Ухвала

від 10.09.2018 по справі 2/189

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

УХВАЛА

"10" вересня 2018 р. Справа № 2/189

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Кравчук Н.М.

суддів Бойко С.М.

Гриців В.М.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (надалі ПАТ "Укрсоцбанк") за вих. № 2108/2 від 21.08.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/2614/18 від 03.09.2018)

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008

у справі № 2/189

за позовом: 1) товариства з обмеженою відповідальністю "Західна інвестиційна компанія" (надалі ТзОВ "Західна інвестиційна компанія"), м. Чернівці

2) приватного підприємства "Чернівці тюнінг-люкс" (надалі ПП "Чернівці тюнінг-люкс"), м. Чернівці

3) приватного підприємця Короля В'ячеслава Юрійовича (надалі ПП Король В.Ю.), м. Чернівці

4) приватного підприємця Дєдова Володимира Віталійовича (надалі ПП Дєдов В.В.)

до відповідача Чернівецької міської ради

про визнання права власності - 847 954,88 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008 (суддя Скрипничук І.В.) позов задоволено. Визнано право власності на автосалон з торгівельно-виставковими та офісними приміщеннями, що розташований за адресою м. Чернівці, вул.Хотинська, 33 літера "А", а також бокси передпродажної підготовки автомобілів по вул. Хотинській, 33 літера "Б" у м. Чернівці," визнавши право власності на вищезазначене майно:

2.1. за ТзОВ "Західна інвестиційна компанія" м. Чернівці (код 32929844):

2.1.1. у будівлі літера "А" на першому поверсі такі приміщення загальною площею 228,5 кв.м: 1-5 кабінет площею 14,3 кв.м; 1-6 кабінет площею 13,9 кв.м; 1-7 кабінет площею 15,1 кв.м; 1-8 автосалон площею 110,6 кв.м; 1-9 зал площею 46,2 кв.м; 1-10 коридор площею 2,2 кв.м; 1-11 каса площею 5,0 кв.м; 1-12 каса площею 3,4 кв.м; 1-13 тамбур площею 1,5 кв.м; 1-14 тамбур площею 2,0 кв.м; II сходи площею 14,3 кв.м.

2.1.2. у будівлі літера "Б" на першому поверсі (загальною площею 53,8 кв.м) автобокс № 1 площею 53,8 кв.м.

2.2. за ПП "Чернівці тюнінг-люкс" м. Чернівці (кол 33917709):

2.2.1. у будівлі літера "А":

- на першому поверсі (загальною площею 21,2 кв.м): І коридор сходи площею 16,2 кв.м.; 1-15 топочна площею 5,0 кв.м;

- на другому поверсі (загальною площею 378,7 кв.м): 2-1 торговий зал площею 62,8 кв.м; 2-2 торговий зал площею 66,6 кв.м; 2-3 торговий зал площею 63,3 кв.м; 2-4 торговий зал площею 33,7 кв.м; 2-5 побутове приміщення площею 12,7 кв.м; 2-6 приміщення площею 6,5 кв.м; 2-7 вбиральня площею 4,5 кв.м; 2-8 душова площею 2,8 кв.м; 2-9 кабінет площею 14,9 кв.м; 2-10 торговий зал площею 82,3 кв.м; загальний коридор: І сходи площею 14, 4 кв.м; II сходи площею 14, 2 кв.м;

- на третьому поверсі (загальною площею 418,9 кв.м): 3-1 торгівельно- виставкове приміщення площею 372,5 кв.м; 3-2 технічне приміщення площею 7,3 кв.м; 3-3 вбиральня площею 8,1 кв.м; загальний коридор: І сходи площею 15, 7 кв.м; II сходи площею 15,3 кв.м.

2.3. за ПП Королем В.Ю. м. Чернівці (ідент.код НОМЕР_1):

2.3.1. у будівлі літера "А" підвальне приміщення (загальною площею 47,7 кв.м): 4-1 коридор сходи площею 12,5 кв.м; 4-2 склад площею 35,2 кв.м;

2.3.2. у будівлі літера "Б":

- на першому поверсі (загальною площею 96,0 кв.м): 5-1- кабінет площею 13,0 кв.м; 5-2 санвузол площею 3,1 кв.м; 5-4 склад площею 5,9 кв.м; 5-5 сходи- коридор площею 5,9 кв.м; 5-6 автобокс № 2 площею 61,7 кв.м; 6-7 роздягальня площею 6,4 кв.м;

- на другому поверсі (загальною площею 59,0 кв.м): 5-8 коридор площею 4, 7 кв.м; 5-9 склад площею 32,8 кв.м; 5-10 кабінет площею 17,2 кв.м; 5-11 комора площею 4,3 кв.м.;

2.4. за ПП Дєдовим В.В. м. Чернівці (ідент.код НОМЕР_2):

2.4.1. у будівлі літера "А" на першому поверсі (загальною площею 128,3 кв.м): 1-1 магазин площею 114, 1 кв.м; 1-2 приміщення площею 5,3 кв.м; 1-3 вбиральня площею 5,5 кв.м; 1-4 вбиральня площею 3,4 кв.м.

18.06.2018 ПАТ "Укрсоцбанк" подано апеляційну скаргу № 1806/2 на зазначене рішення суду.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 02.07.2018 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008 у справі № 2/189. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з додатками повернуто скаржнику.

ПАТ "Укрсоцбанк" на поштову адресу Львівського апеляційного господарського суду повторно надіслало апеляційну скаргу за вих. № 2108/2 від 21.08.2018 (зареєстрована в канцелярії суду за. вх. № ЛАГС 01-05/2614/18 від 03.09.2018) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008.

Окрім того, апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження, покликаючись на те, що рішенням Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008 по справі № 2/189 порушені права ПАТ "УКРСОЦБАНК" на звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі Іпотечного договору (з майновим поручителем) № 21 від 15.02.2008 та на задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

При прийнятті даної ухвали суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ПАТ "УКРСОЦБАНК" не був стороною у даній справі та Господарським судом Чернівецької області до участі у справі № 2/189 не залучався.

Скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що про порушення прав ПАТ "УКРСОЦБАНК" стало відомо лише 11.06.2018, після того як нотаріусом було відмовлено у вчинені виконавчого напису на Іпотечному договорі № 21 (з майновим поручителем) від 15.02.2008 .

Апелянт зазначає, що згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 15.06.2018 № 127766601 право власності Дєдова В.В. на 33/100 та ТзОВ "Західна інвестиційна компанія" на 67/100 об'єкта нерухомого майна з реєстраційним номером 13378531, розташованого за адресою: м. Чернівці, вул. Хотинська, буд. 33 а, припинено ( 13.08.2008 у зв'язку із знищенням об'єкту).

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, Дєдовим В.В. (боржником) не виконувалися зобов'язання за Договором кредиту № 21 від 15.02.2008, на виконання умов якого Дєдов В.В. повинен був сплатити 200 000 доларів США до 14.02.2018. Проте, станом на 08.06.2018 загальна сума заборгованості за кредитним договором становить 568 654,85 доларів США.

ПАТ "УКРСОЦБАНК" надав розрахунок вимог банку у зв'язку з неповерненням Дєдовим В.В. кредитної заборгованості за договором № 21 від 15.02.2008, з якого вбачається, що востаннє Дєдов В.В. сплачував кредитне зобов'язання 19.12.2008.

Відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Дослідивши надану скаржником копію іпотечного договору № 21 від 15.02.2018 року, судом встановлено, що іпотекодержатель мав право:

- вимагати від іпотекодавця вжиття заходів, необхідних для захисту Предмету . іпотеки від зазіхань з боку третіх осіб;

- у разі невиконання іпотекодавцем хоча б одного із своїх обов'язків, встановлених згідно з п. п. 2.1.1. 2.1.10. даного Договору, вимагати дострокового виконання Позичальником основного зобов'язання, а у разі його невиконання - задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Проте, оглянувши матеріали апеляційної скарги, судом встановлено, що Кредитором (апелянтом) протягом 9 років та 2 місяців жодних заходів і дій, для повернення кредитних коштів чи будь-яких дій для забезпечення контролю за іпотечним майном не вчинялося.

15.12.2017 набрали чинності зміни до Господарського процесуального кодексу України в редакції ЗУ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 р. № 2147-VIII.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень ГПК України справи у судах апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією із основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження, частини 2 статті 124 Конституції України передбачає право особи на захист судом його прав.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Суд звертає увагу, що згідно з ст.4 п.4.4 Договору кредиту № 21 від 15.02.2008 у разі невиконання (неналежного виконання) Позичальником обов'язків, визначених п. п. 3.3.7., 3.3.8 цього Договору, протягом більше, ніж 90 (Дев'яносто) календарних днів, строк користування Кредитом вважається таким, що сплив, та, відповідно, Позичальник зобов'язаний протягом одного робочого дня погасити Кредит в повному обсязі, сплатити проценти за фактичний час використання кредиту та, нараховані штрафні санкції (штраф, пеню).

За таких обставин, ПАТ "УКРСОЦБАНК" мало підстави вважати строк користування кредитом такими, що сплив та здійснювати стягнення на предмет іпотеки. Проте апелянт розпочав вчиняти будь-які дії лише після закінчення терміну виконання дії договору кредиту № 21.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що заявником не наведено поважних причин пропуску та не вказано обґрунтованих підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини", суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Порушення пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод констатував Європейський суд з прав людини у справі "Устименко проти України".

Зокрема, Високий Суд вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Хоча саме національним судам, перш за все, належить виносити рішення про поновлення строку оскарження, їх свобода розсуду не є необмеженою. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків (див. рішення у справі "Пономарьов проти України" (Ponomaryov v. Ukraine), заява N 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року) (п. 47 рішення).

Зі змісту пункту 52 рішення випливає, що якщо національний суд просто обмежився вказівкою на наявність у відповідача "поважних причин" для поновлення пропущеного строку оскарження, то, відтак, він (суд) не вказав чітких причин такого рішення.

За цих підстав Високий Суд одноголосно постановив, що було порушення пункту 1 статті 6 Конвенції та дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження остаточної постанови у справі заявника без наведення відповідних причин та скасувавши в подальшому постанову суду, порушили принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції (п. 53 рішення).

Враховуючи вищезазначене, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність поважних причин пропуску скаржником строку на апеляційне оскарження, а тому у задоволенні клопотання про відновлення строку на апеляційне оскарження необхідно відмовити.

Отже, виходячи з вищевикладеного та відповідно до вимог ст. 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Керуючись статтями 234, 261 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

У Х В А Л И В:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" за вих. № 2108/2 від 21.08.2018 (вх. № ЛАГС 01-05/2614/18 від 03.09.2018) на рішення Господарського суду Чернівецької області від 10.07.2008 у справі № 2/189

2. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" з додатками повернути скаржнику.

3. Справу №№ 2/189повернути в господарський суд Чернівецької області.

Головуючий суддя Н.М. Кравчук

судді С.М. Бойко

В.М. Гриців