Рішення

від 30.07.2018 по справі 371/1540/16-ц

МИРОНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

30.07.2018 Єдиний унікальний № 371/1540/16-ц

Миронівський районний суд Київської області

ЄУН 371/ 1540 /16-ц

Провадження № 2 /371/17 /18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2018 року м. Миронівка

Миронівський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Поліщука А.С.,

з секретарем Овчаренко В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними (недійсними) наказів, договору оренди та скасування державної реєстрації договору,-

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, у якому із урахуванням збільшених позовних вимог просив суд:

?визнати незаконним (недійсним) та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 вересня 2014 року № 10-9523/15-14-сг Про надання дозволу на розробку документації , яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 44,6957 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності;

?визнати незаконним (недійсним) та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Київській області від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду ГУ Держземагенства у Київській області затверджено Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області та надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 44,6957 га (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району Київської області;

?визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з громадянином ОСОБА_2, за яким ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, для ведення фермерського господарства строком на 7 років, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області;

?скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з громадянином ОСОБА_2, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 грудня 2016 року.

Свої вимоги, мотивувала тим, що 21 серпня 2014 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1, Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області було видано наказ № 10-4842/15-14-сг від 21 серпня 2014 року Про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою , яким ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 44,6957 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області.

На виконання прийнятого рішення ОСОБА_1 було замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та подано до Головного управління Держгеокадастру у Київській області для затвердження.

17 жовтня 2014 року ГУ Держемагенства у Київській області було видано Наказ № 10-8607/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки . Відповідно до вказаного Наказу 17 листопада 2014 року між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держемагенства у Київській області укладено Договір оренди землі, згідно якого передано в оренду строком на 21 рік земельну ділянку кадастровий номер 3222981800:01:005:0001, площею 44,6957 га, в тому числі ріллі 44,6957 га, для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємчиської сільської ради (за межами населеного пункту) Миронівського району Київської області.

26 травня 2015 року право оренди земельної ділянки площею 44,6957 га кадастровий номер 3222981800:01:005:0001, що виникло на підставі договору оренди землі від 17 листопада 2014 року ОСОБА_1 було зареєстровано відповідно до приписів ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , про що до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права було внесено запис № 9860923 державним реєстратором ОСОБА_3 Реєстраційної служби Макарівського районного управління юстиції Київської області.

16 січня 2017 року ОСОБА_1 дізнався з Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкту нерухомого майна за номером №78214864, що дану земельну ділянку згідно наказу від 30 грудня 2014 року №10-15820/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки 26 грудня 2016 року було передано громадянину ОСОБА_2.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, позивач та його представник в судове засідання не з'явилися.

Представник позивача надіслав клопотання про об'єднання в одне провадження цієї справи та цивільної справи за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними наказу та договору оренди (ЄУН 371/1969/15-ц). Судове засідання по розгляду клопотання про об'єднання справ просив проводити без його участі у зв'язку із його зайнятістю в іншому судовому провадженню.

З огляду на сплив строків розгляду справи, передбачених ст. 210 ЦПК України, наявність клопотання представника позивача про проведення судового засідання по розгляду його клопотання без його участі, відсутність підстав для відкладення розгляду справи по суті, передбачених ст. 223 ЦПК України, суд приходить до висновку, що позивач та його представник мали достатньо часу і можливостей для реалізації своїх прав на обґрунтування позовних вимог, надання доказів на їх підтвердження, а тому на підставі ч. 1 ст. 223 ЦПК України вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, Головне управління Держгеокадастру у Київській області на судове засідання свого представника не делегувало, проте в матеріалах справи наявні клопотання його представника про розгляд справи без його участі (том 1 а.с. 161, 189), тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, відповідач ОСОБА_2 (том 2 а.с. 3), його представники ОСОБА_4 (том 2 а.с. 2) та ОСОБА_5 (том 2 а.с. 7) на судове засідання не з'явилися.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_4 про причини неявки суд не повідомили. Інший представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_5 30 липня 2018 року о 09 годині 18 хвилин особисто через канцелярію суду надав заяву про відкладення судового розгляду справи у зв'язку із розглядом Апеляційним судом Київської області іншої цивільної справи, де він є представником юридичної особи.

Нормою ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з нормою ч. 2 ст. 223 ЦПК України суд має право відкласти розгляд справи в судовому засіданні лише в межах встановленого цим Кодексом строку. Строк розгляду справи встановлений ст. 210 ЦПК України, станом на 30 липня 2018 року закінчився, а отже суд не має можливості задовольнити клопотання представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення судового засідання у зв'язку із його зайнятістю в іншій цивільній справі.

Крім того, суд звертає увагу, що судовий розгляд справи 25 жовтня 2017 року за клопотанням про відкладення судового засідання іншого представника відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у зв'язку із його зайнятістю в іншій цивільній справ вже задовольнялося судом (том. 1 а.с. 223-228), але до початку наступного судового засідання відповідач, через рік після відкриття провадження по справі оскаржив ухвалу про відкриття провадження, проте не сплатив судового збору за подання апеляційної скарги, після чого не виконав ухвали суду апеляційної інстанції про усунення недоліків апеляційної скарги, внаслідок чого йому було відмовлено у відкритті апеляційного провадження. При цьому будучи завчасно (за два місяці) повідомленими про час та місце судового засідання, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 на свій розсуд надав перевагу іншій цивільній справі, будучи в Миронівському районному суді Київської області за 45 хвилин до розгляду даної справи (про що свідчить штамп на його заяві, том 2 а.с. 43).

Така поведінка відповідача ОСОБА_2 та його представників свідчить про недобросовісність виконання ними своїх процесуальних обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 43, і ст. 64 ЦПК України, намагання затягнути розгляд справи, тому неявка належним чином повідомленого відповідача ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_4 і ОСОБА_5 визнається судом не поважною.

З огляду на зазначене, а також закінчення строку розгляду справи, передбаченого ст. 210 ЦПК України, в межах якого відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України можливе відкладення розгляду справи, суд приходить до висновку про необхідність залишення без задоволення заяви представника відповідача ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи, та необхідності розгляду справи по суті без належним чином повідомлених ОСОБА_2 та його представників ОСОБА_4 і ОСОБА_5

Суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.

В матеріалах справи наявне письмове заперечення відповідача ОСОБА_2 проти задоволення позову, яке він мотивував тим, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у Київській області, про визнання недійсними наказу та договору оренди (ЄУН 371/1969/15-ц) було скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 17 жовтня 2014 року №10-8607/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду позивачу ОСОБА_1, визнано недійсним та скасовано договір оренди спірної земельної ділянки від 17 листопада 2014 року.

Крім того заперечення вмотивовано тими обставинами, що він протягом трьох років згідно попередніх договорів від 21 червня 2012 року, 08 червня 2013 року та 26 березня 2014 року користувався спірною земельною ділянкою, а отже мав переважне перед іншими право на отримання в оренду цієї земельної ділянки.

Також свої заперечення мотивував тими обставинами, що Миронівською районною радою Київської області 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а тому договір оренди позивачем спірної земельної ділянки суперечить чинному законодавству.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши позовну заяву, додані до неї документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав, визнання угоди недійсною, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування тощо.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч. 2 ст. 792 Цивільного кодексу України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Таким законом є Закон України Про оренду землі , згідно ст. 13 якого договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

На підставі ст. ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту держреєстрації прав і оформлюється згідно Закону Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Судом встановлено, що 19 серпня 2014 року ОСОБА_1, звернувся до Головного управління Держземагентства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, в розмірі 44, 6957 га (том. 1 а. с. 9).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області № 10-4842/15-14-сг від 21 серпня 2014 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду (том 1 а. с. 9). На виконання прийнятого рішення ним було замовлено та виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства, який затверджено наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2014 року № 10-8607/15-14-сг. Згідно пунктів 2, 3 наказу позивачу надано в оренду земельну ділянку площею 44,6957 га (кадастровий номер 3222981800:01:005:0001) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, встановлено річну орендну плату за користування земельною ділянкою в розмірі чотири відсотки від її нормативної грошової оцінки (том 1 а. с. 11).

17 листопада 2014 року між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки площею 44,6957 га, кадастровий номер 3222981800:01:005:0001, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 21 рік (том 1 а. с. 13-14).

На виконання вимог ст. ст. 125 і 126 Земельного кодексу України право оренди позивачем вказаної земельної ділянки 26 травня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права під записом №9860923 (том 1 а.с. 16).

Таким чином, позивач 26 травня 2015 року набув право оренди земельної ділянки загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази того, що договір оренди земельної ділянки площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, цільове призначення якої для ведення фермерського господарства , розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, укладений 17 листопада 2014 року між позивачем та Головним управлінням Держземагентства у Київській області строком на 21 рік був розірваний, визнаний недійсним чи в якийсь інший, передбачений законодавством України спосіб припинений, а отже відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України усі інші особи, у тому числі державні органи, не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Укладення між відповідачами ОСОБА_2 та Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області договору оренди цієї ж самої земельної ділянки та державна реєстрація права користування нею, порушує законне право позивача на користування спірною земельною ділянкою, а тому це право підлягає захисту у судовому порядку.

Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ, в ухвалі від 27 вересня 2017 року по цивільній справі (ЄУН 371/1969/15-ц) за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу та договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди землі, частково скасовано рішення Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року, яким скасовано наказ Головного управління Держземагенства в Київській області від 17 жовтня 2014 року №10-8607/15-14-сг Про затвердження документації із землеустрою та передачі в оренду земельної ділянки , яким затверджено проект землеустрою щодо відведення спірної земельної ділянки в оренду позивачу ОСОБА_1, визнано недійсним та скасовано договір оренди спірної земельної ділянки від 17 листопада 2014 року, за яким ОСОБА_1 набув право оренди спірної земельної ділянки, справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції (том 2 а.с. 25-32).

Цим рішенням суду касаційної інстанції встановив, що порядок надання земельних ділянок для ведення фермерського господарства не передбачає його проведення спочатку у разі, якщо на одну й ту ж саму земельну ділянку претендують кілька осіб-заявників, але щодо однієї з них, яка звернулася раніше й на момент звернення не мала конкурентів, вже прийнято рішення про надання дозволу на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки.

На момент звернення 28 серпня 2014 року ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства вже було прийнято рішення (21 серпня 2014 року) про надання дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки; розгляд заяв про надання такого дозволу іншим заявникам після прийняття рішення відносно особи-заявника, яка звернулася раніше за відсутності інших претендентів, законом не передбачено.

Враховуючи те, що заяву ОСОБА_1 про надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства було розглянуто і задоволено із наданням згоди на підготовку землевпорядною організацією проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки до звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки, то право на отримання в оренду вказаної земельної ділянки має позивач.

За нормою ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду в цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд погоджується із обставинами встановленими судом касаційної інстанції про те, що надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства було розглянуто і задоволено із наданням згоди на підготовку землевпорядною організацією проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки до звернення ОСОБА_2 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки, а тому переважне право на отримання в оренду спірної земельної ділянки мав саме ОСОБА_1

Відповідач ОСОБА_2 мав право на передачу йому в оренду спірної земельної ділянки лише у разі відмови ОСОБА_1 в затвердженні технічної документації на спірну земельну ділянку, та відмови в укладенні договору її оренди чи державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки.

Проте як судом встановлено під час розгляду справи, ОСОБА_1 17 жовтня 2014 року було затверджено документацію із землеустрою, прийнято рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, право оренди 26 травня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а тому договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_2 порушує законне право ОСОБА_1 на користування цією земельною ділянкою, і це право відповідно до ст. 2 ЦПК України підлягає судовому захисту.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження (постанова Верховного Суду від 28 березня 2018 року по справі №757/44693/15-ц).

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини у справі Стретч проти Сполученого Королівства від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ОСОБА_6 Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії від 23 жовтня 1991 року Європейський суд з прав людини зазначив, що Правомірні очікування виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей. …право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди ), що є об'єктом правового захисту згідно зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та національного законодавства України. .

Відповідно до ч. 4 ст. 10 Цивільного кодексу України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладеного Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з громадянином ОСОБА_2, за яким ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, для ведення фермерського господарства, строком на 7 років, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області та про скасування державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

При цьому суд не бере до уваги доводи ОСОБА_2, що він протягом трьох років згідно попередніх договорів від 21 червня 2012 року, 08 червня 2013 року та 26 березня 2014 року користувався спірною земельною ділянкою, а отже мав переважне перед іншими право на отримання в оренду цієї земельної ділянки, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Попередні договори, на які посилається ОСОБА_2, були укладені ним з Миронівською районною державною адміністрацією 21 червня 2012 року, 08 червня 2013 року та 26 березня 2014 року. Договори були зареєстровані в журналі обліку попередніх договорів Миронівської районної державної адміністрації Київської області.

Як встановлено рішенням Миронівського районного суду Київської області від 16 лютого 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київській області, ОСОБА_1 про визнання недійсними наказу та договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди землі (ЄУН 371/1969/15-ц), з яким погодився Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в ухвалі від 27 вересня 2017 року (том. 2 а. с. 25-40), укладені попередні договори не містили зобов'язань щодо укладення основного договору у майбутньому, не були договорами про наміри, в них не прописані істотні умови, на яких надалі буде укладений договір оренди землі. Фактично за попередніми договорами ОСОБА_2 була надана у користування земельна ділянка сільськогосподарського призначення орієнтовною площею 44,6957 га, що розташована за межами населеного пункту села Ємчиха Миронівського району Київської області. Термін дії договорів не перевищував одного календарного року. Це дозволило уникнути державної реєстрації самих попередніх договорів.

Укладеними договорами визначено плату за користування земельною ділянкою, умови використання земельної ділянки, права та обов'язки, а також відповідальність сторін. До кожного з договорів додавався розрахунок розміру орендної плати, кожним із договорів було встановлено, що вони укладаються на час виготовлення документації із землеустрою на право користування земельною ділянкою на умовах оренди.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим кодексом. Тому, без згоди особи, яка на законній підставі користується земельною ділянкою, або без попереднього законного вилучення земельної ділянки з користування, ця ділянка не може бути передана іншій особі.

Згідно правил частини 1 ст. 33 Закону України Про оренду землі по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Укладений 21 червня 2012 року договір, на підставі якого ОСОБА_2 користувався спірною земельною ділянкою до 01 січня 2013 року, не проходив державну реєстрацію у встановленому законом порядку, тому відповідно до ст. ст. 210, 640 Цивільного кодексу України договір не є укладеним та не набув чинності.

Що стосується договорів, які були укладені ОСОБА_2 08 червня 2013 року та 26 березня 2014 року, то з 01 січня 2013 року Миронівська районна державна адміністрація не була уповноважена на передачу земель державної власності в оренду, право оренди земельної ділянки підлягало обов'язковій державній реєстрації та виникало з моменту її реєстрації.

З огляду на викладене укладені договори не є такими, що породжують юридичні права та обов'язки.

Таким чином судом встановлено, що ОСОБА_2 фактично, без наявних у нього належних документів на право землекористування, користувався спірною земельною ділянкою, проте таке фактичне користування земельною ділянкою не надає йому юридичних переваг на укладення договору оренди. ОСОБА_2 не набув переважного права на поновлення договору оренди як орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, відсутні підстави для попереднього вилучення земельної ділянки з користування.

Суд також не бере до уваги доводи ОСОБА_2 про те, що Миронівською районною радою Київської області 27 лютого 2015 року ОСОБА_1 було відмовлено у затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а тому договір оренди позивачем спірної земельної ділянки суперечить чинному законодавству, з огляду на диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України), за яким суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог.

Предметом даного позову не є законність укладення позивачем 17 листопада 2014 року договору оренди спірної земельної ділянки.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів визнання цього договору недійсним, а отже він є дійсним і судом під сумнів ставитись не може.

За принципом правомірності правочину, передбаченим ст. 204 Цивільного кодексу України усі інші особи, у тому числі державні органи (в тому числі і суд), не можуть нехтувати правами і обов'язками, що виникли в учасників такого правочину, а відтак не повинні порушувати ці права та не перешкоджати здійсненню їх обов'язків.

Що стосується вимог про визнати незаконними (недійсними) та скасування наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 22 вересня 2014 року № 10-9523/15-14-сг та від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг, то суд приходить до висновку, що вони не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Конституційний Суд України в пункті 5 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання. У зв'язку з прийняттям цих рішень виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, у тому числі отримання державного акта на право власності на земельну ділянку, укладення договору оренди землі.

Прийняте Головним управлінням Держземагенства у Київській області (як суб'єктом владних повноважень) рішення про передачу ОСОБА_2 в оренду спірної земельної ділянки є ненормативним актом органу державної влади, який вичерпав свою дію внаслідок його виконання. Скасування таких актів не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки захист порушеного права у разі укладання договору оренди фізичною особою має вирішуватися за нормами цивільного законодавства.

Ураховуючи наведене, позов, предметом якого є рішення органу державної влади щодо передачі в оренду земельної ділянки, тобто ненормативний акт, що застосовується одноразово і з прийняттям якого виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, не може бути задоволений, оскільки таке рішення органу державної влади вичерпало свою дію шляхом виконання. Його скасування не породжує наслідків для орендаря земельної ділянки, оскільки у таких осіб виникло право володіння земельною ділянкою і це право ґрунтується на правовстановлюючих документах.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд України в постанові по справі № 21-405а14 від11 листопада 2014 року, висновки якого відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України враховуються при застосуванні норм права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України , з відповідача на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 76-83, 89, 120-121, 209, 210, 223, 247, 258, 259, 2263-265, 268, 272, 273, 354 Цивільного процесуального Кодексу України , суд,-

В И Р І Ш И В :

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з громадянином ОСОБА_2, за яким ОСОБА_2 передано в оренду земельну ділянку загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, для ведення фермерського господарства строком на 7 років, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області.

3.Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки загальною площею 44,6957 гектар, кадастровий номер якої: 3222981800:01:005:0001, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області з громадянином ОСОБА_2, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 29 грудня 2016 року.

4.У задоволенні решти позову відмовити.

5.Стягнути із ОСОБА_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання якого: АДРЕСА_1, паспорт громадянина України серія СТ №337774, виданий Миронівським РС Управління ДМС України в Київській області 01 лютого 2013 року на користь ОСОБА_1 реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2, місце проживання якого: Київська область, Миронівський район, село Владиславка, вулиця Академіка Кириченка, 37, судові витрати в розмірі 1742 гривні 42 копійки.

6.Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Київської області через Миронівський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цього рішення.

7.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.С. Поліщук