Рішення

від 12.03.2019 по справі 2а-0770/770/12

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 березня 2019 року м. Ужгород№ 2a-0770/770/12 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - ОСОБА_1

та осіб, що беруть участь у справі:

представник позивача - ОСОБА_2;

представника відповідача - ОСОБА_3;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області, в якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просило визнати протиправними дії відповідача з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача щодо правомірності формування податкового кредиту за операціями з Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів і повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 по 31.12.2010, оформленої актом від 24.02.2012 № 490/23-01/05515009, а також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 № НОМЕР_1.

Закарпатський окружний адміністративний суд (головуючий суддя - Іванчулинець Д.В.) постановою від 18.05.2012 року адміністративний позов задовольнив повністю.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року було скасовано у частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Закарпатської області щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії . У цій частині було прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову, в іншій частині постанова Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року була залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 21.08.2018 року постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 2а-0770/770/12 в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. № НОМЕР_1 було скасовано, а справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 2а-0770/770/12 було залишено без змін.

В ході розгляду справи, ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Закарпатської області було замінено на правонаступника, а саме: ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи від 19.09.2018 року адміністративну справу № 2а-0770/770/12 розподілено судді Луцовичу М.М.

В судовому засіданні 21.11.2018 року, згідно ухвали суду, занесеної до Протоколу судового засідання позивача ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Закарпатській області було замінено на правонаступника - ОСОБА_4 об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Закарпатській області.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов та просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року за №0003472340, мотивуючи наступним. Представник позивача наголошував, що зменшення фіскальним органом позивачеві податкового кредиту по податку на додану вартість (далі - ПДВ) на суми, пов'язані з придбанням товарно-матеріальних цінностей у контрагента ТОВ Екопласт-Львів , є протиправним, з огляду на те, що договір поставки № 03 від 24.02.2010 року та здійснені на його виконання господарські операції носили реальний товарний характер, що підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та фактичною наявністю на підприємстві придбаних за спірним правочином товарно-матеріальні цінності (далі - ТМЦ). Таким чином, в судовому засіданні представник позивача просив задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог, наголосивши на тому, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки спірні суми податкового кредиту по ПДВ позивачем сформовано за договором, укладеним з ТОВ Екопласт-Львів , господарські операції з яким не підтверджено, про що свідчить відсутність необхідних умов для реального настання результатів господарських операцій. Представник позивача наголошував, що у ТОВ Екопласт-Львів відсутні необхідна кількість основних засобів та найманих працівників для здійснення такого типу операцій, також частина осіб, які перебували у трудових відносинах із ТОВ Екопласт-Львів , під час допиту факт свого працевлаштування на цьому Товаристві не підтвердили. Таким чином, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з додатковою відповідальністю Завод Будівельної індустрії щодо правомірності формування податкового кредиту по операціях з ТОВ Екопласт-Львів та повноти декларування, нарахування та своєчасності сплати в бюджет податків і обов'язкових платежів за період з 01.01.2009 року по 31.12.2010 року, результати якої відображено в Акті № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. (а.с. 11-97, Т.1).

За наслідками проведеної перевірки було встановлено порушення позивачем ч. 1., 2. ст. 215, ст. 203, ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами та доповненнями, в результаті чого донараховано до сплати ПДВ у сумі 406 760 грн.

В Акті перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. відповідач посилався на те, що договір поставки № 03 від 24.02.2010 року укладений позивачем з ТОВ Екопласт-Львів є нікчемним. Висновок про нікчемність відповідного правочину було зроблено на основі інформації, що міститься в Акті перевірки ДПІ у Залізничному районі м. Львова № 3315/23-2/33196220 від 30.12.2010 р. (а.с.,187-251, Т.1), відповідно до якого встановлено, що контрагент позивача за юридичною адресою не знаходиться, на вказаному товаристві відсутні необхідні для здійснення господарської діяльності основні засоби та трудові ресурси, для перевірки не надано акти прийому-передачі ТМЦ, довіреностей на отримання товару та товарно-транспортних накладних, тому всі операції поставки з ТОВ Екопласт-Львів не спричиняють реального настання правових наслідків, фактично не відбувалися, суперечать моральним засадам суспільства та порушують публічний порядок, а отже - є нікчемними.

12 березня 2012 року ОСОБА_4 об'єднаною державною податковою інспекцією Закарпатської області, на підставі Акту перевірки № 490/23-1/05515009 від 24 лютого 2012 року, було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 406760 грн. та нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 203380 грн. (а.с.98, Т.1).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Скасовуючи постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.05.2012 року та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2014 року у справі № 2а-0770/770/12, в частині задоволення позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2012 р. № НОМЕР_1 та направляючи в цій частині справу на новий розгляд, Верховний Суд в постанові від 21.08.2018 року вказав, що для правильного вирішення спору судам необхідно встановити хто персонально брав участь у налагодженні господарських зв'язків між Товариством з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів , та допитати відповідну особу як свідка з метою з'ясування характеру та умов здійснення оспорюваних операцій.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 № 168/97-ВР (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 № 996-XIV (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів/основних фондів з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Судом достовірно встановлено, що між Закритим акціонерним товариством Завод будівельної індустрії , яке у зв'язку з реорганізацією було перейменовано у Товариство з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії , та Товариством з обмеженою відповідальністю Екопласт-Львів було укладено договір поставки № 03 від 24 лютого 2010 року, згідно п. 1.1 якого ТОВ Екопласт-Львів зобов'язалося поставити позивачу товар, обладнання, а позивач зобов'язався прийняти цей товар, обладнання та своєчасно здійснити його оплату з згідно з умовами цього договору (а.с.99-100, Т.1). У пункті 2.1 цього Договору сторонами обумовлено, що найменування, кількість, ціна товару та обладнання вказуються у накладних, які передаються покупцеві при постачанні чергової партії.

Реальність укладення, фактичне виконання та настання правових наслідків за розглядуваним господарським договором і об'єктивність інформації в первинних документах за цим договором підтверджується матеріалами справи, а саме: видатковими накладними № 21 від 26.02.2010 р. (а.с.106, Т.1) та № 15 від 24.02.2010 р. (а.с.107, Т.1), податковими накладними № 0016 від 26.02.2010 р. (а.с.113, Т.1) та № 0015 від 24.02.2010 р. (а.с.114, Т.1), підписаними від імені ТОВ Екопласт-Львів керівником ОСОБА_5, та оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 631 Замовлення; Контрагенти: ТОВ Екопласт-Львів за 01.02.2010 р. по 14.03.12 (а.с.112, Т.1).

Реальний товарний характер спірної господарської операції підтверджується фактичною наявністю у позивача придбаних товарно-матеріальних цінностей: бетонозмішувальної установки СВ 186 Б в кількості 1 шт., форми 63-12 в кількості 5 шт. та форми 63-15 в кількості 10 шт., що підтверджується наявними у справі інвентаризаційними описами основних засобів позивача № 1 від 01.10.2018 р. та № 2 від 01.10.2018 р. (а.с. 110-114, Т. 2), а також фототаблицею обладнання поставленого ТОВ Екопласт-Львів від 26.10.2018 р. (а.с. 115-121, Т. 2).

Також у судовому засіданні 11.03.2019 року, судом було допитано осіб, які безпосередньо брали участь при здійсненні господарських операцій з поставки ТОВ Екопласт-Львів на користь позивача вищевказаного обладнання, а саме: ОСОБА_6 та ОСОБА_7.

Так, свідок ОСОБА_6, який значиться підписантом спірного договору поставки № 03 від 24.02.2010 року, пояснив, що біля п'ятнадцяти років займав посаду керівника Заводу будівельної індустрії, в т.ч. в період здійснення господарських операцій з ТОВ Екопласт-Львів . Підтвердив, що від цього Товариства заводом було придбано обладнання, а саме метало-форми для виготовлення багатопустотних попередньо напружених плит та бетонозмішувач, які дійсно були поставлені та які наявні на Заводі. Вказав, що господарські зв'язки позивача з ТОВ Екопласт-Львів були налагоджені із ініціативи постачальника за його участі, він особисто підписував договір поставки, вів переговори щодо узгодження номенклатури обладнання та його ціни. Також свідок ОСОБА_6 пояснив, що фізичний прийом товару не здійснював, оскільки це в його обов'язки не входило, для цього на Заводі є працівники, які відповідають за приймання товарів від постачальників.

Свідок ОСОБА_7, який значиться підписантом видаткової накладної № 15 від 24.02.2010 р., пояснив, що станом на 2010 рік працював на Заводі будівельної індустрії на посаді головного інженера. Вказав, що при поставці на Завод обладнання контрагентом ТОВ Екопласт-Львів особисто приймав 15 метало-форм та бетонозмішувач на території Заводу, де після перевірки їх кількості відбулося розвантаження. Підтвердив, що відповідні метало-форми та бетонозмішувач використовуються у господарській діяльності Заводу.

З врахування вищевикладеного, суд приходить висновку, що господарські операції по придбанню позивачем товарів у ТОВ Екопласт-Львів відбувалися фактично, були здійснені в межах господарської діяльності цього платника податків, а тому твердження контролюючого органу про те, що вказані господарські операції не відбувались і такі договори носять нікчемний характер є необґрунтованими і не підтверджуються доказами по справі.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи по суті доводи відповідача щодо ненадання до перевірки товарно-транспортних накладних на перевезення обладнання, з огляду на наступне. Так, керуючись частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховує висновок Верховного Суду щодо застосування матеріальних норм розділу 1 та пунктів 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.6 розділу 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14 жовтня 1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року № 128/2568), викладений у постанові від 18.12.2018 р. по справі № 826/13058/15, згідно якого товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому. В межах спірних відносин податковий кредит по факту придбання послуг перевезення позивачем не формувався, що обумовлює безпідставність доводів податкового органу в частині вимог до товарно-транспортних накладних взагалі.

Щодо доводів відповідача щодо відсутності ТОВ Екопласт-Львів за юридичною адресою, суд констатує наступне. Так, згідно Акту перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. інформацію відносно ТОВ Екопласт-Львів про відсутність юридичної особи за юридичною адресою внесено в Єдиний державний реєстр державним реєстратором 16 листопада 2010 року в той час, як здійснення спірної господарської операції та формування за результатом її здійснення позивачем податкового кредиту мало місце у лютому 2010 року. Окрім того, зміна місцезнаходження юридичної особи не тягне за собою нікчемність всіх правочинів, які нею вчинялися з моменту державної реєстрації.

Доводи про те, що під час проведення перевірки контрагента позивача не встановлено місцезнаходження посадових осіб ТОВ Екопласт-Львів та документів, що засвідчують здійснення фінансово-господарської діяльності цього підприємства, суд відхиляє, оскільки податковим законодавством чинним на момент виникнення спірних правовідносин встановлюється індивідуальний характер відповідальності платника податку за можливі порушення ведення податкового обліку.

При цьому суд враховує висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 05.03.2019 р. по справі № 814/569/16, від 05.02.2019 р. по справі № 821/2677/13-а, від 11.09.2018 р. по справі № 823/2247/17, згідно якого не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, які є підставою формування бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що позивачем виконані усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Екопласт-Львів , адже за приписами підпункту 7.4.5. п. 7.4 ст.7 Закону України Про податок на додану вартість (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) включенню до складу податкового кредиту не підлягають тільки ті суми податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. Спірні ж суми податкового кредиту позивача за відповідний звітний податковий період повністю підтверджені належним чином оформленими податковими накладними № 0016 від 26.02.2010 р. (а.с.113, Т.1) та № 0015 від 24.02.2010 р. (а.с.114, Т.1), а відповідні господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача, внаслідок їх здійснення.

В Акті перевірки № 490/23-1/05515009 від 24.02.2012 р. податковий орган посилається на те, що договір поставки укладений з ТОВ Екопласт-Львів є нікчемний в силу вимог статті 228 ЦК України. Однак, відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.77 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не було доведено належними та допустимими доказами факт вчинення позивачем господарської операції без мети настання реальних правових наслідків та з порушенням публічного порядку. Також відповідачем не вказано жодних відомостей та обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника податку при укладенні та виконанні даного договору та наявності мети отримання податкової вигоди.

При цьому суд звертає увагу на правову позицію, висловлену Європейським судом з прав людини у пункті 53 рішення у справі "Федорченко та Лозенко проти України" та у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 у справі Кобець проти України , відповідно до якої суд при оцінці доказів керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом".

За наведених обставин суд приходить до висновку, що оскаржене податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.03.2012 р. є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 12.03.2012 р.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з додатковою відповідальністю Завод будівельної індустрії (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Пряшівська, 9, код ЄДРПОУ 05515009) до ОСОБА_4 об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області (89600, Закарпатська область, м. Мукачево, вул. Августина Штефана, 21 "а", код ЄДРПОУ 39568154) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 12.03.2012 року №0003472340.

3. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяОСОБА_8

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено та підписано 22.03.2019 року.