Постанова

від 24.10.2018 по справі 910/1305/15-г

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 910/1305/15-г

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Білоуса В.В. - головуючого, Жукова С.В., Ткаченко Н.Г.

за участю секретаря судового засідання - Кондратюк Л.М.;

представники сторін:

скаржника - адвокат Тютюнник С.В., адвокат Кравченко С.В.

позивача - адвокат Ковригіна В.Є.

третя особа - ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на постанову Київського апеляційного господарського суду

від 22.08.2018

у складі колегії суддів: Пашкіної С.А. (головуючого), Сітайло Л.Г., Калатай Н.Ф.

та на рішення Господарського суду міста Києва

від 02.04.2015

у складі судді: Мандриченко О.В.

у справі № 910/1305/15-г

за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд - УКБ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_7

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду міста Києва знаходилася справа № 910/1305/15-г за позовом Комунального підприємства з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 задоволено позов. Визнано за Комунальним підприємством з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ" право власності на об'єкт незавершеного будівництва, що розташований за адресою: АДРЕСА_1.

3. Не погоджуючись з зазначеним рішенням, 05.12.2017 ПАТ "Укртрансгаз" звернулося до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просило оскаржуване судове рішення скасувати та прийняти нове яким відмовити в задоволенні позову.

4. Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі № 910/1305/15-г закрито провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Укртрансгаз".

5. Постановою Верховного Суду у справі №910/1305/15-г від 14.06.2018 касаційну скаргу ПАТ Укртрансгаз на ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018р. у справі № 910/1305/15-г задоволено. Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 у справі №910/1305/15-г скасовано. Справу № 910/1305/15-г передано до Київського апеляційного господарського суду для здійснення апеляційного розгляду.

6. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 у справі № 910/1305/15-г апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" залишено без задоволення. Рішення Господарського міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/1305/15-г залишено без змін.

7. Судами попередніх інстанцій при розгляді справи встановлено наступне.

7.1 Товариством з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" протягом 2004 року укладено інвестиційні договори, відповідно до яких позивач зобов'язувався своїми силами і засобами, за рахунок коштів інвесторів здійснити будівництво житлових будинків по АДРЕСА_1. Термін передачі інвесторам об'єкта інвестування під заселення було встановлено третій квартал 2006 року.

7.2 На виконання умов укладених договорів, інвестори свої зобов'язання щодо інвестування об'єкту будівництва виконали у повному обсязі, що підтверджується відповідними розпорядчими документами та довідками.

7.3 Позивач, звертаючись до суду з позовом про визнання права власності зазначає, що відповідач не виконав своїх зобов'язань щодо передачі майна у власність інвесторам, внаслідок чого дії відповідача привели до соціальної напруги, оскільки, інвестори протягом майже 10 років на мають можливості отримати своє майно.

7.4 Так, відповідно до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 замовником завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1 визначено Комунальне підприємство з питань будівництва житлових будинків "Житлоінвестбуд-УКБ".

7.5 Однак, відповідачем не виконано вимог встановлених вказаними нормативно-правовими актами та не передано позивачу, як новому замовнику будівництва, всі необхідні документи для будівництва будинків та інженерних мереж будинків по вул. Сім'ї АДРЕСА_1.

7.6 Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач зазначає, що дії відповідача щодо не здійснення передачі йому об'єкта незавершеного будівництва на підставі та виходячи із зобов'язань відповідно до рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 та чинного законодавства України, є необґрунтованими та незаконними, та такими, що порушують законні права та інтереси позивача.

7.7 З матеріалів справи, пояснень представника позивача та третьої особи, вбачається, що 01.10.2014 проведено спільну нараду щодо вирішення питань відновлення будівництва житлових будинків на АДРЕСА_1 за результатами якої було досягнуто згоди щодо порядку та способів завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1.

7.8 Протягом листопада - грудня 2014 року позивач та інвестори уклали договори передачі права вимоги.

7.9 КП "Житлоінвестбуд - УКБ" та інвестори домовились, що інвестори передають, а КП "Житлоінвестбуд - УКБ" приймає відповідно до умов договорів право вимоги за договорами інвестування, укладених між інвесторами та ТОВ "Київвисотбуд" та майнові права на квартири, які виникли у інвесторів на підставі вказаного договору в обмін на зобов'язання КП "Житлоінвестбуд - УКБ" у майбутньому за окремими договорами передати інвесторам майнові права на квартири у житловому будинку по АДРЕСА_1.

7.10 Як вбачається з матеріалів справи, замовником завершення будівництва будинків та інженерних мереж будинків по АДРЕСА_1, на підставі рішення Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604 визнано позивача, який зобов'язаний виконувати функції забудовника та забезпечити фінансування об'єктів за рахунок, в тому числі, залучених від фізичних та юридичних осіб коштів.

7.11 Однак, зважаючи на бездіяльність відповідача, позивач не має можливості виконувати покладені на нього обов'язки рішенням Київської міської ради від 26.04.2012 № 542/7879 та розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 12.09.2012 № 1604.

7.12 З наявних у матеріалах справи договорів про відступлення права вимоги та передачу майнових прав вбачається, що майнові права на об'єкт незавершеного будівництва (житлові будинки по АДРЕСА_1) передано КП "Житлоінвестбуд - УКБ".

Надходження касаційної скарги до Верховного Суду

8. 17.09.2018 Акціонерне товариство "Укртрансгаз" звернулось до Верховного Суду із касаційною скаргою № 1001ВИХ-18-4347 від 14.09.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/1305/15-г, підтвердженням чого є відбиток штампу відділення поштового зв'язку на конверті, в якому надійшла касаційна скарга.

9. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/1305/15-г було визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Ткаченко Н.Г., судді - Жукова С.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) раніше визначеному складу суду від 24.09.2018.

10. Ухвалою Верховного Суду від 01.10.2018 відкрито касаційне провадження у справі № 910/1305/15-г за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-18-4347 від 14.09.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015; призначено розгляд касаційної скарги на 24.10.2018 об 11 год. 00 хв.

Короткий зміст вимог касаційних скарг з узагальненими доводами осіб, які подали касаційні скарги.

11. Не погоджуючись з прийнятою постановою апеляційного суду, ПАТ "Укртрансгаз" подано касаційну скаргу в якій останнє просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

12. Зазначена касаційна скарга мотивована наступним.

12.1 Справа про визнання права власності на об'єкт незавершеного будівництва за позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" підлягала розгляду Господарським судом Київської області в рамках справи про банкрутство № Б13/058-08/3.

12.2 Судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме: статей 177 - 179, 182, 331 Цивільного кодексу України, статей 1, 3 Закону України "Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень", статті 18 Закону України "Про основи містобудування".

12.3 Оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій суперечать висновкам викладеним в постанові Верховного Суду від 14.06.2018 у даній справі.

13. Представник скаржника в судовому засіданні підтримав касаційну скаргу з підстав викладених в ній.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

14. Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення а рішення судів попередніх інстанцій без змін.

15. Представник позивача в судовому засіданні проти касаційної скарги заперечив.

16. Представник третьої особи в судовому засіданні проти касаційної скарги заперечив.

Позиція Верховного Суду

17. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційних скарг, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм дійшла висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

18. Відповідно статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

19. Суд касаційної інстанції саме в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.

20. Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку об'єкт незавершеного будівництва - об'єкт будівництва, на який видано дозвіл на будівництво, понесені витрати на його спорудження та не прийнятий в експлуатацію відповідно до законодавства.

21. Згідно до статті 144 Господарського кодексу України майнові права та майнові обов'язки суб'єкта господарювання можуть виникати, зокрема, внаслідок створення та придбання майна з підстав, не заборонених законом.

22. Відповідно до статті 190 Цивільного кодексу України майном як особливим об'єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

23. Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

24. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 Цивільного кодексу України).

25. В силу положень статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

26. Згідно зі статтею 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

27. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України ).

28. Відповідно до частини 3 статті 2 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиційна діяльність забезпечується шляхом реалізації інвестиційних проектів і проведення операцій з корпоративними правами та іншими видами майнових та інтелектуальних цінностей.

29. Частинами 1 та 2 статті 9 Закону України "Про інвестиційну діяльність" визначено, що основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності, є договір (угода). Укладання договорів, вибір партнерів, визначення зобов'язань, будь-яких інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України, є виключною компетенцією суб'єктів інвестиційної діяльності.

30. За змістом частини 2 статті 5 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестори - суб'єкти інвестиційної діяльності, які приймають рішення про вкладення власних, позичкових і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об'єкти інвестування. Інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців, а також виконувати функції будь-якого учасника інвестиційної діяльності.

31. Згідно з частиною 3 статті 7 Закону України "Про інвестиційну діяльність" за рішенням інвестора права володіння, користування і розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

32. Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

33. Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

34. За правилами статті 392 Цивільного кодексу України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

35. За змістом статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.

36. Стаття 3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" дає визначення поняття "майнові права", які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

37. Отже, враховуючи те, що відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

38. Майнове право, яке можна визначити як "право очікування", є складовою частиною майна як об'єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

39. Спір у даному випадку стосується визнання права власності, тобто судом розглядається спір про право, а саме визнання за позивачем права на спірну будівлю, що не звільняє позивача від введення в експлуатацію спірного об'єкту та отримання правовстановлюючих документів на спірний об'єкт будівництва в установленому законом порядку.

40. Отже, оцінивши та дослідивши наявні у матеріалах справи договори про відступлення права вимоги та передачу майнових прав місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про те, що у позивача виникло майнове право вимоги на об'єкт незавершеного будівництва.

41. Згідно статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

42. Згідно статті 47 Конституції України кожен має право на житло.

43. Згідно статті 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність" інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) та/або досягається соціальний та екологічний ефект.

44. Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній з 15.12.2017, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

45. В даному випадку, задоволенням позову досягнуто соціального ефекту передбаченого статтею 1 Закону України "Про інвестиційну діяльність".

46. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги (пункт 12.2 постанови) є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

47. Доводи касаційної скарги (пункт 12.3 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необґрунтованими та безпідставними з огляду на таке.

47.1 Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.06.2018 у даній справі розглядалося питання про право ПАТ Укртрансгаз як кредитора боржника у справі № Б13/058-08/3 (Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд") на апеляційне оскарження рішення у справі № 910/1305/15-г.

47.2 В зазначеній постанові вказано про те, що враховуючи те, що об'єкт незавершеного будівництва, щодо якого судом першої інстанції визнано право власності за позивачем у справі № 910/1305/15-г перебував у володінні ТОВ "Київвисотбуд" - боржника у справі № Б13/058-08/3, то рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/1305/15-г впливає на права скаржника, оскільки ним (рішенням) вирішено питання щодо майна яке знаходилось у володінні боржника якого визнано банкрутом, щодо якого відкрито ліквідаційну процедуру та конкурсним кредитором якого є ПАТ "Укртрансгаз" (скаржник).

47.3 Прийняте у справі № 910/1305/15-г рішення хоча і стосується прав скаржника, проте жодним чином не порушує його майнових прав, оскільки предметом спору є визнання права власності на об'єкт житлового фонду, який не належав на праві власності банкруту - Товариству з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд", а будувався за рахунок коштів інвесторів, в тому рахунку фізичних осіб.

47.4 Відповідно до частини 1 статті 42 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, крім грошових коштів, що знаходяться на банківському рахунку умовного зберігання (ескроу) банкрута, об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, у комунальну власність відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

48. Доводи касаційної скарги (пункт 12.1 постанови) визнаються колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду необґрунтованими та безпідставними з огляду на те, що ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2018, залишеною без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 03.04.2018 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.07.2018, затверджено звіт арбітражного керуючого Янчука Олександра Миколайовича про нарахування та виплату грошової винагороди, здійснення та відшкодування витрат за період виконання повноважень у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Київвисотбуд" з 11.03.2015 по 30.09.2017 на загальну суму 117 764 грн., затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс ТОВ "Київвисотбуд"; ліквідовано юридичну особу ТОВ "Київвисотбуд"; провадження у справі №Б13/058-08/3 про банкрутство ТОВ "Київвисотбуд" закрито.

49. З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, безпідставними та спростовуються змістом оскаржуваних судових рішень.

50. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Росії") щодо реалізації права на справедливий суд (п. 1 ст. 6 Конвенції): "одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру".

51. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд касаційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

52. У справі, що розглядається, Верховний Суд доходить висновку, що скаржнику було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків судів попередніх інстанцій.

53. Відповідно статті 309 Господарського процесуального кодексу України, суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

54. Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

55. Постанова суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції в оскаржуваних частинах таким вимогам закону відповідають.

56. Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

57. Вказані вимоги судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних постанови та рішення були дотримані.

58. Оскільки підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції немає, то судовий збір за подачу касаційної скарги покладається на скаржника.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03.10.2017 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 1001ВИХ-18-4347 від 14.09.2018 на постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та на рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/1305/15-г залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 02.04.2015 у справі № 910/1305/15-г залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В.В. Білоус

Судді С.В. Жуков

Н.Г. Ткаченко