Рішення

від 18.06.2007 по справі 27/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

27/270

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  27/270

18.06.07

За позовом                 Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніттранс»

до                                 Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»

про                               стягнення 8976,43 грн.

                                                                                                                     Суддя: Дідиченко М.А.

                                                                                               Секретар: Приходько Є.П.

Представники:

від позивача               Біла Р.В. –довіреність № 1 від 18.06.07р.

від відповідача           Максимчук В.В. –довіреність № 18-17 від 05.06.07р.   

                                Невинний В.Й. –довіреність № 15 від 23.04.07р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором-заявкою № 103 від 14.03.07р. у розмірі 8976,43 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва  від 21.05.2007р. порушено провадження у справі та призначено розгляд на 18.06.2007р.

Позивач у судових засіданнях позовні вимоги підтримав.

Відповідач заперечував проти задоволення позову стверджуючи, що позивач прострочив строк доставки вантажу, у зв'язку з тим, що не подав вчасно автомобіль необхідної вантажності, та повинен відшкодувати відповідачу збитки у розмірі 600 Євро, які останній змушений буде понести, оскільки замовник перевезення –фізична особа Семергеєв Ігор пред'явив останньому претензію на вищевказану суму.

Крім того, відповідач у судовому засіданні надав суду підписаний з позивачем Акт приймання виконаного міжнародного перевезення вантажу від 27.03.07р., у якому зробив застереження про те, що зменшив розмір винагороди позивача на 600 Євро, у зв'язку з викладеними вище обставинами.   

Також відповідач надав суду платіжні доручення № 1231 від 17.05.07р. та № 1365 від 25.05.07р., на підставі яких перерахував позивачу 4957,13 грн. за перевезення вантажу.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  суд -

ВСТАНОВИВ:

            14.03.2007р. між сторонами було укладено Договір-заяву № 103 (далі –договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язаний був виконати перевезення за маршрутом Цюріх –Київ, а відповідач зобов'язувався оплатити перевезення вантажу.

            У п. 4.2 договору сторони встановили, що вартість перевезення становить 1340 Євро (8976,43 грн.).

            Згідно п. 17 договору, відповідач зобов'язувався сплатити вартість перевезення протягом 14-ти банківських днів з моменту отримання оригіналу рахунку-фактури, акта виконаних робіт та міжнародної товарно-транспортної накладної.   

            Відповідно до п.4 договору, позивач повинен був 15.03.07р. надати автомобіль вантажністю 1700,00 кг. під завантаження.

             На підставі наданих сторонами доказів, судом встановлено, що позивач у вказаний у договорі строк надав під завантаження автомобіль вантажністю 1050 кг.

             16.03.07р. позивач направив відповідачу лист № 0316, у якому повідомив про необхідність вивантаження вантажу на митний склад на вимогу Швейцарської митниці та поліції, у зв'язку з технічною невідповідністю автомобіля для перевезення вантажу.

             Позивач іншим листом № 0316/1 від 16.03.07р. просив відповідача надати згоду на перевезення вантажу іншим автомобілем.

             На підставі наданих відповідачем доказів, судом було встановлено, що відповідач надав згоду на перевезення вантажу іншим автомобілем.    

             Позивач виконав перевезення вантажу за договором, що підтверджується копією Міжнародної товарно-транспортної накладної від 15.03.07р., яка додана до матеріалів справи, але з простроченням строку доставки вантажу.

             Судом встановлено, що 02.04.07р. позивач направив відповідачу оригінал Міжнародної товарно-транспортної накладної від 15.03.07р., Акт приймання виконаного міжнародного перевезення вантажу від 27.03.07р., які відповідач отримав 03.04.07р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке додано до матеріалів справи.

             На підставі наданих відповідачем доказів, судом встановлено, що відповідач підписав Акт приймання виконаного міжнародного перевезення вантажу від 27.03.07р., але з застереженням  про те, що зменшив розмір винагороди позивача на 600 Євро, у зв'язку з простроченням позивачем строку доставки вантажу та перерахував останньому 4957,13 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1231 від 17.05.07р. та № 1365 від 25.05.07р., які додані до матеріалів справи.

             Відповідно до п.1-1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

             Враховуючи те, що відповідач сплатив позивачу частину заборгованості у розмірі 4957,13 грн., то суд припиняє провадження у справі в частині стягнення з відповідача   4957,13 грн., оскільки між сторонами не залишилось в цій частині неврегульованих питань.   

             Відповідно до ч.5 ст. 306 Господарського кодексу України, загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються Господарським кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

             За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч.1 ст. 307 ГК України).

             Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч.1 ст. 313 ГК України).

             Згідно ч.1 ст. 311 ГК України, плата за перевезення вантажів та виконання інших робіт, пов'язаних з перевезенням, визначається за цінами, встановленими відповідно до законодавства.

              Відповідно до ст. 525,526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

            Враховуючи те, що сторони у договорі не передбачили права відповідача в односторонньому порядку зменшувати розмір плати за перевезення вантажу, у зв'язку з простроченням строку його доставки, то відповідач не вправі сплачувати позивачу меншу плату ніж встановлена договором.

            Крім того, суд зауважує, що сторони у договорі не встановили будь-якої відповідальності перевізника за прострочення доставки вантажу.

            Суд також відхиляє вимогу відповідача про відшкодування позивачем збитків у розмірі 600 Євро, завданих відповідачу, у зв'язку з простроченням строку поставки вантажу, оскільки дана вимога не пов'язана з предметом даного спору та повинна бути заявлена відповідачем в окремому позовному провадженні.

            Крім того, суд зазначає, що, згідно ч.1 ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

             Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (ч.2 ст. 224 ГК України).

             До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема: додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

             Відповідач на день розгляду справи не задовольнив претензію замовника та не перерахував останньому 600 Євро, а отже не зазнав ніяких збитків, у зв'язку з простроченням позивачем строку доставки вантажу.                   

             На підставі вищевикладеного, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача 4019,30 грн.

             Оскільки відповідач сплатив позивачу частину заборгованості вже після порушення провадження у справі, то суд, відповідно до ст.49 ГПК України, вирішив покласти на відповідача витрати по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у повному обсязі.

             Приймаючи до уваги вищезазначене та керуючись ст.ст. 33,34,49,80,82-85 Господарського процесуального кодексу, ст.ст. 224,306,307,311 ГК України, ст.ст. 525,526 ЦК України, суд -

В И Р І Ш И В:

          1.    Позов задовольнити частково.

2.   Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М енд С форвардінг Ко»(02092, м. Київ, вул. Довбуша, 37, код ЄДРПОУ 32305728) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Закритого акціонерного товариства «Юніттранс»(юридична адреса: 01042, м. Київ, Кловський узвіз, 12-а, к.13; фактична адреса: 02094, м. Київ, вул. Сергієчко, 11, код ЄДРПОУ 31112730) заборгованість у розмірі 4019,30 грн.,  державне мито у розмірі 102,00 грн, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.

3.    Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача 4957,13 грн.

         4.    Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог 85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                       Дідиченко М.А.

Дата підписання рішення 25.06.07р.