Статтею 321 цього Кодексу встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, ратифікованою Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР (далі - Конвенція), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, позбавлення особи свого майна, крім як в інтересах суспільної необхідності і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, не допускається, одночасно визнається право держави на здійснення контролю за використанням власності відповідно до загальних інтересів або для забезпечення податків, інших зборів чи штрафів.

Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених Конституцією України та законом, є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 2 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України)

Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 зазначеного Кодексу.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. В свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливе значення має перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 Цивільного кодексу України, за змістом якої способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує її право власності.

У розумінні наведених норм позов про визнання права власності у порядку статті 392 Цивільного кодексу України пред'являється на захист існуючого, наявного права, що виникло у позивача за передбачених законодавством підстав і підтверджується належними та допустимими доказами. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна. Підставою для звернення до суду з позовом про визнання права власності є оспорення або невизнання існуючого права, а не намір набути таке право за рішенням суду.

Позивач у позові про визнання права власності - особа, яка вже є власником, а відповідачем - будь-яка особа, яка має сумнів у належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності власника, або така особа, що має до майна власний інтерес.

Отже, ураховуючи, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на окремі об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен установити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 цього Кодексу.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За змістом статті 269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі (стаття 281 Господарського процесуального кодексу України).

За змістом статті 282 цього Кодексу в мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу тощо.

Проте ухвалюючи постанову у справі, суд апеляційної інстанції вимог зазначених норм не виконав, не з'ясував усіх необхідних для вирішення спору обставин, не надав оцінки усім доказам зібраним у справі та доводам учасників справи як того вимагають наведені положення процесуального законодавства.

Обмежившись посиланням на те, що питання права власності на спірну сходову клітину не визначалося сторонами при укладенні договору від 27.05.1999 та зазначивши про недоведеність вимог позову у цій частині, апеляційний господарський суд належним чином не з'ясував істотних обставин справи щодо змісту речових прав позивача на зазначене майно; достеменно не перевірив правових підстав виникнення у позивача права власності на спірний об'єкт, способу його набуття; не дослідив статусу зазначеного майна, його характеристик, зокрема не з'ясував, чи належить сходова клітина, яка є предметом спору у цій справі, до складу п'ятого поверху адмінбудівлі, чи навпаки не є такою, що у цьому випадку має значення для правильного вирішення спору, зважаючи на предмет і підстави позову.

Як убачається із матеріалів справи, позивач упродовж усього розгляду спору наголошував, у тому числі, на тому, що за умовами договору від 27.05.1999 після введення в експлуатацію будівлі АПК позивач набуває статусу його співволодільця, до нього переходить право власності на п'ятий поверх зазначеного АПК, зокрема і на спірну сходову клітину із четвертого поверху на п'ятий, оскільки остання конструктивно пов'язана з основною будівлею і належить до складу п'ятого поверху цієї будівлі. У свою чергу, заперечуючи проти позову, відповідач (ТОВ "МЖКбуд") послався на те, що саме він є власником спірної сходової клітини; сходові клітини від першого до останнього поверху конструктивно відокремлені від приміщень, розташованих на поверхах. Проте наведені доводи учасників справи судом апеляційної інстанції у повному обсязі перевірено не було, відповідної правової оцінки таким обставинам не надано, як і не зазначено мотивів, за яких суд їх відхилив чи прийняв.

Таким чином, суду для правильного вирішення цього спору необхідно урахувати наведене, встановити усі обставини, що входять до предмета доведення такого позову, надавши оцінку усім доводам учасників справи, взявши їх до уваги чи спростувавши такі, з'ясувати дійсні права та обов'язки сторін і виходячи з установленого, застосувати ті норми права, якими регулюються спірні правовідносини.

Отже,у цій частині доводи, викладені у касаційній скарзі, отримали підтвердження.

Щодо доводу скаржника про порушення його права на розумні строки розгляду справи внаслідок неодноразової і безпідставної, на його думку, зміни колегії суддів у суді апеляційної інстанції, Верховний Суд зазначає, що цей довід не отримав підтвердження. Як убачається із матеріалів справи, склад колегії суддів у цій справі у суді апеляційної інстанції було визначено із дотриманням норм Господарського процесуального кодексу України, вимог Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 10, та з урахуванням Засад використання автоматизованої системи документообігу Донецького апеляційного господарського суду, затверджених рішенням загальних зборів суддів Донецького апеляційного господарського суду від 13.09.2016.

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України (далі - ЄСПЛ).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя насамперед покладається на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням вимог частини 1 статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

Оцінюючи оскаржувану у справі постанову у контексті застосування статті 6 Конвенції, колегія суддів зазначає, що здійснена із дотриманням вимог законодавства у цьому випадку зміна складу апеляційного господарського суду (повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями) не має наслідком порушення вимог Конвенції щодо дотримання "розумних строків розгляду справи", а отже і вимог статті 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд.

Положеннями статті 300 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

За змістом статті 236 цього Кодексу законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з частинами 3, 4 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо, зокрема, суд не дослідив зібрані у справі докази. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом.

Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення цього спору, та з огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, який не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, оскаржена постанова у справі підлягає скасуванню, із направленням справи на новий розгляд до апеляційного господарського суду, а касаційна скаргу - частковому задоволенню.

Оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 2 частини 1 статті 308, статтями 310, 314, 315, 316, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Пульсар" задовольнити частково.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 27.02.2018 у справі № 905/3375/15 скасувати, а справу передати на новий розгляд до Донецького апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Дроботова

Судді: К.М. Пільков

Ю.Я. Чумак