Рішення

від 27.06.2018 по справі 752/19182/17

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 752/19182/17

Провадження №: 2/752/1883/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.06.2018 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Плахотнюк К.Г.,

за участі секретаря судового засідання Веременко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво про стягнення заборгованості розрахунку при звільненні, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,

встановив:

21.09.2017 року представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 пред явив в Голосіївському районному суді м.Києва позов до Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво про стягнення заборгованості розрахунку при звільненні, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обгрунтування заявлених позовних вимог представник ОСОБА_2 зазначив, що 31.05.2016 року наказом №121/10-05 позивача ОСОБА_1 було звільнено з посади головного редактора газети Кримська світлиця Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво на підставі п.4. ч.1 ст.40 КЗпП України. Не погоджуючись із зазначеним звільненням, позивач звернувся до Голосіївського районного суду м.Києва із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30.09.2016 року у справі №752/9930/16-ц провадження №2/752/4300/16, позивача було поновлено на роботі та стягнено на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року (залишеним без змін Ухвалою ВССУ від 21.06.2017 року №752/9930/16-ц, провадження №6-33573св16) рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30.09.2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовну заяву задоволено частково, змінено в наказі Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво №121/10-05 від 31.05.2016 року формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади головного редактора Кримська світлиця Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво на його звільнення на підставі ст.36 ч.6 КЗпП України, в задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року встьановлено, що відповідач неправомірно звільнив позивача із займаної посади за п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України, при цьому в порушення статті 43 Конституції України застосувавши до позивача примусову працю, у зв'язку із чим, формулювання звільнення Апеляційним судом міста Києва змінено на звільнення з підстав, передбачених ст.36 ч.6 КЗпП України.

Посилався на те, що відповідно до ст.44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у п.6 ст.36 цього ж Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку. Вважав, що відповідач, визначаючи порядок та строки переведення на роботу в іншу місцевість, у своєму наказі №12-ОД від 18.05.2015 року Про переведення Редакції газети Кримська світлиця з м.Сімферополя до м.Києва та переведення працівників Редакції газети Кримська світлиця на роботу в іншу місцевість , у пункті 3.5. передбачив виплату середньомісячного заробітку працівникам, які не погодились на переведення у іншу місцевість на підставі п.6 статті 36 КЗпП України. Стверджував, що станом на дату підписання даної позовної заяви, у відповідача залишився обов язок здійснити з позивачем розрахунок при звільненні, а саме виплатити вихідну допомогу у розмірі не менше середнього місячного заробітку відповідно до ст.44 КЗпП України, розрахованого в розмірі 6 355,00 грн. за правилами ст.27 Закону України Про оплату праці , абз.3 п.2, п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Крім того, зазначав, що відповідач, відповідно ст.117 КЗпП України, повинен сплатити позивачу середній заробіток в сумі 104 539 грн.75 коп, за 329 робочі дні затримки розрахунку позивача при звільненні - за період з 31.05.2016 року по 21.09.2017 року (дату звернення в суд з даним позовом), виходячи з розрахованого в позові середньоденного заробітку в сумі 317,75грн.

Просив: стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі 6 355,00 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні - з 31.05.2016р. по день фактичного розрахунку, яким зазначив день подання позову (21.09.2017 р.) в сумі 104 539,75 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Під час судового провадження справи представник позивача неодноразово збільшував позовні вимоги, посилаючись на збільшення періоду затримки розрахунку при звільненні на час судового розгляду справи, остаточно просив стягнути з відповідача на користь позивача вихідну допомогу у розмірі 6 355,00 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.05.2016р., по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденного заробітку в сумі 317,75грн. Просив позов задовольнити. Також пояснив, що позивач із заявою про виплату вихідної допомоги до відповідача не звертався. На час звільнення позивача заборгованості у відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати не було.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, вважаючи їх незаконними та необґрунтованими, подав відзив на позовну заяву. Зазначав, що відповідно наказу №12-ОД від 18.05.2015 року Про переведення Редакції газети Кримська світлиця з м.Сімферополя до м.Києва та переведення працівників Редакції газети Кримська світлиця на роботу в іншу місцевість було переведено вказану редакцію до м.Києва та запропоновано працівникам перевестись або відмовитись за письмовою заявою. Позивач жодної заяви з приводу виконання вказаного наказу до Державного підприємства не надав. Також зазначив, що на час звільнення позивача заборгованості у відповідача перед позивачем по виплаті заробітної плати не було. Після постановлення рішення Апеляційним судом м.Києва, до наказу про звільнення були внесені зміни. Позивачем не надано жодного доказу звернення ним до Державного підприємства щодо виплати йому вихідної допомоги, що в даному випадку є перешкодою для розгляду Державним підприємством підстав здійснення будь-якої виплати, таким чином підстави для виплати позивачу вихідної допомоги відсутні. Просив у позові відмовити повністю.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з таких мотивів.

У судовому засіданні встановлено, що рішенням Голосіївського районного суду м.Києва від 30.09.2016 року у справі №752/9930/16-ц провадження №2/752/4300/16, позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Національне газетно- журнальне видавництво , третя особа - головний редактор Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Ухвалено визнати незаконним наказ Державного підприємства Газетно-журнальне видавництво від 31 травня 2016 року №121/10-05 Про звільнення головного редактора ОСОБА_1. ; поновити ОСОБА_1 на посаді головного редактора газети Кримська світлиця Державного підприємства Газетно-журнальне видавництво з 31 травня 2016 року; стягнути з Державного підприємства Газетно-журнальне видавництво на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 1 травня 2016 року по 30 вересня 2016 року в розмірі 27 008 грн. 75 коп.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року (а.с.87-92), рішення Голосіївського районного суду м.Києва від 30.09.2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво , третя особа - головний редактор Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво ОСОБА_3, про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково. Ухвалено змінити в Наказі ДП Національне газетно-журнальне видавництво №121/10-05 від 31.05.2016 року формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади головного редактора Кримська світлиця ДП Національне газетно-журнальне видавництво на його звільнення на підставі ст.36 ч.6 КЗпП України; в задоволенні інших позовних вимог - відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням апеляційного суду м.Києва, подав через свого представника касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржуване ним рішення та залишити в силі рішення Голосіївського районного суду м.Києва.

Ухвалою ВССУ від 21.06.2017 року №752/9930/16-ц, провадження № 6-33573св16 (а.с.93-99) касаційну скаргу представника позивача відхилено, рішення апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року залишено без змін.

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 був звільнений з підстав, передбачених ч. 6 ст. 36 КЗпП України, відповідно мав право на вихідну допомогу, яка мала б бути йому виплачена на виконання вимог ст. 44 цього ж Кодексу. Оскільки відповідач не виплатив ОСОБА_1 вихідну допомогу, просив стягнути її у примусовому порядку та середній заробіток за час затримки проведення розрахунку при звільненні, а саме з 31 травня 2016 року і по час вирішення справи включно.

Правилами статтей 12,13 ЦПК України встановлено, що: цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов язків, передбачених законом, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом; суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до правил ч. 6 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв язку із зміною істотних умов праці, а правилами ст. 44 цього ж Кодексу встановлено, що при припиненні трудового договору з підстав, зазначенихї у пункті 6 статті 36 та пунктах 1,2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку.

Рішенням Апеляційного суду м.Києва від 24.11.2016 року, що було ухвалено з приводу трудових правовідносин позивача з відповідачем, яким встановлено обставини, що зазначені позивачем в обгрунтування заявлених позовних вимог встановлено, що наказом №121/10-05 від 31.05.2016 року ДП Газетно-журнальне видавництво ОСОБА_1 звільнено з роботи з 31.05.2016 року у зв язку з прогулом без поважних причин згідно з п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України.

Як видно зі змісту зазначеного рішення суду апеляційної інстанції, останнім, за результатами апеляційного розгляду справи за позовним вимогами ОСОБА_1 до ДП Національне газетно-журнальне видавництвом про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу встановлено, що відповідачем було прийнято рішення про переведення позивача на роботу в іншу місцевість, у зв язку з тимчасовою окупацією АРК. Датою прийняття рішення про переведення є дата видання наказу №12-ОД від 18.05.2015 року щодо переведення редакції газети Кримська світлиця у приміщення головного офісу відповідача за адресою: м. Київ, вул.Васильківська, 1. За відсутності згоди позивача на переведення, його звільнення за п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України не можна визнати законним і обгрунтованим. Наказ про переведення позивачем не оскаржувався, його видання суд апеляційної інстанції визнав законним, оскільки він був виданий на виконання вимог Закону України Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України . Оскільки позивач не був згоден на продовження роботи в нових умовах, а саме в іншій місцевості, тому до правовідносин, що мали місце суд застосував положення ч. 4 ст. 32 КЗпП України, які передбачають припинення трудового договору за п. 6 ст. 36 цього Кодексу. Колегія суддів апеляційного суду прийшла до висновку, що за відсутності можливості збереження колишніх істотних умов праці позивача та за відсутності його згоди на продовження роботи в нових умовах, а саме в іншій місцевості, підстави для його поновлення на роботі відсутні, що дало суду право зі своєї ініціативи змінити формулювання причин звільнення на п. 6 ст. 36 КЗпП України. У той же час, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вимоги про стягнення суми середнього заробітку, виходячи з положень ч. 2 ст. 235 КЗпП України є похідними від вимог про поновлення на роботі, відповідно за відсутності підстав для поновлення на роботі, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми середнього заробітку.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1 не погоджувався з рішенням суду апеляційної інстанції від 24.11.2016 року, ухваленого за його позовними вимогами, оскаржував його до суду касаційної інстанції.

Як видно зі змісту ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21.06.2017 року за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ДП Національне газетно-журнальне видавництво про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Аеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 року, колегія суддів прийшла до висновку, що суд апеляційної інстанції встановивши фактичні обставини справи, дослідив всі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, правильно змінив формулювання причини звільнення на п. 6 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, з огляду на відсутність можливості збереження колищніх істотних умов праці позивача та за відсутності його згоди на продовження роботи в нових умовах, зокрема в іншій місцевості, доводи на які посилався заявник у своїй касаційній скарзі, висновків суду не спростували.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову ОСОБА_1 у судовому засіданні визнав, що на виконання рішення суду апеляційної інстанції, ухваленого за позовними вимогами ОСОБА_1, ДП Національне газетно-журнальне видавництво було внесено зміни до наказу про звільнення позивача, однак вихідну допомогу виплачено не було, оскільки останній на момент внесення змін до наказу про його звільнення на підприємстві не працював, з заявою до підприємства про виплату йому вихідної допомоги та зазначенням способу виплати з огляду на те, що останній проживає на тимчасово окупованій території АРК не звертався.

Відповідно до правил ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Представник позивача підтвердив у судовому засіданні, що ОСОБА_1 не звертався до відповідача з заявою про виплату належної йому вихідної допомоги з підстав, передбачених п. 6 ст. 36, ст. 44 КЗпП України.

З огляду на встановлені обставини, що ДП Національне газетно-журнальне видавництво безпосередньо 31.05.2016 року звільняло позивача ОСОБА_1 з роботи на підставі п.4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України, а зміни до наказу про його ж звільнення з підстав, передбачених п. 6 ст. 36 КЗпП України було внесено тільки на виконання рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.11.2016 року, з яким позивач не погоджувався, оскаржував його у касаційному порядку. На момент звільнення позивача 31.05.2016 року з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 не працював на підприємстві, не працював він і на час внесення змін до наказу про його звільнення, з заявою до відповідача про виплату належної йому вихідної допомоги з огляду на внесені зміни до наказу про його звільнення судом апеляційної інстанції позивач не звертався, відповідно підстави для висновків суду про задоволення заявленого ОСОБА_1 позову про стягнення з відповідача у примусовому порядку належної йому вихідної допомоги та середнього заробітку за час її невиплати, починаючи з 31.05.2018 року у суду відсутні.

Наразі, приймаючи до уваги встановлені обставини, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП Національне газутно-журнальне видавництво про стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з зазначених у позовній заяві підстав задоволенню не підлягають.

Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України, судові витрати щодо сплати судового збору віднести на рахунок держави, оскільки позтвач був звільнений від обов язку сплачувати судовий збір при зверненні до суду з позовом.

На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 36,44,116 КЗпП України, ст. ст. 3,4, 12,13,81,82,89,141,259,264,265 ЦПК України

вирішив:

позов ОСОБА_1 до Державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво про стягнення заборгованості розрахунку при звільненні, виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, залишити без задоволення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано , набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, яким ухвалено оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено 14.08.2018 року

Суддя К.Г. Плахотнюк