Постанова

від 01.12.2009 по справі 2а-5189/09

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДОНЕЦЬКА

                                        Справа № 2а-5189/09 - 0531

    П О С Т А Н О В А

                                                             І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

1 грудня 2009 року                                     м. Донецьк

             Куйбишевський районний суд м. Донецька у складі:

             головуючого – судді Якубенка О.Б.,

             при секретарі  Шевченко Ю.В.,

             розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов?язання виконати дії, -

               В С Т А Н О В И В :

             Позивач звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача про зобов’язання виконати дії, мотивуючи його таким. Вона народилась 29.04.1942р. та відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно ст.6 цього закону з 01.01.2006р. їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак у 2006 – 2008 роках така допомога їй не виплачувалась. Просить відновити пропущений строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась тільки після освітлення зазначених подій у пресі, та зобов’язати відповідача нарахувати на її користь недоплачену суму державної соціальної допомоги за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20грн.

             Позивач у судове засідання не з?явилась, надала до суду заяву про розгляд справи в її відсутність.

             Представник відповідача у судове засідання також не з?явився. В своїх запереченнях просив розглядати справу в його відсутність, позов не визнав, мотивуючи це тим, що підвищення до пенсії дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до чинного на певний час законодавства, що позивач порушив встановлений ст.99 КАС України річний строк звернення до суду.

    Суд, дослідивши докази в їх сукупності, вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню, за таких підстав.

            Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно зі ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м.Донецька.

             Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Водночас згідно ст.7 цього закону фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.

            Пунктом 17 статті 77 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005г. встановлено, що з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим Законом зупинити на 2006 рік дію абзацу 7 статті 5 та статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

            ЗУ «Про внесення змін до ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19.01.2006р., який набрав чинності з 02.04.2006р., пункт 17 статті 77 ЗУ «Про державний бюджет України на 2006 рік» було виключено, статтю 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було викладено в наступній редакції: «Установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим статті 5 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», запроваджується з 1 січня 2006 року, а статтею 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодження з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». При цьому порядок надання пільг, передбачених ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році Кабінетом Міністрів України розроблено не було.

             З огляду на те, що положення статті 110 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2006 рік» Конституційним Судом України до теперішнього часу не визнані неконституційними, суд вважає дії відповідача правомірними щодо відмови у виплаті позивачу, як дитини війни, за 2006 рік підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

              Відповідно до пункту 12 статті 71 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом на 2007 рік зупинено, зокрема, дію статті 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».

              Поряд з цим, 09.07.2007 року Конституційним Судом України у справі №1-29/2007   (справа про соціальні гарантії громадян) ухвалено Рішення № 6-рп/2007, відповідно до якого визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, п.12 ст. 71 ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік». Конституційний Суд України відзначив, що положеннями ЗУ «Про Державний бюджет України на 2007 рік» не можуть скасовуватися чи змінюватися обсяги прав і обов?язків, пільг, компенсацій і гарантій громадян, передбачених іншими законами України, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.

              Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

              Визначення прожиткового мінімуму, закладання правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р., а також Закон України  «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р., згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

               Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону від 25.03.2005., що діє з 31.03.2005р.) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про державний бюджет України у відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

                Статтею 62 ЗУ ««Про державний бюджет України на 2007 рік»  від 19 грудня 2006 року № 489-5, що набрав чинності з 1 січня 2007 року, («Урядовий кур?єр» від 23 грудня 2006 року), був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня – 350 грн., з 1 квітня – 359 грн., з 1 жовтня – 366 грн.

                Зазначена стаття була змінена ЗУ від 15.03.2007р. №749-5 та існує у новій редакції з 28.03.2007р., якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн. При цьому зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п?ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.

               Таким чином, розмір невиплаченої відповідачем суми доплати до пенсії за період з  9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року складає 710 грн. 90 коп.: 91 грн. 26 коп. ((410 грн. 06 коп. х 30/100)/ 31 день) х 23 дня ( період з 9 липня 2007 року по 31 липня 2007 року) + 246 грн. ((410 грн. 06 коп. х 30/100) х 2 місяці) + 373 грн. 60 коп.(( 415 грн. 11 коп. х 30/100) х 3 місяці).

Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», що набрав чинності з 01.01.2008р. було внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветерани війни мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсій, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» зазначене підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів. Згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 року № 3551-XII учасникам війни, нагородженим орденами і медалями колишнього Союзу РСР за самовіддану працю і бездоганну військову службу в тилу в роки Великої Вітчизняної війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, іншим учасникам війни - на 10 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідач, виконуючи приписи зазначеного закону, в період з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року діяв правомірно, тому визнати протиправними дії останнього за зазначений період неможливо.

Разом з тим, Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 визнані неконституційними, серед іншого, і положення підпункту 2 пункту 41 розділу 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Отже, з 22.05.2008 року відновлена дія ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції до 01.01.2008 року, відповідно до якої дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Тому вимоги позивача щодо зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Куйбишевському районі м.Донецька провести нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком як дитині війни у 2008 році підлягають задоволенню лише з 22 травня 2008 року.

28 травня 2008 року Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», відповідно до пункту 8 якої встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у твердих розмірах: з 22 травня - 48, 10 гривень, з 1 липня - 48,20 гривень, з 1 жовтня - 49,80 гривень.

Таким чином, підвищення дітям війни виплачуються органами Пенсійного фонду відповідно до зазначеної Постанови, а не Закону, внаслідок чого є наявними правові підстави для визнання бездіяльністі відповідача неправомірною в порушенні права на отримання підвищеного розміру пенсії з 22 травня 2008 року відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік» прожитковий мінімум для осіб які втратили працездатність з 1.04.2008 року встановлено - 48І грн., з 1.07.2008 року - 482 грн., з 1.10.2008 року - 498 грн. Розміри державних соціальних гарантій на 2008 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами, цим Законом, та нормативно - правовими актами КМ України.

               Суд вважає за необхідне зазначити, що загальносуспільні потреби – це потреби, направленні на задоволення всього суспільства, а у цьому випадку спірні виплати направлені на задоволення потреб обмеженого кола споживачів, зокрема визначених законом «Про соціальний захист війни».

               Крім того, Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що, зокрема, зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов?язаних з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України відокремлюють певні категорії громадян України, потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги , необхідної складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Враховуючи, що позивачу, починаючи з 01.01.2008 року сплачується підвищення до пенсії у розмірі 10 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, за період з 22.05.2008 року до 31.12.2008 року відповідач повинен донарахувати позивачу 715,23 грн.: (481 грн. х 30% : 31 х 10 днів – 481 грн. х 10% : 31 х 10 днів) + (481 грн. х 30% - 481 гри. х 10% )+ (482 грн. х 3 х 30 % - 482 грн. х 3 х 10 % ) +( 498 грн. х 3 х 30 % - 498 гри. х 3 х 10%).

Таким чином, відповідача необхідно зобов'язати нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії як дитині війни з 09.07.2007 року до 31.12.2007 року у розмірі - 710,90грн. та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 рік у розмірі 715,23 грн., а всього - 1426,13 грн.

            Відповідач у запереченнях посилається на положення ст. 28 ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», частиною 3 якої передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком (у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) застосовується виключно для розмірів пенсій, призначених згідно з Законом. Тобто, як зазначає відповідач, ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Це посилання є хибним, оскільки в ст.5 ЗУ «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» вказано, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи із прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися на положення ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».      

Крім того, судом не приймається до уваги вимога представника відповідача про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав пропущення позивачем строку, встановленого ст. 99 КАС України для звернення до суду за захистом порушених прав та свобод, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Позивач в своїй позовній заяві просить відновити йому пропущений строк звернення до суду.               Частиною 2 ст. 100 КАС України передбачено, що якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом. Суд приходить до висновку, що строк звернення до суду пропущений позивачем з поважних причин, оскільки він довготривалий час сподівався на те, що відповідач як державний орган влади самостійно нарахує йому та виплатить доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, а також, суд враховує похилий вік позивача.

              Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачене статтями 1, 3, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов?язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

                Таким чином, право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком виникає з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

               Згідно з частиною 2 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданого відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

               Позивачем заявлена вимога про зобов’язання відповідача нарахувати на його користь недоплаченої суми державної соціальної допомоги за 2006 – 2008 роки в сумі 4471,20грн. Однак для повного захисту прав, свобод та інтересів позивача суд виходить за межі позовних вимог та розглядає питання про визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька щодо не нарахування позивачу щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

      Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог з Державного бюджету України.

               На підставі Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування», керуючись ст.ст.11, 17, 18, 86, 94, 99, 100, 159-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

                      П О С Т А Н О В И В :

               Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька про зобов?язання виконати дії задовольнити частково.

              Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м. Донецька області щодо не нарахування ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року  по 31 грудня 2008 року.

           Зобов?язати Управління Пенсійного фонду України у Куйбишевському районі м.Донецька нарахувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії як дитини війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року в розмірі 1426 гривень 13 копійок.

           В решті позову відмовити.

           Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 2,55 копійок.

           Заява про апеляційне оскарження постанови може бути подана протягом десяти днів після її проголошення.

            Апеляційна скарга на постанову може бути подана протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

   Постанова суду набуває чинності після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана протягом двадцяти днів після подання такої заяви, постанова суду набуває чинності після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набуває чинності після розгляду справи апеляційним судом.  

     Суддя :