Постанова

від 21.08.2018 по справі 2а-0770/770/12

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2018 року

м. Київ

справа №2а-0770/770/12

касаційне провадження №К/9901/3542/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.

розглянув у судовому засіданні без повідомлення сторін касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 (суддя Іванчулинець Д.В.) та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді: Коваль Р.Й., Судова-Хомюк Н.М.) у справі № 2а-0770/770/12 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії звернулось до суду з адміністративним позовом до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів і повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, оформленої актом від 24.02.2012 № 490/23-01/05515009, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0003472340.

Закарпатський окружний адміністративний суд постановою від 18.05.2012 адміністративний позов задовольнив повністю.

Львівський апеляційний адміністративний суд постановою від 05.02.2014 постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 скасував у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії . Прийняв у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позову. В іншій частині постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 залишив без змін.

Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступник Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області) оскаржила їх у касаційному порядку.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 повністю, постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог Мукачівська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області (правонаступник Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області) посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), частини другої статті 3, статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях).

Зокрема, наголошує на безтоварному характері оспорюваних господарських операцій.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії щодо правомірності формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів , а також повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, результати якої оформлено актом від 24.02.2012 № 490/23-01/05515009.

За її наслідками орган доходів і зборів дійшов висновку про порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) внаслідок неправомірного включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних у Товариства з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів бетонозмішувальної установки та форм за нікчемним правочином.

Обґрунтовуючи свою позицію, контролюючий орган посилався на: відсутність у вказаного постачальника Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії необхідних умов для здійснення господарських операцій, зокрема основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; неперебування Товариства з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів за вказаним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцезнаходженням; протоколи допиту працівників вказаної юридичної особи, які заперечують факт свого працевлаштування та отримання доходів.

На підставі зазначеного акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0003472340, згідно з яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 406760,00 грн. за основним платежем та 203380,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Задовольняючи адміністративний позов у частині позовної вимоги про визнання протиправним та скасування названого акта індивідуальної дії, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання спірних операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагент Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії на час здійснення відповідних операцій перебував в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав статус платника податку на додану вартість; укладений між Товариством з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів договір відповідає всім вимогам, необхідним для його чинності, не суперечить вимогам чинного законодавства та моральним засадам суспільства, сторони правочину володіли необхідним обсягом цивільної дієздатності, волевиявлення були вільними і відповідали внутрішній волі сторін договору, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків і такі наслідки настали.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів/основних фондів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Вимоги частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях), які кореспондують правилам частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 15.12.2017), зобов'язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з'ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Проте, суди в порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин справи не встановили, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між Товариством з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів , хто персонально брав у цьому участь, не допитали відповідну особу як свідка з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Адже, з долучених до матеріалів справи договору та первинних документів неможливо встановити, хто саме виступав від імені контрагента при укладенні договору поставки від 24.02.2010 № 03 та хто відвантажив відповідні товари/основні фонди на адресу позивача.

Не перевірено судовими інстанціями й факт реального руху активів по всьому ланцюгу учасників схеми, не з'ясовано, ким і коли вироблялись придбані Товариством з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії товари/основні фонди та чи вироблялись взагалі, як транспортувались, де зберігались тощо.

За правилами ж частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0003472340 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суд на підставі встановлених ним обставин та досліджених доказів, з урахуванням принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі, повинен дійти висновку про обґрунтованість цієї позовної вимоги з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

У частині відмови в задоволенні позовних вимог рішення суду апеляційної інстанції особами, які беруть участь у справі, не оскаржується, а тому відсутні підстави для надання правового аналізу відповідним висновкам суду в рамках даного касаційного провадження.

Керуючись статтями 341, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задовольнити частково.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 2а-0770/770/12 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 № 0003472340 скасувати.

Справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 у справі № 2а-0770/770/12 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Судді Верховного Суду: Т.М. Шипуліна

Л.І. Бившева

В.В. Хохуляк