АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА
Апеляційне провадження
№ 22-ц/796/6510/2018
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 серпня 2018 року місто Київ
справа № 755/8200/16-ц
Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.
суддів: Гаращенка Д.Р., Невідомої Т.О.
за участю секретаря судового засідання - Волошина В.Р.
розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року про визнання мирової угоди, постановлену під головуванням судді Савлук Т.В., у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Салон-Мода про стягнення заборгованості за договором позики, -
В С Т А Н О В И В:
У травні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просив в рахунок стягнення заборгованості ОСОБА_5 в сумі 3671582,26 грн. за договором позики від 12 березня 2016 року, звернути стягнення на майнові та немайнові права, які належать останньому.
12 грудня 2016 року позивач ОСОБА_4 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив стягнути з ОСОБА_5 на свою користь заборгованість за договором позики від 12 березня 2016 року у розмірі 5813327,98 грн.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року визнано мирову угоду у вищевказаній справі в наступній редакції:
1. Позивач та відповідач визнають, що 12 березня 2016 року між ними був укладений договір позики грошових коштів на суму: 3059646,31 грн., що станом на день її підписання було еквівалентно 118384 доларів США, які відповідач зобов'язаний був повернути 12 травня 2016 року (включно), тобто в погоджений сторонами строк повернення позики згідно розписки від 12 березня 2016 року.
2. Відповідач, визнає свій борг перед позивачем у розмірі 2232100 грн., що еквівалентно станом на день підписання даної угоди було еквівалентно 85000 доларів США.
3. Відповідач зобов'язується та гарантує сплатити позивачу суму боргу за договором позики від 12 березня 2016року, що передбачена п.2 цієї Мирової угоди - 85000 доларів США, шляхом передачі відповідачем готівкових грошових коштів позивачу у сумі, що еквівалентна у національній валюті України - гривні, на день здійснення розрахунку, а також 6890 грн. судових витрат (судовий збір), що був сплачений позивачем при подачі позову до суду в наступному порядку:
2017 2018 2019 2020 2021 Січень 1200 1500 1500 2500 Лютий 1200 1500 1500 2500 Березень 1200 1500 1500 2500 Квітень 1200 1500 1500 2500 Травень 800 1200 1500 1500 2500 Червень 800 1200 1500 1500 2500 Липень 800 1200 1500 1500 2500 Серпень 800 1200 1500 1500 2500 Вересень 800 1200 1500 1500 2500 Жовтень 800 1200 1500 1500 2500 Листопад 800 1200 1500 1500 2500 Грудень 800 1200 1500 1500 700 Всього 6400 дол. США 14400 дол. США 18000 дол. США 18000 дол. США 28200 дол. США 85000 дол. США
4. На підтвердження фактів отримання відповідних платежів, визначених п.3 цієї мирової угоди, позивач надає підповідачу відповідні розписки.
5. Відповідач має право достроково погасити весь розмір боргу в повному обсязі або частково. У випадку наявності у відповідача до закінчення термінів, визначених сторонами у графіку в п.3 даної мирової угоди, чи отримання ним будь-яких грошових коштів у тому числі , але не виключно, від продажу його майна чи інших активів, він зобов'язаний у першу чергу погасити заборгованість за даною мировою угодою.
6. У випадку, якщо відповідач порушить строки виплати, зазначені у п.3 даної мирової угоди, він зобов'язується сплатити позивачу штраф у розмірі 50% від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання, зазначеного у п.3 даної угоди за кожен випадок порушення визначеного сторонами терміну.
7. Зазначена мирова угода набирає чинності з моменту її затвердження Дніпровським районним судом міста Києва і діє до повного виконання зобов'язання та сплати всіх сум передбачених у п.3 та 6 цієї мирової угоди.
8. Ухвала Дніпровського районного суду міста Києва про затвердження мирової угоди у цивільній справі №755/8200/16-ц є виконавчим документом згідно до Закону України Про виконавче провадження .
9. У випадку повного або часткового невиконання укладеної мирової угоди по справі №755/8200/16-ц відповідачем в добровільному порядку, зазначена ухвала суду є виконавчим документом та підлягає примусовому виконанню через органи Державної виконавчої служби України, приватних виконавців судових рішень, в порядку, передбаченому Законом України Про виконавче провадження для примусового стягнення боргу, визначеного у п.3 та 6 цієї Мирової угоди .
10. Сторони гарантують, що після належного виконання всіх умов цієї мирової угоди вони не матимуть і не заявлятимуть жодних претензій один до одного з приводу невиконання чи неналежного виконання іншою стороною зобов'язань за договором позики , який було оформлено у вигляді розписки від 12березня 2016 року.
11. Сторони гарантують, що особи, які підписали від їх імені цю мирову угоду, мають всі необхідні повноваження на підписання цієї Мирової угоди та не мають будь-яких застережень або обмежень таких повноважень.
12. Сторони гарантують, що уся інформація, надана сторонами у зв'язку зі спільними домовленостями за цією мировою угодою або передана сторонам згідно з цією мировою угодою, була достовірною і точною на момент її надання, а також не існувало жодних інших фактів або питань, упущення яких могло призвести до того, що будь-яка інформація стала б неточною або такою, що вводить сторони в оману.
13. Сторони заявляють, що ані у процесі укладення цієї мирової угоди, ані у процесі виконання її умов не були, не будуть і не можуть бути порушені права будь-яких третіх осіб, у тому числі і держави, а наслідки затвердження мирової угоди судом, що передбачені статтею 175 Цивільного процесуального кодексу України, їм роз'яснені і зрозумілі.
14. Цю мирову угоду укладено при повному розумінні сторонами її термінології, предмету, умов, мети, змісту та наслідків її укладення у трьох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін, третій примірник разом із спільною заявою сторін про затвердження цієї угоди - для Дніпровського районного суду міста Києва.
15. Сторони погодили, що у разі повної або часткової несплати відповідачем сум боргу у порядку п.3 цієї мирової угоди позивач має право направити ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва про затвердження цієї мирової угоди до виконавчої служби для виконання шляхом стягнення з відповідача суми боргу у розмірі, вказаному у п.2 цієї мирової угоди за вирахуванням здійснених відповідачем платежів за цією мировою угодою, про що позивач вказує у заяві про відкриття виконавчого провадження.
16. Жодна сторона не має права в односторонньому порядку розривати або змінювати цю мирову угоду.
Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: ТОВ Салон-Мода про звернення стягнення на майнові та немайнові права в рахунок погашення заборгованості за договором позики закрито
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неправильне застосування та порушення норм матеріального права просила скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року та направити справу для продовження розгляду до суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалася на те, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали були порушені норми ст.175 ЦПК України у редакції 2004 року, оскільки суд не з'ясував чи дана мирова угода не порушує інтереси ОСОБА_2, як дружини відповідача ОСОБА_5
Вказувала, що не зважаючи на те, що позовні вимоги стосувалися спільного майна подружжя, тобто й майна ОСОБА_2, її не було залучено до участі у справі, як співвідповідача, внаслідок чого вона була позбавлена можливості ознайомиться з позовною заявою, заперечувати проти неї, надати суду докази на підтвердження своїх заперечень проти позовної заяви, зокрема на підтвердження того, що надана позивачем розписка є безгрошовою, оскільки чоловік ОСОБА_2 не отримував зазначених у розписці коштів, а написав надану позивачем розписку під тиском та погрозами.
Зазначала, що примусове виконання оскаржуваної ухвализдійснюється також за рахунок спільного майна подружжя ОСОБА_2.
Посилалася на те, що постановою про розшук майна боржника від 21 травня 2018 року у виконавчому провадженні ВП 56426644 (яке постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 21 травня2018 року разом з виконавчим провадженням ВП №56426910 об'єднане у зведене виконавче провадження ВП № 56451978) державним виконавцем оголошено в розшук автомобілів, які знаходяться у спільній власності подружжя: автомобіля НОМЕР_1 та FOLKSWAGGEN Caddy, д.н.з. НОМЕР_2.
Вважає, що у даному випадку визнана ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва мирова угода, укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, порушує законні права та інтереси співвласника майна ОСОБА_2, на яке цією ухвалою звернуто стягнення.
Позивачем ОСОБА_4 було подано до Апеляційного суду міста Києва відзив на апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, в якій позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вказував, що в процесі примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві у відповідності до приписів Закону України Про виконавче провадження вчиняються виконавчі дії. Зокрема, в ході виконавчих дій було встановлено, що за відповідачем, як боржником у виконавчому провадженні зареєстровано право власності на два легкові автомобілі та з огляду на невиконання відповідачем судового рішення, державним виконавцем у межах своїх повноважень було накладено лише арешт на вказані транспортні засоби та оголошено їх у розшук. При цьому, жодних інших дій, окрім арешту вказаних транспортних засобів державним виконавцем не проводились, автомобілі перебувають у користуванні боржника - відповідача та його сім'ї та належних йому підприємств, тим паче не відбувалось звернення стягнення на них.
У порядку п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України Про судоустрій і статус суддів у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті Голос України повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.
Згідно з п.3 Розділу XIIПрикінцевих та перехідних положень Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02червня 2016 №1402-VIII , апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147- VІІІ від 03 жовтня 2017 року.
Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити з вищевказаних підстав.
Позивач та його представник у судовому засіданні заперечувати проти доводів апеляційної скарги, просили ухвалу суду першої інстанції у справі залишити без змін.
Відповідач усудове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у його відсутності на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді Борисової О.В., пояснення осіб, які з 'явилися у судове засідання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційне провадження підлягає закриттю з наступних підстав.
Згідно з п.8 ч.3 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11-рп/2007 зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини).
Конституційні гарантії захисту прав і свобод людини і громадянина в апеляційній та касаційній інстанціях конкретизовано в главах 1, 2 розділу V ЦПК України, де врегульовано порядок і підстави для апеляційного та касаційного оскарження рішень і ухвал суду в цивільному судочинстві.
Так, відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
З аналізу наведеної статті вбачається, що особи, які не брали участь у справі, мають право на апеляційне оскарження лише за умови, якщо суд вирішив питання про їх права, свободи, інтереси та (або) обов 'язки.
Як вбачається з ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року судом визнана мирова угода, яка укладена між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стосується виключно отриманих особисто ОСОБА_5 у ОСОБА_4 грошових коштів за договором позики від 12 березня 2016 року, які відповідач не повернув у встановлений договором строк та не стосується рухомого та/або нерухомого майна та/або спільного майна подружжя ОСОБА_5.
Мирова угода по даній справі, була сторонами узгоджена, підписана та спільно подана до суду, який перевіривши, що мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і стосується прав та обов'язків сторін, визнав її відповідно до вимог законодавства.
Відповідачем ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року в апеляційному порядку не оскаржувалася.
Як вбачається з матеріалів справи, у процесі примусового виконання ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року державним виконавцем Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Терещук Т.В. у відповідності до приписів Закону України Про виконавче провадження неупереджено, своєчасно та ефективно вчиняються виконавчі дії.
Зокрема, постановою державного виконавця Дніпровського районного відділу державної виконавчої служби міста КиївГоловного територіального управління юстиції у місті Києві Терещук Т.В. про розшук майна боржника від 21 травня 2018 року у виконавчому провадженні ВП 56426644 (яке постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження від 21 травня2018 року разом з виконавчим провадженням ВП №56426910 об'єднане у зведене виконавче провадження ВП № 56451978) державним виконавцем оголошено в розшук автомобілі, які знаходяться у спільній власності подружжя: автомобіля НОМЕР_3 та FOLKSWAGGEN Caddy, д.н.з. НОМЕР_4.
Звертаючись з апеляційною скаргою до суду апелянт вказувала на те, що дружина ОСОБА_5 - ОСОБА_2 не була учасником судового розгляду, однак оскаржуваною ухвалою порушуються її права та інтереси як співвласника майна, на яке ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року звернуто стягнення.
При цьому, слід зазначити, що ухвалою визнано мирову угоду про стягнення коштів, а не про звернення стягнення на майно відповідача.
Посилання апелянта на те, що вказана боргова розписка була написана під тиском і погрозами, колегія суддів відхиляє, оскільки факт написання розписки ОСОБА_5 та її недійсність не є предметом розгляду в межах даного апеляційного провадження.
При цьому, відповідно до вимог ст.59 Закону України Про виконавче провадження особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
Згідно роз'яснень, які викладені у п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 серпня 1976 року №6 Про судову практику в справах про виключення майна з опису за правилами, встановленими для розгляду позовів про виключення майна з опису, розглядаються вимоги громадян і організацій, що ґрунтуються як на праві власності на описане майно, так і на праві володіння ним, і відповідачами по справі, і відповідачами в справі суд притягує боржника та особу, в інтересах якої накладено арешт на майно.
У п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003 року №14 Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження надано роз'яснення, згідно з якими вимоги інших осіб щодо належності їм, а не боржнику майна, на яке накладено арешт, вирішуються шляхом пред'явлення ними позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту.
В такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах.
У даному випадку, якщо ОСОБА_2 вважає, що дії державного виконавця порушують її законні права та інтереси щодо майна, яке на її думку є спільною сумісною власністю подружжя, то вона вправі звернутися з відповідним позовом (позовами) про визнання права власності на майно і про зняття з нього арешту.
За таких обставин, колегія суддів вважає такими, що не знайшли свого підтвердження доводи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про те, що визнання мирової угоди, укладеної між ОСОБА_4 та ОСОБА_5, порушує законні права та інтереси співвласника майна ОСОБА_2
Згідно з п.3 ч.1 ст.362 ЦПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає за необхідне закрити апеляційне провадження на підставі ч.3 ст.362 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.260, 261, 268, 362 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 26 грудня 2016 року про визнання мирової угоди у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа: товариство з обмеженою відповідальністю Салон-Мода про стягнення заборгованості за договором позики - закрити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.
Повний текст ухвали складено 10 серпня 2018 року.
Головуючий:
Судді:
Суд | Апеляційний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 09.08.2018 |
Оприлюднено | 13.08.2018 |
Номер документу | 75801989 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Апеляційний суд міста Києва
Борисова Олена Василівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні