Рішення

від 20.08.2018 по справі 822/1621/18

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/1621/18

РІШЕННЯ

іменем України

20 серпня 2018 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О.

за участі:секретаря судового засідання Литвинюк К.Б. представника позивача - Олійника Ю.П. представників відповідача - Коваля В.М., Кундиловської М.М. розглянувши адміністративну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р" на суму 918808 гривень в повному обсязі.

2. Стягнути на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору.

Позивач підставою позову зазначає порушення відповідачем вимог ст. 58 Конституції України, ст.ст. 56, 133, 134 Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що проведеною Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області документальною позаплановою невиїзною перевіркою Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" (ПН 39448707) з питань дотримання податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 по 31.12.2015, встановлені хибні висновки щодо порушення позивачем вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України. Стверджує, що реальність господарських операцій Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" з ТОВ "Валіо Груп", попри заперечення відповідача, підтверджуються первинними документами бухгалтерського обліку. Також зазначає, що відповідачем незаконно застосовано пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України до податкового періоду з 01.01.2015 по 12.08.2015. Позивач також стверджує, що відповідач безпідставно в акті перевірки застосовує інформацію як джерело своїх висновків з матеріалів, які не стосуються періоду перевірки та покази фізичних осіб - не посадових осіб - підписантів укладених договорів підряду.

Позивач не погоджується з винесеним відповідачем за результатами проведеної перевірки податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДФС у Хмельницькій області від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р" на суму 918808 грн, вважає його протиправним, вказує на відсутність підстав прийняття рішення та просить суд його скасувати.

Представник відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надавши суду відзив на адміністративний позов. Зазначає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені законодавством. А тому, з підстав викладених у відзиві просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Справу розглянуто за правилами загального позовного провадження.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов наступних висновків.

Суд встановив, що позивач - Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" зареєстрований Хмельницькою районною державною адміністрацією Хмельницької області 20.10.2014, №16731020000014116, код ЄДРПОУ - 39448707, основний вид економічної діяльності - комплексне обслуговування об'єктів.

У період, що підлягав перевірці, позивач був зареєстрований як неприбуткова організація, ознака неприбуткової установи (організації) - 0015 - житлово-будівельні кооперативи, співвласники багатоквартирних будинків.

На підставі наказу Головного управління ДФС у Хмельницькій області №2233 від 04.08.2017, посадовими особами відповідача у період з 08.08.2017 по 09.08.2017 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" (ПН 39448707) з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Валіо Груп" (ПН 39200771) за період з 01.01.2015 року по 31.12.2015 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції з 13.08.2015) в результаті чого занижено податок на прибуток за 2015 рік в сумі 918808 грн в т.ч.:

- у серпні 2015 року в сумі 341389 грн;

- три квартали 446023 (в т.ч. за ІІІ квартал 2015 року в сумі 446023 грн);

- рік 2015 в сумі 577419 грн (в т.ч. за ІV квартал 2015 року в сумі 131396 грн).

На підставі вказаного акта Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області прийняте податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р", яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі на суму 918808 грн.

Не погодившись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням від 18.08.2017 №0006161209 за формою "Р", позивач оскаржив його до ДФС України.

Скарга ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" ДФС України на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 №0006161209 залишена без розгляду, відповідно до п. 4 розд. 8 Порядку № 916, з підстав пропуску строку звернення повернула останню заявнику.

Не погодившись з податковим повідомленням-рішенням відповідача від 18.08.2017 №0006161209 позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Висновки контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на твердженнях про те, що оскільки ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку, тому перерахування коштів ТОВ "Валіо Груп" в 2015 році в сумі 8942460,00 грн, в тому числі за період з 13 серпня 2015 в сумі 5104491,00 грн в т.ч.: у серні 2015 в сумі 1896605,00 грн, у вересні 2015 в сумі 2477907,00 грн, у жовтні 2015 в сумі 729979,00 грн для переведення їх конвертування в готівку є нецільовим використання коштів для даної неприбуткової установи.

Суд не погоджується із вказаним висновком контролюючого органу та враховує викладене нижче.

Відповідно до вимог п. 133.4 ст. 134 Податкового кодексу України (в редакції з 13.08.2015) неприбутковим підприємством, установою та організацією є підприємство, установа та організація (далі - неприбуткова організація), що одночасно відповідає таким вимогам: утворена та зареєстрована в порядку, визначеному законом, що регулює діяльність відповідної неприбуткової організації; установчі документи якої містять заборону розподілу отриманих доходів (прибутків) або їх частини серед засновників (учасників), членів такої організації, працівників (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску), членів органів управління та інших пов'язаних з ними осіб; установчі документи якої передбачають передачу активів одній або кільком неприбутковим організаціям відповідного виду або зарахування до доходу бюджету у разі припинення юридичної особи (у результаті її ліквідації, злиття, поділу, приєднання або перетворення); внесена контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій латі - Реєстр).

Обов'язковою умовою для неприбуткових організацій, відповідно пп. 133.4.2 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) є те, що доходи прибутки) неприбуткової організації використовуються виключно для фінансування видатків на утримання такої неприбуткової організації, реалізації мети (цілей, завдань) та напрямів діяльності, визначених її установчими документами.

Згідно з пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 ПК України (в редакції чинній з 13.08.2015 року) у разі недотримання неприбутковою організацією вимог, визначених цим пунктом, така неприбуткова організація зобов'язана подати у термін, визначений для місячного податкового (звітного) періоду, звіт про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за період з початку року по останній день місяця, в якому вчинено таке порушення, та зазначити суму самостійно нарахованого податкового зобов'язання з податку на прибуток. Податкове зобов'язання розраховується, виходячи із суми операції нецільового використання коштів. Така неприбуткова організація виключається контролюючим органом з Реєстру неприбуткових установ та організацій та вважається платником податку на прибуток для цілей оподаткування з першого місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення.

З першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому вчинено таке порушення, до 31 грудня податкового (звітного) року неприбуткова організація зобов'язана щоквартально подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток (з наростаючим підсумком та сплачувати податок у термін, визначений для квартального періоду) та подавати фінансову звітність та сплачувати податок на прибуток у порядку, встановленому цим розділом для платників податку на прибуток.

З наступного податкового (звітного) року така неприбуткова організація подає фінансову і податкову звітність та сплачує податок на прибуток у порядку, встановленому для платників податку на прибуток.

Відповідно до вимог п. 54.3 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо:

- платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об'єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством;

- дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Як слідує з матеріалів справи, згідно зі статутом ЖБК "Набережний квартал Житомир 2", останній є неприбутковою організацією та не має на меті одержання прибутку. Предметом діяльності Кооперативу є забезпечення житлом та/або житловими приміщеннями Членів (Учасників) та Асоційованих членів кооперативу і членів їх сімей, шляхом сприяння будівництву багатоквартирних житлових будинків, за власні кошти Кооперативу, а також наступної експлуатації та управління цими будинками.

Статутом Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" передбачено витрачання коштів виключно для здійснення діяльності, яка не має на меті отримання прибутку.

Суд встановив, що 08.05.2015 Житлово-будівельний кооператив "Набережний квартал Житомир 2" (Змовник) та ТОВ "Валіо Груп" (Підрядник) уклали договір підряду на виконання будівельних робіт від 08 травня 2015 року №8/05-42п, відповідно до якого ТОВ "Валіо Груп" зобов'язане на власний ризик виконати певну роботу за умов цього договору, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити її.

Також, вказаним договором передбачено: п. 2 Відомості про роботу, що виконується Підрядником: роботи, передбачені кошторисною документацією, на будівельному майданчику обслуговуючого кооперативу ЖБК "Набережний квартал Житомир 2"; п. 3 Вимоги Замовника до предмету підряду: роботи передбачені кошторисною документацією. Якість предмету підряду повинна відповідати вимогам законодавства, державних будівельних норм та умовам договору; п. 4.1 - роботи виконуються із матеріалів Замовника за винятком тих, які за умовами договору надав Підрядник; п. 5.1-5.2 - підрядник зобов'язується розпочати роботи протягом 5 днів з моменту надання матеріалів, інструменту та необхідної документації. Підрядник зобов'язується виконати роботу до 31.12.2015 року з правом дострокового виконання; п. 6.1-6.4 - вартість та витрати по виконанню робіт визначаються згідно з кошторисом (додаток №1 до договору). Витрати Підрядника відшкодовуються із винагороди, що виплачуються Замовником. Термін оплати протягом 3 днів з моменту підписання договору - аванс у розмірі 100% вартості виконання робіт. Вид розрахунків безготівковий (п. 6.4).

За проведені роботи ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" перерахував ТОВ "Валіо Груп" кошти в сумі 8942460,00 грн, у період з 15.06.2015 по 30.10.2015.

Як стверджує відповідач, вищезазначені кошти, які перераховані на рахунки TOB "Валіо Груп" для переведення їх в готівку, є нецільовим для даної неприбуткової організації використанням коштів, тому відповідно до вимог пп. 133.4.3 п. 133.4 ст. 133 Податкового кодексу України (в редакції, чинній з 13.08.2015 року) підприємство ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" зобов'язано було:

- подати податкову декларацію з податку на прибуток за ІІІ квартал 2015, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 2477907,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 446023,00 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у вересні 2015 в розмірі 2477907,00 ( 2477907,00 грн х 18%);

- подати податкову декларацію з податку на прибуток за ІV квартал 2015, в якій відобразити об'єкт оподаткування податком на прибуток в сумі 729979,00 грн та нарахувати податкове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 131396,00 грн, виходячи із суми операції нецільового використання коштів у жовтні 2015 в розмірі 729979,00 (729979 грн х 18%).

На підтвердження господарських операцій згідно з даним Договором позивачем надано до суду копію договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, довідки про вартість виконаних робіт та витрати за червень - жовтень 2015 року, акти б/н приймання виконаних будівельних робіт за червень - жовтень 2015 року, підсумкову відомість ресурсів, акт звірки взаємних розрахунків, виписки банку та податковий звіт про використання коштів неприбуткових установ та організацій.

Відповідач, обґрунтовуючи нецільове використання позивачем вказаних коштів, вказує виключно на те, що ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" провів оплату за роботи ТОВ "Валіо Груп", які фактично не виконувались, тобто позивач здійснив оплату за вказані роботи з метою переведення таких коштів у готівку, адже в діяльності ТОВ "Валіо Груп" наявні ознаки фіктивності.

Разом з цим, суд зауважує, що жодним доказом не підтверджується зняття коштів з рахунків ТОВ "Валіо груп" позивачем, переведення саме цих коштів у готівку та передачу безпосередньо позивачу, наявність або ж використання такої готівки позивачем. Водночас, платіжними дорученнями підтверджується перерахування ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" коштів у безготівковому порядку на рахунок ТОВ "Валіо груп" в якості оплати за будівельно-монтажні роботи згідно договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п.

Також, висновки контролюючого органу, про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно умов договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, ґрунтуються на висновку про виявлені недоліки в первинних документах, наданих позивачем.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

При цьому відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Згідно з частиною першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-XIV).

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість його дій, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності.

Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають його право на отримання такої вигоди.

З наведеного слідує, що будь-які документи мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть враховуватися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Водночас, документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19 червня 2018 року, справа №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18) та від 17 квітня 2018 року, справа №820/475/17 (адміністративне провадження №К/9901/4907/17).

Таким чином, недоліки виявлені в первинних документах, наданих позивачем не можуть бути підставою для висновку про фіктивність виконання робіт ТОВ "Валіо груп" згідно умов договору підряду на виконання будівельних робіт від 08.05.2015 №8/05-42п, який є не скасованим.

Представники відповідача у відзиві на позов та наданих у судовому засіданні поясненнях звертають увагу і на відсутність у ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" власних та орендованих виробничих потужностей, а матеріали справи містять інформацію про те, що TOB "Валіо Груп" не має у власності (оренді) основних фондів та немає трудових ресурсів на виконання будівельно-монтажних робіт.

Відповідно ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд в постанові від 06.02.2018 у справі 804/4940/14 зазначив, що відсутність у контрагентів позивача матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Таких висновків дійшов Верховний Суд і в постанові від 19 червня 2018 року у справі №826/7704/16 (адміністративне провадження №К/9901/38191/18).

Однак, відповідачем не доведено, а судом не встановлено неможливості залучення трудових ресурсів залучення людей за цивільно-правовими угодами. При цьому, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності, як критерій правового статусу платника податків щодо формування витрат, які ним понесені.

Обґрунтовуючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення представник відповідача зазначає, що досудовим розслідуванням у рамках кримінальних проваджень встановлено, що на території м. Києва діє група осіб, які шляхом використання ряду підконтрольних "фіктивних" підприємств, а саме: ТОВ "Валіо Груп" та інших, вчиняють дії щодо пособництва службовим особам реального сектору економіки в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах. У ході досудового розслідування встановлено, що невстановлені слідством особи створили (придбали) ТОВ "Валіо Груп" з метою прикриття незаконної діяльності реального сектору. Під час проведення обшуку квартири, де проживав та здійснював свою протиправну діяльність один з фігурантів "конвертаційного центру", вилучено печатку ТОВ "Валіо Груп", чорнові записи та чисті аркуші паперу формату А-4 з відтисками печатки ТОВ "Валіо Груп".

Відповідно до реєстраційних документів встановлено, що з лютого 2015 року до складу засновників ТОВ "Валіо Груп", з одночасним призначенням на посаду директора, увійшов ОСОБА_4, який повідомив, що службовою особою вказаного підприємства не являвся, відношення до фінансово-господарської діяльності не мав, банківськими рахунками не користувався, до складу засновників не входив, звітність до контролюючих органів не подавав, печаткою не користувався (ухвала Подільського районного суду м. Києва від 14.02.2017 у справі №758/1592/17).

Згідно з протоколом допиту засновника та директора ТОВ "Валіо Груп" ОСОБА_4 від 24.10.2016, останній повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності ТОВ "Валіо Груп", жодних документів, як директор цього товариства, не підписував та нікого на такі дії не уповноважував.

В акті перевірки і поясненнях наданих суду, контролюючий орган вказує, що використав матеріали Слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС України у Хмельницькій області та інших кримінальних проваджень, копії яких було надано суду, а саме пояснення ОСОБА_5 від 09.08.2016 та від 10.08.2016, ухвал слідчого судді Солом'янського районного суду Києва від 24.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1476/17), від 30.01.2017 №760/10922/16-к (№1-кс/760/1636/17), ухвал слідчого судді Подільського районного суду Києва від 17.06.2015 у справі №758/6798/15-к, від 18.01.2017 у справі №758/506/1, від 21.03.2017 у справі №758/3789/17, ухвали слідчого судді Печерського районного суду Києва від 14.12.2015 у справі №757/45833/15-к, ухвал слідчого судді Шевченківського районного суду Києва від 25.05.2016 у справі №761/19190/16-к (провадження №1-кс/761/11900/2016).

Судом досліджені письмові докази, що надані представником відповідача в підтвердження вищевказаних тверджень, однак суд критично оцінює як належні та допустимі докази в межах даної адміністративної справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Так, законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту є Кримінальний процесуальний кодекс України (далі КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно.

Частиною 2 статті 23 КПК України визначено, що не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них

Таким чином, протоколи допиту, отримані на стадії досудового слідства, можуть бути визначені як докази лише в разі їх відображення під час розгляду кримінальної справи в суді.

Відповідно до ч. 6 ст. 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Отже, до винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Разом з цим, суд зазначає, що ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи в суді, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ "Валіо Груп" відсутня.

Крім того, як пояснили представники відповідача під час розгляду справи в суді, станом на день ухвалення рішення, їм не відомо про існування такого вироку.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 27 березня 2018 року у справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/170, сам факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб'єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічні висновки містяться і в постановах Верховного Суду України від 05 березня 2012 року у справі №21-421а11 та від 22 вересня 2015 року у справі №810/5645/14 та в постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №2а-9375/11/1370 (адміністративне провадження №К/9901/5919/18) та від 13 березня 2018 року у справі №826/13582/13-а (адміністративне провадження №К/9901/19905/18).

З огляду на зазначене, суд вважає, що матеріали досудового розслідування за вказаними вище кримінальними провадженнями не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ "Валіо Груп".

Суд також вважає, що факт анульовання 23.06.2015 року свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість TOB "Валіо Груп" №200176278 від 01.07.2014, жодним чином не свідчить про отримання певної вигоди позивачем, адже позивач є неприбутковою організацією, не є платником ПДВ, а тому не міг отримати податкову вигоду за результатами документування господарських операцій з TOB "Валіо Груп". До того ж, всі платежі на рахунки TOB "Валіо Груп" позивач проводив без ПДВ, що вказує на неможливість формування податкового кредиту за наслідками таких операцій.

Суд також акцентує увагу на принципі індивідуальної відповідальності за вчинене порушення (ч. 2 ст. 61 Конституції України).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Таким чином, ЄСПЛ чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

Оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку-покупця від дотримання його контрагентом податкової дисципліни та правильності ведення ним податкового або бухгалтерського обліку. Тобто, у разі підтвердження факту отримання послуг, як у даній ситуації, платник не може відповідати за порушення, допущені виконавцем, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи (постанови Верховного Суду від 20 лютого 2018 року по справі №813/4931/13-а, від 06.02.2018 по справі №802/4940/14).

Проте, посадовими особами відповідача під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено.

Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.

Тому, можливі порушення контрагентом позивача вимог податкового законодавства щодо відображення господарських операцій в податковому обліку та сплати податків спричиняє негативні наслідки саме для нього, а не для позивача.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу (ч. 1 ст. 77 КАС України).

В той же час згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про правомірність його рішень.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.

Відносно доводів позивача про безпідставність рішення ДФС України про залишення скарги ЖБК "Набережний квартал Житомир 2" без розгляду, суд зазначає наступне.

Порядок оскарження рішень контролюючих органів регламентується ст. 56 ПК України.

Пунктом 56.1 ПК України передбачено, що рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

При цьому п. 56.2 ст. 56 ПК України встановлено, що у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 56.3. ПК України - скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується.

Скарги на рішення державних податкових інспекцій подаються до контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів.

Скарги на рішення контролюючих органів в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональних територіальних органів та митниць подаються до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Повідомлення контролюючого органу яким визначено грошове зобов'язання передбачено п. 56.5 ПК України згідно якого, платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов'язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов'язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення.

Отже, відповідно до вимог п. п. 56.15, 56.16, 56.17 ст.56 ПК України - скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого, органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження.

Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Днем подання скарги вважається день фактичного отримання скарги відповідним контролюючим органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від платника податків поштового відправлення із скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.

Процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались. День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Таким чином, відповідно до п. 56.15 ст. 56 ПК України сума грошового зобов'язання, що оскаржується, вважається неузгодженою до закінчення процедури адміністративного оскарження.

Так, позивач зазначає, що оскаржив податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006161209 в адміністративному порядку, однак ДФС України надіслала відповідь від 19.09.2017 року про залишення скарги без розгляду, в зв'язку з пропущенням строку оскарження.

Згідно наявних в матеріалах справи доказів, спірне податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 19.08.2017, отже, кінцевим терміном оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення було 29.08.2017, що не заперечується сторонами.

Як доказ дотримання 10-ти денного строку звернення із скаргою в порядку п. 56.3 ст. 56 ПК України, позивач надав копію конверта, витяг із сайту Укрпошти та фіскальний чек Укрпошти від 29.08.2017, з яких вбачається, що рекомендований лист зі скаргою на податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року №0006161209 прийнято до відправки відділенням поштового зв'язку 29.08.2017.

Отже, суд вважає, що позивачем не пропущено строк подання скарги до ДФС України, встановлений для оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку.

Статтею 56 ПК України визначено строки розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ДФС України.

Так, пунктом 56.8 ст. 56 ПК України визначено, що скарга є задоволеною у 2 випадках, а саме: якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків; скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20- денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту.

Отже зважаючи на те, що позивачем не пропущено строк адміністративного оскарження спірного податкового повідомлення-рішення, а ДФС України вмотивованого рішення за результатами її розгляду не виносилось, то сума грошового зобов'язання сума грошового зобов'язання, що оскаржується позивачем є неузгодженою.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, оцінивши досліджені під час судового розгляду справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що представниками відповідача не доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0006161209, а тому його необхідно визнати протиправним та скасувати.

Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 18.08.2017 року № 0006161209 за формою "Р" на суму 918808 грн.

Стягнути на користь житлово-будівельного кооперативу "Набережний квартал Житомир 2" судові витрати в сумі 13782 (тринадцять тисяч сімсот вісімдесят дві) грн. 13 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з його проголошення, а у випадку, якщо в судовому засіданні були проголошені вступна та резолютивна частини рішення суду, - з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 28 серпня 2018 року

Головуючий суддя О.О. Михайлов