Постанова

від 04.09.2018 по справі 2а-8871/10/2670

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 вересня 2018 року

Київ

справа №2а-8871/10/2670

адміністративне провадження №К/9901/3866/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

за участю секретаря судового засідання - Загороднього А.А.,

учасники справи:

представник відповідача - Павлович Д.М.,

представник прокуратури - Кузнецова Ю.В.,

розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року (суддя Федорчук А.Б.) та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року (судді: Лічевецький І.О. (головуючий), Грищенко Т.М., Мельничук В.П.) у справі №2а-8871/10/2670 за позовом Акціонерного товариства закритого типу - проектно-розвідувального та конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом "Київський Будпроект" до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві, за участю Прокуратури міста Києва про скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Акціонерне товариство закритого типу - проектно-розвідувального та конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом "Київський Будпроект" (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві про скасування податкових повідомлень - рішень від 07.12.2009 №0008572312/0, від 30.12.2009 №0008572312/1, від 31.03.2010 №0008572312/2, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання із сплати податку на додану вартість (ПДВ) у розмірі 441 717,78 грн, у тому числі 294 478,52 грн за основним платежем та 147 239,26 грн за штрафними санкціями.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючими органами прийнято безпідставно, оскільки висновки акту перевірки про допущені Товариством порушення вимог податкового законодавства є не обґрунтованими, базуються на припущеннях і не враховують докази та відомості щодо господарської діяльності позивача у періоді, який перевірявся, а, відповідно, донарахування податкових зобов'язань та застосування до позивача відповідальності у вигляді штрафних санкцій є безпідставним та таким, що суперечить чинному законодавству.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово.

4. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року позов задоволено, скасовано оскаржувані податкові повідомлення - рішення.

5. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року рішення суду першої інстанції в частині скасування податкового повідомлення-рішення № 0008572312/2 від 31.03.2010 року скасовано та прийнято нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині. В іншій частині постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 04 квітня 2014 року залишено без змін.

6. Суд першої інстанції, з рішенням якого в частині погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач мав право на формування податкового кредиту з ПДВ з огляду на реальність здійснення господарських операцій, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

В частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо скасування податкового повідомлення - рішення № 0008572312/2 від 31.03.2010 суд апеляційної інстанції вказав, що матеріали справи не містять жодного доказу, який би свідчив про те, що відповідачем приймалось вказане податкове повідомлення - рішення.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

7. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

8. Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до ст. 344 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для збільшення податкового зобов'язання та застосування штрафних (фінансових) санкцій стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки № 2043/23-12/01273763 від 25.11.2009, оформленого за результатами проведеної документальної невиїзної перевірки з питань правильності визначення податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету позивачем при взаємовідносинах з ТОВ Т.А.В. Інжинірінг за період з 01.01.2006 по 30.04.2009, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість внаслідок віднесення до складу податкового кредиту сум податку, сплаченого ТОВ Т.А.В. Інжинірінг у складі вартості робіт та послуг, що призвело до заниження ПДВ.

Висновки фахівців контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства вмотивовано тим, що господарські операції з ТОВ Т.А.В. Інжинірінг не спричинили настання реальних правових наслідків, з огляду на те, що вказане підприємство відсутнє за місцезнаходженням, ліцензія на здійснення діяльності у сфері будівництва анульована 23.12.2008, згідно протоколу допиту ОСОБА_8, керівника ТОВ Т.А.В. Інжинірінг , останній ніякого відношення до діяльності вказаного господарюючого суб'єкту не має, ніяких первинних документів не підписував, у тому числі і податкових накладних, йому невідомо чим займалось вказаний господарюючий суб'єкт, що на думку контролюючого органу свідчить про безпідставне формування позивачем ПДВ.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Судами встановлено, що позивач мав взаємовідносини з контрагентом ТОВ Т.А.В. Інжинірінг на підставі договорів підряду та виконання проектної документації по об'єктам будівництва.

Судами також встановлено, що позивачем в підтвердження реальності здійснення господарських операцій було надано копії первинних документів, зокрема договори, протоколи погодження динамічної договірної ціни, кошторис, акти прийому передачі проектно-вишукувальної документації, податкові накладні; картка рахунків; банківські виписки; платіжні доручення (оригінали були дослідженні в судовому засіданні, а копії залучені до матеріалів справи).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

10. У доводах касаційної скарги відповідач наводить норми матеріального права та вказує на їх неправильне застосування судами, вказує на порушення норм процесуального права, що полягає у висновках, які не відповідають встановленим обставинам, що мають значення для справи, перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності фактичного здійснення господарських операцій позивача з контрагентом що підтверджується допитом керівника контрагента, який вказав, що ніякого відношення до діяльності ТОВ Т.А.В. Інжинірінг він не має та ніяких первинних документів не підписував, відсутність реального виконання договірних зобов'язань підтверджується також і порушенням кримінальної справи за фактом фіктивного підприємництва , яке було закрито у зв'язку з закінченням строків притягнення особи до кримінальної відповідальності, а також наявністю вироку Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 22.02.2012, яким встановлено, що ОСОБА_9 (визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 212 Кримінального кодексу України (хилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) та ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)), являючись директором ТОВ "Фасадонт" використовував завідомо підроблені документи від імені ТОВ Т.А.В. Інжинірінг .

11. Товариством відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

12. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

12.1. Стаття 1.

12.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

12.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

12.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

12.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13. Закон України від 03.04.1997 № 168/97-ВР Про податок на додану вартість (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

13.1. Пункт 1.7. статті 1.

Податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

13.2. Підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

13.3. Підпункт 7.2.4 пункту 7.2 статті 7.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

13.4. Підпункт 7.4.1. пункту 7.4. статті 7.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше, ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1. статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

13.5. Підпункт 7.4.5 пункту 7.4 статті 7.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

13.6. Підпункт 7.5.1 пункту 7.5 статті 7.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

14. Порядок заповнення податкової накладної, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 23 червня 1997 року за № 233/2037 (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

14.1. Абзац перший пункту 2

Податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

14.2. Пункт 5.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

14.3. Пункт 6.2.

Податкова накладна дає право покупцю, зареєстрованому як платник податку, на включення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

15. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту та його подальшого бюджетного відшкодування наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

16. Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

17. Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування об'єкту оподаткування податком на прибуток та витрат.

18. Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

19. Податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, виписані від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності контрагентів платника податків, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

20. При цьому про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити, у тому числі і наявність таких обставин: відсутність первинних документів обліку, відсутність економічної доцільності проведення відповідних господарських операцій, неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності, відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів, здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку, та інші обставини, які в сукупності можуть свідчити про вчинення операцій, що не мають на меті досягнення позитивного економічного ефекту, натомість мають на меті отримання неправомірної вигоди, у тому числі преференцій з боку держави (податковий кредит).

21. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору), обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

22. Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності з встановленими обставинами справи мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податкового обліку.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України).

24. Колегія суддів вважає суди попередніх інстанцій при прийнятті рішення безпідставно не взяли до уваги доводи контролюючого органу щодо того, що право на податковий кредит платник податків отримує у разі фактичного здійснення господарських операцій, що підтверджено належно оформленими первинними документами, в першу чергу податковими накладними, які є розрахунковими документами, тобто такі мають містити всі необхідні реквізити та бути оформленими та підписаними повноважними особами, проте як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні підписані особою, яка заперечує свою причетність до діяльності ТОВ Т.А.В. Інжинірінг та підписання від імені вказаного товариства документів, втому числі і податкових накладних, а тому останні не можуть вважаться звітними документами, які посвідчують факт придбання робіт чи послуг, що виключає можливість віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту.

25. Суд також бере до уваги і посилання контролюючого органу на наявність вироку Івано - Франківського міського суду Івано - Франківської області від 22.02.2012, яким встановлено, що ОСОБА_9 (визнано винним у вчиненні злочинів передбачених ст. 212 Кримінального кодексу України (хилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів) та ст. 366 Кримінального кодексу України (службове підроблення)), являючись директором ТОВ "Фасадонт" використовував завідомо підроблені документи від імені ТОВ Т.А.В. Інжинірінг , що також свідчить про відсутність реальних правових наслідків діяльності ТОВ Т.А.В. Інжинірінг .

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. Згідно зі ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

27. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, враховуючи статтю 7 Закону України Про податок на додану вартість , положення Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 165, та встановлені обставини справи, колегія суддів приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суд першої та апеляційної інстанцій допустили неправильне застосування норм матеріального права, зокрема не врахували, що податкова накладна має статус розрахункового документу лише у разі підписання її повноважною особою, чого у спірних правовідносинах не вбачається, а тому касаційна скарга Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2014 року підлягає задоволенню.

28. Відповідно до п. 3 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

29. Підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права (частина перша ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України). Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя ст. 351 Кодексу адміністративного судочинства України).

Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у місті Києві задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 4 квітня 2014 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 5 червня 2014 року у справі №2а-8871/10/2670 скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства закритого типу - проектно-розвідувального та конструкторсько-технологічного інституту з дослідним виробництвом "Київський Будпроект".

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду