Постанова

від 29.08.2018 по справі 802/390/18-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/390/18-а

Головуючий у 1-й інстанції: Жданкіна Наталія Володимирівна

Суддя-доповідач: Сушко О.О.

29 серпня 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сушка О.О.

суддів: Смілянця Е. С. Залімського І. Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Платашем В.О.,

представника позивача: ОСОБА_2

представник третьої особи: ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та заяви про приєднання до апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фермерського господарства "Зерно-А" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року (м. Вінниця, 11 червня 2018 року) у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: засновник товариства з обмеженою відповідальністю "Селищанське" ОСОБА_5 до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача: фізична особа-підприємець ОСОБА_4, Фермерське господарство "Зерно-А" про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправними дії Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області щодо прийняття рішення № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини"; визнати протиправним та скасувати рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини".

Відповідно до рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та залишити позов без розгляду.

Крім того, треті особи на стороні відповідача подали заяву про приєднання до апеляційної скарги, в якій просять скасувати вказане рішення та залишити позов без розгляду.

Колегія суддів розглянула письмову заяву представника відповідача про відкладення розгляду справи, і прийняла рішення про відмову у її задоволенні через відсутність підстав.

Представники позивача та третьої особи на стороні позивача в судовому засіданні просили відмовити у задоволенні апеляційну скарги.

Розглянувши матеріали справи, колегія суддів апеляційної інстанції, дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що позивач зареєстрований як юридична особа 15.07.2008 Тиврівською районною державною адміністрацією, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію Серії А01 №550070. Згідно наявної в матеріалах Довідки Серії АБ №556176 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності товариства за КВЕД-2010 є: змішане сільське господарство (01.50); допоміжна діяльність у тваринництві (01.62); оброблення насіння для відтворення (01.64); виробництво м'яса (10.11); виробництво олії та тваринних жирів (10.41); перероблення молока, виробництво масла, сиру (10.51).

Як свідчать матеріали справи, 07.02.2011 розпорядженням голови Тиврівської РДА №44, зокрема, надано позивачу дозвіл на укладення договорів оренди 48 земельних ділянок на території сільської ради с. Селище Тиврівського району загальною площею 113,42 га. з встановленням розміру орендної плати в сумі 731 грн. за 1 ділянку.

На підставі вказаних розпоряджень, 01.06.2011 між Тиврівською РДА (орендодавець) та позивачем (орендар) було укладено договори оренди землі, відповідно до умов яких орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки (невитребувана земельна частка (пай) в кількості 1 шт.), в тому числі, за кадастровими номерами: НОМЕР_1, що знаходиться на території Селищенської сільської ради за межами с.Селище Тиврівського району Вінницької обл. для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Договори підписано уповноваженими представниками, скріплено відтисками печаток сторін та зареєстровано у відділі Держкомзему Тиврівського району Вінницької області 16.12.2011.

Також, матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договорів, орендодавець передав, а орендар прийняв об'єкти оренди, про що складено акти приймання-передачі земельної ділянки від 05.06.2011. Також, на виконання розпорядження голови Тиврівської РДА №44 від 07.02.201 було проведено визначення меж переданих в оренду позивачу земельних ділянок, про що складено відповідні Акти визначення меж земельної ділянки (на місцевості).

Крім того, судом встановлено, що на 10-й сесії 7 скликання Селищенською сільської ради Тиврівського району Вінницької області прийнято рішення №155 від 09.12.2016 (том 2 а.с. 173-175), згідно з пунктом 1 якого вирішено визначити перелік земельних часток-паїв, розташованих на території Селищенської сільської ради, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, в кількості 43 штуки, загальною площею 104,6954 га, згідно додатку 1 до даного рішення.

Згідно п. 2.1 рішення вирішено передати в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_4 земельні частки-паї в кількості 32 штуки із переліку, зазначеного в п. 1 даного рішення, терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року.

Згідно п. 2.2. рішення вирішено передати в оренду фермерському господарству Зерно-A земельні частки-паї в кількості 11 штук із переліку, зазначеного в п. 1 даного рішення, терміном на 10 років - із 03 січня 2017 року по 03 січня 2027 року.

Позивач із таким рішенням Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області не погоджується, вважає, що останнє не відповідає вимога чинного законодавства, є протиправним та таким, що порушує законні права та інтереси позивача позаяк саме позивачу законом надано переважне право на укладення договорів землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

Суд першої інстанції при ухваленні оскарженого рішення виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, а відтак наявності підстав для задоволення адміністративного позову.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Так, оскаржене рішення Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області стосується об'єктів земельних відносин, зокрема, земельних часток (паї).

При цьому, що за своєю правовою природою земельні частки (паї) не є земельними ділянками, а тому оренда земельної частки (паю) і оренда земельної ділянки мають суттєво різні якісні відносини. У випадку оренди земельної частки (паю) встановлюються орендні відносини щодо права на земельну частку (пай), не визначену в натурі земельну ділянку, посвідчену сертифікатом.

Встановлено та матеріалами справи підтверджується, що спірним рішенням сільської ради в оренду третім особам 2, 3 передано саме земельні частки (паї). Слід звернути увагу, що враховуючи правову природу об'єкта оренди до даних правовідносин неправомірно застосовувати норми ст. 124 ЗК України ст. 33 Закону України Про оренду землі .

Враховуючи, що об'єктами земельних відносин, зокрема, є земельні частки (паї), то такі правовідносини регулюються положеннями Указу Президента України від 08.08.1995 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) та Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , а також загальні положення Земельного кодексу України та Цивільного кодексу України щодо найму.

Згідно ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) , основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

В силу ч.3 п.1 та п.6 Указу, паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості). У разі виходу власника земельної частки (паю) з колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства за його заявою здійснюється відведення земельної ділянки в натурі в установленому порядку і видається державний акт на право приватної власності на цю земельну ділянку. Після видачі громадянинові державного акта на право приватної власності на земельну ділянку сертифікат на право на земельну частку (пай) повертається до районної державної адміністрації.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмо вій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження.

Частиною 12 Перехідних положень Земельного кодексу України передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

За змістом ч. 4 Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Нерозподілені (невитребувані) земельні ділянки передаються в розпорядження сільських, селищних, міських рад чи райдержадміністрацій з метою надання їх в оренду.(п.12 Порядку організації робіт та методики розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) затвердженого постановою КМУ від 4 лютого 2004р. №122.

З огляду на зазначене, на відміну від земельної ділянки земельна частка (пай) є умовною часткою земель, які належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, розмір якої визначений в умовних кадастрових гектарах. Місцезнаходження та межі такої земельної частки (паю) не визначені.

Отже, саме Тиврівська районна державна адміністрація є розпорядником такої земельної частки (паю) до моменту отримання державного акта на право власності на земельні ділянки щодо невитребуваних земельних часток (паїв), що входять до складу спадщини та знаходиться на території Селищенської сільської ради за межами с.Селище Тиврівського району Вінницької області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та з урахуванням відомостей з Державного земельного кадастру про спірні земельні ділянки від 22.12.2016, з яких вбачається, що спірні земельні частки (паї) станом на дату формування витягу перебуває у державній власності.

Водночас, помилковим є твердження представника третіх осіб про належність саме Сільській раді права розпорядження спірними земельними ділянками, оскільки ст.ст. 4 та 19 Закону України Про оренду землі (в редакції, яка діє з 19.10.2016) передбачено, що орендодавцем земельної ділянки, що входить до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини, є особа, яка управляє спадщиною. Особа, яка управляє спадщиною, у складі якої є земельна ділянка сільськогосподарського призначення, що не перебуває в оренді, має право передати таку ділянку в оренду на строк до моменту державної реєстрації права власності спадкоємця на таку земельну ділянку або до набрання законної сили рішенням суду про визнання спадщини відумерлою, про що обов'язково зазначається у договорі оренди земельної ділянки. У разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту особою, яка управляє спадщиною, до складу якої входить земельна ділянка, є сільська, селищна, міська рада за місцезнаходженням такої земельної ділянки (ст.1285 ЦК України.)

Разом з тим, встановлено, що невитребувані земельні частки (паї), що належать покійним особам та знаходиться на території Селищанської сільської ради за межами с. Селище Тиврівського району Вінницької обл. не є земельними ділянками, та на час прийняття оскаржуваного рішення перебували в оренді позивача.

Так само, матеріали справи не містять, а сторони не довели, що є рішення суду, яке набрало законної сили щодо визнання спадщини відумерлою, натомість матеріалами справи підтверджено, що визначені в оскаржуваному рішенні об'єкти оренди зареєстровані у Державному земельному кадастрі за Тиврівською РДА.

Крім того, слід врахувати посилання представника позивача на те, що визначені в оскарженому рішенні земельні ділянки з 01.06.2011 перебували в оренді позивача на підставі укладених між Тиврівською РДА та позивачем низки договорів оренди земельних часток (паїв), загальна площа яких становить 113,42 га. Вказані договори були укладені строком на 5 років. При цьому згідно відомостей Державного земельного кадастру про земельну ділянку державна реєстрації речового права за вищезазначеними договорами оренди відбулась 16.12.2011. Отже строк дії укладених позивачем з Тиврівською РДА договорів оренди сплив лише 16.12.2016, а відтак на час прийняття відповідачем оскарженого рішення, визначені в останньому земельні ділянки (невитребувані земельні паї) на законних підставах перебували в оренді позивача.

Також встановлено, що позивачем вживались визначені Законом України Про оренду землі заходи, спрямовані на продовження строку дії вказаних договорів. Зокрема судом встановлено, що позивач 04.10.2016 листом за №221 повідомив Тиврівську РДА про намір продовжити дію договорів оренди від 01.06.2011, щодо земельних ділянок (не витребувана земельна частка (пай) в кількості 30 шт.), загальною площею 76,0453 га які знаходяться на території Селищенської сільської ради за межами с. Селище, у відповідь на що Райдержадміністрація зауважила на необхідності подання проекту додаткової угоди для вирішення окресленого в листі питання.

Після отримання зазначеної відповіді позивач 26.10.2016 повторно звернулося до Райдержадміністрації із листом №238 щодо продовження дії договорів оренди. До листа додано перелік земельних часток та проект додаткової угоди по спірній земельній ділянці.

21.11.2016 позивач звернувся з листом №256 до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в якому просив надати в оренду 43 земельні ділянки (невитребувані земельні паї), загальною площею 104,6954 га, що входять до складу спадщини в зв'язку з відсутністю спадкоємців за заповітом і законом, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття. Слід зазначити, що у вказаному листі позивач покликався на отримані від Тиврівської РДА роз'яснення щодо порядку отримання в оренду бажаних земельних ділянок.

В свою чергу, на час звернення товариства до державних органів з вказаними листами, договори оренди від 01.06.2011, що були укладені між позивачем та Тиврівською РДА залишались чинними, а втратили чинність лише 16.12.2016, тобто після прийняття відповідачем оскаржуваного рішення.

Відтак, вказаними листами беззаперечно підтверджуються, що на час звернення позивача, як до Тиврівської РДА, так і до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області, в користуванні позивача знаходились визначені в оскарженому рішенні відповідача землі (не витребувані земельні частки (паї)).

При цьому, позивач добросовісно та своєчасно вносило оренду плату за використання орендованих земель, що також не заперечувалось і представником відповідача в судовому засіданні.

Статтею 33 Закону України Про оренду землі та згідно положень укладених договорів визначено, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

З огляду на положення ст. 33 Закону України Про оренду землі , а також надані докази належного користування позивачем орендованими земельними ділянками, та відсутність доказів на підтвердження зворотного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області при прийнятті оскарженого рішення від 09.12.2016 за №155 необґрунтовано, тобто без зазначення у рішення мотивів, відмовлено товариству в надати в оренду 43 земельні ділянки (невитребувані земельні паї), що входять до складу спадщини в зв'язку з відсутністю спадкоємців за заповітом і законом, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття, натомість надано перевагу щодо надання в оренду зазначених земельних часток-паїв третім особам.

Разом з тим, посилання представника третіх осіб на те, що в поданому до відповідача клопотанні від 21.11.2016 позивач ставить питання про укладення з сільською радою нових договорів, замість продовження попередньо укладених з Тиврівською РДА, як підставу, яка дає право для ігнорування положень ст. 33 Закону України Про оренду землі є необґрунтованими, з огляду на наступне.

Надаючи оцінку поданій позивачем до Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області заяві від 21.11.2016, доцільно в даному випадку застосувати принцип переваги змісту над формою, позаяк на час звернення товариства з відповідною заявою позивач користувався вказаними земельними частками-паями на праві оренди, та, як свідчить зміст поданих раніше до Тиврівської РДА листів від 04 та 26.10.2016, позивач мав бажання саме продовжити виконання попередньо укладених Договорів оренди від 01.06.2011. В свою чергу, відповідачем даний факт до уваги не було взято.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та надаючи оцінку оскарженому рішенню слід врахувати слідуюче:

- по-перше: як вже було зазначено відповідач не був наділений правом розпоряджатись спірними земельними ділянками;

- по-друге: сільською радою при прийнятті оскарженого рішення було залишено позаувагою наявність чинних, на час прийняття останнього, Договорів оренди земельних ділянок (невитребуваних земельних паїв), укладених ще в 2011 році між ТОВ Селещанське та Тиврівською РДА, не враховано факт їх належного виконання орендарем;

- по-третє: ігнорування принципу переваги змісту над формою, тобто формальне ставлення до висвітленої у заяві позивача від 21.11.2016 мети подальшого користування орендованими на підставі Договорів оренди від 01.06.2011 земельні ділянки (невитребувані земельні паї).

Таким чином, вчинені Селищенською сільською радою Тиврівського району Вінницької області дії щодо прийняття рішення № 155 від 09.12.2016 "Про передачу в оренду земельних часток-паїв, що входять до складу спадщини, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття після спливу шести місяців з дня відкриття спадщини" мають протиправний характер, а прийняте за наслідком їх вчинення рішення підлягає скасуванню.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Селищенської сільської ради Тиврівського району Вінницької області та заяви про приєднання до апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, Фермерського господарства "Зерно-А" залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 01 червня 2018 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 03 вересня 2018 року.

Головуючий Сушко О.О. Судді Смілянець Е. С. Залімський І. Г.