Постанова

від 22.08.2018 по справі 906/420/17

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року

м. Київ

Справа № 906/420/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури

від прокуратури - Клюге Л.М.

відповідачі - (1) Новоград-Волинська міська рада, (2) комунальне підприємство Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго", (3) товариство з обмеженою відповідальністю "Бренвель", (4) товариство з обмеженою відповідальністю "ВП КДК"

представник відповідача - 1 - не з'явився

представник відповідача - 2 - не з'явився

представник відповідача - 3 - не з'явився

представник відповідача - 4 - не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП КДК"

на постанову Рівненського апеляційного господарського суду у складі Петухов М.Г. - головуючий, Гудак А.В., Маціщук А.В. від 07 травня 2018 року

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1 . Керівник Новоград-Волинської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом до Новоград-Волинської міської ради (далі - відповідач-1), комунального підприємства Новоград-Волинської міської ради "Новоград-Волинськтеплокомуненерго" (далі - відповідач-2), товариства з обмеженою відповідальністю "Бренвель" (далі - відповідач-3), товариства з обмеженою відповідальністю "ВП КДК" (далі - відповідач-4) про: (1) визнання незаконним та скасування рішення відповідача-1 від 23.12.2016 № 228 "Про майно комунальної власності територіальної громади міста" в частині надання дозволу відповідачу-2 на відчуження комунального майна (далі - спірне рішення); (2) визнання недійсним укладеного між відповідачем-2 та відповідачем-3договору купівлі-продажу від 28.12.2016 №99; (3) зобов'язання відповідача-4 повернути відповідачу-2 за актом прийому передачі частину тепломережі протяжністю 90 м.п. та частину мережі гарячого водопостачання протяжністю 81 м.п. по вул. Ніколаєва, 15.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення відповідача-1 про надання дозволу на відчуження комунального майна прийнято у порушення законодавчо встановленої заборони відчуження об'єктів інженерної інфраструктури населеного пункту, до яких належить спірна частина тепломережі та мережі гарячого водопостачання, а укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3 на виконання незаконного рішення органу місцевого самоврядування договір купівлі-продажу є недійсним як такий, що суперечить вимогам закону. Порушення чинного законодавства при відчуженні спірного майна свідчить про його вибуття з комунальної власності незаконно, всупереч волі власника, що відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України є підставою для витребування цього майна з незаконного володіння відповідача-4, який придбав його за відплатним договором у відповідача-3.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

3. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

4. Судом першої інстанції встановлено, що спірним рішенням Новоград-Волинської міської ради відповідачу-2, як балансоутримувачу, надано дозвіл на відчуження комунального майна - частини тепломережі та мережі гарячого водопостачання по вул. Ніколаєва, 15. На виконання цього рішення відповідач-2 відчужив вказане майно на користь відповідача-3 за договором купівлі-продажу від 28.12.2016 №99, який у свою чергу продав його відповідачу-4 також за договором купівлі-продажу.

5. Вказане рішення прийнято відповідачем-1 в межах наданих Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" повноважень, спірне майно не включено до переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації, а відчуження майна відбулося з дотриманням порядку, встановленого затвердженим рішенням відповідача-1 від 15.04.2010 № 643 Положенням "Про порядок відчуження майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста". У зв'язку з чим підстави для висновку про порушення діями відповідачів вимог закону та інтересів держави відсутні.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

6 . Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07 травня 2018 року рішення господарського суду Житомирської області від 13 лютого 2018 року скасовано, прийнято нове рішення про задоволення позову.

6.1. Визнано незаконним та скасовано пункт 2 рішення відпорвідача-1 від 23.12.2016 № 228 "Про майно комунальної власності територіальної громади міста"; визнано недійсним укладений між відповідачем-2 та відповідачем-3 договір купівлі-продажу від 28.12.2016 №99; зобов'язано відповідача-4 повернути відповідачу-2 за актом прийому-передачі спірне комунальне майно згідно з переліком, наведеним у резолютивній частині постанови.

7. Суд апеляційної інстанції констатував, що відчуження спірного комунального майна відбулося в порушення приписів статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна", які містять пряму заборону приватизації об'єктів інженерної інфраструктури міста, у тому числі мереж з постачання споживачам води, газу, тепла, а отже спірне рішення відповідача-1 прямо суперечить вимогам закону та підлягає скасуванню. Відповідно, укладений на виконання незаконного рішення відповідача-1 договір купівлі-продажу від 28.12.2016 №99 також суперечить закону та є недійсним в силу статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України). Зазначене свідчить про те, що спірне майно вибуло з комунальної власності незаконно, а отже поза волею власника, що є підставою для витребування майна з незаконного володіння добросовісного набувача - відповідача - 4.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

8. Не погоджуючись із указаною постановою, відповідач-4 звернувся з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу (узагальнено)

9. Скасування рішення власника спірного майна - відповідача -1 про його відчуження не свідчить про відсутність волі останнього на продаж майна в момент прийняття такого рішення, а оскільки скаржник є добросовісним набувачем майна та придбав його за відплатним договором, то правові підстави для витребування майна за статтею 388 ЦК України відсутні.

10. Набута скаржником частина тепломережі та мережі гарячого водопостачання забезпечує тепловою енергією лише одного споживача - Комунальний навчальний заклад "Новоград-Волинська загальноосвітня школа-інтернат I-II ступенів", а тому не є частиною благоустрою міста та об'єктом загальнодержавного значення, що не підлягає приватизації в розумінні статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна".

11 . Суд апеляційної інстанції допустив грубе порушення статті 197 ГПК України, оскільки не вирішив у встановленому порядку своєчасно подану до суду заяву відповідача-4 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, чим порушив право скаржника на безпосередню участь в судовому процесі.

Позиція інших учасників справи

12. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу її доводи повністю підтримує та не вбачає порушень чинного законодавства та інтересів держави при відчуженні спірного комунального майна.

13 . Прокурор у відзиві на касаційну скаргу вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про порушення вимог приватизаційного законодавства при відчуженні спірного комунального майна, що свідчить про відсутність волі власника на таке відчуження та наявність підстав для витребування майна у добросовісного набувача.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції

14. Стосовно викладених в пункті 9 Постанови доводів скаржника щодо неможливості витребування в нього, як добросовісного набувача, спірного майна Верховний Суд зазначає, що захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, але не володіє ним, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до незаконно володіючої цим майном особи (у разі відсутності між ними зобов'язально-правових відносин), якщо для цього існують підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які, зокрема, дають право витребувати майно в добросовісного набувача.

15 . Витребування майна від добросовісного набувача залежить від обставин вибуття майна з володіння власника та оплатності (безоплатності) придбання цього майна набувачем.

16. Так, від добросовісного набувача, який оплатно придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати це майно лише в разі, якщо майно було загублене власником або особою, якій майно було передане власником у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їхнього володіння іншим шляхом не з їхньої волі (частина 1 статті 388 ЦК України).

17 . Крім того, згідно зі статтею 396 ЦК України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі й від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

18 . Суд апеляційної інстанції встановив факт відчуження спірного комунального майна всупереч прямої законодавчої заборони на приватизацію об'єктів інженерної інфраструктури населеного пункту, а незаконність рішення про відчуження майна безумовно свідчить про його вибуття майна з володіння власника - територіальної громади міста - поза його волею. Отже, при вирішенні спору суд правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для витребування зазначеного майна від добросовісного набувача - відповідача-4 в порядку статті 388 ЦК України.

19. Доводи касаційної скарги у пункті 10 Постанови Верховним Судом також відхиляються. Так, порядок відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється, зокрема положеннями Закону України "Про приватизацію державного майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (частина 4 статті 3 вказаного Закону). Відповідно до частини 4 статті 5 названого Закону приватизації не підлягають об'єкти, які мають загальнодержавне значення та забезпечують життєдіяльність держави в цілому, зокрема об'єкти інженерної інфраструктури та благоустрою міст, інших населених пунктів, включаючи мережі, споруди, устаткування, що пов'язані з постачанням споживачам води, газу, тепла, а також відведенням і очищенням стічних вод. Отже, чинне на момент виникнення спірних правовідносин приватизаційне законодавство містило пряму заборону відчуження з комунальної власності об'єктів інженерної інфраструктури населеного пункту, до яких відноситься майно, що є предметом спору у даній справі. При цьому набуті відповідачем-4 об'єкти комунальної власності є частиною інженерної інфраструктури міста в розумінні статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" незалежно від кількості приєднаних до них споживачів теплової енергії.

20. Верховний Суд вважає обґрунтованими посилання відповідача-4 у пункті 11 Постанови на порушення судом апеляційної інстанції норм статті 197 ГПК України внаслідок не вирішення у встановленому процесуальним законодавством порядку (шляхом винесення відповідного процесуального документа) поданої скаржником заяви про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції. Проте оскільки допущене судом процесуальне порушення не є безумовною підставою для скасування судового рішення (частина 1 статті 310 ГПК України) та у даному випадку не призвело до ухвалення незаконного судового рішення, то з огляду на приписи частини 2 статті 311 ГПК України не може бути підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

21. Враховуючи вищевикладене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, касаційна скарга відповідача-4 задоволенню не підлягає, а оскаржувана постанова підлягає залишенню без змін як законна та обґрунтована.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ВП КДК" залишити без задоволення.

2. Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07 травня 2018 року у справі № 906/420/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Берднік І.С.

Суховий В.Г.