Постанова

від 01.07.2020 по справі 752/19182/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

01 липня 2020 року

м. Київ

справа № 752/19182/17

провадження № 61-48072св18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Кузнєцова В. О.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - державне підприємство Національне газетно-журнальне видавництво ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року в складі судді Андрієнко А. М.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво (далі - ДП Національне газетно-журнальне видавництво ), який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив стягнути з відповідача на свою користь вихідну допомогу у розмірі 6 355 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 31 травня 2016р року по день фактичного розрахунку в розмірі 104 539 грн 75 коп.

Позов мотивований тим, що наказом від 31 травня 2016 року № 121/10-05 його звільнено з посади головного редактора газети Кримська світлиця ДП Національне газетно-журнальне видавництво на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Не погоджуючись із вказаним звільненням, позивач звернувся до суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року його поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 24 листопада 2016 року, залишеним без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 червня 2017 року, рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 30 вересня 2016 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позовну заяву задоволено частково, змінено в наказі ДП Національне газетно-журнальне видавництво від 31 травня 2016 року № 121/10-05 формулювання звільнення ОСОБА_1 з посади головного редактора Кримська світлиця ДП Національне газетно-журнальне видавництво , зазначивши замість пункту 1 статті 40 КЗпП України частину шосту статті 36 КЗпП України .

Визначаючи порядок та строки переведення на роботу в іншу місцевість, у своєму наказі від 18 травня 2015 року № 12-ОД Про переведення Редакції газети Кримська світлиця з м. Сімферополя до м. Києва та переведення працівників Редакції газети Кримська світлиця на роботу в іншу місцевість у пункті 3.5. відповідач передбачив виплату середньомісячного заробітку працівникам, які не погодились на переведення в іншу місцевість.

Посилаючись на те, що ДП Національне газетно-журнальне видавництво не виконало обов`язок щодо здійснення з ним розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що як на момент звільнення позивача 31 травня 2016 року з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, так і на час внесення змін до наказу про звільнення, ОСОБА_1 не працював, із заявою до ДП Національне газетно-журнальне видавництво про виплату належної йому вихідної допомоги не звертався, а тому відсутні правові підстави для задоволення позову.

Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, апеляційний суд виходив з того, що, отримавши 23 жовтня 2018 року копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, станом на 05 листопада 2018 року ОСОБА_1 недоліки апеляційної скарги не усунув.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У грудні 2018 року до касаційного суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року, в якій заявник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

Касаційна скарга мотивована тим, що на виконання вимог ухвали Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року позивач 02 листопада 2018 року подав через поштове відділення заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження. Таким чином, суд апеляційної інстанції передчасно постановив оскаржувану ухвалу, оскільки встановлений апеляційним судом в ухвалі від 16 жовтня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху строк для усунення недоліків закінчувався саме 02 листопада 2018 року.

Відзив на апеляційну скаргу до суду касаційної інстанції не поданий.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі і витребувано цивільну справу № 752/19182/17 з суду першої інстанції.

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

У лютому 2019 року вказана справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 червня 2020 року справу за позовом ОСОБА_1 до ДП Національне газетно-журнальне видавництво про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ від 15 січня 2020 року № 460-ІХ передбачено, що касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

У вересні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП Національне газетно-журнальне видавництво про стягнення вихідної допомоги і середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.

Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, 13 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року вищевказану апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, оскільки вона подана з пропуском строку на апеляційне оскарження і питання щодо його поновлення заявник не порушував. Встановлено заявнику десятиденний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення 23 жовтня 2018 року представник ОСОБА_1 за довіреністю отримав копію ухвали Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 27 червня 2018 року відмовлено з підстав, передбачених пунктом 4 частини першої статті 358 ЦПК України.

Постановляючи вказану ухвалу, апеляційний суд виходив з того, що копію ухвали про залишення апеляційної скарги ОСОБА_1 отримав 23 жовтня 2018 року, проте станом на 05 листопада 2018 року недоліки апеляційної скарги не усунув, що відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з вказаним висновком апеляційного суду з огляду на наступне.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод

від 04 листопада 1950 року, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня

1997 року, закріплено принцип доступу до правосуддя.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини є здатність особи безперешкодно отримати судовий захист до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенції) таке право повинно бути забезпечено судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Для того, щоб доступ до суду був ефективним особа повинна мати чітку практичну можливість подання скарги, а тлумачення законодавства не повинно бути надто суворим, не порушувати саму сутність права.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Частинами третьою, четвертою статті 357 ЦПК України визначено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Як зазначено судом апеляційної інстанції в оскаржуваній ухвалі від 05 листопада 2018 року та відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копію ухвали Київського апеляційного суду від 16 жовтня 2018 року про залишення апеляційної скарги без руху ОСОБА_1 отримав 23 жовтня 2018 року.

Враховуючи викладене, десятиденний строк на усунення недоліків, які зазначені в ухвалі від 16 жовтня 2018 року, закінчився 02 листопада 2018 року.

З матеріалів справи вбачається, що 02 листопада 2018 року, тобто протягом десятиденного строку на усунення недоліків, встановленого апеляційним судом, ОСОБА_1 направив на адресу апеляційного суду засобами поштового зв`язку заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, до якої долучив докази на підтвердження поважності причин пропуску.

Згідно з частиною шостою статті 124 ЦПК України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

З огляду на вищевикладене, апеляційний суд, відмовляючи ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження, дійшов передчасного висновку, що останній у встановлений судом строк не усунув недоліки апеляційної скарги.

Конституцією України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (частини перша та друга статті 55 Конституції України). Відмова суду в прийнятті позовних заяв, скарг, оформлених відповідно до процесуального закону, є порушенням права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Реалізація права особи на судовий захист здійснюється, зокрема, шляхом оскарження судових рішень у судах апеляційної інстанції, оскільки перегляд таких рішень в апеляційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів особи. За правовим висновком, сформульованим Конституційним Судом України, правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003). Отже, право на апеляційне оскарження судових рішень у контексті положень частин першої, другої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України є складовою права кожної особи на звернення до суду.

Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов`язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).

Таким чином, висновок апеляційного суду про відмову ОСОБА_1 у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК Україниє безпідставним, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року підлягає скасуванню, а справа - направленню до апеляційного суду для продовження розгляду.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

За змістом статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З метою забезпечення завдання цивільного судочинства, а саме щодо забезпечення справедливого розгляду справи, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду .

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Київського апеляційного суду від 05 листопада 2018 року скасувати, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду .

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. О. Кузнєцов

Судді : В. С. Жданова

В. М. Ігнатенко

В. А. Стрільчук

М. Ю. Тітов