Постанова

від 21.01.2019 по справі 911/1738/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року

м. Київ

Справа № 911/1738/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Білоуса В.В., Жукова С.В.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018

та рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017

у справі № 911/1738/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Лайф Плюс"

до Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича

про стягнення 180 000,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року ТОВ "Агро Лайф Плюс" звернулось до господарського суду Київської області із позовом до ФОП Задорожного О.П. про стягнення 180 000, 00 грн, набутих без достатньої правової підстави.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ФОП Задорожний О.П. безпідставно володіє та користується грошовими коштами, які належать ТОВ "Агро Лайф Плюс", і були помилково перераховані на розрахунковий рахунок відповідача.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 (суддя Бацуца В.М.) позов задоволено та стягнено з ФОП Задорожного О.П. на користь ТОВ "Агро Лайф Плюс" заборгованість у сумі 180 000 грн.

Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 у справі № 911/1738/17 (колегія суддів: Сітайло Л.Г. - головуючий, Кропивна Л.В., Черногуз М.Г.) рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 залишено без змін.

Не погоджуючись з вказаними судовими рішеннями, ФОП Задорожний О.П. звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018, рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень ФОП Задорожний О.П. зазначає порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач посилається на те, що позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів помилковості перерахування коштів.

Натомість, за твердженням заявника касаційної скарги, відповідачем було надано суду докази досягнення між сторонами певних домовленостей щодо поставки товару: договір поставки № 36/11 від 16.11.2016, рахунок на оплату №97 від 16.11.2016, видаткова накладна № 90 від 16.11.2016.

ФОП Задорожний О.П. у касаційній скарзі наголошує, що враховуючи в сукупності надані відповідачем докази, факт досягнення сторонами домовленості щодо всіх істотних умов договору поставки документально підтверджений. Отже, на думку заявника касаційної скарги, відсутні будь-які правові підстави вважати грошові кошти, перераховані позивачем на рахунок відповідача безпідставно набутим майном.

Протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складі суду Касаційного господарського суду від 03.10.2018 касаційну скаргу ФОП Задорожного О.П. у справі № 911/1738/17 передано колегії суддів у складі: Ткаченко Н.Г. - головуючого (доповідача), суддів: Білоуса В.В., Жукова С.В.

Згідно з ч. 4 ст. 301 ГПК України, перегляд рішень суду першої інстанції та постанов апеляційної інстанції у справах, ціна позову в яких не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, здійснюється без повідомлення учасників справи, крім справ, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.10.2018 касаційну скаргу ФОП Задорожного О.П. у справі № 911/1738/17 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.11.2018 у справі № 911/1738/17 відкрито касаційне провадження та призначено до розгляду касаційну скаргу ФОП Задорожного О.П. на постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Агро Лайф Плюс" просить касаційну скаргу ФОП Задорожного О.П. залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 - без змін, посилаючись на те, що прийняті у справі судові рішення є законними та обґрунтованими, а доводи відповідача, наведені у касаційній скарзі, є такими, що не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій.

Перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги та доводи відзиву на касаційну скаргу, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом позову у даній справі є стягнення з ФОП Задорожного О.П. на користь ТОВ "Агро Лайф Плюс" 180 000, 00 грн., набутих без достатньої правової підстави (ст. 1212 ЦК України).

Як стверджує позивач, вказана сума була перерахована на рахунок відповідача помилково, між сторонами не існувало жодних договірних правовідносин та зобов'язань, які були б підставою для перерахування грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн.

Загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Таким чином, застосування ст. 1212 ЦК України має відбуватись за наявності певних умов та відповідних підстав, що мають бути встановлені судом під час розгляду справи на підставі належних та допустимих доказів у справі.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Стяттею 77 ГПК України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналогічні положення щодо доказів та доказування містилися в ГПК України в редакції, чинній на час розгляду справи в суді першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зауважує, що за змістом положень ст. 1212 ЦК України, зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави породжується наявністю таких юридичних фактів: 1) особа набула або зберегла у себе майно за рахунок іншої особи; 2) правові підстави для такого набуття (збереження) відсутні або згодом відпали. А отже, кошти, отримані як оплата за виконання робіт за договором і набуті за наявності правових підстав для цього, не можуть бути витребувані згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України як безпідставне збагачення (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22.01.2013 у справі N 5006/18/13/2012, від 14.10.2014 у справі № 922/1136/13).

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 16.11.2016 ТОВ "Агро Лайф Плюс" було перераховано ФОП Задорожному О.П. грошові кошти в розмірі 180 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 93 від 16.11.2016.

З матеріалів справи вбачається, що згідно вказаного платіжного доручення грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача із зазначенням призначення платежу - оплата за товар згідно рахунку № 97 від 16.11.2016.

Місцевим та апеляційним судами з'ясовано, що ТОВ "Агро Лайф Плюс" на адресу ФОП Задорожному О.П. було надіслано лист-вимогу б/н від 25.11.2016 про повернення грошових коштів у сумі 180 000 грн., які були помилково перераховані на рахунок ФОП Задорожного О.П.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, ФОП Задорожний О.П. у своєму листі-відповіді вих.№ 15 від 16.01.2017 зазначив, що перераховані кошти є оплатою за товар згідно рахунку № 97 від 16.11.2016, видаткової накладної № 90 від 16.11.2016 та договору поставки № 36/11 від 16.11.2016.

Водночас, за твердженням позивача, відповідно до його письмових пояснень від 30.08.2017, між ТОВ "Агро Лайф Плюс" в особі директора - Медвідя В.В. та ФОП Задорожним О.П. не укладався та не підписувався договір поставки № 36/11 від 16.11.2016, а товар за видатковою накладною № 90 від 16.11.2016 та рахунком № 97 від 16.11.2016 не отримувався. Станом на час розгляду справи грошові кошти у сумі 180 000,00 грн. позивачу не поверталися.

Матеріалами справи підтверджується, що ухвалами Господарського суду Київської області від 16.08.2017, 30.08.2017, 13.09.2017 та 04.10.2017 у даній справі було зобов'язано відповідача надати суду рахунок № 97 від 16.11.2016, видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016.

Водночас, як встановлено судом першої інстанції, ФОП Задорожним О.П. вимоги ухвал суду не виконано, рахунок № 97 від 16.11.2016, видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016 на підтвердження його заперечень не надано, а в наявних матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами зобов'язальних відносин, на виконання яких могли бути перераховані вказані грошові кошти в розмірі 180 000, 00 грн.

Враховуючи приписи наведених норм, надавши оцінку зазначеним вище обставинам, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами викладені позивачем у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн.

Доводи ФОП Задорожного О.П. у касаційній скарзі про наявність правових підстав для отримання спірних грошових коштів, оскільки між сторонами було досягнуто домовленостей щодо поставки товару, що підтверджується договором поставки № 36/11 від 16.11.2016, рахунком на оплату №97 від 16.11.2016 та видатковою накладною № 90 від 16.11.2016, відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як було зазначено вище, при розгляді спору в суді першої інстанції, ФОП Задорожним О.П. не було спростовано належними та допустимими доказами викладені ТОВ "Агро Лайф Плюс" у позові обставини щодо відсутності правових підстав для перерахування позивачем відповідачу грошових коштів у розмірі 180 000,00 грн.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що під час апеляційного розгляду, після відкриття апеляційного провадження, відповідач звернувся до суду з клопотанням про долучення додаткових доказів, а саме: рахунка № 97 від 16.11.2016, видаткової накладної № 90 від 16.11.2016 та договору поставки №36/11 від 16.11.2016 з посиланням на те, що додаткові докази не могли бути подані до суду першої інстанції, оскільки відповідач не був присутній в судових засіданнях при розгляді справи, про дату час та місце розгляду справи не був повідомлений належним чином, а про стягнення коштів дізнався лише після ухвалення рішення.

Так, досліджуюючи питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, апеляційним судом з'ясовано, що ухвалу Господарського суду Київської області від 12.06.2017 про порушення провадження у даній справі відповідач отримав 10.07.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 23).

До того ж, що ухвалами Господарського суду Київської області про відкладення розгляду справи від 16.08.2017, 30.08.2017, 13.09.2017 та 04.10.2017 у даній справі було зобов'язано відповідача надати суду докази: рахунок № 97 від 16.11.2016, видаткову накладну № 90 від 16.11.2016 та договір поставки № 36/11 від 16.11.2016.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи та встановлено апеляційним судом, 30.08.2018 від представника відповідача до суду надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Надавши оцінку наведеним вище обставинам, апеляційний господарський суд встановив, що представник відповідача був обізнаний про розгляд даної справи в суді першої інстанції, при цьому витребуваних документів на вимогу ухвал суду в обґрунтування своїх заперечень не надав.

Крім того, залишаючи без розгляду на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України клопотання ФОП Задорожного О.П. про долучення додаткових доказів, враховуючи п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 258 ГПК України , п.п. 5, 6 ч. 1 ст. 267 ГПК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що додаткові докази, зазначені в клопотанні, відповідач мав долучити до апеляційної скарги, копії яких надіслати іншим учасникам справи; доказів того, що у нього була відсутня можливість надати зазначені в клопотанні документи разом з апеляційною скаргою позивач суду апеляційної інстанції не надав.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанції на підставі оцінки наявних у справі доказів та доводів сторін, дійшли законного та обґрунтованого висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 180 000,00 грн. з підстав, передбачених ст.1212 ЦК України, підлягає задоволенню, як така, що доведена позивачем належними та допустимими доказами та не спростована у встановленому порядку відповідачем.

Аргументи касаційної скарги зазначених висновків не спростовують.

При цьому, доводи касаційної скарги, наведені ФОП Задорожним О.П. в обґрунтування наявності підстав для скасування ухвалених судових рішень, не можуть бути прийняті колегією суддів, оскільки фактично зводяться до прохання надати оцінку доказам у справі, які не були оцінені місцевим та апеляційним судами під час розгляду справи, що в силу вимог ст.300 ГПК України виходить за межі розгляду справи судом касаційної інстанції.

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, а лише на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (ст. 300 ГПК України).

Матеріали справи свідчать про те, що дотримуючись приписів ст. 86 ГПК України, місцевий та апеляційний господарські суди належним чином дослідили подані сторонами докази та всі обставини, що мають значення для даної справи, та надали їм відповідну правову оцінку.

Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм та встановлених судами обставин справи, з огляду на повноваження касаційного суду, колегія суддів погоджується з висновком судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Повноваження вищих судів мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

За приписами ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Отже, вказані рішення Європейського суду з прав людини суд касаційної інстанції застосовує у даній справі як джерело права.

Таким чином, наведені ФОП Задорожним О.П. у касаційній скарзі доводи не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки вони спростовуються встановленими у справі обставинами та не обґрунтовують порушення або неправильного застосування місцевим та апеляційним судами норм чинного законодавства, а колегія суддів не встановила фундаментальних порушень судами першої та апеляційної інстанції при розгляді спору у даній справі.

Водночас, колегія суддів погоджується з доводами, викладеними позивачем у відзиві касаційну скаргу, оскільки вони ґрунтуються на встановлених у справі обставинах та відповідних нормах чинного законодавства.

Враховуючи викладене, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 прийняті судами у відповідності до фактичних обставин та у відповідності до вимог матеріального та процесуального права і підстав для їх зміни або скасування не вбачається.

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст.129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця Задорожного Олександра Прокоповича залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.08.2018 та рішення Господарського суду Київської області від 18.10.2017 у справі № 911/1738/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ткаченко Н.Г.

Судді Білоус В.В.

Жуков С.В.