Ухвала

від 22.08.2018 по справі 183/4962/18

НОВОМОСКОВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/4962/18

№ 1-кс/183/1063/18

22 серпня 2018 року м. Новомосковськ

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , розглянувши клопотання слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 10.07.2018 року за № 42018041500000238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України, -

В С Т А Н О В И Л А:

До слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в порядку ст.. 170 КПК України надійшло клопотання слідчого ОСОБА_2 про арешт майна. В обґрунтування свого клопотання слідчий зазначив, що у провадженні слідчого відділу Новомосковського ВП ГУНП України в Дніпропетровській області перебувають матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018041500000238 від 10 липня 2018 року, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 1971 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що невстановленими особами самовільно зайнято державні земельні ділянки на території с. Василівка Новомосковського району Дніпропетровської області за межами населеного пункту, загальною площею 28,35 га.

12.07.2018року проведеноогляд самовільнозайнятих земельнихділянок,загальною площею28,35га, якізнаходиться натериторії Василівськоїсільської радиНовомосковського районуДніпропетровської області,але замежами населеногопункту.В ході якого встановлено, що на вказаних земельних ділянках в хаотичному порядку росте сільськогосподарська культура соняшник.

Відповідно до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України право власності,

а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав, яка проводиться відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Таким чином, врожай соняшника, вирощений на самовільно зайнятій земельній ділянці є фактично речовим доказом використання земельної ділянки для сільськогосподарських потреб, за відсутності документів, що підтверджують право користування.

13.07.2017 року земельні ділянки сільськогосподарського призначення, площею 28,35 га, які знаходяться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, та яким присвоєно кадастрові номера 1223281000:01:072:1000, 1223281000:01:072:1001, а також посіви соняшника вирощені на зазначених земельних ділянках визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню.

Відповідно до вимог ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

При зайнятті земельної ділянки за відсутності відповідного рішення про її передачу у власність, або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо неї, у особи яка засіяла таку земельну ділянку, не виникає право власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію на вказаній земельній ділянці.

Крім того, відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2004 року, відповідно до статей 90, 95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Враховуючи викладене, виникла необхідність забезпечити збереження речових доказів у кримінальному провадженні земельної ділянки та посівів соняшника, що ростуть на самовільно зайнятій земельній ділянці до прийняття остаточного рішення у кримінальному провадженні та подальшого звернення врожаю в дохід держави.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні. Арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, для збереження речових доказів.

У випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 2 КПК завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Враховуючи викладене та беручи до уваги, що у кримінальному провадженні самовільно зайнята земельна ділянка та посіви соняшника на ній визнано у встановленому порядку речовими доказами самовільного використання вказаних земельної ділянки, з метою забезпечення збереження речових доказів та недопущення пошкодження, псування, знищення посівів соняшника, їх збирання та подальшого відчуження особами, що вчинили вказаний злочин та на теперішній час не встановлені, на час розслідування, на них слід накласти арешт, який полягає в забороні будь-кому розпоряджатись будь-яким чином вказаним майном та використовувати його.

В судове засідання слідчий та прокурор не з`явилися.

Розглянувши клопотання та додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшла до наступних висновків.

Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому КПК України порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

У відповідності з п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. Однак, слідчий в клопотанні не обґрунтував необхідність накладення арешту.

Крім того, відповідно до вимог ст. 98 Кримінального процесуального кодексу України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

З клопотання слідчого також не зрозуміло, чому вона вважає, що земельна ділянка та врожай є речовими доказами та яким критеріям, зазначеним в ст.. 98 КПК України вони відповідають.

Таким чином слідчим суддею встановлено, що дане клопотання не обґрунтоване та не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 110, 170, 172, 173 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИЛА:

Відмовити в задоволенні клопотання слідчого Новомосковського ВП Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області ОСОБА_2 , погодженого прокурором Новомосковської місцевої прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР 10.07.2018 року за № 42018041500000238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.. 1971 КК України.

На ухвалу може бути подано апеляційна скарга безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 5 днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1