Постанова

від 22.08.2018 по справі 910/1305/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" серпня 2018 р. Справа№ 910/1305/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пашкіної С.А.

суддів: Сітайло Л.Г.

Калатай Н.Ф.

За участю секретаря судового засідання : Кулачок О.А.

представників сторін:

від скаржника: Тютюнник С.В. ( довір. №1-06 від 24.05.18);

від позивача : Соковікова Ю.М. (довіреність № 114/4248 від 210818,

від відповідача : не з'явився,

від третьої особи: ОСОБА_4,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення Господарського міста Києва від 02.04.2015

у справі № 910/1305/15-г (суддя: Мандриченко О.В.)

за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_4;

про визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі №910/1305/15-г позов задоволено повністю. Визнано за Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" на користь Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" 1 218 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Рішення місцевого господарського суду ґрунтується на тому, що право відчуження майнових прав було набуто позивачем правомірно, враховуючи наявність проектно-кошторисної документації та дозволу на виконання будівельних робіт.

Не погоджуючись з рішенням, Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позову.

В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" зазначає про те, що державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

Скаржник зазначає й про те, що відповідно до рішення суду першої інстанції право власності на об'єкт незавершеного будівництва визнано за позивачем. Однак, на момент прийняття рішення, це майно перебувало у власності банкрута (ТОВ Київвисотбуд ). Як наслідок, це майно в порушення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не було включено до ліквідаційної маси. Враховуючи наведене, ПАТ Укртрансгаз , яке є конкурсним кредитором ТОВ Київвисотбуд , має право звернутись до господарського суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення.

В провадженні судової колегії Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Тарасенко К.В., судді Тищенко О.В., Іоннікова І.А. перебувала апеляційна скарга ПАТ Укртрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі №910/1305/15-г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018р. закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства Укртрансгаз на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі №910/1305/15-г.

Постановою Верховного Суду у справі №910/1305/15-г від 14.06.2018р. касаційну скаргу ПАТ Укртрансгаз на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018р. у справі №910/1305/15-г задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018р. у справі №910/1305/15-г скасовано. Справу №910/1305/15-г передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.07.2018р. у справі №910/1305/15-г визначено колегію суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.08.2018р. колегією суддів Київського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Пашкіної С.А., судді Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф. прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ПАТ Укртрансгаз , розгляд апеляційної скарги призначено на 14.08.2018р.

У зв'язку з неявкою в судове засідання позивача, відповідача та третьої особи, ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.08.2018р. відкладено розгляд справи на 22.08.2018р.

22.08.2018р. в судове засідання апеляційного господарського суду не з'явився представник відповідача.

Враховуючи те, що відповідач про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, явка учасників судового процесу не визнана обов'язковою, неявка відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляд апеляційної скарги по суті, судова колегія з урахуванням думки скаржника, позивача та третьої особи щодо розгляду справи у відсутності відповідача ухвалила розгляд апеляційної скарги у відсутності представника відповідача.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення скаржника, позивача та третьої особи судова колегія встановила.

Господарським судом міста Києва встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" протягом 2004 року укладено інвестиційні договори, відповідно до яких позивач зобов'язувався своїми силами і засобами, за рахунок коштів інвесторів здійснити будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1. Термін передачі інвесторам об'єкта інвестування під заселення було встановлено третій квартал 2006 року.

На виконання умов укладених договорів, інвестори свої зобов'язання щодо інвестування об'єкту будівництва виконали у повному обсязі, що підтверджується відповідними розпорядчими документами та довідками.

Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо передачі майна у власність інвесторам, внаслідок чого дії відповідача привели до соціальної напруги, оскільки, інвестори протягом майже 10 років на мають можливості отримати своє майно.

Так, відповідно до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 замовником завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1 визначено Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ".

Однак, відповідачем не виконано вимог встановлених вказаними нормативно-правовими актами та не передано позивачу, як новому замовнику будівництва, всі необхідні документи для будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що дії відповідача щодо не здійснення передачі йому об'єкта незавершеного будівництва на підставі та виходячи із зобов'язань відповідно до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 та чинного законодавства України, є необґрунтованими та незаконними, та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

З матеріалів справи, пояснень представника позивача та третьої особи, вбачається, що 01.10.2014 проведено спільну нараду щодо вирішення питань відновлення будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 за результатами якої було досягнуто згоди щодо порядку та способів завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1.

Протягом листопада - грудня 2014 року позивач та інвестори уклали договори передачі права вимоги.

КП "Житлоінвестбуд - УКБ" та інвестори домовились, що інвестори передають, а КП "Житлоінвестбуд - УКБ" приймає відповідно до умов договорів право вимоги за договорами інвестування, укладених між інвесторами та ТОВ "Київвисотбуд" та майнові права на квартири, які виникли у інвесторів на підставі вказаного договору в обмін на зобов'язання КП "Житлоінвестбуд - УКБ" у майбутньому за окремими договорами передати інвесторам майнові права на квартири у житловому будинку по АДРЕСА_1.

Як вбачається з матеріалів справи, замовником завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1, на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 визнано позивача, який зобов'язаний виконувати функції забудовника та забезпечити фінансування об'єктів за рахунок, в тому числі, залучених від фізичних та юридичних осіб коштів.

Однак, зважаючи на бездіяльність відповідача, позивач не має можливості виконувати покладені на нього обов'язки рішенням Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604.

З наявних у матеріалах справи договорів про відступлення права вимоги та передачу майнових прав вбачається, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва (житлові будинки по АДРЕСА_1) передано КП "Житлоінвестбуд - УКБ".

Відповідно до ст.1 Закон України Про іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Згідно до ст. 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

Відповідно до положення статті 190 Цивільного кодексу України встановлено, що майном, як особливим об'єктом, вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як зазначено в ч.1 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.

Частиною 3 ст.331 Цивільного кодексу України до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Згідно до ст. 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (ст. 317 Цивільного кодексу України).

В силу ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. ( ст.391 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Так, відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" визначено, що майновими правами, визнаються будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги. Це дає підстави вважати що право вимоги на об'єкт незавершенного будівництва є саме майновим правом за своєю суттю, так як воно відмінне від права власності на нерухоме майно у вигляді квартир, проте безпосередньо пов'язане з нерухомим майном у вигляді квартир.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядається спір про право, а саме визнання за позивачем права на спірну будівлю, що не звільняє позивача від введення в експлуатацію спірного об'єкту та отримання правовстановлюючих документів на спірний об'єкт будівництва в установленому законом порядку. ПАТ Укртрансгаз не є суб'єктом права власності у даному випадку, а прийняте у справі рішення не стосується його матеріальних прав або права на судовий захист.

Отже, оцінивши та дослідивши наявні у матеріалах справи договори про відступлення права вимоги та передачу майнових прав місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло майнове право вимоги на об'єкт незавершенного будівництва.

Згідно з ст. 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Вказані правочини не визнані судом недійсним та їх недійсність не встановлена законом, що дає підстави для визнання його правомірним.

Згідно з ч.1 ст.325 Цивільного кодексу України встановлено, що суб'єктами права приватної власності є фізичні та юридичні особи.

Відповідно до ч.2 ст.325 Цивільного кодексу України, що фізичні та юридичні особи можуть бути власниками будь-якого майна, за винятком окремих видів майна, які відповідно до закону не можуть їм належати.

Законодавчих обмежень щодо володіння майновими правами не встановлено.

Так, згідно з ст.328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до ст.317 Цивільного кодексу України встановлено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до Закону України „Про інвестиційну діяльність" інвестор має право володіти, користуватися і розпоряджатися об'єктами та результатами інвестицій, включаючи реінвестиції та торговельні операції на території України, відповідно до законодавчих актів України, тобто об'єкти та результати інвестицій є власністю інвестора.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання і т.д., які були використані в процесі будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, проектно-кошторисної документації, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

Отже, виходячи з аналізу положень чинного законодавства України, об'єкт незавершеного будівництва - це об'єкт будівництва, який фактично не експлуатується, оскільки перебуває у недобудованому стані, та щодо якого понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

Відповідно до ст.ст. 331 та 332 Цивільного кодексу України право власності на новостворене або перероблене майно виникає у особи при умові, що вказане майно створено або перероблено на кошти цієї особи, а його створення не суперечить вимогам закону або договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права.

Підставою позову є обставини та документи, що підтверджують наявність у позивача права власності. Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

В силу вимог ч.2 ст.328 Цивільного кодексу України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник вправі пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право не визнається або оспорюється іншою особою, а також у разі відсутності документа, який засвідчує його право власності.

З огляду на наявність у матеріалах справи доказів, що підтверджують законність набуття права власності на спірний об'єкт будівництва, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову щодо визнання права позивача на об'єкт незавершеного будівництва, отже право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований по АДРЕСА_1 належить позивачеві, а позовні вимоги про визнання права власності позивача підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі ПАТ Укртрансгаз зазначає про те, що на момент прийняття рішення, це майно перебувало у власності банкрута (ТОВ Київвисотбуд ). Як наслідок, це майно в порушення Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не було включено до ліквідаційної маси. Враховуючи наведене, ПАТ Укртрансгаз , яке є конкурсним кредитором ТОВ Київвисотбуд , має право звернутись до господарського суду із апеляційною скаргою на зазначене рішення.

Так, відповідно до ч.2 ст.41 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом встановлено, що ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження:приймає до свого відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та оцінку майна банкрута; аналізує фінансове становище банкрута;виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу;пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно до ч.1 ст. 42 Закону України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази того, що ліквідатором ТОВ Київвисотбуд було включено об'єкт незавершеного будівництва до складу ліквідаційної маси, що вказує на те, що дане майно не належить боржнику.

Отже судова колегія зазначає про те, що скасування рішення господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1305/15-г не відновить прав апелянта, оскільки дане майно не включено до ліквідаційної маси.

Враховуючи викладене, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015р. не підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 273-279, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського міста Києва від 02.04.2015р. у справі № 910/1305/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/1305/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.

В разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови суду апеляційної інстанції зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови підписано 29.08.2018р.

Головуючий суддя С.А. Пашкіна

Судді Л.Г. Сітайло

Н.Ф. Калатай