Ухвала

від 10.08.2018 по справі 2-135/12

ХРИСТИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-135/12

4-с/706/4/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 серпня 2018 року м. Христинівка

Христинівський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді: Орендарчука М.П. при секретарі: Пізняк Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Христинівка скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Яжука Сергія Сергійовича про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 44537025 від 27.10.2017 року,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Яжука Сергія Сергійовича про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 44537025 від 27.10.2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги скаржник вказала, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження ВП № 44537025 на підставі виконавчого листа № 2-135/12 від 16.06.2014 року, виданого Христинівським районним судом Черкаської області, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику ОСОБА_2 - нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8387,8 кв.м. розташовані за адресою: м. Христинівка, вул. Кірова, 1, з метою погашення заборгованості в сумі 3345714,64 грн. на користь ЧОД АТ Райффайзен банк Аваль .

Постановою старшого державного виконавця органу ДВС ОСОБА_3 від 27.10.2017 року з боржника було стягнуто виконавчий збір в розмірі 334753,46 грн. Вказана постанова мотивована тим, що рішення суду в самостійному порядку боржником не виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 27 Закону України Про виконавче провадження , виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

У разі повернення виконавчого документа стягувану з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом (ч. З ст. 40 Закону).

В даному випадку виконавче провадження № 44537025 про звернення стягнення на майно боржника закінчене на підставі п. 15 ч. 1 ст. 39 цього Закону у зв'язку з тим, що коштів, які надійшли від реалізації заставленого майна, недостатньо для задоволення вимог стягувана - заставодержателя.

02.10.2017 року в межах вказаного виконавчого про'вадження були проведені прилюдні торги, внаслідок яких вказане майно було продано TOB Спецхімагро за ціною 1820000,0 грн. Результати торгів посвідчені протоколом № 291706 від 18.10.2017 року, що складений відповідачем ДП СЕТАМ . 25.10.2017 року державним виконавцем було складено акт про реалізацію предмета іпотеки.

За вирахуванням винагороди торгівельної організації на рахунок Органу ДВС було перераховано 1558606,70 грн. Із вказаних коштів було утримано 10 % виконавчого збору в сумі 155860,67 грн., а решта перерахована стягувану. Іншого майна, визначеного рішенням суду як предмет звернення стягнення, не залишилось.

Тобто із вартості майна боржника, на яке судом звернено стягнення було фактично стягнуто 1558606,70 грн. Із цієї суми державним виконавцем було утримано виконавчий збір в розмірі 10 %

Отже спірна постанова державного виконавця органу ДВС не відповідає положенням ст. 27, 40 Закону України Про виконавче провадження , оскільки виконавчий збір було стягнуто в повному розмірі.

Відповідно до ст. 11 Закону України Про іпотеку , майновий поручитель несе відповідальність за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки.

В даному випадку стягнення на майно боржника зверталось на підставі договору іпотеки. При цьому ОСОБА_1 була майновим поручителем основного боржника (позичальника) TOB Агрокомплекс-Л .

Тобто межею її відповідальності є вартість майна, на яке звернення стягнення. Як вказано вище, майно було реалізовано. З виручених з продажу майна коштів було сплачено виконавчий збір у встановленому законом розмірі.

Відповідно п. а ч. 1 ст. 341 ЦПК України, ч. 5 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження , скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Спірна постанова винесена без присутності боржника. Копію постанови боржник отримав лише 08.02.2018 року під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, про що зроблена відповідна відмітка в матеріалах провадження. Отже строк на оскарження спірної постанови розпочався для боржника 09.02.2018 року та закінчується 18.02.2018 року.

А тому, просила суд - визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця органу ДВС ОСОБА_3 від 27.10.2017 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 44537025 в частині стягнення 178892,79 грн.

15.12.2017 року набув чинності Закон України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, котримЦПК Українивикладено в новій редакції.

Згідно пп.9 п.1 Розділу XIIIПерехідних положень ЦПК України в новій редакції, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно ст.447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно ст.448 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Державні виконавці, як посадові особи, згідност.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами.

Згідност.6 Закону України Про державну виконавчу службу працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією України та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.74 Закону України Про виконавче провадження , рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Сторони в судове засідання не з'явилися, окрім того суд зазначає, що від Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області судом ветрибовувалось виконавче провадження № 44537025 для безпосереднього дослідження в судовому засіданні, однак запити суду були не виконані.

Судом встановлено із поданих скаржником письмових доказів, що на примусовому виконанні Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області перебувало виконавче провадження ВП № 44537025 на підставі виконавчого листа № 2-135/12 від 16.06.2014 року, виданого Христинівським районним судом Черкаської області, щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, що належить боржнику ОСОБА_2 - нежитлові будівлі та споруди загальною площею 8387,8 кв.м. розташовані за адресою: м. Христинівка, вул. Кірова, 1, з метою погашення заборгованості в сумі 3345714,64 грн. на користь ЧОД АТ Райффайзен банк Аваль .

Постановою старшого державного виконавця органу ДВС ОСОБА_3 від 27.10.2017 року з боржника було стягнуто виконавчий збір в розмірі 334753,46 грн. Вказана постанова мотивована тим, що рішення суду в самостійному порядку боржником не виконано.

Як вбачається з цієї постанови, примусовому виконанню підлягало рішення суду про звернення стягнення на заставне майно, передане в іпотеку позивачем, як майновим поручителем за кредитним договором, заборгованість за яким складала 3345714,64 грн.

В постанові про відкриття виконавчого провадження визначено спосіб а саме; шляхом звернення стягнення предмету іпотеки, а саме, шляхом звернення на предмет іпотеки - Комплексу нежитлових будівель і споруд, що розташований за адресою: м. Христинівка, вул. Кірова, 1, загальною площею приміщень - 8387,8 кв. м., які рахуються за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності серії САВ 254968, виданого виконкомом Христинівської міської ради 13.10.2008р., зареєстрованого в Христинівському виробничому відділку КП "Черкаське ООБТІ, шляхом проведення прилюдних торгів та початкову ціну визначити в розмірі 90% від вартості предмету іпотеки, визначеної суб'єктом оціночної діяльності в процесі здійснення виконавчого провадження.

Згідно ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Таким чином, з врахуванням відсутності факту стягнення суми чи її повернення, а також відсутності факту вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, а також вимог статтей 45 та 51 Закону України Про виконавче провадження , обрахований розмір виконавчого збору у сумі 10% від загальної вартості майна, що становить 3345714,64 гривень є неправомірним.

Державні виконавці, як посадові особи, згідност.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законами.

Згідност.6 Закону України Про державну виконавчу службу працівник органу державної виконавчої служби зобов'язаний сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованихКонституцією Українита законами України.

Згідно ч.2 ст.27 Закону України Про виконавче провадження виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Відповідно до ч.6 ст.28 Закону України Про виконавче провадження (в редакції 1999 року), яка передбачала можливість виділення виконавчого збору в окреме виконавче провадження шляхом відкриття нового виконавчого провадження за постановою про стягнення виконавчого збору, чинний Закон (в редакції, станом на 01 вересня 2017 року та 21 вересня 2017 року) такої можливості не передбачав.

Згідно ч.3 ст.40 цього ж Закону, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1,3,4,6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,6,9 (крім випадку, передбаченого частиною девятою статті 27 цього Закону), 11,14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Таким чином, суд встановивши фактичні обставини справи, давни належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення скарги ОСОБА_1, оскільки з врахуванням відсутності факту стягнення основної суми чи її повернення, а також вимог статей 45 та 51Закону України Про виконавче провадження ,обрахований розмір виконавчого збору у сумі 10% від загальної вартості майна, що становить 3345714,64 гривеньє неправомірним.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд визнає їх достовірними, а скаргу такою, що підлягає задоволенню, оскільки достовірно встановлено, що дії державного виконавця є неправомірними.

Керуючись вимогами ст.ст.6, 28, 40, 74 Закону України Про виконавче провадження , пп.9 п.1 Розділу XIIIПерехідних положень ЦПК України в редакції від 15.12.2017 року, ст.ст. 261, 447, 448, 451 ЦПК України, суд,

Ухвалив:

Скаргу задовольнити.

Визнати незаконною та скасувати, постанову старшого державного виконавця органу ДВС ОСОБА_3 від 27.10.2017 року про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні № 44537025 в частині стягнення 178892,79 грн. Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст.261 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом пятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя:ОСОБА_4