Постанова

від 11.12.2018 по справі 371/1540/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/2069/2018

Справа № 371/1540/16-ц

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 грудня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний суд

у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Богдан І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Миронівського районного суду Київської області в складі судді Поліщука А.С., ухвалене в м. Миронівка 30 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, Головного управління Держгеокадастру у Київській області про визнання незаконними (недійсними) наказів, договору оренди та скасування державної реєстрації договору,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

В грудні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про визнання незаконними (недійсними) наказів, договору оренди та скасування державної реєстрації договору, посилаючись на те, що 21 серпня 2014 року за результатами розгляду його заяви Головним управлінням Держземагентства у Київській області було видано наказ, яким надано йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтовною площею 44,6957 га. з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності на території Ємчиської сільської ради Миронівського району. Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2014 року проект землеустрою було затверджено та передано йому в оренду земельну ділянку пл. 44,6957 га. для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, також укладено договір оренди земельної ділянки від 17 листопада 2014 року, а 26 травня 2015 року право оренди зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Дізнався, що відносно земельної ділянки із цим же кадастровим номером Головним управлінням Держземагентства у Київській області видано наказ від 22 вересня 2014 року про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою та наказ від 30 грудня 2014 року про затвердження документації із землеустрою та передачу земельної ділянки в оренду в інтересах відповідача ОСОБА_1 із цим же орієнтовним розміром земельної ділянки.

Вважав, що зазначені накази видані з грубим порушенням норм чинного законодавства України та права ОСОБА_2 на завершення розпочатої процедури відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства.

Збільшивши позовні вимоги в липні 2017 року, просив визнати незаконними (недійсними) та скасувати накази Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 вересня 2014 року та від 30 грудня 2014 року щодо передачі земельної ділянки ОСОБА_1, а також визнати недійсним укладений із ОСОБА_1 договір оренди землі від 26 грудня 2016 року та скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за цим договором.

Рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений Головним управлінням Держземагентства у Київській області з ОСОБА_1, скасовано державну реєстрацію права оренди земельної ділянки за договором оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, в решті позову відмовлено.

Відповідач ОСОБА_1, не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив скасувати рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що позивач 26 травня 2015 року набув право оренди земельної ділянки загальною площею 44,6957 га., кадастровий номер НОМЕР_1 для ведення фермерського господарства строком на 21 рік, розташовану на території Ємчинської сільської ради Миронівського району Київської області. Із даних обставин справи та норм земельного законодавства вбачається те, що станом на дату видання Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів щодо ОСОБА_1 від 22 вересня 2014 року та від 30 грудня 2014 року позивач ще не мав права оренди спірної земельної ділянки.

Вказував, що чинним законодавством не заборонено прийняття рішення компетентним органом щодо тієї ж самої земельної ділянки, по якій прийнято рішення про її передачу в оренду. Крім того, п. 4 наказу від 17 жовтня 2014 року, яким затверджено документацію із землеустрою та передано в оренду земельну ділянку, передбачено, що договір оренди земельної ділянки укладається при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства.

Рішенням Миронівської сільської ради Київської області від 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 відмовлено у затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки для ведення фермерського господарства. В свою чергу, 27 травня 2015 року Миронівською радою прийнято рішення, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що надається в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1

Однак, всупереч зазначеного п. 4 наказу від 17 жовтня 2014 року, ОСОБА_2 та Головним управлінням Держземагентства у Київській області укладено договір оренди землі, за яким об'єктом оренди є спірна земельна ділянка. Відповідно до п. 5 вказаного договору визначено суму орендної плати за договором, яка до набрання чинності рішенням відповідного органу місцевого самоврядування, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земельної ділянки, здійснюється за даними про середній розмір нормативної грошової оцінки одиниці площі ріллі по Київській області.

На його переконання, вказаний договір грубо суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим наприкінці 2015 року ним подано позов до Миронівського районного суду Київської області про визнання недійсним наказу та договору оренди землі від 17 листопада 2014 року, орендарем за яким є ОСОБА_2

Вказував, що судом допущено також істотні порушення норм процесуального права, оскільки позивач жодного разу не з'являвся в судове засідання, а тому суд мав залишити позов без розгляду.

Відзивів на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Частково задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 мав право на передачу йому в оренду спірної земельної ділянки лише у разі відмови ОСОБА_2 в затвердженні технічної документації на спірну земельну ділянку та відмови в укладенні договору її оренди чи державної реєстрації права оренди цієї земельної ділянки. Проте, як встановлено судом, ОСОБА_2 17 жовтня 2014 року було затверджено документацію із землеустрою, прийнято рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, укладено договір оренди цієї земельної ділянки, право оренди 26 травня 2015 року було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, а тому договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року, укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 порушує законне право ОСОБА_2 на користування цією земельною ділянкою, і це право відповідно до ст. 2 ЦПК України підлягає судовому захисту.

Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону.

Із матеріалів справи вбачається, що 21 серпня 2014 року Головним управлінням Держземагентства у Київській області прийнято наказ № 10-4842/15-14-сг, яким надано дозвіл ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 44,6957 га. з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 9 т. 1).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 вересня 2014 року № 10-9523/15-14-ог надано дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, орієнтовний розмір земельної ділянки 44,6957 га. з цільовим призначенням для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності (а. с. 10 т. 1).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 17 жовтня 2014 року № 10-8607/15-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. Надано в оренду ОСОБА_2 земельну ділянку загальною площею 44,6957 га. (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. Встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 % від її нормативної грошової оцінки. Начальнику відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства доручено укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Київській області та підписати акт прийому-передачі земельної ділянки. Дозволено приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав (а. с. 11 т. 1).

Наказом Головного управління Держземагентства у Київській області від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства ОСОБА_1 на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. Надано в оренду ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 44,6957 га. (кадастровий номер НОМЕР_1) для ведення фермерського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності строком на 21 рік, розташовану на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області. Встановлено річну орендну плату за користування вказаною земельною ділянкою в розмірі 4 % від її нормативної грошової оцінки. Начальнику відділу Держземагентства у Миронівському районі Київської області при умові затвердження нормативної грошової оцінки відповідно до вимог чинного законодавства доручено укласти договір оренди земельної ділянки від імені Головного управління Держземагентства у Київській області та підписати акт прийому-передачі земельної ділянки. Дозволено приступити до використання земельної ділянки після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації договору оренди у Державному реєстрі речових прав (а. с. 12 т.1).

17 листопада 2014 року Головним управлінням держземагентства у Київській області в особі в.о. начальника управління та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 44,6957 га., яка знаходиться на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 21 рік (а. с. 13 - 14 т. 1).

26 травня 2015 року ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельної ділянки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права (а. с. 16 т. 1).

26 грудня 2016 року Головним управлінням держземагентства у Київській області в особі в.о. начальника управління та ОСОБА_1 укладено договір оренди землі, за умовами якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства загальною площею 44,6957 га., яка знаходиться на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, строком на 7 років, а також акт приймання-передачі об'єкта оренди (а. с. 216 - 220 т. 1).

26 грудня 2016 року право оренди земельної ділянки зареєстровано ОСОБА_1 (а. с. 50 - 51 т. 1).

Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами.

Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється зокрема шляхом: визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ст. 7 Закону України Про фермерське господарство в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради.

У заяві зазначаються: бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства. До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі.

Заяву громадянина про надання земельної ділянки у власність або в оренду районна або міська державні адміністрації або орган місцевого самоврядування розглядають у місячний строк і в разі її задоволення дають згоду на підготовку землевпорядною організацією проекту відведення земельної ділянки. Проект відведення земельної ділянки погоджується та затверджується відповідно до закону.

Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Судом першої інстанції під час розгляду справи встановлено, що ОСОБА_2 17 жовтня 2014 року було затверджено документацію із землеустрою, прийнято рішення про передачу в оренду спірної земельної ділянки, а 26 травня 2015 року ОСОБА_2 зареєстровано право оренди земельної ділянки пл. 44,6957 га. із кадастровим номером НОМЕР_1 із цільовим призначенням для ведення фермерського господарства, розташованої на території Ємчиської сільської ради Миронівського району Київської області, на підставі договору оренди від 17 листопада 2014 року, укладеного ним із Головним управлінням Держземагентства у Київській області строком на 21 рік, а отже з даного часу він набув права оренди спірної земельної ділянки.

За таких обставин судом зроблено правильний висновок, що договір оренди земельної ділянки від 26 грудня 2016 року укладений між Головним управлінням Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 порушує законне право ОСОБА_2 на користування цією земельною ділянкою, і це право відповідно до ст. 2 ЦПК України підлягає судовому захисту.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, судом першої інстанції також обґрунтовано прийнято до уваги обставини, встановлені ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 27 вересня 2017 року у справі № Начало формы

371/1969/15-цКонец формы

за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Київській області, ОСОБА_2 про визнання недійсними наказу та договору оренди землі, скасування державної реєстрації права оренди землі, якою справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

А саме, що на момент звернення 28 серпня 2014 року ОСОБА_1 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки для ведення фермерського господарства вже було прийнято рішення (21 серпня 2014 року) про надання дозволу ОСОБА_2 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки; розгляд заяв про надання такого дозволу іншим заявникам після прийняття рішення відносно особи-заявника, яка звернулася раніше за відсутності інших претендентів, законом не передбачено.

Враховуючи те, що заяву ОСОБА_2 про надання земельної ділянки в оренду для ведення фермерського господарства було розглянуто і задоволено із наданням згоди на підготовку землевпорядною організацією проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки до звернення ОСОБА_1 із заявою про надання йому спірної земельної ділянки, касаційний суд не погодився із висновками судів про порушення прав позивача передачею спірної земельної ділянки в оренду ОСОБА_2

Із цих же підстав апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги, що станом на дату видання Головним управлінням Держземагентства у Київській області спірних наказів щодо ОСОБА_1 від 22 вересня 2014 року та від 30 грудня 2014 року позивач ще не мав права оренди спірної земельної ділянки, та що чинним законодавством не заборонено прийняття рішення компетентним органом щодо тієї ж самої земельної ділянки, по якій прийнято рішення про її передачу в оренду.

Крім того, апеляційний суд враховує, що рішенням Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року зазначені накази недійсними не визнавались взагалі і позов в цій частині залишено без задоволення.

Судом першої інстанції враховано доводи ОСОБА_1, що він протягом трьох років згідно попередніх договорів від 21 червня 2012 року, 08 червня 2013 року та 26 березня 2014 року користувався спірною земельною ділянкою, а отже мав переважне перед іншими право на отримання в оренду цієї земельної ділянки, та встановлено, що ОСОБА_1 фактично, без наявних у нього належних документів на право землекористування, користувався спірною земельною ділянкою, проте таке фактичне користування земельною ділянкою не надає йому юридичних переваг на укладення договору оренди. ОСОБА_1 не набув переважного права на поновлення договору оренди як орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, відсутні підстави для попереднього вилучення земельної ділянки з користування.

Судом обґрунтовано не взято до уваги доводи ОСОБА_1 про те, що Миронівською районною радою Київської області 27 лютого 2015 року ОСОБА_2 було відмовлено у затвердженні технічної документації з нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки, а тому договір оренди позивачем спірної земельної ділянки суперечить чинному законодавству. Так, з огляду на диспозитивність цивільного судочинства (ст. 13 ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як в межах заявлених позовних вимог. Предметом даного позову не є законність укладення позивачем 17 листопада 2014 року договору оренди спірної земельної ділянки, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів визнання цього договору недійсним, а отже він є дійсним і судом під сумнів ставитись не може.

Доводи апеляційної скарги, що договір оренди грубо суперечить чинному законодавству, у зв'язку з чим наприкінці 2015 року ним подано позов до Миронівського районного суду Київської області про визнання недійсним наказу та договору оренди землі від 17 листопада 2014 року, орендарем за яким є ОСОБА_2, даних висновків суду першої інстанції не спростовують та відхиляються апеляційним судом.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції мав залишити позов без розгляду в зв'язку із тим, що позивач жодного разу не був присутнім в судовому засіданні, апеляційний суд враховує, що в матеріалах справи міститься заява представника позивача про розгляд клопотання у відсутності представника, подане 25 липня 2018 року (а. с. 11 том 2), відтак суд першої інстанції у відповідності до вимог закону 30 липня 2018 року розглянув справу у відсутності сторін, позивачем такі процесуальні рішення суду першої інстанції не оскаржуються.

Виходячи із вищевикладеного, доводи апеляційної скарги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону та відхиляються апеляційним судом.

Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до переоцінки доказів, яким було надано належної оцінки судом першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції.

Рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 22 вересня 2014 року № 10-9523/15-14-сг та від 30 грудня 2014 року № 10-15820/15-14-сг ніким не оскаржується та не є предметом апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Миронівського районного суду Київської області від 30 липня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 13 грудня 2018 року.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагеєв В.О.

Яворський М.А.