Ухвала

від 31.08.2018 по справі 820/6522/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 серпня 2018 року

м. Київ

справа №820/6522/17

адміністративне провадження №К/9901/59744/18

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Хохуляка В.В., перевіривши касаційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі №820/6522/17 за адміністративним позовом Державного підприємства Завод імені В.О.Малишева до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення ,

в с т а н о в и в:

Державне підприємство Завод імені В.О.Малишева звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення .

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018, у задоволенні позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева 15.08.2018, тобто в межах строку на касаційне оскарження, звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі №820/6522/17 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

При вирішенні питання про відповідність касаційної скарги вимогам Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом встановлено наступне.

Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною першою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником до касаційної скарги долучено платіжне доручення №4731 від 08.08.2018 на суму 5000,00грн., що свідчить про сплату судового збору у розмірі меншому ніж визначено законом.

Водночас, позивачем до касаційної скарги долучено заяви про відстрочення від сплати судового збору та зменшення розміру судового збору за подання касаційної скарги у даній справі. Вказані заяви мотивовані тим, що сплата судового збору у розмірі визначеному законом, у зв'язку в вкрай тяжким фінансовим становищем, є непосильною для Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева .

На підтвердження доводів викладених у вказаних заявах щодо відсутності у позивача можливості сплатити судовий збір у розмірі визначеному законом заявником надано ухвалу Господарського суду Харківської області від 07.12.2011 про порушення провадження у справі про банкрутство, довідку №3661/18 від 08.08.2018 про рахунки, відкритті для Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева у фінансових установах з відомостями про залишок грошових коштів станом на 07.08.2018, довідку №3776/18 від 14.08.2018 про наявність у позивача дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 01.07.2017, копію балансу до Звіту про фінансовий стан на 30.06.2018 щодо направлення коштів підприємства у першому кварталі 2018 року на погашення збитків попередніх періодів та довідку №3775/18 від 14.08.2018 про наяву у позивача заборгованість по податкам та зборам до бюджетів усіх рівнів .

Надаючи оцінку доводам викладеним у вказаних заявах, суд виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя від 14.05.1981№ R (81) 7: В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати (підпункт 12 пункту D).

Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.

Європейський суд з прав людини у рішенні по Справа Креуз проти Польщі (Case of Kreuz v. Poland) від 19.06.2001 року окремо наголосив, що характеристики судового провадження, як справедливість, відкритість та невідкладність, насправді не мають жодної цінності, якщо таке провадження передусім не порушено. І в цивільних справах навряд чи можна уявити верховенство права без можливості мати доступ до суду .

Разом з тим, слід зазначити, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Гарантуючи сторонам право доступу до суду для визначення їхніх цивільних прав та обов'язків , пункт 1 статті 6 Конвенції залишає державі вільний вибір засобів, що використовуватимуться для досягнення цієї мети, але в той час, коли Договірні держави мають можливість відхилення від дотримання вимог Конвенції щодо цього, остаточне рішення з дотримання вимог Конвенції залишається за Судом.

Проте Європейський суд з прав людини вважає, що положення пункту 1 статті 6 про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (Рішення Європейського суду з прав людини Справа Ейрі від 09.10.1979).

Конституційний Суд України у рішенні У справі за конституційним зверненням асоціації Дім авторів музики в Україні щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір у взаємозв'язку з положеннями пункту г частини першої статті 49 Закону України Про авторське право і суміжні права №12-рп/2013 від 28.11.2013, вказав - гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду.

Таким чином, право на суд не є абсолютним. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.

Право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави та з боку держави може бути піддане обмеженням, зокрема шляхом встановлення помірного судового збору. Вимога про помірність судового збору означає, перш за все, те, що майнове становище не має бути перепоною доступу до суду, у випадках, коли судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, закон має встановлювати можливості щодо скорочення або скасування судових витрат.

Згідно з частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 №3674-VІ Про судовий збір .

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України, які кореспондуються з приписами частини першої та другої статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VI Про судовий збір єдиною підставою для зменшення розміру належних для оплати судових витрат, звільнення від їх оплати, відстрочення або розстрочення сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий чи фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

В контексті відстрочення, розстрочення або звільнення сплати судового збору слід зазначити, що майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом з врахуванням конкретних обставин певної справи.

Аналіз такого врегулювання та судової практики дає підстави зробити висновок про те, що визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати. Вказані обставини є важливими чинниками при визначенні того чи скористалася ця особа своїм правом доступу до правосуддя.

Враховуючи те, що відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи, обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або складність в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірах, покладається на цю особу.

Відповідно до статті 8 Закону України від 08.07.2011 №3674-VІ Про судовий збір враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.

Згідно з частиною другою статті 8 цього Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Проте заявником не надано суду доказів на підтвердження того, що Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева є суб'єктом, на якого розповсюджується дія вказаної норми закону щодо відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру чи звільнення від його сплати.

Оскільки зазначені умови, за наявності яких позивачу можна було б відстрочити сплату судового збору або зменшити його розмір - відсутні, а отже заяви про відстрочення сплати судового збору та зменшення його розміру задоволенню не підлягають.

Так, згідно з підпунктом 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI за подання касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 № 3674-VI (в редакції, чинній на момент звернення до суду з позовом - грудень 2017 року) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Станом на 01.01.2017 прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1600,00грн. (стаття 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2017 рік від 21.12.2016 №1801-VIII).

Відповідно до вимог статті 4 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI (в редакції чинній на час подання позову) за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру позивачу (юридичній особі) необхідно було сплатити 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складало 55396,21грн.

Отже, судовий збір, який Державне підприємство Завод імені В.О. Малишева повинно сплатити при поданні касаційної скарги, становить: 55396,21грн. х 200% = 110792,24грн.

Таким чином, відповідачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 105792,42грн. та надати суду касаційної інстанції документ про таку сплату.

Реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів: УК у Печер. р-ні/Печерс. р-н/22030102. рахунок отримувача: 31219207026007, код ЄДРПОУ: 38004897. Код банку отримувача: 899998, Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходу бюджету: 22030102 Судовий збір (Верховний Суд, 055) . Призначення платежу:

---

код клієнта за ЄДРПОУ; судовий збір за позовом

---

у справі №

---

, Верховний Суд .

Враховуючи вищевикладене, касаційну скаргу необхідно залишити без руху, встановивши строк, протягом якого заявник має усунути вказані недоліки та надати суду касаційної інстанції документ про сплату судового збору у встановленому законом порядку та розмірі.

Керуючись статтями 169, 248, 327, 330, 332, 359 КАС України, суд -

у х в а л и в:

Відмовити Державному підприємству Завод імені В.О. Малишева у задоволенні заяви про відстрочення сплати судового збору та зменшення розміру судового за подання касаційної скарги у справі №820/6522/17.

Касаційну скаргу Державного підприємства Завод імені В.О. Малишева на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.07.2018 у справі №820/6522/17 за адміністративним позовом Державного підприємства Завод імені В.О.Малишева до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування рішення - залишити без руху.

Встановити особі, що подала касаційну скаргу, десятиденний строк для усунення виявлених недоліків касаційної скарги з моменту отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

Після усунення недоліків касаційної скарги у строк, встановлений судом, вона вважатиметься поданою у день первинного її подання до суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

..........................

В.В. Хохуляк

Суддя Верховного Суду