Постанова

від 13.08.2018 по справі 911/1738/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" серпня 2018 р. Справа№ 911/1738/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Кропивної Л.В.

Чорногуза М.Г.

за участю секретаря судового засідання Бовсунівської Л.О.,

представників сторін:

від позивача Гажала Ю.Б.,

від відповідача Бойкініч Р.С.

розглянувши матеріали апеляційної Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича

на рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 (повний текст складено 28.11.2017) по справі №911/1738/17 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс"

до Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича

про стягнення 180 000, 00 грн, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича про стягнення 180 000, 00 грн, набутих без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані позивачем безпідставним володінням та користуванням відповідачем спірними грошовими коштами, що належать позивачу, оскільки останні помилково перераховані на розрахунковий рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2017 по справі №911/1738/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс" 180000,00 грн основної заборгованості та судові витрати в сумі 2700,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Фізична особа - підприємець Задорожній Олександр Прокопович звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт зазначив, що перераховані кошти є оплатою за товар згідно з рахунком № 97 від 16.11.2016, видатковою накладною № 90 від 16.11.2016 та договором поставки № 36/11 від 16.11.2016. Відтак, грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн набуті відповідачем за достатніх правих підстав.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 відкрито апеляційне провадження по справі №911/1738/17 та призначено до розгляду 13.08.2018.

31 липня 2018 року від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10 серпня 2018 року від відповідача надійшло клопотання про долучення додаткових доказів.

В судове засідання 13.08.2018 з'явились представники позивача та відповідача.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника відповідача про залучення додаткових доказів, зазначає наступне.

Пунктами 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України встановлено, що в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; клопотання особи, яка подала скаргу.

Відповідно до п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 267 цього ж Кодексу суддя-доповідач, у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду, крім іншого, вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції.

Як зазначено у заявленому клопотанні додаткові докази не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки відповідач не був присутній в судових засіданнях при розгляді справи, про дату час та місце розгляду справи не був повідомлений належним чином, а про стягнення коштів дізнався лише після ухвалення рішення.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2017 про порушення провадження відповідач отримав 10.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового переказу (а.с. 23).

05 липня 2017 року, за наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 16.08.2017 р.

16 серпня 2017 року, за наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 30.08.2017. Зобов'язано відповідача надати суду рахунок № 97 від 16.11.2016 р., видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 р. та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016 р.; виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 12.06.2017 р.

При цьому, 30.08.2018 від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

30 серпня 2017 року, за наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 13.09.2017 р. Повторно зобов'язано відповідача надати суду рахунок № 97 від 16.11.2016 р., видаткову накладну №90 від 16.11.2016 р. та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016 р.; виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 12.06.2017 р.

13 вересня 2017 року, за наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 04.10.2017 р. Повторно зобов'язано відповідача надати суду рахунок № 97 від 16.11.2016 р., видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 р. та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016 р.; виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 12.06.2017 р.

04 жовтня 2017 року, за наслідками судового засідання, судом винесено ухвалу, якою відкладено розгляд справи на 18.10.2017 р. Повторно зобов'язано відповідача надати суду рахунок № 97 від 16.11.2016 р., видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 р. та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016 р.; виконати вимоги ухвали господарського суду Київської області від 12.06.2017 р.

З вищенаведеного вбачається, що представник відповідача був обізнаний про розгляд даної справи в суді першої інстанції, при цьому вимог суду щодо витребуваних документів не виконав.

Як зазначає заявник в клопотанні про доручення доказів, останньому стало відомо про існування оскаржуваного рішення лише після його ухвалення. Таким чином, додаткові докази, зазначені в клопотанні, відповідач мав долучити до апеляційної скарги, копії яких надіслати іншим учасникам справи. Доказів того, що у нього була відсутня можливість надати зазначені в клопотанні документи разом з апеляційною скаргою позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Основними засадами (принципами) господарського судочинства, зокрема, є рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін (п.п. 2, 4 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Частиною 1 ст. 119 ГПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.07.2018 по справі №911/1738/17 сторонам встановлено строк до 30.07.2018 для подання, зокрема міркування або заперечення щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції та заявлених клопотань. Проте, відповідач подав відповідне клопотання лише 10.08.2018.

Відповідач заяв про поновлення пропущеного строку на подання додаткових доказів у справі суду апеляційної інстанції не подавав, а суд, в розумінні ст. 119 ГПК України, таких підстав не знайшов.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 цього ж Кодексу суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів прийшла до висновку, що клопотання Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича про долучення додаткових доказів до матеріалів справи, на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України , має бути залишено без розгляду.

Статтями 269, 270 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

16 листопада 2016 року позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 180 000, 00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 16.11.2016.

Згідно з платіжним дорученням № 93 від 16.11.2016 грошові кошти перераховані на рахунок відповідача із зазначенням призначення платежу - оплата за товар згідно з рахунком №97 від 16.11.2016.

У листопаді 2016 року позивачем на адресу відповідача надіслано лист - вимогу б/н від 25.11.2016 про повернення грошових коштів у сумі 180 000 грн, які помилково перераховані на рахунок відповідача.

В свою чергу, відповідач на вищезазначений лист зазначив, що перераховані кошти є оплатою за товар згідно з рахунком № 97 від 16.11.2016 р., видаткової накладної № 90 від 16.11.2016 р. та договору поставки № 36/11 від 16.11.2016 р.

Звертаючись з позовом до місцевого господарського суду позивач зазначає про те, що між позивачем та відповідачем відсутні будь-які договірні зобов'язання, а кошти в сумі 180000,00 грн перераховані відповідачу помилково.

Станом на час розгляду справи, грошові кошти у сумі 180000,00 грн позивачу не поверталися.

Відповідно до ст.1212 Цивільного кодексу Україну особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Таким чином, аналіз наведеної норми свідчить, що зобов'язання з безпідставного набуття та збереження майна породжують такі юридичні факти: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав (норми закону, адміністративного акту, правочину (договору) тощо) або якщо такі відпали.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 17.06.2014 року у справі № 13/096-12 та постанові Вищого господарського суду України від 18.03.2015 року у справі 914/2373/14.

Відповідно до змісту ст.1212 Цивільного кодексу України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто з допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини першої ст.1212 Цивільного кодексу України (правова позиція Верховного суду України у Постанові від 24.09.2015 року по справі № 6-122 цс14).

Відтак, конструкція ст.1212 Цивільного кодексу України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Таким чином, права особи, яка вважає себе власником майна, підлягають захисту шляхом задоволення позову до володільця, з використанням правового механізму, установленого ст.1212 Цивільного кодексу України, у разі наявності правових відносин речово-правового характеру безпосередньо між власником та володільцем майна.

Доводи апелянта, що спірні грошові кошти перераховано позивачем на підставі укладеного між сторонами договору поставки №36/11 від 16.11.2016, колегією суддів визнано безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів, суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Як зазначалось вище, місцевий господарський суд ухвалами від 30.08.2017, 13.09.2017 та від 04.10.2017 зобов'язував відповідача подати суду докази підставності та обґрунтованості набуття та утримання відповідачем грошових коштів позивача. Зазначені докази відповідачем не подані.

Відповідні докази до апеляційної скарги також не додано.

При цьому, з пояснень позивача вбачається, останній заперечує отримання товару від відповідача та укладання договорів поставки.

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами будь-яких господарських правовідносин, на підставі яких у позивача існує обов'язок по перерахуванню відповідачу грошових коштів у загальному розмірі 180000,00 грн, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду, що відповідач набув грошові кошти без достатньої правової підстави, у розумінні ст.1212 ЦК України, та зобов'язаний повернути позивачу безпідставно отримані кошти у сумі 180000,00 грн.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення суду ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального права, а обставини, які встановлені апеляційною інстанцією не призвели до неправильного вирішення спору місцевим господарським судом, в зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 по справі №911/1738/17 без змін.

2.Матеріали справи №911/1738/17 повернути до Господарського суду Київської області .

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14.08.2018.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді Л.В. Кропивна

М.Г. Чорногуз