Ухвала

від 28.08.2018 по справі 522/6667/17

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/6667/17

Провадження № 1-кс/522/12061/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 серпня 2018 року місто Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

за участю адвоката - ОСОБА_3

прокурора - ОСОБА_4

розглянувши у судовому засіданні заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна,-

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про скасування арешту майна, накладеного в рамках кримінального провадження № 22017160000000061 від 30.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1, 364 ч. 2 КК України, згідно якого просить скасувати арешт на: картковий рахунок, а саме пенсійну картку № НОМЕР_1 ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 , на вилучені під час проведення обшуку грошові кошти 1400 (юані), два персональні комп`ютери, що належать на праві власності ОСОБА_5 .

В обґрунтування заяви адвокат ОСОБА_3 зазначає, що арешт, на його думку, було накладено необґрунтовано, оскільки ОСОБА_5 не є підозрюваною за кримінальним провадженням в рамках якого було накладено арешт, а також не є особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 підтримав вимоги, викладені у клопотанні про скасування арешту майна та просив їх задовольнити.

Прокурор в судовому засіданні вважав за можливе скасувати арешт з речей, зазначених у клопотанні адвоката ОСОБА_3 .

Вислухавши думку заявника та прокурора, дослідивши матеріали додані до клопотання, слідчий суддя прийшов до висновку про наступне.

Згідно ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Частиною 2 ст.170 КПК України встановлено, що метою арешту майна є забезпечення кримінального провадження, забезпечення цивільного позову у кримінальному провадженні, забезпечення конфіскації або спеціальної конфіскації. Арештованим може бути майно, яким володіє, користується чи розпоряджається підозрюваний, обвинувачений, засуджений, треті особи, юридична особа, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру за рішенням, ухвалою суду, слідчого судді.

Відповідно до ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наданих матеріалів вбачається, що в рамках кримінального провадження №22017160000000061 від 30.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1, 364 ч. 2 КК України, ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2017 року накладено арешт на: картку № 26257007178204 ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 , грошові кошти у розмірі 1400 (юані), два персональні комп`ютери, що належать на праві власності ОСОБА_6 .

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік (далі Узагальнення), правильною є практика, коли слідчі судді визнають клопотання про накладення арешту на майно передчасними та відмовляють у їх задоволенні, оскільки на момент їх розгляду, особам, про майно яких йдеться в клопотанні, не повідомлено про підозру.

Пунктом 6 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, метою застосування арешту майна є забезпечення можливості конфіскації майна або цивільного позову. При цьому слід пам`ятати, що сторона кримінального провадження, яка подає клопотання про арешт майна зобов`язана навести підстави, у зв`язку з якими потрібно здійснити арешт майна (правову кваліфікацію правопорушення, яке передбачає покарання у вигляді конфіскації майна, докази факту завдання шкоди і розміру цієї шкоди). У свою чергу, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про накладення арешту на майно, зобов`язаний навести ці підстави у рішенні.

Відповідно до правової позиції Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладеної ним в п.2 р.2.6 «Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження» 2014 рік, навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

Згідно ст. 2 КПК України, завданнями кримінальногопровадження єзахист особи,суспільства тадержави відкримінальних правопорушень,охорона прав,свобод тазаконних інтересівучасників кримінальногопровадження,а такожзабезпечення швидкого,повного танеупередженого розслідуванняі судовогорозгляду зтим,щоб кожний,хто вчинивкримінальне правопорушення,був притягнутийдо відповідальностів мірусвоєї вини,жоден невинуватийне бувобвинувачений абозасуджений,жодна особане булапіддана необґрунтованомупроцесуальному примусуі щобдо кожногоучасника кримінальногопровадження булазастосована належнаправова процедура.

Відповідно до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ст. 132 КПК України, у кожному разі, коли вирішується питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, визначити наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення особою правопорушення. Це є важливою гарантією проти зловживання засобами кримінального судочинства, що неможливо забезпечити, якщо не перевірити легітимність самого кримінального переслідування.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Володілець майна - ОСОБА_5 не є підозрюваною за кримінальним провадженням №22017160000000061 від 30.03.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 28 ч. 2, 205 ч. 1, 364 ч. 2 КК України, в рамках якого прийнято рішення про арешт майна.

З огляду на приписи п.18 ч. 1ст. 3 КПК України, згідно з якими до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, слід зазначити, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього підстав може порушити право заявника на вільне використання належного йому майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободта прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»).

Враховуючи викладене, вважаю, що потреба у застосуванні заходу забезпечення, у вигляді арешту вищезазначеного майна відпала та арешт накладений на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2017 року, в цій частині підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 170, 173, 174, 309, 369 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Заяву адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_5 про скасування арешту майна - задовольнити.

Арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.06.2017 року, в частині арешту: картки № НОМЕР_1 ПАТ «УкрСиббанк» ОСОБА_5 , грошових коштів, у розмірі 1400 (юані), двох персональних комп`ютерів, що належать на праві власності ОСОБА_5 - скасувати.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя

28.08.2018