Ухвала

від 19.10.2018 по справі 183/4962/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/0430/33/18 Справа № 183/4962/18 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2018 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою представника третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018041500000238 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України,

за участю:

прокурора ОСОБА_8

представника третьої особи адвоката ОСОБА_6

ВСТАНОВИВ :

В апеляційній скарзі представник просить ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна, а саме: земельної ділянки загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Васильківської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області та посівів соняшнику на даній земельній ділянці.

Оскаржуваною ухвалою задоволено клопотання слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором ОСОБА_8 та накладено арешт на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту та посіви соняшнику на даній земельній ділянці.

Згідно ухвали слідчого судді, здійснюється досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України самовільного заволодіння земельної ділянки.

Згідно інформаційної довідки з державного реєстру, право власності на земельну ділянку зареєстровано в Мар`янівській сільській раді Новомосковського району Дніпропетровської області 13.02.2018 за ОСОБА_7 , підставою виникнення права власності зазначено розпорядження голови Новомосковської райдержадміністрації № 1772 від 21.12.2005 р. Проте, відповідно до даного розпорядження, земельна ділянка ОСОБА_7 не передавалась.

20.07.2018 року проведено огляд самовільно зайнятої земельної ділянки загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, але за межами населеного пункту, в ході якого встановлено, що на вказаній земельній ділянці росте сільськогосподарська культура соняшник.

23.07.2018 року земельну ділянку та посіви соняшника, вирощені на зазначеній земельній ділянці, визнано речовим доказом по даному кримінальному провадженню.

Слідчим суддею накладено арешт на вказане майно та зазначено, що з метою збереження речових доказів та для забезпечення проведення відповідних експертиз, застосування арешту майна є необхідним.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник зазначає, що клопотання слідчого та ухвала слідчого судді не ґрунтується на вимогах кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до ст. 170 КПК України, арешт може бути накладено тільки на майно підозрюваного, обвинуваченого або особи, яка несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану їх діями. В той же, час ОСОБА_7 не є підозрюваною або обвинуваченою в даному кримінальному провадженні. Крім того, зазначає, що в матеріалах провадження відсутні дані про розмір заподіяної шкоди та що така шкода взагалі буда спричинена. На його думку, слідчий суддя не звернув увагу, що у кримінальному провадженні відсутні докази вчинення злочину, передбаченого ст. 197-1 КК України, у зв`язку з чим немає правових підстав для застосування арешту майна.

В судове засіданні апеляційного суду третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_7 не з`явилась, про час та дату апеляційного розгляду повідомлена належним чином, заява про відкладення судового засідання через неможливість її явки з поважних причин суду не надана, що не перешкоджає здійснення апеляційного розгляду без її особистої участі відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України.

Представник третьої особи адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу та з підстав, викладених в скарзі, просив її задовольнити, а ухвалу слідчого судді скасувати та відмовити в задоволенні клопотання слідчого.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважав її безпідставною і просив залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку учасників апеляційного провадження, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено, зокрема, підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку про невідповідність клопотання слідчого вказаним вимогам кримінального процесуального закону, з огляду на наступне.

Згідно з абз. 2 ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України завданням арештумайна єзапобігання можливостійого приховування,пошкодження,псування,знищення,перетворення,відчуження.Арешт майнадопускається зметою забезпечення збереження речових доказів.

Як вбачається з матеріалів провадження огляд земельної ділянки, на яку слідчий просить накласти арешт, проведений 20 липня 2018 року /а.п. 15/. Згідно з протоколом огляду земельної ділянки, в ході проведення огляду встановлено, що на ній росте сільськогосподарська культура соняшник.

Слідчий звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт майна 12 вересня 2018 року.

Таким чином, з дня виявлення слідчим зайняття вказаної земельної ділянки з посівами соняшнику на ній і до дня звернення з клопотанням про застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження пройшло майже два місяці.

При цьому клопотання слідчого не містить відомостей, що протягом цього строку виникли обставини, які можуть призвести до приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення або відчуження вказаного майна.

Як вбачається з матеріалів провадження досудове розслідування здійснюється за ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме за фактом самовільного зайняття земельної ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 197-1 КК України кримінально караним є діяння, яке становить самовільне зайняття земельної ділянки, яким завдано значної шкоди її законному володільцю або власнику.

Відповідно до цієї статті шкода, передбачена частиною першою цієї статті, визнається значною, якщо вона у сто і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян (примітка до ст. 197-1 КК України).

При цьому, провадження за даним фактом розпочато 19 липня 2018 року, однак клопотання слідчого не містить відомостей про заподіяння шкоди у даному кримінальному провадженні, її розміру та кому саме вона спричинена і в чому виразилась.

Згідно з загальними правилами застосування заходів забезпечення кримінального провадження, їх застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням (ч. ч. 1, 3 ст. 132 КПК України).

Відповідно до клопотання слідчого, останній просить накласти арешт на зазначене в клопотанні майно, шляхом заборони розпорядження та користування, при цьому не наводить належного обґрунтування, що їх незастосування призведе до наслідків, передбачених в ч. 2 ст. 170 КПК України, враховуючи, що з 20 липня 2018 року на вказану земельну ділянку взагалі не накладався арешт з будь-якими обмеженнями або заборонами відповідно до ч. ч. 1, 11 ст. 170 КПК України.

З тексту клопотання вбачається, що воно складається з викладення скороченого змісту фактичних обставин кримінального правопорушення (фабули), встановлених органом досудового розслідування та формального посилання на положення ст. 170 КПК України без належного обґрунтування співвідношення вказаних положень процесуального закону з фактичними обставинами даного кримінального провадження.

Вказані обставини залишились поза увагою слідчого судді, що свідчить про неналежне дотримання вимоги ст. 173 КПК України, що є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Відповідно до ч. 3 ст. 172 КПК слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимогстатті 171цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Апеляційний суд, встановивши обставини, передбачені ч. 3 ст. 172 КПК, не приймає рішення по суті клопотання слідчого.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить до висновку про часткову обґрунтованість доводів апеляційної скарги представника третьої особи щодо невідповідності клопотання слідчого вимогам процесуального закону та її часткове задоволення, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали.

При цьому, з огляду на те, що ухвала слідчого судді скасовується через неналежне дотримання вимог кримінального процесуального закону, апеляційний суд не входить в перевірку інших доводів апеляційної скарги по суті клопотання слідчого, які повинні бути враховані та перевірені під час нового розгляду у випадку повторного звернення з клопотанням про арешт майна.

Керуючись ст.ст.170-173,309,310,405,407,422 КПК України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргупредставника третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 задовольнити частково.

Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суд Дніпропетровської області від 17 вересня 2018 року про накладення арешту на майно, а саме на земельну ділянку сільськогосподарського призначення за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га, яка знаходиться на території Василівської сільської ради Новомосковського району Дніпропетровської області, за межами населеного пункту та посіви соняшнику на даній земельній ділянці скасувати.

Постановити новуухвалу,якою клопотання слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_9 , погодженого з прокурором ОСОБА_8 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні № 42018041500000238 за ч. 1 ст. 197-1 КК України, а саме земельної ділянки за кадастровим номером 1223281000:01:072:1006 загальною площею 10,637 га та посівів соняшнику на ній повернути прокурору для усунення недоліків протягом 72 годин.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4