Ухвала

від 22.08.2018 по справі 0840/3393/18

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

22 серпня 2018 рокуСправа № 0840/3393/18м.Запоріжжя

Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Стрельнікова Н.В., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин» про забезпечення позову у адміністративній справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин»

до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гівара»

про визнання протиправним та скасування пункту рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин» (далі – позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, (далі – відповідач ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Гівара», в якому позивач просить суд:

-визнати протиправним та скасувати пункт 5 (п'ять) рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області № 66 від 26.06.2018.

20.08.2018 (вх.№25952) позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов, а саме:

-зупинити дію пункту 5 рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області № 66 від 26.06.2018 р

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гівара" (код ЄДРПОУ: 20482538) використовувати пункт 5 рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області № 66 від 26.06.2018 р. для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на земельну ділянку, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), кадастровий номер 2324810100:12:001:0203, загальною площею 5,3 га, що розташована за адресою: вул. Курортна, 13, м. Приморськ, Приморського району Запорізької області, яка перебуває в землях запасу рекреаційного призначення комунальної власності Приморської міської ради Приморського району Запорізької області.

-заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гівара" (код ЄДРПОУ: 20482538) вчиняти дії, спрямовані на внесення до Державного земельного кадастру відомостей про нові сформовані (поділені) земельні ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на земельну ділянку, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), кадастровий номер 2324810100:12:001:0203, загальною площею 5,3 га, що розташована за адресою: вул. Курортна, 13, м. Приморськ, Приморського району Запорізької області, яка перебуває в землях запасу рекреаційного призначення комунальної власності Приморської міської ради Приморського району Запорізької області.

На обґрунтування заяви зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод підйомно-транспортних машин" звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою вих. № 247 від 16.08.2018.

Предметом позову є визнання протиправним та скасування пункту 5 рішення двадцять сьомої сесії восьмого скликання Приморської міської ради Приморського району Запорізької області № 66 від 26.06.2018 р. з моменту його прийняття.

Заявою про забезпечення позову, що подається одночасно з пред'явленням позову, позивач просить суд зупинити дію оскаржуваного рішення, а також заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю "Гівара" використовувати оскаржуване рішення для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на земельну ділянку, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), кадастровий номер 2324810100:12:001:0203, загальною площею 5,3 га, що розташована за адресою: вул. Курортна, 13, м. Приморськ, Приморського району Запорізької області, яка перебуває в землях запасу рекреаційного призначення комунальної власності Приморської міської ради Приморського району Запорізької області, вчиняти дії, спрямовані на внесення до Державного земельного кадастру відомостей про нові сформовані (поділені) земельні ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, на земельну ділянку.

Необхідність застосування вищезазначених заходів забезпечення позову на думку позивача полягає в наступному.

Користуючись своїм правом на отримання в оренду земельної ділянки в порядку, встановленому ст. 123 Земельного кодексу України, позивачем 30.07.2018 було подано до Приморської міської ради Приморського району Запорізької області клопотання про передачу в оренду земельної ділянки, що перебуває у комунальній власності (вих. № 239 від 30.07.2018 р). Пунктом 34 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що: «Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються відповідно до закону питання регулювання земельних відносин». На сьогоднішній день питання надання позивачу в оренду земельної ділянки згідно його клопотання (вих. № 239 від 30.07.2018 р.) відповідачем ще не розглядалося, відповідне рішення не приймалося. Існування та дія оскаржуваного рішення унеможливлює реалізацію права позивача на отримання у користування (оренду) земельної ділянки в порядку, визначеному ст. 123 ЗКУ, оскільки маючи дозвіл, наданий третій особі оскаржуваним рішенням, на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на земельну ділянку, третя особа, виготовивши таку документацію, матиме змогу внести відомості до Державного земельного кадастру про нові сформовані (поділені) земельні ділянки. Таким чином, земельна ділянка, як об'єкт цивільних прав, з визначеною площею, межами, кадастровим номером, перестане існувати, що повністю унеможливить реалізацію права позивача на отримання у користування (оренду) земельної ділянки, зазначеної в його клопотанні про передачу в оренду земельної ділянки, оскільки відповідач буде позбавлений можливості прийняття позитивного рішення з питання надання позивачу земельної ділянки в оренду. Крім того, оскільки третя особа не є ні користувачем (орендарем або постійним землекористувачем), ні власником земельної ділянки, і остання не перебуває у заставі, то в разі виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок на земельну ділянку, за відсутності необхідності погодження такої технічної документації, третя особа матиме змогу внести відомості до Державного земельного кадастру про нові сформовані (поділені) земельні ділянки, що призведе до виконання явно протиправного оскаржуваного рішення, грубого порушення принципів землеустрою, зазначених в ст. 6 Закону України «Про землеустрій», та порушення права позивача на реалізацію прав та охоронюваних законом інтересів щодо одержання у користування (оренду) земельної ділянки. Отже, невжиття вищезазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити (унеможливити) ефективний захист та поновлення прав позивача щодо одержання у користування (оренду) земельної ділянки, за захистом яких він звертається до суду. Крім того, позивач вважає, що очевидними є ознаки протиправності оскаржуваного рішення, та порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача таким рішенням.

За правилами частини 1 ст. 154 КАС України, заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищевикладене, суддя розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Розглянувши та дослідивши додані до позову та заяви докази та надавши їм оцінку, суддя дійшов висновку про не обґрунтованість заяви про забезпечення позову та відповідно відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно із ч. 2 ст. 150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

За приписами частини 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;

3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії;

4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб (ч.2 ст. 151 КАС України).

Отже, статтею 151 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних обставин, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Суд зазначає, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

З аналізу ст. 151 КАС України можна зробити висновок, що метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення по справі.

Розглядаючи клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись зокрема у тому, що клопотання не є надуманим, спір поміж сторонами існує, існує також дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, даним про особу та характер дій відповідача, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача. Вирішуючи клопотання про забезпечення позову суд має зважати на необхідний баланс процесуальних прав та обов'язків сторін.

Як свідчить зміст позову, позивач є власником об'єкту нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці, межі якої встановлені в натурі (на місцевості), яка перебуває у комунальній власності відповідача, кадастровий номер 2324810100:12:001:0203, загальною площею 5,3 га, розташована за адресою: Запорізька область, Приморський район, м.Приморськ, вул. Курортна, 13. Користуючись своїм правом на отримання земельної ділянки в оренду, та враховуючи втрату чинності рішенням №33 від 29.04.2016 , позивачем 17.05.2018 було подано до відповідача клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування об'єктів реакреаційного призначення за вказаною вище адресою з подальшою передачею земельної ділянки в оренду позивачу. Однак, позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою з тієї підстави, що дія рішення №33 від 29.04.2016 відновлена оскаржуваним у даній справі рішенням, а саме п.5 рішення № 66 від 26.06.2018.

Так, у своїй заяві позивач просить заборонити третій особі використовувати п.5 рішення №66 від 26.06.2018 для виготовлення технічної документації із землеустрою та заборонити третій особі вчиняти дії спрямовані на внесення до Державного земельного кадастру відомостей про нові сформовані (поділені) земельні ділянки.

Однак, заявник не конкретизує, які саме наслідки невжиття заходів забезпечення, істотно ускладнять чи унеможливлять виконання рішення суду.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що подана заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 5 ст. 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-156 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод підйомно-транспортних машин» про забезпечення адміністративного позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили у строк та порядок визначений статтею 256 КАС України.

Ухвала оскаржується у строк та порядок встановлений статтями 294, 295 КАС України.

Суддя Н.В. Стрельнікова