Рішення

від 30.08.2018 по справі 340/516/17

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/516/17

Провадження № 2/340/25/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 серпня 2018 року смт Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область,

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю: секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

представника третьої особи Павлюка І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Криворівнянської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Верховинської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області про визнання заповіту недійсним,-

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовом до відповідачів про визнання недійсним заповіту від імені ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, посвідченого 27.01.2014 року державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Павлюком І.І., на ім'я ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого в реєстрі за №82.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_8 його сестри ОСОБА_7, він звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за законом, як спадкоємцем п'ятої черги. 19.04.2014 на підставі його заяви заведено спадкову справу №19/2014. Однак, листом від 01.10.2014 державним нотаріусом йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті сестри внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно. Крім цього, йому стало відомо, що на спадкове майно претендує відповідач, на користь якого ОСОБА_7 складено заповіт.

Однак переконаний, що такий заповіт є недійсним, оскільки складений його сестрою в момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Зокрема вказав, що на час складання заповіту його сестрі виповнилося 80 років, в останні роки життя у неї розвивався віковий склероз і почастішали випадки не сприйняття дійсних подій, вона перебувала на обліках у невропатолога та психіатра. Крім цього вона була важкохворою, у період посвідчення заповіту перебувала на стаціонарному лікуванні у Верховинській ЦРЛ після перенесених двох операцій в м. Івано-Франківськ. В той же час відповідач являвся лікарем Верховинської ЦРЛ, який використовуючи безпорадний стан жінки заманив її до нотаріуса і скориставшись її необізнаністю в юриспруденції спровокував підписання нею заповіту на його користь з метою заволодіння у незаконний спосіб спадковим нерухомим майном. При цьому зазначив, що він спілкувався із сестрою в останній період її життя, провідував її в лікарні, однак вона жодного разу не повідомляла його про намір заповісти своє майно відповідачеві, або про складений заповіт.

Додатково, на його переконання, факт недійсності заповіту підтверджується тією обставиною, що перебуваючи на стаціонарному лікуванні його сестра маючи бажання скласти заповіт мала право на допуск до неї нотаріуса, а у випадку неможливості запросити нотаріуса чи посадову особу органу місцевого самоврядування її останню волю у формі заповіту міг посвідчити головний лікар лікарні, його заступник з медичної частини або черговий лікар. Однак відповідач зрозумівши, що його задум може не спрацювати, силоміць потягнув її хвору до нотаріуса, під дією сильних ліків, що позбавляли її можливості в повній мірі усвідомлювати свої дії. А тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 подав до суду заперечення від 20.10.2017 та відзив від 19.03.2018, якими позовні вимоги заперечив, вважає їх необґрунтованими та безпідставними, оскільки про існування заповіту до моменту смерті спадкодавця йому відомо не було, про нього дізнався після відкриття спадщини. Він жодної участі у складанні заповіту не приймав, нікуди покійну ОСОБА_7 силоміць не тягнув, на неї в протиправний спосіб з метою схилення до укладення правочину не впливав, а тому вважає обґрунтування позивача безпідставними. Крім цього зазначив, що між тими самими сторонами уже розглядалася справа про той самий предмет і з тих самих підстав, де за клопотанням позивача проводилася посмертна психіатрична експертиза покійної ОСОБА_7 Висновком експертизи у вказаній справі встановлено, що на момент складення заповіту спадкодавець будь-якими психічними захворюваннями не страждала, за станом здоров'я усвідомлювала значення своїх дій та могла ними керувати. А тому просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідач Криворівнянська сільська рада відзиву, а третя особа пояснень щодо позову не подали.

Ухвалою суду від 25.09.2017 відкрито провадження у справі за правилами ЦПК України 2004 року та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою судового засідання від 16.11.2017 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про об'єднання матеріалів цивільної справи із матеріалами розглянутої судом іншої цивільної справи. Іншою ухвалою від 16.11.2017 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 28.02.2018, у зв'язку із набранням чинності 15 грудня 2017 року Законом України Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу Адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів №2147-VIII від 03.10.2017 року, яким Цивільно процесуальний кодекс України викладено в новій редакції, розгляд цивільної справи продовжено у порядку загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання.

У підготовчому засіданні ухвалами суду від 29.03.2018 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_5 про забезпечення судових витрат, задоволено клопотання сторін щодо залучення до участі у справі доказів.

Крім цього, ухвалою підготовчого засідання від 29.03.2018 задоволено клопотання позивача про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи, на час проведення експертизи провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 06.06.2018 провадження у справі поновлено для вирішення процесуальних питань пов'язаних з проведенням експертизи.

У зв'язку із відмовою позивача від проведення експертизи та проведенням оплати її вартості, а також виконанням усіх необхідних дій на стадії підготовчого провадження, ухвалою суду від 30.07.2018 закрито підготовче провадження, а справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з викладених у позовній заяві підстав. Позивач позов підтримав, в той же час вказав, що переконаний, що на момент складення заповіту його сестра розуміла значення своїх дій, однак вважає, що не мала права складати заповіт на користь лікаря перебуваючи на стаціонарному лікуванні, не могла покидати стаціонар для укладення заповіту в нотаріуса. Крім цього зазначив, що раніше заповіт був складений на його користь, він опікувався ОСОБА_7, а тому переконаний, що саме він повинен бути спадкоємцем майна покійної, а не відповідач, який появився незадовго до смерті спадкодавця, тримав її в лікарні, а згодом викрав звідти та утримував в себе вдома, і лише перед смертю перевіз до її будинку. А тому просить позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, забезпечив явку свого представника, який заперечив позов з аналогічних підстав викладених у відзиві та запереченні. Зазначив, що його довірителю про обставини складення заповіту не відомо, оскільки він участі у цьому не приймав. В той же час вказав, що ОСОБА_5 знав покійну ОСОБА_7 за довго до спірних подій, як працівницю медичного закладу, де працював і він. Дійсно, в останній період часу перед смертю спадкодавця він надавав їй усіляку допомогу, в тому числі медичну, опікувався нею, жодного протиправного впливу на неї не вчиняв, а тому це було вільне волевиявлення особи на розпорядження своїм майном.

Відповідач Криворівнянська сільська рада в судове засідання явку свого представника не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку, подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності. А тому суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача.

Представник третьої особи в судовому засіданні відносно позову заперечив, суду пояснив, що він працюючи на посаді державного нотаріуса Верховинської районної державної нотаріальної контори дійсно посвідчував оспорюваний заповіт. При цьому зазначив, що 27.01.2014 до нього в кабінет прийшла ОСОБА_7 без жодного супроводу, поводилася спокійно та адекватно. В розмові повідомила, що лікується в терапевтичному відділенні Верховинської центральної районної лікарні, і вирішила розпорядитися своїм майном на випадок смерті. При цьому, на його запитання вказала, що ні дітей, ні чоловіка, ні рідних братів та сестер немає, а бажає укласти заповіт на користь лікаря ОСОБА_5, який їй допомагав хату робити , а також надає допомогу у лікуванні та догляді. Про існування двоюрідних братів, сестер заповідач не розповідала, чітко висловила свою волю щодо природи правочину, який збиралася вчинити, усвідомлювала значення кожного його запитання, надавала чіткі і зрозумілі відповіді. З'ясувавши у неї, що розписатися на заповіті вона зможе, він посвідчив складений заповідачем заповіт та зареєстрував його у реєстрі. Переконаний, що заповіт був укладений внаслідок вільного волевиявлення особи, а тому просить в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, третьої особи, допитавши свідків, повно і всебічно з'ясовавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, суд ухвалює рішення про наступне.

Судом встановлено, що 27.01.2014 ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, складено заповіт (а.с.43), посвідчений державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Павлюком І.І., зареєстрований в реєстрі за №82, яким заповіла все належне їй майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і все те, на що за законом матиме право ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно з актовим записом від 18.03.2014 №38, вчиненого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Верховинського районного управління юстиції в Івано-Франківській області, ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_8.

З оглянутої в судовому засіданні завіреної копії спадкової справи №19/2014, заведеної після смерті ОСОБА_7 вбачається, що така розпочата 02.04.2014 приватним нотаріусом Верховинського районного нотаріального округу Мартищук О.Я. на підставі заяви ОСОБА_5 про прийняття спадщини за заповітом, посвідченого 27.01.2014. Крім цього, 09.04.2014 ОСОБА_1 подав заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 за законом.

Позивач ОСОБА_1 звернувшись до суду із позовом просить визнати зазначений заповіт недійсним з підстав того, що ОСОБА_7 на момент укладення правочину не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Дійсно у відповідності до ч.1 ст.225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.

У пункті 16 своєї постанови від 6 листопада 2009 року №9 Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що правила статті 225 ЦК поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).

Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК.

При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК (в редакції закону 2004 року) за клопотанням хоча б однієї зі сторін зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.

Крім цього, згідно з висловленою Верховним Судом України в постанові від 13 березня 2017 року у справі N 6-2833цс16 правовою позицією, Для визначення наявності стану, в якому громадянин не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння та ін.) на момент укладення угоди, суд призначає судово-психіатричну експертизу. Вимоги про визнання угоди недійсною з цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, що підтверджують чи спростовують доводи про те, що в момент укладення угоди особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.

Призначення експертизи у разі заявлення клопотання про її призначення хоча б однією зі сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи згідно з вимогами п. 2 ч. 1 статті 145 ЦПК України (редакція закону 2004 року) є обов'язковим.

Чинною редакцією ЦПК України визначено, що призначення експертизи судом є обов'язковим у разі заявлення клопотання про призначення експертизи обома сторонами. Призначення експертизи судом є обов'язковим також за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити: 1) характер і ступінь ушкодження здоров'я; 2) психічний стан особи; 3) вік особи, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати (ст.105 ЦПК України).

Судом встановлено, що на підставі заявленого клопотання позивачем, ухвалою суду від 29.03.2018 призначено у справі судову психіатричну експертизу на предмет визначення того, чи ОСОБА_7 в момент укладення заповіту від 27.01.2014 усвідомлювала значення своїх дій та (або) могла керувати ними.

Однак, після повернення матеріалів справи із клопотанням експерта про вирішення покладення оплати по проведенню експертизи, не зважаючи на неодноразові роз'яснення судом як в підготовчому засіданні, так і в судовому засіданні, змісту ст.109 ЦПК України щодо наслідків ухилення особи від участі в проведенні експертизи, позивач категорично відмовився нести витрати по оплаті експертизи та від подальшого проведення експертизи. Інші учасники справи також не виявили бажання понести витрати по оплаті вартості експертизи.

В той же час, як вбачається з оглянутих в судовому засіданні матеріалів цивільної справи №340/769/14-ц, провадження №2/340/334/14, в провадженні Верховинського районного суду Івано-Франківської області перебувала цивільна справа між тими ж самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, за результатами розгляду якої постановлено ухвалу від 04.04.2016 про залишення позову без розгляду за заявою позивача.

В ході здійснення судового провадження, на підставі ухвали суду проводилася судово-психіатрична експертиза висновком якої від 21.12.2015 №942 (а.с.148-150) встановлено, що ОСОБА_7 станом на 27 січня 2014 року, на час складення заповіту, стійким хронічним розладом психічної діяльності не страждала та за своїм психічним станом могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

Не здобуто судом доказів про те, що на момент укладення оспорюваного заповіту покійна ОСОБА_7 не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними і виходячи із досліджених в судовому засіданні інших доказів.

Зокрема, судом безспірно встановлено, що в останній період життя, зокрема на час складення заповіту, ОСОБА_7 страждала онкозахворюванням, а психічними розладами не страждала. Вказані обставини визнаються і самим позивачем.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 суду показала, що являлася сусідкою ОСОБА_7 та в останні роки життя покійної підтримувала із нею приятельські стосунки та з її слів знала, що та потребує сторонньої допомоги, оскільки її стан здоров'я в останній період різко погіршувався. ОСОБА_7 шукала собі когось, хто б за нею доглядав. Оскільки її племінниця відмовилася доглядати, а з іншими родичами вона не підтримувала відносин, тому вона собі знайшла лікаря ОСОБА_5, який її лікував, допомагав по дому, а після повернення з лікарні в лютому 2014 і до часу смерті взагалі не відходив від неї, ночував в будинку, надавав усіляку допомогу. При цьому вказала, що після повернення з лікарні ОСОБА_10 їй розповідала про те, що склала на ОСОБА_5 заповіт, дуже раділа з того, поводилася абсолютно адекватно.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що коли ОСОБА_7 взимку 2014 року забрали в лікарню, на її прохання він доглядав та отоплював її будинок. Після повернення з лікарні ОСОБА_7 була повністю при пам'яті, розрахувалася з ним за те, що доглядав будинок. Потім її доглядав ОСОБА_5, який був постійно з нею, спав на підлозі поруч із її ліжком. Також йому відомо, що ніхто з родини, в тому числі позивач, в останній період життя покійної, її не провідував.

Свідок ОСОБА_12 вказала, що була сусідкою ОСОБА_7 з якою раніше підтримували добрі стосунки, брала участь в складенні приблизно 20-и років тому заповіту на користь позивача, який приходив та допомагав по господарству. Однак згодом вона з ОСОБА_10 перестали тісно спілкуватись, тому деталей її життя не знає, однак їй відомо, в останній період перед смертю позивач не приходив до ОСОБА_10, не менше як пів року вона його там не бачила, а доглядав за нею ОСОБА_5, якого вона бачила, як декілька разів виходив із будинку та виносив відро з фекаліями.

Аналогічними показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, які ствердили, що проживали неподалік покійної ОСОБА_7, добре її знали, бачили, як в останній період життя догляд за ОСОБА_7 здійснював позивач. При цьому свідок ОСОБА_13 ствердила, що спілкувалася із ОСОБА_7 після її повернення з лікарні взимку 2014 року і та їй розповіла про те, що склала заповіт на ОСОБА_5 При цьому пояснювала, що дуже йому вдячна за допомогу та догляд за нею, які той здійснює.

Допитаний свідок ОСОБА_16 суду показав, що в січні 2014 року був лікуючим лікарем ОСОБА_7, яка поступила у терапевтичне відділення Верховинської центральної районної лікарні із пневмонією, що виникла як ускладнення на фоні онкозахворювання. За час її лікування, протягом двох тижнів, окрім нього хвору консультував ведучий лікар онколог, а також він з приводу захворювання на пневмонію. В процесі лікування хвора була доступна розмові, поводилася адекватно, повністю усвідомлювала, що він її запитував, чітко виконувала його вказівки щодо прийому ліків. Вони спілкувалися із пацієнткою виключно в межах процедури надавання медичної допомоги, питань з її особистого життя він не задавав, про обставини складання заповіту йому нічого не відомо. В той же час вказав, що медичний заклад не є закладом закритого типу, і оскільки ОСОБА_7 була здатна самостійно пересуватися, тому могла виходити за межі медичного закладу в аптеку, чи до нотаріуса. І з приводу цього жодних заборон не існує.

Свідок ОСОБА_17 суду показала, що в січні 2014 року входила до складу медичного персоналу, що надавав медичну допомогу ОСОБА_7 під час її перебуванні на стаціонарно лікуванні. Вказала, що стан хворої був середньої тяжкості, однак та була при ясній свідомості, самостійно ходила в туалет, виходила з лікарні в магазин, аптеку тощо. Про обставини складення заповіту нічого їй не відомо.

Крім цього, як пояснив в судовому засіданні державний нотаріус Павлюк І.І., на момент укладення заповіту 27.01.2014, він встановив, що ОСОБА_7 була одна, повністю розуміла, який правочин хоче вчинити, на чию користь спрямоване її волевиявлення, перевірив, що таке є вільним, позбавленого будь-якого тиску, чи не розуміння його наслідків.

З врахуванням наведеного суд приходить до переконання про те, що на момент укладення заповіту від 27.01.2014 ОСОБА_7 повністю усвідомлювала значення своїх дій та (або) могла керувати ними, а позивачем в силу вимог ст.81 ЦПК України не доведено перед судом належними, допустимими та достовірними доказами зворотного.

Більш того суд враховує, що позивачем в судовому засіданні, в ході надання пояснень, визнавався той факт що на момент укладення ОСОБА_7 розуміла та усвідомлювала значення своїх дій, однак не погоджувався із таким волевиявленням вважаючи, що спадкодавець не вправі була таким чином розпорядитися своїм майном. Однак такі посилання судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки суперечать змісту права власності (ст.317 ЦК України) зокрема щодо права власника на вільне розпорядження своїм майном.

Також суд не приймає до уваги тверджень позивача про те, що відповідачем ОСОБА_5 вчинялись якісь протиправні дії щодо утримування ОСОБА_7 проти її волі, змушуванні до вчиненні дій що лежали поза її волею, оскільки такі є голослівними та такими, що не підтверджені жодними засобами доказування.

Крім цього суд враховує, що позовні вимоги заявлені також і до Криворівнянської сільської ради, однак ні в позовній заяві, ні в судовому засіданні позивач та його представник не змогли сформулювати та довести перед судом в чому саме полягає порушення прав, свобод та інтересів позивача при складенні заповіту саме внаслідок діянь вказаного відповідача.

А тому суд приходить до висновку про безпідставність заявлених позовних вимог у зв'язку із чим в їх задоволенні слід відмовити. Одночасно суд вважає, що розгляд справи слід завершувати у відсутності свідків, які у відповідності до ст.128 ЦПК України були належно повідомлені, однак за викликом суду не з'явилися. В той же час, судом допитано більшість свідків за клопотанням позивача, як за місцем проживання покійної, так і за її місцем лікування, що в поєднанні з іншими дослідженими доказами дало можливість повно, всебічно та об'єктивно дослідити усі обставини справи.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд одночасно, у відповідності до вимог ст.141 ЦПК України понесені позивачем судові витрати на відповідача не покладає.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення, ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_5, Криворівнянської сільської ради, третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Верховинської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області про визнання недійсним заповіту від 27.01.2014, складеного ОСОБА_7, посвідченого державним нотаріусом Верховинської районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Павлюком Іваном Івановичем, зареєстрованого в реєстрі за №82, відмовити за їх безпідставністю.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до апеляційного суду Івано-Франківської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, місце проживання: АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1.

Представник позивача: ОСОБА_2, місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач: ОСОБА_5, місце проживання: АДРЕСА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2.

Представник відповідача ОСОБА_5: ОСОБА_3, місце проживання: АДРЕСА_4

Відповідач: Криворівнянська сільська рада, місцезнаходження: с Криворівня, Верховинський район Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04357396.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Верховинська районна державна нотаріальна контора Івано-Франківської області, місцезнаходження: смт Верховина, вул. Жаб'євська, 76, Верховинський район, Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 02891782.

Повний текст судового рішення складено 03 вересня 2018 року.

Суддя: Бучинський А.Б.