Рішення

від 13.08.2018 по справі 495/6308/18

БІЛГОРОД-ДНІСТРОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 495/6308/18

З а о ч н е р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

13 серпня 2018 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області у складі:

головуючого-одноособово судді Боярського О.О.

при секретарі Рачицькій І.А.

за участю: представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Білгород-Дністровському цивільну справу за позовном ОСОБА_2 до ДП "Експериментальний кефалевий риборозплідник", третя особа Державне агенство рибного господарства України про поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК", третя особа на стороні Відповідача ДЕРЖАВНЕ АГЕНТСТВО РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ про поновлення на роботі про поновлення на посаді на посаду виконуючого обов'язки генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК".

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити, підтвердивши своїми поясненнями обставини та обґрунтування заявленого позову.

Представники відповідача в судове засідання не з'явились, про його проведення Відповідач повідомлений належним чином. Відповідач надав до суду листа, в якому просить вирішити спір відповідно до діючого законодавства України.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.

Справа підлягає розгляду в заочному порядку у відповідності до ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази та матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 263 Цивільного процесуального Кодексу України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, чи слід задовольнити позов або в позові відмовити (ст. 264 ЦПК України).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Стаття 43 Конституції України зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Суд в межах заявлених позовних вимог та наданих доказів по справі встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Як наголошує ст. 2 КЗпП України право громадян України на працю, - тобто на одержання роботи з оплатою праці не нижче встановленого державою мінімального розміру, - включаючи право на вільний вибір професії, роду занять і роботи, забезпечується державою. Працівники мають право на … звернення до суду для вирішення трудових спорів незалежно від характеру виконуваної роботи або займаної посади.

Як зазначає ст. 2 - 1 КЗпП України забороняється будь - яка дискримінація у сфері праці, зокрема порушення принципу рівності прав і можливостей, пряме або непряме обмеження прав працівників залежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, гендерної ідентичності, сексуальної орієнтації, етнічного, соціального та іноземного походження, віку, стану здоров'я, інвалідності, підозри чи наявності захворювання на ВІЛ/СНІД, сімейного та майнового стану, сімейних обов'язків, місця проживання, членства у професійній спілці чи іншому об'єднанні громадян, участі у страйку, звернення або наміру звернення до суду чи інших органів за захистом своїх прав або надання підтримки іншим працівникам у захисті їх прав, за мовними або іншими ознаками, не пов'язаними з характером роботи або умовами її виконання.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, був призначений на посаду виконуючого обов'язки генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК" відповідно до Наказу ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ № 33-К від 05 вересня 2017 року. Згідно зазначеного Наказу він був призначений на період до призначення генерального директора зазначеного підприємства.

Однак відповідно до Наказу ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ № 5-К від 12 липня 2018 року, ОСОБА_2 увільнено від виконання обов'язків генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК".

Як підставу для увільнення зазначена службова записка заступника начальника Управління - начальника відділу з питань державної власності, економічного розвиту та державних закупівель Аврутової Л.В. від 03.07.2018 р. № 11.1/113.

Відповідно до п. 2 частини першої ст. 23 КЗпП України трудовий договір укладається на визначений строк, встановлений за погодженням сторін. Відповідно до ст. 24 КЗпП України укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу. Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи.

Отже, виникнення трудових правовідносин між працівником і роботодавцем відбувається як із моменту укладення між ними трудового договору або з моменту видання наказу (розпорядження) про поновлення, так і з моменту фактичного допуску до роботи.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатися часом настання певної події.

Згідно ч. 241-1 КЗпП України строки виникнення і припинення трудових прав та обов'язків обчислюються роками, місяцями, тижнями і днями.

Відповідно до роз'яснень викладених в абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" зі змінами, при укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється за погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну службу строкову військову або альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

В частині що не врегульована та не суперечить чинному законодавству України, відповідно до Постанови Верховної Ради України від 12.09.91 року N 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України деяких актів законодавства Союзу РСР" - порядок оформлення та оплати тимчасового замісництва регламентується Роз'ясненням Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 року N 30/39 "Про порядок оплати тимчасового замісництва", затвердженим постановою Держкомпраці СРСР і Секретаріату ВЦРПС від 29.12.65 року N 820/39.

Призначення працівника виконуючим обов'язки на вакантній посаді регулюються ст. 32 КЗпП України. Виконання обов'язків на вакантній посаді КЗпП України не передбачене, відповідно, трудове законодавство України не передбачає такого такого виду тимчасового переведення працівника на іншу посаду (роботу). Тому вважається, що працівник, призначений виконуючим обов'язки на вакантній посаді, відповідно до ст. 32 КЗпП України є переведеним керівником організації, установи, підприємства на цю посаду (роботу), як на постійне місце роботи. Призначення працівника тимчасово виконуючим обов'язки на вакантній посаді чи покладення виконання обов'язків на вакантній посаді вважається його переводом на інше постійне місце роботи

Відповідно до ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках:

1) змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників;

2) виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці;

3) систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;

4) прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин;

5) нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки по вагітності і родах, якщо законодавством не встановлений триваліший строк збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні. За працівниками, які втратили працездатність у зв'язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності;

6) поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу;

7) появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

8) вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного) майна власника, встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування заходів громадського впливу;

10) призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;

11) встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Підстав в Наказі ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ № 5-К від 12 липня 2018 року про увільнення ОСОБА_2 від виконання обов'язків генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК" не вказано, пояснень, як він зазначає у позовній заяві у нього ніхто не відбирав.

Крім того, увільнення ОСОБА_2 від виконання обов'язків генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК" в період його знаходження на лікарняному внаслідок хвороби, що підтверджується відповідним листком непрацездатності, що є порушення вимог ч. 3 ст. 40 КЗпП України, яка забороняє звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Згідно ч. 1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Згідно ч.2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Згідно п.2 ч.1 ст. 232 КЗпП України безпосередньо в районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судах розглядаються трудові спори за заявами працівників про поновлення на роботі незалежно від підстав припинення трудового договору, зміну дати і формулювання причини звільнення, оплату за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи.

Згідно ч.1 ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

У відповідності до ч. 1 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи на підставі наявних матеріалів, оцінивши докази, які є у матеріалах справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах: присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць; поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника.

Керуючись ст. 4; 10; 12 - 13; 76 - 80; 81; 133; 141; 223; 263 - 265, 280-283, 430 ЦПК України, на підставі ст. 43 Конституції України, ст. 2; 2 - 1; 32; 46; 97;103; 235; 237 - 1 КЗпП України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 до ДП "Експериментальний кефалевий риборозплідник", третя особа Державне агенство рибного господарства України про поновлення на роботі - задовольнити.

Скасувати наказ ДЕРЖАВНОГО АГЕНТСТВА РИБНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ № 5-К від 12 липня 2018 року Про увільнення ОСОБА_2. .

Поновити ОСОБА_2, на посаді виконуючого обов'язки генерального директора ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНИЙ КЕФАЛЕВИЙ РИБОРОЗПЛІДНИК".

Допустити негайне виконання рішення

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення . Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення суду складено 14.08.2018 року.

Суддя