Ухвала

від 16.08.2018 по справі 922/780/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

УХВАЛА

"16" серпня 2018 р. Справа № 922/780/18

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Пуль О.А., суддя Шутенко І.А.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" (вх. №1663 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2018, ухвалене у приміщенні господарського суду Харківської області суддею Лавровою Л.С., час проголошення рішення - 09:59:36, дата складання повного тексту рішення - 09.07.2018, у справі № 922/780/18

за позовом Харківської міської ради, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк", м. Київ

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

До місцевого господарського суду звернулась Харківська міська рада з позовною заявою, в якій просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 129 854, 20грн.

В обґрунтування позовних вимог заявник посилається на ті обставини, що згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 15.02.2018 №114125061 право власності на нежитлову будівлю літ "В-1" загальною площею 24, 9кв.м по вул. Залютинській, 16 у м. Харкові з 24.01.2018 зареєстровано за ТОВ "Гуд Марк" на підставі договору купівлі-продажу від 18.04.2017 за №524. Відповідно до вказаної інформаційної довідки, листа Управління Держгеокадастру у м. Харкові Харківської області від 06.10.2017 №19-20-0.2308-2132/116-17 та листа Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 06.10.2017 №6267/0/225-17 речові права відповідача на земельну ділянку по вул. Залютинській,16 у м. Харкові не зареєстровані. Тобто, за період з 01.05.2017 по 28.02.2018 відповідач не сплачував орендну плату за землю, якою користується та яка перебуває в комунальній власності.

З посиланням на статті 1212-1214 Цивільного кодексу України позивач вважає, що відповідач зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, тим самим збільшує вартість власного майна, а позивач втрачає належне йому майно (кошти від орендної плати), тобто, на думку позивача, відбувається факт безпідставного збереження коштів у розмірі орендної плати відповідачем за рахунок позивача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 05.07.2018 позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 103 385, 51грн та 1 762, 00грн судового збору.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що кваліфікація спірних правовідносин як зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст.1212-1214 Цивільного кодексу України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Суд дійшов висновку про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для часткового задоволення позовних вимог Харківської міської ради, з посиланням на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17, а також Верховного Суду України викладену у постановах від 30.11.2016 у справі №922/1008/15, від 07.12.2016 у справі №922/1009/15 та від 12.04.2017 у справі №922/207/15.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить оскаржувану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що позовна заява мала бути розглянута господарським судом м. Києва, оскільки місцезнаходженням відповідача є м. Київ; вважає, що у позивача відсутні визначені законом підстави для стягнення безпідставно збережених коштів як орендної плати за користування земельною ділянкою. Також апелянт вважає, що акт обстеження земельної ділянки від 15.02.2018 не є належним доказом у справі, а розрахунок безпідставно збережених коштів не відповідає вимогам законодавства.

Розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, відповідно до статті 262 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія дійшла висновку про відкриття апеляційного провадження у справі.

Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали від учасників справи не надійшло.

Після проведення суддею-доповідачем підготовчих дій у відповідності до статті 267 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційної інстанції встановила наступне.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 справу №922/3412/17 за позовом Харківської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сінтрекс" про стягнення 6 150 799, 96грн передано на розгляд ОСОБА_1 Верховного Суду.

Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.06.2018 у справі № 922/3412/17 зазначила, що вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах (статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України стосовно можливості стягнення суми орендної плати, за відсутності укладеного між сторонами договору оренди землі), викладеного в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справі № 922/207/15 та від 12.04.2017 у справі № 922/5468/14.

Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд ОСОБА_1 Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу, що у вказаних постановах Верховний Суд України зазначив про необхідність застосування положень статей 156, 157 Земельного кодексу України, Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, статті 22 та глави 82 Цивільного кодексу України при вирішенні спору про стягнення збитків у виді неодержаних доходів (орендної плати за землю), заподіяних міській раді внаслідок користування юридичною особою земельною ділянкою, на якій розташоване належне їй на праві власності нерухоме майно, без укладення договору оренди. При цьому, Верховний Суд України вказав про можливість стягнення таких збитків, посилаючись на статті 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Проте, як зазначив Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в ухвалі від 14.06.2018 у справі № 922/3412/17, відповідно до положень статті 152 Земельного кодексу України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема шляхом відшкодування заподіяних збитків, тому відповідно до положень статей 156, 157 Земельного кодексу України та Порядку визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04.1993, стягнення таких збитків можливе лише в разі встановлення судами наявності в діях відповідача складу цивільного правопорушення.

Водночас, спір у даній справі виник з подібних правовідносин, що й у справі №922/3412/17, з огляду на заявлені предмет та підставу позову, зокрема, щодо стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Ухвалою від 02.07.2018 ОСОБА_1 Верховного Суду прийняла до розгляду справу № 922/3412/17 і призначила її розгляд на 20 листопада 2018 року.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 228 Господарського процесуального кодексу України, суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, ОСОБА_1 Палатою Верховного Суду.

Пунктом 11 частини 1 статті 229 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі у випадку, встановленому п.7 ч.1 ст.228 цього Кодексу, зупиняється до закінчення перегляду в касаційному порядку.

У зв'язку із необхідністю з'ясування наявності підстав для відступлення від раніше висловлених висновків судів під час розгляду справ з аналогічної категорії, з метою дотримання єдності судової практики, суд дійшов висновку про наявність підстав для зупинення провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у справі №922/780/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_1 Палатою Верховного Суду справи № 922/3412/17.

Керуючись ст.ст. 120-121, 234, 254, 256, 262, 267-268, 228-229 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

УХВАЛИЛА:

1. Відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у справі №922/780/18.

2. Зупинити провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуд Марк" на рішення господарського суду Харківської області від 05.07.2018 у справі №922/780/18 до закінчення перегляду в касаційному порядку ОСОБА_1 Палатою Верховного Суду справи № 922/3412/17.

Інформацію по справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - www.hra.arbitr.gov.ua/sud5039.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями; порядок та строк оскарження ухвал суду апеляційної інстанції передбачено статтями 287-288 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Шутенко І.А.